Вважали б Ви за краще, щоб вони цього не робили?
СУБ'ЄКТ: О... мені хотілося б залишитися... але наставники не хочуть, щоб ми знаходилися тут занадто довго — інакше це увійде у нашу звичку.
Д-р Н.: Чи можете Ви наполягти, щоб залишитися?
СУБ'ЄКТ: Ну... так... наставники не змушують нас йти, бо вони добрі (Сміється). Але вони мають свої способи... спонукання, коли приходить час.
Д-р Н.: Чи знаєте Ви когось, хто не хотів знову народжуватися на Землі з якоїсь причини?
СУБ'ЄКТ: Так, мій друг Марк. Він сказав, що йому нема чого там робити. Він втомився від життя на Землі і не хотів повертатися назад.
Д-р Н.: Він прожив багато життів?
СУБ'ЄКТ: Ні, насправді, ні. Але в нього не все гаразд.
Д-р Н.: Як вчителі учинили з ним? Йому дозволили залишитись у духовному світі?
СУБ'ЄКТ: (замислено) Ми вирішуємо народитись, коли вони бачать, що ми готові. Вони не змушують нас щось робити. Марку дали зрозуміти, що він, насправді, приносив благо людям, які оточували його на Землі.
Д-р Н.: І що далі було з Марком?
СУБ'ЄКТ: Через деякий час... навіювання, обробка... Марк зрозумів, що не мав рації щодо своїх здібностей і, зрештою, повернувся на Землю.
Д-р Н.: Обробка! Це наводить на думку про примус.
СУБ'ЄКТ: (Стривожений моїм зауваженням) Зовсім ні! Просто Марк був розчарований, і йому була потрібна впевненість, щоб продовжувати докладати зусиль.
Примітка: Суб'єкт 10 у Розділі 4, присвяченому душам, що відхилилися, розповідав нам про те, як душі, які увібрали в себе занадто багато негативної енергії із Землі, були "реконструйовані". Суб'єкт 22 також згадував необхідність відновлення деяких пошкоджених душ. Там відбувалася серйозніша перебудова, ніж у випадку з Марком, чия душа втомилася і потребувала просто деяких загальних поправок.
Д-р Н.: Якщо гіди не змушують вас повертатися, чи може душа відмовитися від нового народження?
СУБ'ЄКТ: (пауза) Так... Я вважаю, що ви можете залишитись тут і взагалі ніколи не народжуватися, якщо вам це так не подобається. Але наставники сказали Марку, що без життя у фізичному тілі його навчання займе набагато більше часу. Якщо ви втрачаєте можливість отримати прямий життєвий досвід, ви втрачаєте дуже багато.
Д-р Н.: А як щодо зворотної ситуації, коли душа наполягає на негайному поверненні на Землю — скажімо, після тимчасової смерті?
СУБ'ЄКТ: Я бачив і таке. Це спонтанна реакція, і вона насправді через деякий час проходить. Наставники підводять вас до розуміння, що нетерпляче бажання відразу ж повернутися як новонародженого туди, звідки пішов, не змінить обставин вашої минулої смерті. Інша річ, якби ви могли заново народитися дорослим стразу після своєї смерті. Зрештою, кожен приходить до розуміння, що йому треба відпочити та подумати.
Д-р Н.: Що ж, поділіться своїми думками про перспективу нового життя.
СУБ'ЄКТ: Мене це тішить. Я не міг би почуватися задоволеним, якби не мав моїх фізичних життів.
Д-р Н.: Коли ви вже готові до нового втілення, що відбувається?
СУБ'ЄКТ: Я вирушаю в одне особливе місце.
Коли душа вирішує знову втілитися, починається процес повернення, перший етап який проходить в окремому місці вибору життя. Душі спочатку вирішують, коли і де вони хочуть народитися на Землі, а потім — ким вони будуть у своєму новому житті. Відповідно до цієї послідовності, я описав весь процес — спочатку етап вибору життя, а потім наш остаточний вибір тіла — у двох розділах.
Вибір часу та місця майбутнього втілення та тіла, яке ми хочемо прийняти — це взаємопов'язані рішення. Спочатку ми отримуємо можливість переглянути фрагменти майбутнього часу і вирішити, наскільки ми будемо відповідати певним навколишнім умовам. Потім наша увага привертається до людей, які живуть у цих місцях. Я, треба сказати, був трохи спантеличений цим процесом, поки не зрозумів, що, здійснюючи вибір, душа відчуває сильний вплив культурних умов і подій, що мали місце в його минулих життях, а також учасників цих подій.
Я переконався, що духовний світ як єдине ціле не є функціонально одноманітним. Видно, що різні духовні регіони, де переміщуються душі, подібні до своїх ефірних якостей, однак ці якості мають різне застосування. Наприклад, простір для настановного орієнтування новоприбулих після чергового життя душ може контрастувати із простором вибору майбутнього життя. І тут, і там відбувається оцінка життя душ, яка передбачає перегляд сцен життя Землі, але на цьому подібність закінчується. Судячи із розповідей моїх Суб'єктів, простори для настановного орієнтування являють собою невеликі ділянки для зустрічі та обговорення, задумані таким чином, щоб душі, що знову прибули, відчували себе тут затишно, проте їх ментальний стан, або позиція, в цьому просторі може бути дещо захисною. Це тому, що душі усвідомлюють, що могли б краще прожити життя. У цьому просторі гід завжди безпосередньо взаємодіє з ними.
З іншого боку, коли ми вступаємо в простір вибору майбутнього життя, ми сповнені надій та очікувань. Тут душі фактично знаходяться одні, без візуальної присутності їх Гіда, і вони самі оцінюють можливості нового життя. Це активне, спонукальне місце описується набагато більшим за розміром, ніж інші навчальні зони духовного світу. Суб'єкт 22 вважав навіть, що це окремий світ, де трансцендентна енергія маніпулює хронологічним часом, щоб дати можливість отримати планетарну інформацію.
Якщо якісь духовні простори Суб'єктам буває важко описати, то про місце вибору життя більшість із них розповідає із задоволенням, і їхні описи чудово перегукуються між собою. Як мені розповідали, це нагадує кінотеатр, у якому душі можуть побачити себе у майбутньому житті, що грають різні ролі у різних ситуативних постановках. Завершивши перегляд, душі вибирають собі якийсь один сценарій. Це нагадує генеральну репетицію вистави перед майбутньою прем'єрою нового життя. Як оповідача я вибрав чоловіка, який усвідомлює те, як його душі допомагають у прийнятті правильних рішень.
Випадок 25
Д-р Н.: Після того, як Ви вирішили повернутися на Землю, що сталося далі?
СУБ'ЄКТ: Ну, ми з моїм учителем вирішили, що настав вдалий час, для завершення справ, і я посилаю свої думки...
Д-р Н.: Продовжуйте.
СУБ'ЄКТ: Мої повідомлення отримують координатори.
Д-р Н.: Хто це? Хіба не Ваш Учитель-гід влаштовує все для інкарнації?
СУБ'ЄКТ: Не зовсім. Він розмовляє із координаторами, які насправді й допомагають нам переглядати наші життєві можливості у Колі.
Д-р Н.: Що це за Коло?
СУБ'ЄКТ: Це те місце, куди я вирушаю зараз. Ми називаємо його Колом Долі.
Д-р Н.: У духовному світі лише одне таке місце?
СУБ'ЄКТ: (пауза) О, я думаю, їх має бути багато, але я їх не бачу.
Д-р Н.: Добре, давайте разом вирушимо до Кола на рахунок три. Коли я закінчу рахувати, Ви зможете згадати всі деталі цього досвіду. Ви готові вирушити?
СУБ'ЄКТ: Так.
Д-р Н.: Раз, два, три! Ваша душа зараз рухається у напрямку вибору життя. Поясніть, що ви бачите.
СУБ'ЄКТ: (довга пауза) Я... пливу до Кола... це круглий... гігантський міхур...
Д-р Н.: Продовжуйте. Що ще Ви можете мені розповісти?
СУБ'ЄКТ: Там є... концентрована енергетична сила... світло таке сильне. Мене всмоктує всередину... через воронку... стає трохи темніше.
Д-р Н: Вам страшно?
СУБ'ЄКТ: Гм... ні, крім того, я був тут раніше. Стає цікаво. Я згораю від цікавості та хвилювання — що там придумано для мене?
Д-р Н.: Добре, коли Ви впливаєте в Коло, яке у Вас перше враження?
СУБ'ЄКТ: (каже тихіше) Я... трохи стривожений... але енергія розслаблює мене. Я усвідомлюю, що мною займаються... дбають... Я не почуваюся самотнім... і відчуваю також присутність мого вчителя.
Д-р Н.: Продовжуйте все розповідати. Що Ви бачите далі?
СУБ'ЄКТ: Коло оточене екранами — я дивлюся на них.
Д-р Н: Екрани на стінах?
СУБ'ЄКТ: Вони самі виглядають як стіни, але вони не тверді... все це... еластичні... екрани згинаються навколо мене... рухаючись...
Д-р Н.: Розкажіть мені більше про екрани.
СУБ'ЄКТ: Вони порожні... ще нічого не відображають... вони мерехтять як скляні площини... дзеркала.
Д-р Н.: Що відбувається далі?
СУБ'ЄКТ: (нервуючи) Якийсь час панує тиша і спокій — це завжди так — потім ніби хтось включає проектор у широкоекранному кінотеатрі. Екрани оживають, з'являються образи... фарби... дії... повні світла та звуку.
Д-р Н.: Продовжуйте розповідати. Де Ваша душа по відношенню до екранів?
СУБ'ЄКТ: Я зависаю у середині і спостерігаю за панорамою життя навколо мене… місця… люди… (весело) я знаю це місто!
Д-р Н.: Що Ви бачите?
СУБ'ЄКТ: Нью-Йорк.
Д-р Н.: Ви попросили, щоб Вам показали Нью-Йорк?
СУБ'ЄКТ: Ми говорили про моє повернення туди... О, так, так! Він змінився — більше будівель... і машини... як завжди, гамірно.
Д-р Н.: Ми повернемося до Нью-Йорка за кілька хвилин. А зараз я хочу, щоб Ви розповіли мені, що від Вас очікується у цьому Колі.
СУБ'ЄКТ: Я збираюся подумки керувати пультом.
Д-р Н.: Що це таке?
СУБ'ЄКТ: Сканер перед екраном. Я бачу його як безліч вогників та кнопок. Це як у кабіні пілота.
Д-р Н.: І Ви бачите механічні предмети у цьому духовному середовищі?
СУБ'ЄКТ: Я знаю, що це здається неймовірним, але те, що відбувається, я можу пояснити Вам, що я роблю.
Д-р Н.: Прекрасно, не турбуйтеся про це. Просто розкажіть мені, що Вам потрібно робити із цим пультом.
СУБ'ЄКТ: Я допомагатиму контролерам змінювати образи на екранах, подумки керуючи сканером.
Д-р Н.: О, Ви керуватимете проектором, як би Ви працювали в кінотеатрі?
СУБ'ЄКТ: (сміється) Не проектором — сканером. Так чи інакше, це насправді не кінофільм. Я спостерігаю життя, яке реально відбувається на вулицях Нью-Йорка. Мій розум зв'язується зі сканером, щоб контролювати рух сцен, які я переглядаю.
Д-р Н.: Чи можна сказати, що цей пристрій нагадує комп'ютер?
СУБ'ЄКТ: Щось подібне до цього... він працює як система стеження, яка... перетворює...
Д-р Н.: Що перетворює?
СУБ'ЄКТ: Мої команди... фіксуються на пульті, тому я можу простежувати дію.
Д-р Н.: Помістіть себе за пульт та станьте оператором, продовжуючи пояснювати мені все, що відбувається.
СУБ'ЄКТ: (Пауза) Я взяв на себе керування. Я бачу...