Ярмарок Суєти

Вільям Теккерей

Сторінка 44 з 157

А волосся в неї — мов вороняче крило, і таке кучеряве, як у Самбо.

Очевидно, вона чіпляла собі кільце в ніс, коли їздила відрекомендовуватись до палацу. Ще якби вткнути їй у кучері пучок пір'я, то була б справжня belle sauvage .

Так Джордж у розмові з Емілією глузував з однієї молодої леді, з якою недавно познайомилися його батько й сестри і яку вони вельми шанували. Казали, що вона має хтозна-скільки плантацій у Вест-Індії та купу грошей у державних процентних паперах і що в списку акціонерів Ост-Індської компанії її прізвище відзначене трьома зірочками. В неї була вілла по той бік Темзи і будинок на Порт-ленд-плейс. Ім'я багатої вест-індської спадкоємиці було дуже прихильно згадане в "Морнінг пост". Місіс Гегістон, удова полковника Гегістона, що була її родичкою і порядкувала в її будинку, почала тепер виводити дівчину в світ, бо та щойно вернулася зі школи, в якій довершила своє виховання. Родина Осборнів зустріла її на проханій вечері в домі старого Галкера на Девоншір-плейс ("Галкер, Буллок і К°" були віддавна агентами її родини у Вест-Індії), і Джорджеві сестри всіляко виявляли їй свою прихильність, яку вона добродушно приймала. "Бути сиротою в її становищі і з її грішми — це ж так цікаво!"— казали панни Осборн, захоплено розповідаючи міс Вірт про свою нову приятельку, коли повернулися з вечора в Галкера. Вони домовилися, що й надалі зустрічатимуться з нею, і другого ж таки дня поїхали каретою відвідати її. Місіс Гегістон, удова полковника Гегістона й родичка лорда, про якого вона весь час згадувала, неприємно вразила наших недосвідчених дівчат бундючністю і звичкою надто багато говорити про своїх родичів, зате сама вона перевершила всі їхні сподівання — виявилась найщирішою, найласкавішою і наймилішою; щоправда, її треба було трохи відшліфувати, зате яку вона мала добродушну вдачу! Дівчата відразу перейшли на "ти".

Аби ти бачила, як вона вирядилась до двору, Еммі! — регочучи, розповідав Осборн.— Вона прийшла до моїх сестер показатися перед тим, як її мала везти туди міледі Бінкі, родичка Гегістон. Та Гегістон геть з усіма поріднилася, її діаманти сяяли, немов Воксгол того вечора, коли ми там були. (Пам'ятаєш, Еммі, Воксгол? І як Джоз співав своїй ясочці?) Діаманти і червоне дерево — яке чудове поєднання! І білі пера у волоссі, тобто у вовні.

Сережки в неї були такі завбільшки, як свічники, Їй-богу, їх можна було б засвітити, а жовтий атласний шлейф тягся за нею, наче хвіст комети.

Скільки їй років? — запитала Еммі, якій Джордж без угаву торохтів про темношкіру красуню того ранку, коли вони помирилися,— на такі речі він був мастак, як ніхто в світі. Та тій чорношкірій принцесі, хоч вона щойно скінчила школу, уже десь, мабуть, двадцять два чи двадцять три. А якби ти побачила, як вона питає! За неї звичайно пише листи місіс Гегістон, але якось, повіривши в себе, вона сама взялася за перо й написала моїм сестрам листа. Там було написано "чирвона" замість "червона" і "хвал-ди" замість "фалди".

Ну, то це, напевне, міс Суорц, що мала в нашому пансіоні окрему кімнату,— мовила Еммі, згадавши добродушну дівчину-мулатку, яка довела себе до істерики, коли Емілія покидала школу міс Пінкертон.

Справді, вона! — мовив Джордж.— її батько був німецький єврей, кажуть, торговець рабами, що мав якийсь стосунок до Канібальських островів. Він торік помер, а міс Пінкертон докінчила її освіту. Вона вміє заграти на піаніно дві п'єски, заспівати три пісні, може писати, якщо місіс Гегістон сидить поряд і виправляє її помилки. Джейн і Марія полюбили її, як сестру.

Хотіла б я, щоб вони мене полюбили,— задумливо мовила Еммі.— А вони завжди ставились до мене так холодно.

Серденько моє, вони полюбили б тебе, якби ти мала двісті тисяч фунтів,— мовив Джордж.— Так їх уже виховали. Наше суспільство любить гроші. Ми живемо серед банкірів і великих ділків Сіті, хай їм чорт, і кожен, хто розмовляє з тобою, побрязкує в кишені грошима. Такий той йолоп Фред Буллок, що хоче одружитися з Марією, такий Голдмор, директор Ост-Індської компанії, такий самий Діаді, торговець лоєм,— це вже в нашій галузі,— додав він, ніяково засміявшись і почервонівши.— Прокляття тій зграї паскудників, які тільки й знають, що гребти гроші! Я засинаю на їхніх людних, ситих обідах. Я соромлюся того безглуздого товариства, що сходиться на батькові прохані вечері. Я звик бувати серед джентльменів, світських і вихованих людей, а не серед крамарів, що обжираються черепаховою юшкою. Любо моя Еммі, ти єдина в нашому коді справжня леді, і зовні, і за своїми думками, і в своїй мові. А все тому, що ти ангел, це свята правда.

Не заперечуй, ти в нас єдина леді. Міс Кроулі казала тобі те саме, а вона бувала в найкращих колах Європи. А щодо. Родона Кроулі, капітана лейб-гвардії, то він з біса гарний хлопець, мені подобається, що він одружився з тією дівчиною, яку покохав.

Емілії капітан Кроулі теж дуже подобався, і з тієї самої причини. Вона була певна, що Ребека знайде з ним своє щастя і навіть пожартувала, що Джоз уже якось переживе втрату. Так вони бавили час у приємній розмові, як колись раніше.

Емілія зовсім заспокоїлася, хоч трохи й кокетувала своєю ревністю до міс Суорц і навіть призналась,— яка лицемірка! — що боїться, аби Джордж не забув її через спадкоємицю через її гроші й великий маєток у Сент-Кітсі. Та насправді вона була надто щаслива, щоб відчувати якийсь страх, недовіру чи сумніви; маючи біля себе Джорджа, вона не боялася жодної спадкоємиці чи красуні і взагалі нічого в світи.

Коли капітан Доббін, що дуже вболівав за своїх друзів, зайшов до них після обіду, він зрадів, побачивши, як Емілія знов ожила, як в"на сміялася, як щебетала і співала, награючи на фортепіано, такі знайомі йому романси. Вона замовкла тільки тоді, коди біля вхідних дверей подзвонив старий Седлі, ще повернувся з Сіті. Щоб уникнути небезпечної зустрічі, Джорджеві дане знак іти геть.

Якщо не рахувати вітальної усмішки — та й та була силуваною, бо Емілії прихід Доббіна видався недоречним,— міс Седлі не виявила ніякої уваги Доббінові, поки він видав у неї. Але капітанові досить було того, що вона щаслива, він тішився, що зміг прислужитися їй.

Розділ XXI-СВАРКА ЧЕРЕЗ СПАДКОЄМИЦЮ

Можна запалати коханням до кожної молодої особи, наділеної такими достойностями, як міс Суорц, а тут ще в серці старого Осборна зародилася одна шанолюбна мрія, яку та дівчина повинна була, здійснити. З величезним запалом і ласкавою прихильністю він заохочував своїх дочок до ніжної приязні з молодою спадкоємицею і заявляв, що йому як батькові надзвичайно приємно бачити, що його діти теж добре розпорядилися своїми симпатіями.

Люба моя,—казав він міс Роді,—ви не знайдете, в нашому скромному будиночку на Рассел-сквер тієї пишноти і того кола, до яких звикли у Вест-Енді. Мої дочки прості, безкорисливі дівчата, але серце в них золоте, вони полюбили вас, і це робить їм честь, авжеж, це робить їм честь. Я звичайний, простий, скромний британський купець, чесний, як можуть засвідчити мої шановні друзі Галкер і Буллок, що були агентами вашого покійного, досі оплакуваного батька. Ви знайдете в нас дружню, просту ,щасливу і — думаю, що можу так сказати,— шановану родину, простий стіл, простих людей, але щиру гостинність, люба моя міс Родо...

дозвольте мені так вас називати, бо моє серце запалало до вас щирою прихильністю, кажу вам відверто, я справді полюбив вас. Вип'єте шампанського? Гіксе, шампанського міс Суорц! Можна не сумніватися, що старий Осборн вірив кожному своєму слову і що його дочки не прикидалися, а таки любили міс Суорц. На Ярмарку Суєти люди, цілком природно, тягнуться до багатих. Якщо навіть найпростіші люди схильні досить ласо дивитися на велике багатство (я кидаю виклик будь-кому з британських громадян, хай скаже, чи слово "багатство" не будить у ньому дуже приємного почуття, та й ви самі, якщо вам скажуть, що ваш сусід за столом має півмільйона,— хіба ви не дивитиметесь на нього з особливим зацікавленням), отже, якщо навіть прості люди полюбляють гроші, то як повинні ставитись до них ті, хто зуби з'їв на грошових справах! їхні почуття просто рвуться назустріч багатству, їхнє серце ладне запалати любов'ю до цікавих для них власників того і багатства. Я знаю кількох шановних людей, які вважають неможливою для себе розкішшю заприятелювати з кимось таким, хто не має відповідного багатства і відповідного становища в суспільстві. Вони дають волю своїм почуттям тільки в певних випадках. І ось вам доказ: більшість членів родини Осборнів, які протягом довгих п'ятнадцяти років не здатні були на тепле почуття до Емілії Седлі, за один єдиний вечір устигли сповнитися до міс Суорц такою любов'ю, що більшої не міг би побажати й найромантичніший прихильник кохання з першого погляду.

Якою вона й Джордж були б чудовою парою (так вважали і сестри, і міс Вірт), і настільки вона краща за ту нікчемну Емілію! Такий чудовий хлопець, вродливий, з становищем, обдарований, був би їй найкращим чоловіком. Молодих леді полонили видива безконечних бенкетів на Порт-ленд-плейс, прийомів при дворі, знайомства з половиною перів, і вони без кінця розповідали своїй любій новій подрузі про Джорджа та його аристократичних друзів.

Старий Осборн також вважав, що вона була б доброю партією для його сина. Джордж залишить військо, пройде в парламент, посяде високе становище в суспільстві й уряді. Кров його хвилювали щирі почуття справжнього британця: він мріяв побачити прізвище Осборн, прикрашене дворянським титулом, наданим його синові, стати родоначальником славетної лінії баронетів. Він добре покрутився у Сіті й на біржі, поки не дізнавсь усього про спадкоємицю: яке в неї багатство, куди вкладені її гроші й де розташовані її маєтки. Фред Буллок, що давав йому найбільше відомостей, і сам був би радий прицінитися до спадкоємиці (так висловився цей молодий банкір), але він уже заприбуткував собі Марію Осборн. Та, не маючи змоги прибрати до рук спадкоємицю як дружину, безкорисливий Фред вельми схвалював її як невістку.

Нехай Джордж зразу береться до діла і добуває її, радив він.— Треба кувати залізо, поки гаряче. Її ще не знають у місті, а через тиждень чи два з Вест-Енда з'явиться якийсь титулований дженджик із занепалим родовим маєтком і відіпхне всіх нас, ділових людей із Сіті, як торік лорд Фіцруфус зробив з міс Грогрем, дарма що вона вже була заручена з Подером із фірми "Подер і Браун".

41 42 43 44 45 46 47

Інші твори цього автора:

На жаль, інші твори поки що відсутні :(