Панує цілковитий морок. Під зливою шлаку не можна залишати в повітрі електричні місяці, і їх доводиться спустити вниз. Само собою зрозуміло, що електричне освітлення будинків і вулиць, що діяло весь день, не буде вимкнено, поки триває це явище.
З настанням ночі становище не змінилося. Але вибухи, здається, стали менш частими і менш сильними. Лють виверження ніби слабшала, і дощ з попелу, що відносяться до півдня досить сильним вітром, пішов на спад.
Трохи заспокоївшись, мільярдці вирішили розійтися по домівках у надії на те, що завтра Стандарт-Айленд опиниться вже в нормальних умовах. Тоді доведеться зайнятися ґрунтовним і вельми тривалим чищенням плавучого острова.
До чого все ж сумний перший день Нового року для "перлини Тихого океану "! Як недалекий був Стандарт —Айленд від долі Помпеї або Геркуланума5! Хоч він і не перебуває у підніжжя Везувію, але скільки ще вулканів, якими усіяне дно Тихого океану, можуть зустрітися на його шляху?
Губернатор, його помічники та рада іменитих громадян не залишають будівлі мерії. Спостерігачі на вежі уважно стежать за всіма змінами, які можуть відбутися на морі і на небосхилі.
Плавучий острів продовжує просуватися у південно-західному напрямку, але його швидкість не перевищує двох —трьох миль в годину. Як тільки настане день, або, вірніше, коли розвіється морок, він знову візьме курс на архіпелаг Тонга. Там, напевно, можна буде з'ясувати, на якому з островів цієї частині океану відбулося таке сильне виверження.
Нічні години течуть, і стає очевидним, що сила виверження таки зменшується, слабшає.
Близько трьох годин ранку нова пригода знову кинула в жах жителів Мільярд-Сіті!
Стандарт —Айленд раптово отримав удар, який віддався у всіх відсіках його корпусу. Правда, поштовх був не настільки сильний, щоб викликати струс будинків або пошкодження машин. Обертання гвинтів, що підганяють острів, не припинилося, але поза всяким сумнівом сталося якесь зіткнення.
Що ж сталося? Бути може, Стандарт-Айленд наскочив на підводну мілину?.. Ні, він продовжує рухатися. Або налетів на риф?.. Або зіткнувся з яким-небудь зустрічним судном, яке не могло помітити в непроглядній мороці його вогнів? А раптом зіткнення заподіяло серйозні пошкодження, які якщо і не загрожують безпеці плавучого острова, то у всякому випадку можуть зажадати ґрунтовного ремонту на найближчій стоянці?
Сайрес Бікерстафа і комодор Сімкоо не без труда пробираються по товстому шару шлаку та попелу до батареї Хвилеріза.
Там вони дізнаються від митної охорони, що дійсно відбулося зіткнення. Хвилерізом Стандарт-Айленда був зачеплений пароплав крупного тоннажу, що прямував із заходу на схід. Для плавучого острова удар виявився не небезпечним, але, може бути, з пароплавом справа йде інакше ?..
Темну масу його помітили тільки в момент зіткнення... Пролунали крики, але майже відразу обірвалися. Начальник поста і його люди, які збіглись до виступу батареї, вже нічого не побачили і не почули... Може бути, судно негайно ж і затонуло? На жаль! таке припущення більш ніж ймовірно.
Самому Стандарт-Айленду зіткнення не завдало істотної шкоди. Але маса плавучого острова величезна, і йому достатньо на найменшій швидкості зачепити якесь судно, будь то навіть броненосець першого класу, щоб це судно з усіма людьми і майном спіткала майже неминуча загибель. Мабуть, так і сталося.
Що стосується національності корабля, то начальнику поста начебто почулися накази, що віддавали грубим рикаючий голосом, яким зазвичай подають команду в англійському флоті. Але стверджувати це з упевненістю він не наважувався.
Випадок дуже неприємний, і його наслідки також можуть бути вельми неприємні. Що скаже Сполучене королівство? Британське судно — це шматок Англії, а відомо, що Англія не дозволяє безкарно відрізати від себе шматки.
Так почався новий рік. У цей день до десяти ранку комодор Сімкоо не мав можливості почати ніяких пошуків у відкритому морі. Все кругом було ще затягнуте димом, хоча вітер, свіжіючи, почав відганяти попіл в сторону. Нарешті крізь пелену, що огортає горизонт, стало пробиватися сонце.
У якому вигляді Мільярд-Сіті, парк, околиці, заводи, порти! Яка належить чистка! Втім, всім цим займеться служба благоустрою. Це лише питання часу і грошей. За ними справа не стане.
Починають з невідкладного. Насамперед інженери спрямовуються на батарею Хвилеріза, на ту сторону узбережжя, де сталося зіткнення. Тут ушкодження незначні. Міцний сталевий остов постраждав не більше, ніж металевий клин, який встромлювався в шматок дерева, — в даному випадку в протаранене судно.
На поверхні моря не помітно ніяких уламків аварії. З вежі обсерваторії нічого не видно навіть у найсильніші біноклі, хоча після зіткнення Стандарт-Айленд не пройшов і двох миль.
Однак в ім'я людяності пошуки необхідно продовжувати. Губернатор радиться з комодором Сімкоо. Механікам віддається наказ зупинити машини, а електричним катерам — вийти в море.
Пошуки в радіусі п'яти-шести миль не дають ніякого результату. Мабуть, судно, отримавши пробоїну в підводної частини, затонуло і не залишило по собі ніяких слідів.
Тоді комодор Сімкоо віддає розпорядження перейти на звичайну швидкість. Опівдні обсерваторія вказує, що Стандарт-Айленд перебуває в ста п'ятдесяти милях на північний захід від Самоа.
Спостерігачам дані вказівки особливо ретельно стежити за всім, що відбувається на морі.
Близько п'ятої години вечора на південно-сході з'явилися густі клуби диму. Може, це останні спалахи виверження, яке заподіяло стільки неприємностей?
Навряд чи, — адже карти не відзначають поблизу ніяких островів або острівців. Може бути, з дна океану піднявся новий кратер?
Ні, тому що дим явно наближається до Стандарт-Айленду.
Через годину показуються три кораблі, що йдуть поруч на всіх парах.
Ще через півгодини з'ясовується, що кораблі — військові, а ще через годину не залишається жодних сумнівів і щодо їх національної приналежності. Це — той самий підрозділ британської ескадри, який п'ять тижнів тому не побажав підняти прапор, коли кораблі порівнялися з Стандарт —Айлендом.
З настанням темряви кораблі вже менше ніж у чотирьох милях від батареї Хвилеріза. Чи пройдуть вони мимо, продовжуючи свій шлях? Це малоймовірно. Судячи по їх вогням, вони зупинилися.
— У цих кораблів безсумнівно якась справа до нас, — каже комодор Сімкоо губернатор у.
— Почекаємо, — відповідає Сайрес Бікерстаф.
Але що скаже губернатор командувачу загоном, якщо той з'явиться з претензією з приводу недавнього зіткнення? Дійсно, цілком можливо, що у нього саме така мета, — може бути, екіпаж загиблого судна був підібраний кораблями, може бути, вони вислали шлюпки на допомогу?
Втім, ще буде час прийняти рішення, коли стане відомо, в чому справу.
Все з'ясувалося на інший же день рано вранці. На бізань-щоглі головного крейсера, який стоїть під парами в двох милях від Бакборт-Харбора, замайорів контр-адміральський прапор. Від крейсера відокремилася шлюпка і попрямувала в порт.
Через чверть години комодор Сімкоо отримав наступну депешу:
"Капітан Тернер з крейсера "Геральд", начальник штабу адмірала сера Едуарда Коллінсона, просить негайної аудієнції у губернатора Стандарт —Айленда".
Отримавши це повідомлення, Сайрес Бікерстафа розпорядився, щоб начальник порту дозволив висадку, і відповів, що чекатиме капітана Тернера у себе в мерії.
Через десять хвилин електричний екіпаж, наданий у розпорядження начальника штабу і його ад'ютанта, доставив обох до будівлі мерії.
Губернатор одразу ж прийняв їх у вітальні, яка примикала до його кабінету.
Господар і відвідувачі з вельми напруженим видом обмінялися встановленими привітаннями.
Потім, багатозначно підкреслюючи окремі слова і начебто декламуючи завчений літературний уривок, капітан Тернер вимовляє таку нескінченну фразу:
— Маю честь довести до відома його превосходительства губернатора Стандарт —Айленда, "що знаходиться в даний час на сто сімдесят сьомому градусі тринадцяти хвилинах східної довготи за гринвіцьким меридіаном і на шістнадцятому градусі п'ятдесяти чотирьох хвилинах південної широти, що в ніч з тридцять першого грудня на перше січня пароплаву "Глен" з порту Глазго, водотоннажністю в три тисячі п'ятсот тонн, завантаженого зерном, рисом, індиго, вином, що представляє вантаж великої цінності, — Стандарт-Айлендом, що належить товариству "Стандарт-Айленд компані лімітед", з місцеперебуванням в бухті Магдалени, Нижня Каліфорнія, Сполучені Штати Америки, був нанесений удар, незважаючи на те, що згаданий пароплав "Глен" мав всі належні сигнальні вогні — білий на фок-щоглі, зелений на правом і червоний на лівому борту, і що після зіткнення він був зустрінутий на наступний день в тридцяти п'яти милях від місця катастрофи, коли вже напівзатонув, внаслідок пробоїни в задній частині лівого борту, і що він дійсно пішов на дно, після того як його капітан, офіцери і команда були благополучно прийняті на борт "Геральда", крейсера першого класу її величності королеви Великобританії, плаваючого під прапором контр-адмірала сера Едуарда Коллінсона, який сповіщає про цей факт його превосходительство губернатора Сайреса Бікерстафа, пропонуючи, йому визнати відповідальність "Стандарт-Айленд компані лімітед", яка гарантується мешканцями названого Стандарт —Айленда перед власниками згаданого пароплава "Глен", вартість якого, включаючи корпус судна, машини і вантаж, становить суму в один мільйон двісті тисяч фунтів стерлінгів, то є шість мільйонів доларів, якась сума має бути виплачена зазначеному адміралу серу Едуарду Коллінсону, а в іншому випадку проти згаданого Стандарт-Айленда буде застосована сила. Одна фраза в двісті тридцять шість слів з комами і без єдиної точки! Але до чого ж все рішуче сказано, без будь —якої можливості яких би то не було пересудів! Так чи ні! Чи прийме губернатор претензію, заявлену сером Едуардом Коллінсоном, і чи визнає його правоту в відношенні: 1) відповідальності з боку Компанії; 2) оцінки пароплава "Глен" з порту Глазго в один мільйон двісті тисяч фунтів стерлінгів?
Сайрес Бікерстафа наводить аргументи, звичайні у випадках зіткнення:
Внаслідок вулканічного виверження, яке, мабуть, сталося десь в західній частині Тихого океану, тьма стояла непроглядна.