У підсвідомому стані мої Суб'єкти спостерігають тимчасовий порядок, послідовність своїх минулих та справжніх життів, що нагадує їм те, що вони сприймають, коли перебувають у стані свідомості. Все змінюється, коли я занурюю їх у надсвідомий стан і вони опиняються у духовному світі. Тут вони бачать миттєвість часу як єдиного однорідного сплаву минулого, сьогодення та майбутнього. Здається, що секунди у духовному світі представляють роки на Землі. Після закінчення сеансу пацієнти часто висловлюють подив щодо того, наскільки не диференційований час у духовному світі.
Квантова механіка є сучасною галуззю фізики, яка досліджує усі субатомні рухи з погляду рівнів електромагнетичної енергії, тому всі об'єкти видаються в кінцевому підсумку нетвердими і існуючими в єдиному полі. Якщо вийти за рамки фізичних законів гравітації Ньютона, складові частини або фрагменти, дії в часі так само вважаються об'єднаними частотою світлової хвилі і кінетичною енергією. Чи не суперечить у такому разі той факт, що душі, за моїми даними, відчувають хронологічну послідовність перебігу часу у духовному світі, концепції одноразовості минулого, сьогодення та майбутнього? Ні. Моє дослідження показує, що ілюзія перебігу часу створюється і підтримується для тих душ, які йдуть у фізичні простори та повертаються назад (які звикли до таких біологічних реакцій, як старіння), — для того, щоб їм було легше оцінити своє просування. Таким чином, мені бачиться сенс у припущеннях квантових фізиків, що час є не так абсолютною реальністю трьох фаз, скільки виразом змін.
Коли мої Суб'єкти розповідають про свої переміщення у духовному світі по вигнутих лініях, я уявляю теорії простору і часу тих астрофізиків, які переконані, що світло і рух є об'єднанням часу і вигнутого назад, на себе простору. Вони кажуть, що, якщо воно надто сильно вигнуте, час зупиняється. Насправді, коли я слухаю своїх пацієнтів, які розповідають про зони часу і тунелі, що ведуть до інших вимірів, я думаю про схожість цієї інформації із сучасними астрономічними теоріями, згідно з якими фізичний простір деформований, або спотворений, у космічні петлі, що створюють "входи" в гіперпростір і чорні дірки, які можуть бути виходом із нашого тривимірного Всесвіту. Можливо, концепції простору та часу астрофізиків та метафізиків межують і тісно дотикаються між собою.
Якось я поділився із своїми Суб'єктами припущенням, що якщо духовний світ представляється їм круглим і здається, що він згинається, коли вони переміщуються на великій швидкості, це може свідчити про те, що духовний світ — це кінцева, що має межі закрита сфера. Але вони відкинули ідею про будь-які просторові кордони, хоча поряд із метафорами висловили ще й деякі ідеї про духовний світ. Так, Суб'єкт 23 говорить, що духовний світ сам є джерелом творіння. Деякі назвали це місце серцем, чи диханням, Бога. Суб'єкт 22 визначив простір душ як свого роду "тканину", а інші Суб'єкти — як "складки безшовного одягу, що вільно розвівається". Іноді вони відчувають ефекти м'якого, хвилеподібного руху світлової енергії, яка описується як "хвилі (або кола), що розходяться в сторони від потривоженого центру резервуару води". Зазвичай люди у надсвідомому стані сприймають місця мешкання душ як сфери, де має місце спокійна і вільна взаємодія і відсутні такі властивості та якості, як сила тяжіння, температура, тиск, матерія або час, які асоціюються з хаотичним фізичним Всесвітом. Однак коли я намагаюся охарактеризувати весь духовний світ як порожній, люди, які перебувають у трансі, опираються цій точці зору.
Хоча мої Суб'єкти не в змозі повністю пояснити місце, де живуть їхні душі, всі вони прямо і чесно висловлюються про абсолютну реальність цього світу для них. Суб'єкти у стані трансу не бачать духовний світ, що знаходиться поблизу або далеко від нашого фізичного Всесвіту. Проте вони намагаються описати духовну субстанцію як важку чи легку, товсту чи тонку, велику чи маленьку — коли порівнюють свій досвід існування як душ у духовному світі із життям на Землі.
У той час, як абсолютна реальність духовного світу сприймається в розумах людей, що знаходяться під гіпнозом, як щось постійне, вони інакше відгукуються про інші, фізичні, простори. Мені здається, що Всесвіт, який відрізняється від нашого, створений, щоб забезпечити середовище, що підходить для розвитку душ у тілах істот, яких ми навіть не можемо собі уявити. Один розвинутий Суб'єкт розповідав мені, що він за свій довгий період існування прожив багато життів на різних планетах, ніколи не поділяючи свою душу більш ніж на дві частини (для двох втілень) в один і той самий час. Деякі його дорослі життя тривали лише місяці — згідно із земним часом — через місцеві планетарні умови і коротку тривалість життя домінуючої на тій чи іншій планеті життєвої форми. Говорячи про "райську планету", де трохи людей і яка є більш спокійним, простим варіантом Землі, він додає, що цей світ знаходиться недалеко від Землі. "О, — перервав я його, — тоді він повинен бути на відстані кількох світлових років від Землі?" Він терпляче пояснив мені, що планета не знаходиться у нашому Всесвіті, але вона ближче до Землі, ніж багато планет нашої власної Галактики.
Важливо, щоб читачі зрозуміли, що коли люди дійсно згадують про своє життя у інших світах, вони, схоже, не відчувають просторових обмежень нашого Всесвіту. Коли душі вирушають на планети у різні галактики або простори, вони відзначають час, за який вони переходять із духовного світу через тунель у місце свого призначення. Суб'єкти також визначають розміри відповідної просторової області розташування цих світів по відношенню один до одного. Після того як я послухав висловлювання деяких моїх Суб'єктів про багаточисельні просторові реальності, у мене склалося враження, що вони переконані, що всі ці різні просторові "потоки" зливаються в одну велику "річку" духовного світу. Якби я міг стати позаду і відокремлювати всі ці реальності, що чергуються, представлені в розумах моїх Суб'єктів, це було б подібно до очищення артишоку від усіх його шарів, що покривають серцевину. Однак, я вже досить довго розпитую Тіс, і бачу, що вона трохи втомилася. Небагато суб'єктів можуть бути на цьому рівні духовного сприйняття протягом дуже довгого часу. Я вирішив закінчити наш сеанс декількома питаннями про Генезис — початок всього творіння.
Д-р Н.: Тіс, я хочу закінчити сеанс, поговоривши ще трохи про Джерело. Ви як душа живете вже довгий час, тому, як Ви бачите свою взаємодію із цілісною єдністю творіння, про яке Ви розповідали мені раніше?
СУБ'ЄКТ: (Довге мовчання) Через відчуття свого руху. На початку відбувається переміщення енергії нашої душі з Джерела назовні. Потім у процесі життя проходить переміщення всередину... до з'єднання і возз'єднання...
Д-р Н.: Цей процес, за Вашими словами, виглядає так, ніби живий організм розширювався і стискався.
СУБ'ЄКТ: ...Відбувається подібне до вибуху вивільнення... за тим повернення... Так, Джерело пульсує.
Д-р Н.: І Ви рухаєтеся до центру цього енергетичного Джерела?
СУБ'ЄКТ: Насправді центру немає. Джерело навколо нас, так наче ми є... всередині серця, що б'ється.
Д-р Н.: Але ж Ви казали, що рухалися назад, у вихідну точку, у міру того, як Ваша душа розвивалась у знанні?
СУБ'ЄКТ: Так, коли мене "викинуло" назовні, я була "дитиною". Зараз, коли моя "юність" закінчується, я йду назад...
Д-р Н.: Назад куди?
СУБ'ЄКТ: Далі, всередину Джерела.
Д-р Н.: Можливо, Ви могли б описати це джерело енергії у барвах, щоб пояснити рух душі і масштаби творіння.
СУБ'ЄКТ: (зітхає) Це як би душі були частиною грандіозного електричного вибуху, що створює... гало ефект (сяйво). У цьому... колоподібному гало є темно-фіолетове світло, яке розширюється... світліше до білизни по краях. Наша свідомість починається по краях іскристого світла, і в міру нашого розвитку... ми поглинаємося все більш темним світлом.
Д-р Н.: Мені важко уявити Бога-творця у вигляді холодного темного світла.
СУБ'ЄКТ: Це тому, що я не досить близька до злиття, щоб це добре пояснити. Темне світло саме по собі є... покриттям за яким ми відчуваємо сильне тепло... всезнаючу присутність, яка існує для нас всюди, і... воно живе!
Д-р Н.: Що Ви відчули, коли вперше усвідомили своє існування як душі, опинившись на краю цього гало?
СУБ'ЄКТ: Бути (існувати)... це схоже на те, як розкривається перша весняна квітка, і квітка — це ти сама. І коли вона розкривається більше, то ви починаєте усвідомлювати інші квіти у чудовому полі, і там... безмежна радість.
Д-р Н.: Якщо це багатобарвне джерело енергії, що вибухає, зруйнується саме у собі, чи загинуть, зрештою, всі квіти?
СУБ'ЄКТ: Ніщо не руйнується... Джерело нескінченне. Як душі ми ніколи не вмираємо — ми знаємо це тією чи іншою мірою. Коли ми об'єднуємося, наша зростаюча мудрість робить Джерело сильнішим.
Д-р Н.: Напевно, тому Джерело і зацікавлене у здійсненні цього процесу?
СУБ'ЄКТ: Так, щоб дати нам життя, і тоді ми змогли б досягти стану досконалості.
Д-р Н.: Яка необхідність у подальшому створенні розуму, який нижчий за досконалість, якщо вже існує абсолютно досконале Джерело?
СУБ'ЄКТ: Щоб він допомагав Творцю творити. Таким чином, трансформуючи себе та піднімаючись на вищі щаблі реалізації, ми вносимо свій внесок у будівництво блоків життя.
Д-р Н.: Чи були змушені душі покинути Джерело і опинитися в місцях, подібних до Землі, через якийсь початковий гріх або гріхопадіння в духовному світі?
СУБ'ЄКТ: Це нонсенс. Ми прийшли, щоб... зрости, піднестися... у чудовому розмаїтті творіння.
Д-р Н.: Тіс, я хочу, щоб Ви уважно вислухали мене. Якщо Джерелу потрібно стати сильнішим або мудрішим за допомогою поділу своєї Божественної енергії та створення носіїв меншого розуму, який, як Він сподівається, зросте, чи це не означає, що Його власна досконалість не повна?
СУБ'ЄКТ: (Пауза) Джерело творить для здійснення, реалізації Себе самого.
Д-р Н.: У цьому й полягає моє питання. Як може те, що є абсолютним, ставати абсолютнішим, якщо у нього все є?
СУБ'ЄКТ: (Вагається) Те, що ми сприймаємо як наше Джерело... це все, що ми взагалі можемо знати, і ми вважаємо, що Творець бажає висловити Себе через нас, через...