Я звертаюся до цього Суб'єкта, як наче він вмістив у собі двох людей, і водночас закріплюю зв'язок між його свідомим та підсвідомим Я. Після додаткових прийомів зі з'єднання цих двох сил я завершив наш сеанс заключною серією питань. Важливо не дозволяти його спогадам вирушати убік. Щоб стимулювати реактивність Суб'єкта, я прискорююсь і починаю швидко ставити йому прямі питання.
Д-р Н.: Самесе, почніть з того, чому Ви спочатку прийняли тіло Стіва.
СУБ'ЄКТ: Щоб... піднятися над моєю пристрастю контролювати інших... і бажанням завжди бути на чолі...
Д-р Н.: Чи є сутність Вашої душі у конфлікті із напрямком, яке прийняло життя Стіва?
СУБ'ЄКТ: Я не люблю ту його частину, яка бореться за лідируючу позицію і водночас має думки, що руйнівно діють на нього самого і відводять від реальності.
Д-р Н.: Якщо це суперечить Вашій сутності, чому це відбувається?
СУБ'ЄКТ: ...дитинство... сум... (зупиняється)
Д-р Н.: Кого я зараз слухаю? Самесе, чому б Вам не стати більш активним і не допомогти собі як Стіву подолати "сором покинутої дитини" і гнів, що зародився у дитинстві, коли Ви жили з Тейлу та Кейліш, страждаючи від нестачі любові?
СУБ'ЄКТ: ...Зараз я дорослий... і керую іншими... і більше не дозволю людям ображати мене.
Д-р Н.: Самес, якщо Ви і Стів розмовляєте зі мною зараз як один розум, я хочу знати, чому Ви ведете такий спосіб життя, який руйнує Вас?
СУБ'ЄКТ: (Довга пауза) Тому що моя слабкість полягає в тому, щоб використовувати владу з метою власного виживання на Землі.
Д-р Н.: Може Вам здається, що якщо Ви, будучи вже дорослою людиною, послабите свій контроль над людьми, то життя зміниться таким чином, що до Вас ставитимуться так само, як і в дитинстві?
СУБ'ЄКТ: (сердито) Так!
Д-р Н.: І коли ви не досягаєте самозадоволення у тілі, яке ви обрали, що ви як душа робите?
СУБ'ЄКТ: Я... відключаюсь...
Д-р Н.: Я розумію, і чим це закінчується, Самесе?
СУБ'ЄКТ: Тим, що я перестаю… бути надто активним.
Д-р Н.: Тому що ви налякані тим, що ваше тіло знаходиться у "емоційному штопорі"?
СУБ'ЄКТ: Ну... я йду до своєї шкаралупи.
Д-р Н.: Таким чином, Ви ухиляєтеся від активної роботи над головним завданням Вашого життя на Землі?
СУБ'ЄКТ: Так.
Д-р Н.: Стіве, Ваші прийомні батьки були суворі з Вами, чи не так?
СУБ'ЄКТ: Так.
Д-р Н.: Чи ви тепер розумієте, чому?
СУБ'ЄКТ: (пауза) Щоб дізнатися, що це означає, коли тебе постійно засуджують.
Д-р Н: Що ще?
СУБ'ЄКТ: Щоб... подолати це... і бути цілісним. (Гірко) Я не знаю...
Д-р Н.: Я думаю, що Ви знаєте, Стіве. Розкажіть мені про те своє спотворене Я, яке Ви демонструєте оточуючим Вас людям.
СУБ'ЄКТ: (уповільнивши) Вдаю, що в мене все гаразд — ховаю свої почуття, випиваючи і погано поводжуючись з людьми.
Д-р Н.: Чи хочете Ви звільнитися від цього прикриття та взятися за роботу?
СУБ'ЄКТ: Так, хочу.
Д-р Н.: Поясніть, ким насправді Ви хочете бути.
СУБ'ЄКТ: (сумно) Я... ми не хочемо вороже ставитися до людей... але й не хочемо наражатися на ризик і стати... нікчемною особистістю... без поваги та визнання.
Д-р Н.: Тож Ви займаєте вичікувальну позицію?
СУБ'ЄКТ: (тихо) Так, життя таке болюче.
Д-р Н.: Ви вважаєте, що це випадково?
СУБ'ЄКТ: Ні, я розумію, що ні.
Д-р Н.: Стів і Самес, повторюйте за мною: "Я збираюся повернути назад біль Ієн, Тейлу та Кейліш, яку вони ж і дали мені для моєї ж користі, і почну жити, реалізовуючи у собі особистість, якою я дійсно хочу бути" (Він повторює за мною ці слова тричі).
Д-р Н.: Стів, що Ви збираєтеся далі робити, щоб проявити себе і взяти на себе відповідальність за покращення стану справ, за саморозвиток?
СУБ'ЄКТ: (після квлькох невдалих спроб висловити думку) Навчитися бути чеснішим.
Д-р Н.: І вірити, що ви не жертва суспільства?
СУБ'ЄКТ: Так.
Закінчуючи сеанс зі Стівом, я зміцнив його розуміння того, ким він насправді є і яка його місія у житті. Я хотів допомогти йому — щоб він звільнився як особистість, яка має цінність, здатна зробити свій внесок у суспільство. Ми говорили про його любов і страх перед вибором, а також про необхідність частіше вступати у контакт із собою. Я відчував, що ми заклали фундамент для його подальшої роботи з почуттям образи та нестачею близькості у взаєминах. Я нагадав Стіву про необхідність подальших консультацій. Приблизно через рік він написав мені про те, що процес його відновлення йде добре, і що він знайшов втрачену дитину в собі. Стів зрозумів, що його минулі помилки були не невдачами, а засобом, спробою поліпшити свою ситуацію.
Випадок 27 демонструє те, як складні завдання, які ми ставимо собі, часто починаються у дитинстві. Ось чому в духовному світі таке важливе значення надається вибору душею сім'ї. Деяким людям важко прийняти думку, що кожен із нас добровільно погодився бути дитиною у цій сім'ї ще до того, як ми прийшли у це життя. Хоча в основному люди отримують любов своїх батьків, у багатьох із нас залишилися незрозумілі, болісні спогади про тих, хто був поруч із нами у дитинстві і мав дати нам захист, але не дав. Ми виростаємо, думаючи про себе, як про жертв наших біологічних батьків і членів сім'ї, яких, як нам здається, ми отримали, не обираючи. Це не так.
Коли пацієнти розповідають мені про те, як вони страждали через дії членів своєї сім'ї, моє перше питання до їхнього свідомого розуму буває наступним: "Якби Ви не були дитиною цієї людини, чого б Вашому розумінню сьогодні бракувало?" Можливо на відповідь і знадобиться якийсь час, але вона є в нашому розумі. Існують духовні причини, через які у дитинстві нас оточують одні люди, а пізніше, у нашому дорослому житті — інші.
Знати себе духовно — це означає розуміти, чому ми об'єдналися в цьому житті з душами наших батьків, коханих, подружь та близьких друзів. Зазвичай, існує якась кармічна мета, сенс у тому, що ми відчуваємо біль чи задоволення через наших близьких. Пам'ятайте, що поряд з отриманням власних уроків, ми приходимо на Землю також і для того, щоб зіграти певну роль у повчальних драмах інших людей.
Є люди, які через те, що живуть у поганому оточенні, вважають, що духовний світ зовсім не є центром божественного співчуття. Однак, це вищий вияв співчуття, коли істоти, духовно пов'язані одна з одною, за попередньою домовленістю вступають у складні відносини любові та ненависті. Подолання труднощів у таких взаєминах може означати, що нам не доведеться повторно вступати у певні суперечливі відносини у майбутніх життях. Витримуючи такі важкі випробування на Землі, ми щоразу — із кожним новим життям піднімаємося на вищий щабель сприйняття, зміцнюючи та посилюючи особистісну сутність своєї душі.
Людям у стані гіпнозу нелегко буває провести кордон між сутністю своєї душі та своїм людським его. Якщо людська особистість не має дуже складної структури, яка виходила б за межі п'яти почуттів та основних життєвих потреб виживання, то в такому разі душа ідентична нашій особистості. Це означає, наприклад, що людина не може мати одночасно заздрісне людське его і душу, вільну від заздрості.
Однак Випадки з моїми Суб'єктами показують, що є тонкі відмінності між сутністю душі і тим, що людські особистості виявляють у вибраних нею тілах. Суб'єкт 27 демонструє подібності та відмінності в особах Хейрема та Стіва. Наша постійна сутність душі є головним елементом людського характеру, але ми можемо виражати себе у кожному тілі по-різному.
Цілком очевидно, що душі моїх Суб'єктів вибирають тіла, які своїми людськими якостями так чи інакше відповідають вадам їх характеру — щоб забезпечити специфічні можливості зростання. Так, у якомусь одному своєму житті надто обережна душа, що має невисоку енергетику, може опинитися у поєднанні із спокійним, досить покірним, за своїми характеристиками, людським тілом. І ця ж душа, що спонукається взяти на себе більший ризик в іншому житті, може вибрати для себе роботу, специфіка якої суперечить її справжній природі, з'єднавшись із дуже темпераментним, легко збудливим, агресивним типом тіла на Землі.
Душі у земному житті можуть як давати, так і отримувати ментальні дари через симбіоз клітин людського мозку та розумної енергії. Глибокі почуття, що породжуються вічною свідомістю, поєднуються із людськими емоціями в житті однієї особистості, яка є такою, якою їй і слід бути. Нам немає необхідності змінювати себе у сенсі життєвого досвіду — лише нашу негативну реакцію на події життя. В Азії буддисти кажуть, що просвітлення полягає у тому, щоб бачити абсолютне его душі відображенним у відносному людському его і діючим через нього протягом життя.
У розділах, присвячених початковим, проміжним і більш розвинутим душам, я наводив практичні приклади різних рівнів зрілості душі. Я думаю, що душі справді виявляють у тілах, у яких вони живуть, своє специфічне его, яке чинить на них сильний вплив. Однак, складаючи поспішні судження про зрілість душі, на основі виключно особливостей поведінки, ми легко можемо впасти в оману. За попереднім планом душі, якісь частини її енергії у деяких життях можуть залишатися прихованими, невикористаними. Іноді душа, у всіх відношеннях розвинена, вибирає якусь негативну роль для виконання особливого завдання у певному тілі.
Ми вже бачили, як душа вибирає особистість, з якою вона бажає з'єднатися у пропонованому житті. Це не означає, що вона має абсолютний контроль над цим тілом. У крайніх випадках зламана особистість, опинившись у внутрішньому конфлікті і борючись із собою, може розвинути відчужені відносини з навколишньою реальністю. Мені здається, що це ознака того, що душа не завжди здатна регулювати та врівноважувати людський розум. Я згадував про те, що душа може виявитися настільки обтяженою нестійкими людськими емоціями в тілі, що на момент смерті вона забруднюється. Якщо в союзі душі і тіла починає домінувати наше фізичне тіло або нас несуть кудись убік хвилі емоцій, душа може бути придушена своїм зовнішнім Я.
Багато великих мислителів історії людства вважали, що душа може бути повністю однорідною із людським тілом і що люди мають два інтелекти. Я вважаю, що людські ідеї та уява походять від душі, яка для людського мозку є свого роду каталізатором. Ми не можемо знати, якою силою мислення ми володіли б без душі, але я відчуваю, що наявність душі забезпечує нас здатністю розуміння, прозрінням і абстрактним мисленням.