І померла там Маріам, і була там похована.
2 І не було води для громади, і вони зібралися проти Мойсея та проти Аарона.
3 І сварився той народ з Мойсеєм, промовляючи: "О, якби ми померли були, коли наші брати помирали перед Господнім обличчям!
4 Нащо ви привели Господню громаду на цю пустелю, щоб ми і наша худоба тут померли?
5 Нащо ви вивели нас з Єгипту, щоб привести нас на це зле місце? Тут не родить збіжжя, ані фіґи, ані виноград, ані гранат, і навіть нема води, щоб напитися!"
6 І відійшли Мойсей та Аарон від громади до входу в намет зібрання, та й попадали на обличчя свої. І слава Господня з'явилася їм!
7 І Господь промовляв до Мойсея:
8 "Візьми берло і збери громаду, ти та брат твій Аарон, і скажете до тієї скелі на їхніх очах, і вона дасть свою воду. І виведеш для них воду з тієї скелі, та й напоїш ту громаду та їхню худобу".
9 І взяв Мойсей те берло, що було перед Господом, як він наказав був йому.
10 І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею. І сказав він до них: Послухайте, неслухняні, для нас ніщо, добути вам воду з цієї скелі?
11 І підніс Мойсей руку свою, і вдарив ту скелю своїм берлом два рази, і витекло багато води! І пила громада та їхня худоба!...
12 І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: "За те, що ви не довіряєте мені і не освятили мене в очах Ізраїлевих синів, ви не введете цієї громади до краю, що я дав їм".
13 Це вода Меріви, де сварилися Ізраїлеві сини з Господом, і святість його явилася їм.
14 І послав Мойсей посланців з Кадешу до царя едомського сказати: "Так каже брат твій Ізраїль: "Ти знаєш усі тяготи, що впали на нас.
15 І зійшли були наші батьки до Єгипту, і сиділи ми в Єгипті багато часу, а Єгипет робив лихе нам та батькам нашим.
16 І голосили ми до Господа, і він почув наш голос, і послав ангела, і вивів нас з Єгипту, а оце ми в Кадеші, що при самому кінці твого кордону.
17 Дозволь нам перейти через твій край! Ми не підемо полем та виноградником, і не будемо пити води з криниці, ми підемо шляхом царським, не збочимо ні праворуч, ні ліворуч, аж поки не перейдемо кордони твої"".
18 І сказав до нього Едом: "Ти не підеш у мій край, інакше я з мечем вийду проти тебе!"
19 І сказали йому Ізраїлеві сини: "Ми підемо битим шляхом, а якщо будемо пити воду твою я та худоба моя, то я дам платню за неї. Нічого більше, тільки дозволь перейти мені своїми ногами!"
20 А той відповів: "Ні!" І вийшов Едом навпроти нього з численним народом та з військом.
21 І відмовив Едом дати Ізраїлеві перейти його кордони, і Ізраїль збочив від нього.
22 І рушили з Кадешу, і вийшли Ізраїлеві сини, уся громада, до гори Гор.
23 І промовляв Господь до Мойсея та до Аарона на горі Гор, на кордоні Едомського краю:
24 "Хай прилучиться Аарон до своєї рідні, бо він не ввійде до того краю, що я дав Ізраїлевим синам, через те, що ви були неслухняні наказу моєму про воду Меріви.
25 Візьми Аарона та сина його Елеазара, та й виведи їх на гору Гор.
26 І хай Аарон зніме одяг свій, і одягне його на сина свого Елеазара, і Аарон буде забраний, і помре там".
27 І зробив Мойсей, як Господь наказав був, і вийшли вони на гору Гор на очах усієї громади.
28 І зняв Мойсей з Аарона одяг його, і одягнув його на сина його Елеазара, і Аарон помер там на верхів'ї гори. І зійшли Мойсей та Елеазар з гори.
29 І бачила вся громада, що помер Аарон, і оплакував Аарона весь Ізраїль тридцять день.
Числа 21
1 І почув ханаанянин, цар Араду, що сидів у Негеві, що Ізраїль увійшов шляхом Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього полонених.
2 І склав Ізраїль обітницю Господові й сказав: "Якщо справді даси ти народ той у мою руку, то я віддам їхні міста на цілковите знищення".
3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанянина, і він винищив їх та їхні міста, і дав ім'я тому місцю Хорма.
4 І рушили вони з гори Гор шляхом Червоного моря, щоб обійти Едом. І підупав дух народу на тому шляху.
5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: "Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми померли в пустелі? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа".
6 І послав Господь на той народ отруйних зміїв, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.
7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: "Згрішили ми, бо казали проти Господа та проти тебе. Молися до Господа і хай він забере від нас цих зміїв". І молився Мойсей за народ.
8 І сказав Господь до Мойсея: "Зроби собі крилатого змія і вистав його на жердині. І кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити".
9 І зробив Мойсей мідного змія, і виставив його на жердині. І якщо змій покусав кого, то той дивився на змія, що зробив Мойсей, і залишався живим!
10 І рушили Ізраїлеві сини та й отаборилися в Овоті.
11 І рушили вони з Овоту, і зупинилися в Ійє-Гааварімі, в пустелі, що перед Моавом, від сходу сонця.
12 Звідти вони рушили і таборували в долині Зереду.
13 Звідти рушили й таборували в пустелі, на тому боці Арнону, що виходить із аморейського кордону, бо Арнон — межа між Моавом та амореянином.
14 Тому розповідається в книзі війн Господніх: "Вагев у Суфі і долина Арнону,
15 і схил долини, що збочив до Ару та впирається в моавський кордон.
16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: "Збери народ і я дам їм воду"".
17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: "Звеличуйся, кринице, співайте про неї!
18 Криниця, що вельможі копали її, викопали її високоповажні народу берлами своїми". А з Мідбару пішли вони до Маттани,
19 а з Маттани пішли до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,
20 а з Бамоту до долини, що на землі Моаву, при вершині Пісґі, що піднялася над пустелею.
21 І послав Ізраїль посланців до Сигона, аморейського царя, промовляючи:
22 "Дозволь я перейду твоїм краєм! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не питимемо води з криниці, ми підемо царським шляхом, аж поки перейдемо землю твою".
23 І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в кордони його. І зібрав Сигон весь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля в пустелі, і прибув до Йогці та й воював з Ізраїлем.
24 І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз кордон синів Аммону.
25 І забрав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль в усіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.
26 Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського і він воював вже з першим моавським царем, і забрав весь його край з його руки аж до Арнону.
27 Тому й розповідають кобзарі: "Підіть до Хешбону, хай буде збудоване та укріплене місто Сигонове.
28 Бо вийшов вогонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів висот Арнону.
29 Лихо тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигонові, цареві аморейському.
30 І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми спустошили його аж до Нофаху, що аж до Медви.
31 І Ізраїль осів у Аморейському краї".
32 І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там.
33 І повернулися вони, і пішли шляхом Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, супроти них, він та весь його народ, на війну до Едреї.
34 І сказав Господь до Мойсея: "Не бійся його, бо в руку твою дав я його й весь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигонові, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні".
35 І вони побили його й синів його та весь народ його, що не залишилося жодного, і заволоділи краєм його.
Числа 22
1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах, по тім боці Йордану, біля Єрихону.
2 І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.
3 І дуже налякався Моав того народу, бо він був великий. І боявся Моав Ізраїлевих синів.
4 І сказав Моав до мідіянських старшин: "Нині повискубує ця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зелень". А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.
5 І послав він посланців до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Нілом, до краю синів народу його, щоб покликати його, промовляючи: "Ось вийшов народ з Єгипту, він покрив усю поверхню землі, скільки бачить око і сидить навпроти мене.
6 А зараз ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він дужчий за мене. Може я зможу вдарити його і вигнати з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, той проклятий".
7 І пішли моавські старшини та старшини Мідіяну з подарунками за чари в руках, і прийшли до Валаама, та й передали йому Балакові слова.
8 А він їм сказав: "Ночуйте тут цієї ночі і я перекажу вам слово, яке Господь промовлятиме до мене". І залишились моавські вельможі в Валаама.
9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: "Хто ці люди з тобою?"
10 І сказав Валаам до Бога: "Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:
11 "Народ, що вийшов з Єгипту, закрив усю поверхню землі, прийди ж, прокляни мені його, може я зможу воювати з ним і вижену його"".
12 І сказав Бог до Валаама: "Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!"
13 І встав Валаам вранці та й сказав до Балакових вельмож: "Повертайтеся до свого краю, бо відмовив Господь мені піти з вами".
14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: "Відмовив Валаам піти з нами".
15 А Балак знову послав ще більше й поважніших вельмож від тих.
16 І прибули вони до Валаама та й сказали йому: "Так сказав Балак, син Ціппорів: "Не відмовляйся прийти до мене,
17 бо вшаную тебе великими почестями, і все, що скажеш мені, зроблю. Прийди ж і прокляни мені народ той!18 І відповів Валаам Балаковим рабам: "Якщо Балак дасть мені все своє срібло та золото, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити щось мале чи велике.
19 А зараз посидьте й ви тут цієї ночі, а я дізнаюся, що ще Господь скаже мені".
20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: "Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань і йди з ними. Але тільки те, що я скажу тобі, те ти зробиш".
21 І встав Валаам вранці, і осідлав свою віслючку, та й пішов з моавськими вельможами.
22 І запалився гнів Божий, що він іде.