Та можна сказати, щo в цьому романі беруть початок не тільки низка тем і мотивів усієї епопеї, а й чимало її персонажів, які стали "героями, що повертаються", разом з відповідними темами й мотивами. Щоправда, це не стосується головного героя Рафаеля де Валантена: і його тема, і його життя повністю замикаються в рамках "Шагреневої шкіри". Зате більшість персонажів другого плану згодом розійдуться по "Людській комедії", по її різних сюжетно-тематичних лініях, а деякі з них стануть головними героями окремих творів. Це, насамперед, Ежен Растіньяк, якого Бальзак уперше вивів у "Шагреневій шкірі"; хоча тут йому ще бракує деяких характерних "растіньяківських" рис та й зображений він дещо схематично. Банкір Тайфер представлений тут на останньому етапі його злочинного життя (хронологічно дія в "Шагреневій шкірі" відбувається пізніше, ніж дія в "Червоній корчмі" чи в "Батькові Горіо"). В інші твори "Людської комедії", зокрема в роман "Втрачені ілюзії", перейде група молодих журналістів і літераторів (Блонде, Бісіу, Клод Віньон, "постачальник балад" Каналіс та інші), з якими був зв'язаний Рафаель де Валантен.
1. Саварі Фелікс — французький астроном і математик, був у дружніх стосунках з Бальзаком.
2. Гуасакоалько — ріка в Мексиці й колонія для ув'язнених, розташована на березі цієї ріки в часи Реставрації (1814-1830).
3. Дарсе Жан (1777-1844) — французький хімік, який розробив технологію добування желатину з кісток, що стало дешевим харчем у благодійних закладах.
4. Цербер (Кербер) — в античній міфології лютий триголовий пес, який охороняв вихід із підземного царства. В переносному значенні — злий сторож.
5. Але хіба й кати не плакали часом над дівчатами, чиї біляві голови вони мали стинати за наказом Революції? — Мається на увазі Велика французька революція кінця XVIII ст., а точніше — якобінський терор 1793-1794 рр.
6. Савояр — буквально: уродженець Савойї, гірської області на кордоні Франції з Італією; в часи Бальзака так називали у Франції хлопчаків-сажотрусів.
7. Калібан — фантастичний персонаж із пізньої драми В. Шекспіра "Буря" (1612), втілення лихого єства природи, тваринного начала в людині.
8. Паліссі Бернар (бл. 1510-1589 чи 1590) — французький митець-кераміст і природознавець, творець декоративних керамічних виробів з рельєфними зображеннями флори й фауни.
9. Сезостріс — грецьке ім'я легендарного єгипетського героя, якого легенда ототожнювала з фараоном Рамзесом II (XIII ст. до н. е.).
10. Дюбаррі Жанна (1743-1794) — остання коханка Людовіка XV.
11. Латур Моріс Кантен (1704-1788) — французький живописець, майстер пастелі, відомий своїми портретами.
12. Іонія — область стародавньої Греції, заселена іонійськими племенами (Аттіка й західне побережжя Малої Азії).
13. Пріап — у давніх греків бог садів і полів, пізніше став також богом любострастя й чуттєвих насолод.
14. Тібулл Альцій (бл. 50-19 до н. е.) — римський поет, автор любовних елегій, в яких оспівується кохання до Делії (у Бальзака — Юлії).
15. Челліні Бенвенуто (1500-1571) — італійський скульптор і ювелір, автор "Спогадів", видатної літературної пам'ятки; довгий час жив у Франції.
16. Пісарро Франціско (1475-1541) — іспанський конквістадор, завойовник імперії інків у Перу, відомий своєю жорстокістю.
17. Музей Руйша — мається на увазі анатомічна колекція голландського вченого-анатома Руйша, яку в 1717 р. купив Петро І і вивіз до Петербурга (Кунсткамера).
18. Лара — герой однойменної поеми Дж. Байрона, однієї з циклу "східних поем", як і поема "Корсар", що теж тут згадується.
19. Тенірс Давід (1610-1690) — фламандський живописець, майстер жанрових картин із міського й сільського побуту.
20. Роза Сальватор (1615-1673) — італійський живописець доби барокко, його картини на міфологічні, релігійні та побутові теми й особливо його пейзажі овіяні романтичним духом.
21. Гужон Жан (бл. 1510 — між 1564 і 1568) — французький скульптор доби Відродження, його твори позначені одухотвореністю і витонченістю.
22. Кадм — легендарний засновник давньогрецького міста Фіви; за міфом, жителі міста виросли із зубів дракона, вбитого Кадмом.
23. Апокаліпсис — одна з частин Біблії (Нового заповіту), книга про кінець світу; автором її вважається Іоанн Богослов.
24. Курульне крісло — у давніх римлян крісло, в яке сідали магістрати при виконанні своїх функцій.
25. Доу Герард (1613-1675) — голландський живописець, учень Рембрандта.
26. ...бог французького скептицизму.— Мається на увазі Вольтер.
27. Араго Домінік Франсуа (1786-1853) — французький фізик і астроном.
28. Я бачив розпусний двір часів Регентства...— Двір Філіппа Орлеанського, який був регентом у 1715-1723 рр. за неповноліття короля Людовіка XV.
29. Сведенборг Еммануїл (1688-1772) — шведський вчений і теософ-містик. Бальзак захоплювався Сведенборгом і зазнав його впливу.
30. ...Твоя Леонарда...— Мається на увазі кухарка, персонаж із роману А. Р. Лесажа (1668-1742) "Жіль Блас".
31. ...бюджет переселився з Сен-Жерменського передмістя на Шосе д'Антен.— Тобто бюджет перейшов від аристократії до крупної буржуазії. В Сен-Жерменському передмісті французької столиці жили аристократи, на вулиці Шосе д'Антен — багаті буржуа-ділки.
32. Король-громадянин — так у тогочасній Франції називали короля, Луї-Філіппа Орлеанського, який правив під час Липневої монархії (1830-1848).
33. Панург — персонаж із роману Ф. Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель".
34. Кріспін — герой комедії А. Р. Лесажа "Кріспін — суперник свого пана", слуга-крутій.
35. Амфітріон — гостинний господар (гр.).
36. Сатурналії — у стародавніх римлян свята на честь бога родючості Сатурна; в переносному значенні — бенкет, гульня.
37. "Червоний корсар" — роман американського письменника-романтика Ф. Купера.
38. Ботані-бей — бухта в Австралії, на берегах якої англійський уряд побудував колонію для засланців.
39. "De viris illustribus" ("Про славних мужів") — життєписи уславлених людей античності, складені римським істориком Корнелієм Непотом (І ст. до н. е.).
40. Метр Алькофрібас — псевдонім Франсуа Рабле, яким підписано роман "Гаргантюа і Пантагрюель"; анограма імені Francais Rabelais.
41. Розбавляти у розмові кисень азотом — тобто робити розмову нудною, безжиттєвою (азот по-грецькому означає "безжиттєвий").
42. "Єднання і забуття" — політичний лозунг, висунутий Людовіком XVIII після встановлення режиму Реставрації у Франції (1815). Лозунг означав єднання нації і забуття колишніх суперечностей часів Революції і Наполеонівської імперії.
43. Боссюе Жак Бенінь (1627-1704) — французький єпископ, історик і письменник, славився як стиліст.
44. Баланшист — послідовник П'єра Сімона Баланша (1776-1847), французького філософа, історика й письменника, представника міфологічної школи в романтичній історіографії.
45. Карліст — прибічник короля Карла X, якого скинула Липнева революція 1830 р.
46. Лафайєт Марі Жозеф (1757-1834) — політичний діяч поміркованого напрямку під час Великої французької революції 1789-1794 рр.; відіграв також значну роль в Липневій революції 1830 р.
47. "Історія короля богемського та його семи замків" — повість Шарля Нодьє (1780-1844), французького письменника-романтика.
48. ...зображуючи видавця "Ревю де Де Монд ("Огляд двох світів") — видавцем цього відомого французького часопису був у той час Бюлоз, сліпий на одне око.
49. Кребійон Проспер Жоліо (1674-1762) — французький драматург пізнього класицизму, автор трагедій, в яких справжній трагізм підмінявся нагнітанням жаху й мелодраматизмом.
50. Біша Франсуа (1771-1802) — французький вчений-фізіолог і лікар.
51. Оссіан — легендарний бард стародавніх кельтів, якому шотландський поет Джеймс Макферсон (1736-1796) приписав збірку своїх підробок кельтських легенд і пісень ("Пісні Оссіана"), яка є видатною пам'яткою літератури преромантизму.
52. Карраччі Аннібале (1560-1609) — італійський живописець академічної школи.
53. "Урятована Венеція" — трагедія англійського драматурга Томаса Отвея (1652-1685).
54. Ларошельські сміливці — чотири сержанти, учасники революційної змови в Ла Рошелі (Борі, Губен, Пом'є і Раду); три з них були страчені в 1822 р.
55. Мільтонів Пандемоніум — місцеперебування духів зла в поемі "Втрачений рай" Джона Мільтона (1608-1674).
56. Карімарі, Карімара! — Вигук у романі Ф. Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель" (кн. І., розд. 17).
57. Піррон — давньогрецький філософ-скептик (бл. 360 — 270 до н. е.).
58. Дам'єн Робер Франсуа — змовник, який у 1757 р. зробив невдалий замах на Людовіка XV, після чого його четвертували.
59. Віллель — ультрарояліст, голова ради міністрів Франції в 20-х рр. XIX ст.
60. Марселіна — мати Фігаро, персонаж із комедії Бомарше "Безумний день, або Одруження Фігаро".
61. Шеньє Андре (1762-1794) — видатний французький поет кінця XVIII ст., загинув на гільйотині під час якобінського терору.
62. Мені не часто доводилось за цей довгий період праці проходити мостом Мистецтв...— Прохід по цьому мосту у тогочасному Парижі був платним. Ідеться про крайню скруту, в якій перебував герой твору.
63. Ніби Арієль влітав, як сильф...— Арієль — світлий дух повітря в драмі Шекспіра "Буря"; сильфи — у середньовічних алхіміків міфічні істоти чоловічої і жіночої статі, уособлення стихії повітря.
64. Сен-Дені — мається на увазі школа для дочок кавалерів ордену Почесного легіону, яку заснував Наполеон у передмісті французької столиці Сен-Дені.
65. Новий Пігмаліон — за давньогрецьким міфом, скульптор Пігмаліон створив таку чудову статую Галатеї, що сам у неї закохався. Боги пожаліли Пігмаліона, оживили статую, і Галатея стала його дружиною. У Бальзака "новий Пігмаліон", так би мовити, діє навпаки,— хоче зробити з живої дівчини мармурову статую.
66. Не жінка, а загадка — парижанка-напівросіянка...— Прообразом графині Феодори послужила графиня Багратіон.
67. Лозен — придворний Людовіка XVI, прославився страшенною розбещеністю.
68. ...в таких краватках, що вся Кроатія лусне з заздрощів.— Гра слів: французьке слово eravate (краватка) вважається похідним від слова croat (хорват). Форма хорватського війська включала пишні краватки, які згодом стали модними у Франції.
69. Мадонна Муріяьйо з колекції маршала Сульта.— Цей наполеонівський маршал у 1808-1812 рр.