Геґрід — міцний горішок, з ним усе буде нормально. — А коли й це їх не заспокоїло, Сіріус поцікавився: — А коли, до речі, ваша наступна подорож до Гоґсміда? Я так собі подумав, що на вокзалі ніхто замаскованого пса не помітив. То може...
— НІ! — вигукнули одночасно Гаррі й Герміона.
— Сіріусе, ти що, не бачив "Щоденного віщуна"? — стурбовано спитала Герміона.
— А?а, це, — вишкірився Сіріус, — та вони постійно намагаються вгадати, де я перебуваю. Хоч насправді ще ніколи не натрапляли на мої сліди...
— Але нам здається, що цього разу вони близько, — заперечив Гаррі. — Мелфой зронив у поїзді одну фразу, мовби знав, що пес — це ти. А на платформі був його батько... ти його знаєш — Луціус Мелфой... тому ніколи й нізащо тут не з'являйся. Якщо Мелфой тебе знову впізнає...
— Гаразд, гаразд, я все зрозумів, — урвав його Сіріус. Він мав дуже незадоволений вигляд. — Я просто подумав, що ти був би не проти зустрітися.
— Авжеж, не проти! Тільки я не хотів би, щоб тебе знову запроторили в Азкабан! — вигукнув Гаррі.
Запала мовчанка, під час якої Сіріус дивився на Гаррі з вогню, а на чолі між його запалими очима з'явилася зморшка.
— Ти не такий, як був твій батько, — зрештою доволі прохолодно вимовив Сіріус. — Для Джеймса життя без ризику було нецікаве.
— Послухай...
— Мені пора йти, чую на сходах Крічера, — сказав Сіріус, але Гаррі не сумнівався, що той вигадує. — Я напишу тобі, коли наступного разу з'явлюся в каміні, гаразд? Якщо це для тебе не завеликий ризик.
Щось легенько ляснуло, і на тому місці, де щойно була Сіріусова голова, знову потріскував вогонь.
— РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ —
Верховний інквізитор Гоґвортсу
Наступного ранку вони сподівалися уважно переглянути Герміонин "Щоденний віщун", щоб знайти статтю, про яку в листі згадував Персі. Та не встигла ще поштова сова проминути, відлітаючи, глечик з молоком, як Герміона голосно зойкнула і розгладила газету з великим фото Долорес Амбридж, яка широко всміхалася й час від часу кліпала на них з?під заголовка.
МІНІСТЕРСТВО ПРОВОДИТЬ ОСВІТНЮ РЕФОРМУ
ДОЛОРЕС АМБРИДЖ ПРИЗНАЧЕНО
ПЕРШИМ ВЕРХОВНИМ ІНКВІЗИТОРОМ
— Амбридж... "Верховним інквізитором"? — похмуро перепитав Гаррі, а з його рук випала недоїдена грінка. — Що це означає?
Герміона почала читати вголос:
"Учора в Міністерстві магії несподівано затвердили новий законопроект, що встановлює безпрецедентний рівень контролю над Гоґвортською школою чарів і чаклунства.
— Пана міністра давно вже тривожила ситуація в Гоґвортсі, — сказав молодший помічник міністра Персі Візлі. — Він тепер реагує на сигнали від батьків, стурбованих сповзанням школи в хибному, на їхній погляд, напрямку.
За минулі кілька тижнів пан міністр Корнеліус Фадж уже не вперше запроваджує нові закони для поліпшення ситуації в цій чаклунській школі. Скажімо, ЗО серпня було затверджено освітню постанову номер двадцять два, згідно з якою неспроможність директора школи знайти кандидата на певну викладацьку посаду надає міністерству право самому обирати відповідну особу.
— Таким чином і було призначено на посаду вчителя в Гоґвортс пані Долорес Амбридж, — сказав нам учора Візлі. — Дамблдор не зміг нікого знайти, тож міністерство затвердило пані Амбридж, яка, зрозуміло, досягла в школі миттєвого успіху...
— ЧОГО досягла?! — вигукнув Гаррі.
— Чекай, це ще не все, — похмуро відповіла Герміона.
— ...миттєвого успіху, бо революційним чином змінила процес викладання захисту від темних мистецтв і забезпечила міністерство достовірною інформацією про справжню ситуацію в Гоґвортсі.
Саме цю останню функцію щойно узаконило міністерство, затвердивши освітню постанову номер двадцять три про створення нової посади Верховного інквізитора Гоґвортсу.
— Це новий і нестандартний крок пана міністра задля втілення його задуму зупинити процес, який дехто вже називає "занепадом традицій" Гоґвортсу, — сказав нам Візлі. — Інквізитора буде уповноважено інспектувати колег?викладачів і забезпечувати їхню відповідність належному рівню. Цей пост було запропоновано професорці Амбридж на додачу до її викладацької посади, і ми з радістю повідомляємо, що вона дала свою згоду.
Нові міністерські заходи з ентузіазмом були підтримані батьками гоґвортських учнів.
— Я почуваюся значно спокійніше, знаючи, що дії Дамблдора відтепер будуть оцінені чесно й неупереджено, — сказав нам 41?річний містер Луціус Мелфой, з яким ми зв'язалися вчора в його маєтку у Вілтширі. — Багато з нас, щиро дбаючи про інтереси своїх дітей, були стурбовані деякими ексцентричними рішеннями Дамблдора, які він приймав останніх кілька років, і з радістю довідалися, що міністерство не збирається випускати ситуацію з рук.
До цих "ексцентричних рішень" можна, поза сумнівом, віднести Деякі вельми суперечливі призначення на викладацькі посади, про які вже писалося в нашій газеті, коли на роботу приймали, скажімо, вовкулаку Ремуса Люпина, напіввелетня Рубеуса Геґріда чи колишнього аврора напівбожевільного Дикозора Муді.
Звичайно, ведеться дедалі більше розмов про те, що Албус Дамблдор — колишній Верховний речник Міжнародної конфедерації чаклунів та Головний Маг Чарверсуду — вже не спроможний керувати такою престижною школою, як Гоґвортс.
— Я думаю, що призначення інквізитора — це перший крок до призначення в Гоґвортс директора, якому ми всі зможемо беззастережно довіряти, — сказав нам учора один з представників міністерства.
Старійшини Чарверсуду Ґрізельда Марчбенкс і Тіберіус Оґден подали у відставку на знак протесту проти запровадження в Гоґвортсі посади інквізитора.
— Гоґвортс — це школа, а не представництво Корнеліуса Фаджа, — сказала мадам Марчбенкс. — Це все чергова брудна спроба дискредитації Албуса Дамблдора.
(Розслідування, присвячене ймовірним зв'язкам мадам Марчбенкс з підривними організаціями ґоблінів, читайте на сімнадцятій сторінці.)
Герміона закінчила читати й глянула на друзів.
— Тепер ми знаємо, як тут опинилася ця Амбридж! Фадж ухвалив "освітню постанову" і нав'язав нам цю панію! А тепер ще наділив її повноваженнями інспектувати інших учителів! — Герміона уривчасто дихала, а її очі палали. — Це просто нечувано! Це обурливо !
— Я знаю, — погодився Гаррі. Він глянув на свою праву руку, що мимоволі стислася в кулак, і побачив невиразні світлі контури слів, які Амбридж змусила його вкарбувати у власну шкіру.
А от Рон раптом криво посміхнувся.
— Що? — одночасно спитали Гаррі й Герміона, глянувши на нього.
— Не можу дочекатися, коли перевірятимуть професорку Макґонеґел, — радісно пояснив Рон. — Амбриджка просто заглохне.
— Усе, — зірвалася на ноги Герміона, — треба бігти, бо якщо вона перевірятиме Бінса, то нам краще не спізнюватися...
Але професорка Амбридж не перевіряла уроку історії магії, не менш нудного, ніж минулого понеділка. Не було її і в Снейповім підвалі, коли вони прийшли туди на два уроки настоянок, а Гаррі отримав назад свій реферат про місячні камені з великою оцінкою "Ж" у верхньому кутку.
— Я поставив вам ті оцінки, які б ви отримали, якби подали ці свої роботи на СОВи, — сказав Снейп з кривою посмішкою, проходячи повз них і роздаючи реферати. — Це допоможе вам реально оцінити, чого очікувати на іспитах.
Снейп підійшов до письмового столу, розвернувся і став обличчям до класу.
— Загальний рівень ваших робіт катастрофічно низький. Більшість із вас на іспитах ганебно провалилася б. Маю надію, що ви докладете значно більших зусиль, працюючи над новим рефератом про різновиди протиотрут, бо інакше мені доведеться призначати покарання тим телепням, що отримають "Ж".
Він злісно посміхнувся, а Мелфой захихотів і голосно прошепотів:
— Хтось одержав "Ж"? Тупак!
Гаррі помітив, як Герміона скосила очі, щоб побачити його оцінку. Він швиденько заховав реферат у портфель, щоб ніхто нічого не побачив.
Гаррі вирішив не дати Снейпові підстав зганьбити його ще й на цьому уроці, тож щонайменше тричі перечитав кожен рядок рецепта, перш ніж його виконувати. Гаррін посилюючий розчин не мав такого ясно?бірюзового відтінку, як Герміонин, але був принаймні голубий, а не рожевий, як у Невіла.
Наприкінці уроку Гаррі поставив пляшечку розчину на Снейпів стіл з викликом і водночас із полегкістю.
— Вийшло краще, ніж на тому тижні, правда? — сказала Герміона, коли вони виходили з підвалу і через вестибюль Рушили на обід. — І з рефератами теж пішло непогано, так?
Коли ні Рон, ні Гаррі нічого не відповіли, вона додала: — Тобто я й не чекала найвищих оцінок, особливо, якщо йдеться про рівень СОВ, але на цьому етапі достатньо отримати хоч якусь задовільну оцінку. Ви згодні? Гаррі щось ухильно прохрипів.
— Звичайно, до іспитів ще багато чого може змінитися. Часу на вдосконалення ми маємо досить, але оцінками, що ми їх отримуємо зараз, ми закладаємо, так би мовити, основу. Фундамент, на якому можемо будувати...
Вони посідали за ґрифіндорським столом.
— Зрозуміло, я була б на сьомому небі, якби отримала "В"...
— Герміоно, — різко урвав її Рон, — якщо ти так прагнеш знати наші оцінки, то спитай.
— Я не... тобто я... ну, якщо хочете сказати...
— Я одержав "П", — зізнався Рон, наливаючи в тарілку супу. — Задоволена?
— Тут нічого соромитися, — втрутився Фред, який щойно прийшов разом з Джорджем та Лі Джорданом і вмостився за столом праворуч від Гаррі. — Нічого поганого в гарній добротній оцінці "П".
— Але ж, — здивувалася Герміона, — хіба "П" не означає...
— "Погано"? Так, — підтвердив Лі Джордан. — Але це краще, ніж "Ж". Тобто "Жахливо".
Гаррі відчув, як червоніє, і вдавано закашлявся, ніби вдавився булочкою. Та Герміона й далі захоплено дискутувала з приводу СОВ.
— Отож найвища оцінка — це "В", тобто "Відмінно", — сказала вона, — тоді йде "З"...
— Ні, "Д", — виправив її Джордж, — тобто "Добре". До речі, ми з Фредом завжди вважали, що заслуговуємо на "Д" з усіх предметів, бо вже те, що ми з'являлися на іспити — добрий вчинок з нашого боку.
Усі засміялися, крім Герміони, що провадила далі:
— Отож "Д", а потім "З", тобто "Задовільно", і це найнижча оцінка, з якою іспити можна вважати складеними, так?
— Так, — підтвердив Фред і вкинув свою булочку в суп, а потім переправив її в рот і проковтнув, навіть не жуючи.
— Далі йде оцінка "П", або "Погано"... — Рон з удаваним тріумфом підняв над собою руки, — ...і "Ж", тобто "Жахливо'.
— А потім "Т", — нагадав йому Джордж.
— "Т'? — збентежено перепитала Герміона.