Як я навчився того, що я знаю? Це стосується тільки до мене. Кожен бере знання там, де може. Лактанцій ставив патання бронзовій голові Верґілія й вона відповідала йому; Сільвестр II розмовляв з птахами, — треба запитати, — як? — або ж птахи розмовляли людською мовою, або ж папа щебетав ях птахи? Мертва дитина рабиня Єлеазара розмовляла із святим Авґустином. Між нами, я піддаю в сумнів усі ці факти, за винятком останнього. Мертва дитина говорила: гаразд; але в неї під язиком була золота платівка, на якій було виритувано різні сузір'я. Отож, вона шахрувала. Факт з'ясовується. Ви бачите, який я поміркований. Я відокремлюю істинне від фалшивого. Слухайте: є інші помилки, що й ви бідні, прості люди, безсумнівно, поділяєте їх, — від них я хочу визволити вас. Діоскорід вірив, що божество — в блекоті, Хрізіп — в шипшині, Йосип — в корні папороті, Гомер — в рослині жовтої цибулі. Всі вони помилялися. В цих травах був не бог, а демон. Я перевірив це. Неправда, ніби змій, який спокусив Єву, був, як Адам, з чоловічим обличчям. Ґарціас-де-Горто. Кадамосто й Жан Гюґо, архієпископ Тревський, заперечують, що досить підпиляти дерево, щоб піймати слона. Я схиляюся до їх погляду. Горожани, причина фалшивих думок — намагання Люципера. За панування такого державця повинні з'явитися блискучі й загибельні помилки. Народе, Клавдій Пульхер помер не тому, що кури відмовилися вийти з курника; правда в тім, що Люципер, передбачаючи смерть Клавдія, подбав про те, щоб перешкодити цим тваринам їсти. Що Вельзевул дав імператорові Веспасіяну силу випрямляти кривих і повертати зір сліпим, доторкаючися до них, це діяння похвальне, проте мотиви його злочинні. Джентлмени, не вірьте фалшивим ученим, що використовують корінь бріонії та білого змієвика й виготовлюють очні примочки з меду й півнячої крови. Навчіться ясно бачити обману. Не точно, що Оріон народився з природньої потреби Юпітера, — правда в тім, що то Меркурій таким способом народив цю зірку. Неправда, що в Адама був пуп. Коли святий Юрій убивав дракона, то коло нього не було дочки святого. У святого Єроніма в кабінеті не було на каміні годинника, поперше, тому, що він жив у печері й не мав кабінета, подруге, тому, що в нього не було каміна, потрете, тому, що тоді ще не було годинників. Нужно перевіряти все! Ну-мо! Мої любі слухачі, якщо вам скажуть, що в того, хто понюхає валеріиної трави, в мозкові народиться ящурка, що віл, коли згниває, повертається в бджіл, а кінь — в ос, що мертва людина важить більше, ніж жива, що козина кров розчиняє смарагд, що гусениця, муха й павук, що їх помітять на тому самому дереві, віщують голод, війну й пошесть, що падучу вилічують черваком, якого знаходять у голові козляти, — не вірьте нічому: все це помилки. А от вам правда: шкура морської корови забезпечує від грома; жаба годується землею, через що в неї утворюється камінь у голові; єріхонська троянда розцвітає напередодні Різдва; гадюки не можуть зносити тіні ясеня; у слона немає суглобів, і він спить стоячи, прихилившися до дерева; примусьте жабу висидіти куряче яйце, у вас буде скорпіон, що, вирісши, повернеться на саламандру; сліпий може стати зрячим, поклавши одну руку на ліву сторону вівтаря, а другу на очі; дівоцтво не виключає материнства. Добрі люди, годуйтеся цими очевидними істинами. А далі ви можете вірувати в бога, як хочете: або як спрагнілий в помаранчу, або як осел вірує в батіг. Тепер я познайомлю вас з моєю трупою.
В цей момент сильний порив вітру потряс дах й віконниці таверни, що стояла цілком ізольовано. Це справило вражіння довгого грому. Оратор трохи заждав, потім почав говорити далі:
— Перерва! Гаразд! Говори ти, Аквілоне! Джентлмени, я не сержуся на нього. Вітер балакучий, як усі пустельники. Там на горі в нього немає компанії. От він і балакає. Я відновляю перервану нитку промови. Подивіться на товариство артистів. Нас четверо. A lupo principium х (1 Початок з вовка).
. Починаю з мого друга — вовка. Він і не ховається. Подивіться на нього. Він учений, поважний і мудрий. Провидіння напевне в один момент мало на думці створити з нього університетського доктора, але для цього треба було, щоб він був трохи тупим, а він не такий. Додаю, що в нього немає упереджень і він не аристократ. При нагоді він водиться з сукою, він, що має право на вовчицю. Його нащадки, коли вони в нього є, мабуть, Граціозно змішують гавкання їх матері з виттям їх батька. Бо він виє. З людьми треба вити. Він також і гавкає, з ласки до цивілізації. Великодушна делікатність. Гомо — удосконалений собака. Вшануємо собаку. Собака — яка чудна животина — в неї піт на язиці й посмішка на хвості. Джентлмени, Гомо своєю мудрістю дорівнює й своєю сердечністю перевищує мехіканського вовка без шерсти, чудного ксолоїтценіски. Додам ще, що він смирний. Він має поміркованість вовка, свідомого своєї користи для людей. Він ладен на те, щоб допомогти й подати добродіяння мовчки. Його ліва лапа не знає добрих діл, що їх чинить його права лапа. Такі його заслуги. Про другого члена товариства, мого другого приятеля, я скажу тільки одне слово: він — потвора. Ви не дивуйтесь. Пірати колись покинули його на березі дикого океана. А це — сліпа. Чи вона виняток? Ні. Ми всі сліпі. Скнарий — сліпий: він бачить золото й не бачить багатства. Мотяга — сліпий: він бачить початок і не бачить кінця. Кокетка сліпа: вона не бачить своїх зморшок. Учений сліпий: він не бачить свого неуцтва. Чесна людина сліпа: вона не бачить шахрая. Шахрай сліпий: він не бачить бога. Бог сліпий: того дня, коли він створив світ, він не бачив, що диявол просунувся в його творіння. Щодо мене, то й я сліпий: я говорю й не бачу, що ви глухі. Ця от сліпота, що супроводить нас, — таємнича жриця. Сама Веста доручила б їй охороняти свою головешку. В її вдачі є неясності, м'які, як ті проміжки, що їх одкриває овеча шерсть. Я думаю, що вона — дочка короля, проте не стверджую. Похвальна недовірливість — стала приналежність мудреця. Щодо мене, то я збираю зілля й роблю ліки. Я думаю й перев'язую chirurgus sum [43] [44]. Я виліковую від лихоманки, міязмів і пошести. Майже всі наші хвороби и страждання — тільки болячки, що виступають наверх, і тому, коли за ними гаразд ходити, вони рятують нас од гірших недуг. Не зважаючи на це, я раджу вам не мати чиряка, що інакше називається карбункулом. Це дурна хворість, що не служить ні до чого. Умирають, та й край. Я не неук і не дикун. Я шаную красномовство і поезію і живу з цими богинями в чистій дружбі. Я кінчаю порадою: джентлмени та леді, виховуйте в собі світлі сторони життя: доброчесність, поміркованість, чесність, справедливість і любов. Кожен на цьому світі, як кажуть, може мати у себе горщичок з квітками на вікні. Мілорди й панове, я сказав. Зараз почнеться вистава.
Людина, напевне матрос, що слухав, лишаючись на вулиці, увійшов в низьку залю таверни, перейшов її, заплатив декілька монет, що з нього вимагали, і вийшов на двір, повний публіки. В глибині двора він побачив балаган на колесах, зовсім одкритий, а на підмостках стару людину, одягнену у ведмежу шкуру, молодого чоловіка, що мав подобу машкари, сліпу дівчину й вовка.
— Боже мій, — крикнув матрос, — от чудові люди!
III
ДЕ ПЕРЕХОЖИЙ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ ЗНОВУ
Зелений Ящик, — ви вже мабуть пізнали його, — прибув до Лондона. Він спинився в Савтворці. Урсуса приваблював зелений моріжок, який мав оту перевагу, що на ньому гулянки відбувалися завсігди, навіть узимку.
Урсусові приємно було побачити собор святого Павла.
Лондон, коли до нього придивитись як слід, це — місто, що має багато доброго. Мати катедральний собор, що його присвячено святому Павлові, це — відважність. Істинний святий катедральний собор, це — собор святого Петра. Святого Павла можна запідозрювати в тім, що він фантазував, а фантазування в церковних матеріях визначає єресь. Святий Павло є святий з обставин, що зменшують його провину. Він увійшов на небо тільки через ті двері, що через них проходять артисти.
Катедральний собор — вивіска. Святий Петро вказує на Рим, місто панування суворої догми, а святий Павло визначає Лондон — місто, де панує схизма.
Урсус, якого філософія мала такий великий обсяг, що вона охоплювала все, був людиною, що розуміла ці відтінки, і його дотяг до Лондона, можливо, походив із певної вподоби його до святого Павла.
Великий двір Тедкастерської таверни визначив вибір Урсуса. Цей двір наче передбачав Зеленого Ящика: це був цілком готовий театр. Двір був чотирикутний, забудований з трьох боків; з четвертої сторони проти вікон був мур, до якого й поставили Зелений Ящик; він увійшов у двір тільки тому, що ворота були величезного розміру. Великий дерев'яний балькон з піддашком, що спирався на стовпи, обслуговував кімнати першого поверху й тягнувся вподовж стін внутрішнього фасада двору з двома простокутніми поворотами. Вікна долішнього поверху правили за партерні ложі, брукований двір — за партер, а балькон був за балькон. Зелений Ящик, що його приставлено було до муру, мав перед собою всю цю залю для глядачів. Все це дуже скидалося на "Глобус", де виставляли "Отелло", "Короля Ліра" та "Бурю".
В кутку, позад Зеленого Ящика, була стайня.
Урсус склав умову з хазяїном таверни Ніклесом, який з пошани до законів допустив вовка тільки за дорогу платню. Напис "Ґуїнплен — Людина, що сміється" було знято з Зеленого Ящика й прибито поруч з вивіскою готелю. В залі таверни, як ми вже сказали, були внутрішні двері, що вели на двір. Побіч цих дверей, за допомогою розрізаної бути, зробили будочку для "касирки", за яку були то Феба, то Венера. Все було майже так само, як і тепер. Хто входив, той платив. Під написом "Людина, що сміється" повісили на двох цвяхах пофарбовану в біле дошку, на якій великими літерами накреслили вуглем назву великої п'єси Урсуса "Переможений Хаос".
В центрі балькона, саме проти Зеленого Ящика, було відділення, що в нього за головний хід правило вікно, обернене в двері; це відділення, відмежоване двома перегородками, зберегали для "вельможного панства".
Воно було досить просторе, так що в двох рядах можна було вмістити десять глядачів.
— Ми в Лондоні, — казав Урсус.