Я не знаю, що коїться тут у нас, Моррісоне. Ви обізнані з нашим проектом забудови пустелі Гобі? Пропав проект. Все зруйновано вщент. І не з нашої вини. Не знаю, їй-право, не знаю. Вибачайте, мені важко говорити... Відколи Австралія затонула...
— Що?!
— Так, затонула, затонула. Слово честі. Можливо, треба було взяти до уваги урагани. Але потім почалися землетруси... Це все, що нам відомо.
— Але залишаються Марс? Венера? Альфа Центавра?
— Скрізь одне і те ж. Чи можемо вижити, га, Моррісоне? Я маю на увазі людство...
— Алло! Алло! — загукав Моррісон.
— Що трапилося? — звернувся він до радиста.
— Щось перебило зв'язок. Там, у них,— сказав радист.— Зараз спробую ще раз.
— Не варто,— махнув рукою Моррісон.
У цю мить ускочив Рівера.
— Всі люди на борту, до одного,— доповів він.— Люки запечатані. Повна готовність до старту, містере Моррісон.
Погляди всіх присутніх схрестилися на ньому. Моррісон зіщулився у своєму кріслі і скривився у безпорадній посмішці.
— Готовність до старту,— повторив він.— Але куди ж стартувати?