Залізна п'ята

Джек Лондон

Сторінка 42 з 46

Пера, який проголосив: "Права та інтереси робочого люду охороняються християнами, яким бог у своїй безмежній мудрості віддав у власність багатства країни".

33

"Несіть нам свої брудні гроші" — таке було гасло в тогочасної церкви.

34

Тодішній тижневик "Огляд", відомий своїм критичним напрямком, 18 серпня 1906 року описав випадок з робітником, що втратив руку. Подробиці його нещастя нагадують історію Джексона, про яку розповідає Евіс Евергард.

35

Люди тих часів мали звичай заповнювати свої житла різними дрібничками. Тоді ще не розуміли переваг суворої простоти. Житла заможних людей нагадували якісь музеї й вимагали величезної праці для утримання їх у чистоті. В домах панував демон пороху. Існувало безліч приладів для боротьби з ним, але нічого не робилося, щоб не заводити його зовсім.

36

Порушення заповітів було звичайним явищем тих часів. Нагромаджуючи величезні капітали, власники їх немало турбувалися тим, як і хто порядкуватиме багатствами після їхньої смерті. Складання заповітів та їх порушення закономірно доповнювали одне одне, як виробництво панцеру і гармат. Для складання заповітів, яких не можна було б опротестувати, багаті люди закликали на допомогу щонайдосвідченіших юристів, але й ті заповіти скасовувалися часто за допомогою тих самих адвокатів, які їх складали. І все ж серед багатих верств панувала ілюзія, ніби можна скласти такий заповіт, якого нікому її ніколи не далося б скасувати. Цілі покоління багатих клієнтів та юристів намагалися здійснити те прагнення. Ці марні намагання нагадують нам шукання чудотворного "еліксиру життя" середньовічними алхіміками.

37

Це була серія кумедних і недоладних книжок, що сіяли серед трудящих хибні уявлення про паразитичні класи.

38

Люди тих часів були справжні раби слів: нам годі збагнути те огидне рабство. Слова справляли на них магічний вплив, сильніший за гіпноз. Мозок у людей був такий затуманений, у думках панував такий хаос, що часом досить було одного слова, аби знищити в їхніх очах весь авторитет серйозних висновків та узагальнень, плоди зусиль та шукань цілого життя. Таку магічну силу мало слово "утопія". Досить було вимовити його, щоб перекреслити яке завгодно економічне вчення, яку завгодно теорію суспільної перебудови, хоч би яка вона була доцільна. Мільйони носилися з такими фразами, як "чесно зароблений гріш", "ситий шматок" тощо. Вигадування подібних фраз вважалося мало не за прояв геніальності.

39

Спершу агенти приватного розшуку, що згодом стали платними захисниками капіталістів і врешті найманим військом Олігархії.

40

Широко вживані тоді патентовані ліки були, власне, патентованим шарлатанством. Проте люди вірили їм, як у середньовіччя вірили талісманам та індульгенціям. Єдина різниця між патентованими ліками й талісманами полягала в тому, що ліки були дорожчі й шкідливіші.

41

Ще й у 1912 році більшість населення щиро вірила, ніби вона керує країною за допомогою виборчих бюлетенів. Насправді ж керували так звані "політичні машини". Спершу хазяї тих "політичних машин" дерли з великих капіталістів грубі гроші за протікання потрібних законів, та згодом капіталісти визнали сподобнішим держати власні "політичні машини" та їхніх управителів на постійній платні.

42

В 1906 р. Роберт Гантер у книжці "Злидні" відзначив, що на той час у Сполучених Штатах десять мільйонів чоловік жили в

злиднях.

43

За переписом 1900 р. (останній перепис, що його дані публікувались) у Сполучених Штатах нараховувалося 1 752 187 дітей, що працювали на заводах і фабриках.

44

Наводимо цікаве визначення слова "картеч" з "Лексикону циніка" (1906 p.), що його написав Амброз Бірс, відомий мізантроп того часу. "Картеч — аргумент, який майбутнє готує у відповідь на вимоги американських соціалістів".

45

У кайдани колись забивали рабів і карних злочинців. Кайдани вийшли з ужитку лише з настанням ери Вселюдського братерства.

46

Як і Евергард, ніхто тоді ще не уявляв собі цього належно, але були люди, які ще раніше вгадували обриси цієї тіні майбутнього. Джон Келгоун писав: "У наш час при владі стоїть сила, сильніша за самих людей; цю силу створюють численні, різноманітні і могутні інтереси, що їх єднає спільність величезних прибутків". А великий гуманіст Авраам Лінкольн незадовго до того, як його вбито, казав: "Я бачу в недалекому майбутньому наближення кризи, що лякає мене і примушує тремтіти за долю моєї країни… Корпорації сіли на трон, насувається доба продажності, що охопить вищі органи влади; капітал у нашій країні намагатиметься продовжити своє владарювання, використовуючи темні інстинкти юрми, аж поки всі національні багатства буде сконцентровано в небагатьох руках, — і тоді настане кінець республіки".

47

Книжку ту "Економіка та освіта" — видано того ж року. Збереглося три примірники її — два в Ардісі й один в Асгарді. В ній піддано детальному аналізові одне з явищ капіталістичної дійсності вплив капіталу на університети та загальноосвітню школу. В цілому книжка становила невідпорне й нищівне звинувачення всієї системи виховання, яка прищеплювала студентам тільки ті ідеї, що підтримували капіталістичний лад, викорінюючи ідеї критичні й ворожі йому. Книжка викликала велику сенсацію, і Олігархія негайно заборонила її.

48

Розшифрувати це скорочення не пощастило.

49

Від Берклі до Сан-Франціско можна було дістатися катером за кілька хвилин. Ці двоє міст разом з іншими, що лежали довкола бухти, фактично утворювали одне ціле.

50

Оскар Уайльд, уславлений письменник XIX ст. християнської ери.

51

Зниження продажної ціни до собівартості й навіть нижче. Багата фірма могла довше торгувати зі збитками, ніж дрібні, і таким чином доводила конкурентів до банкрутства. Звичайний засіб конкуренції.

52

Банкрутство — своєрідний засіб, що давав змогу тим, хто зазнав поразки в конкуренції, уникнути сплати своїх боргів. У такий спосіб пом'якшувалося занадто жорстокі умови соціальної боротьби.

53

Евергард помилився лише щодо дати внесення законопроекту до конгресу. Це сталося не ЗО липня, а ЗО червня 1902 року. В Ардісі зберігся примірник "Протоколів конгресу", де згадується такі дати: 30 червня, 9, 15, 16 та 17 грудня 1902 р. і 7 та 14 січня 1903 р. Нема чого дивуватись, що діловики у розмові з Евергардом виявили гаку необізнаність. Про існування закону мало хто знав. Революціонер Унтерман у липні 1903 р. опублікував у Джірарді (штат Канзас) брошуру "Закон про національну гвардію". Брошура ця мала деяке поширення серед робітників, але класовий поділ за тих часів сягав так далеко, що середні верстви навіть не чули про цю брошуру, а тому й не знали нічого про існування закону.

54

Тут Евергард яскраво розкриває причину робітничих заколотів того часу. Коли розподілялося додаткову вартість, капітал намагався забрати собі все, що змога. Робітники так само. Конфлікт був нерозв'язний. Весь час існування капіталістичної системи праця і капітал гризлися на розподіл додаткової вартості. Нам це смішно, але ми не повинні забувати, що то було сім сторіч тому.

55

За кілька років до того президент Сполучених Штатів Теодор Рузвельт заявив: "У справі купівлі і продажу потрібна ліберальніша й активніша політика, щоб можна було вільно вивозити зайвину продукції американської промисловості за кордон". Звичайно цю "зайвину продукції" становила та частина паю капіталістів у прибутках, що її вони, задовольнивши свої потреби, не могли спожити. Приблизно в той же час сенатор Марк Гена говорив: "Щорічне виробництво в Сполучених Штатах на одну третину переважає потреби країни". Його колега, сенатор Чонсі Деп'ю, заявив, що "американський народ щороку виробляє товарів на два мільярди доларів більше, ніж він може спожити".

56

Карл Маркс — великий теоретик соціалізму. Німецький єврей, що жив у XIX сторіччі, сучасник Джона Стюарта Мілля. Нам тепер здається неймовірним, що протягом цілих поколінь після публікації економічних відкрить Маркса з нього тільки глузували загальновизнані мислителі та вчені. За ці відкриття його вигнали з рідної країни, і він помер у вигнанні в Англії.

57

Перший відомий нам випадок, коли вжито цю назву Олігархії.

58

Цей поділ суспільства відповідає поділові Люсьєна Сеніела, одного з тодішніх авторитетів у царині статистики. Використовуючи матеріали перепису 1900 p., Сенієл так розподіляв чоловіче населення Сполучених Штатів за класовою належністю: клас плутократії— 250 251; середній клас — 8 429 845 і пролетаріат — 20 393 137 чоловіка.

59

До 1907 року вважали, що країною править одинадцять груп, але число це зменшилося до семи через злиття п'яти залізничних трестів в одне величезне залізничне об'єднання. Ось ці п'ять трестів та їхні фінансові й політичні керівники;

1) Залізнична компанія Північного Заходу; власник — Джеймс Дж. Гіл; 2) Пенсільванська залізнична група; її директор Шіф одночасно був директором великих банкових фірм у Філадельфії та Нью-Йорку; 3) Компанія залізниць Центру, Південного Заходу та Тихоокеанського узбережжя, власник — Гарріман, юрисконсульт фірми — Фрік, політичний керівник — Одел; 4) Залізниці родини Гулд і 5) Мур, Рейд і Лідс — так звана "Рок-Айлендська група". Ці могутні олігархи, що самі виросли з конкурентної боротьби, неминуче стали на шлях об'єднання.

60

Лоббісти — агенти корпорацій для підкупу делегатів конгресу — людей, що нібито були представниками народу.

61

За десять років до цієї промови Евергарда нью-йоркська торговельна палата у своєму звіті писала: "Залізниці керують законодавством у більшості штатів. Вони настановляють і скидають сенаторів Сполучених Штатів, членів конгресу і губернаторів фактично диктують політику країни".

62

Наведемо, як приклад, історію однієї з наймогутніших плутократичних династій Сполучених Штатів — дому Рокфеллерів.

Перший Рокфеллер вийшов з низів суспільства. Спритний діловій, він заснував перший великий трест у Сполучених Штатах, відомий "Стандард Ойл". Ми не можемо не вгадати тут знаменної сторінки з історії тих часів, щоб показати, як вільні капітали "Стандард Ойл", що шукали собі застосування, звідусіль витісняли дрібних капіталістів, сприяючи таким чином наближенню руїни капіталістичної системи в цілому. Автор цього уривка тодішній лівий журналіст Девід Грейм Філіпс, його статтю було надруковано в тижневику "Сетердей івнінг пост".

40 41 42 43 44 45 46