Що син мій — чи не сором? — повертається
В лахміттях жалюгідних, мов жебрак який.
Піду ж додому й, підшукавши гарний там
Убір для нього, вийду сина стрінути:
Чи ж то від сина в скруті б одвернулась я?
(Відходить).
СТАСИМ ДРУГИЙ
ХОР
Строфа І
Що там казати! Жили ми безжурними,
Звичай шануючи, в краї квітучому
В ті часи, коли
Правив улюблений непереможний владар —
Богоподібний Дарій незлобливий.
Антистрофа І
Військом насамперед ми вирізнялися
Славним. Закони несхитні були тоді
Замість веж для нас.
Воїни з битв, не зазнавши ні втрат, ні біди,
Всі поспішали в отчий дім, щасливі.
Строфа II
Скільки міст він здобув, не ступаючи
Й кроком за Галіс і навіть
Дому не лишав свого.
Також ті, з-над затоки Стрімонської,
Що при фракійських рівнинах
Низку міст заклали,
Антистрофа II
Й ті, що ген за стрімонськими водами
Муром свій край оточили,
Дарію корилися.
Й ті міста, що вздовж Гелли розлогої,
Далі — й гирло Понту,
Строфа III
Й острови, що край мисів азійських шумливих
Морем омиті довкіл,-
Славні оливками Лесбос, і Парос, і Хіос,
Самос, Міконос, Наксос,
А з ними ще й Анд рос,
Теиоса ближній сусі.і.
Антистрофа III
Володів островами й відкритого моря:
Лемнос корився йому,
Й острів Ікара, і Родос, і Кнід, і оселі
Кіпру, і Пафос, і Соли,
І перша причина
Наших нещасть — Саламін.
ЕПОД
Також містами в краю Іонійському
Людними — гордістю греків —
Правив силою розуму.
В будь-яку мить міг зібрати загони
Зброєносних бійців —
Воїнство різноплемінне.
Нині ж так повернули безсмертні
Хід подій, що поразка
В битві морській повалила
Всю могутність нашу.
ЕКСОД
Появляється К с е р к с із горсткою воїнів.
КСЕРКС
Гай-гай!..
Горе, горе мені! Що за доля страшна,
Що за лихо неждано звалилось на нас!
Що за демон лихий по-хижацьки впав
На весь перський люд! Як же далі буть?
Підгинаються ноги, спадаю із сил,
Лиш погляну на сивих, похилих людей.
Хай би, Зевсе, і я разом з іншими там,
У бою, розділив
Безпросвітну загибелі долю!
П РОВІДНИК ХОРУ
І тебе, й твого війська, володарю, жаль,
І широкої слави, що в нас розцвіла,
І найкращих бійців,
Що пішли під косу передчасно!
І тужить земля: "Де квіт мій земний?"
Був персами повен: зійшли ж туди
Мужі незліченні — Азії цвіт,
Лучники славні, гуртом тісним
Міріади бійців — кістьми лягли.
Пропало все — і слава, й міць!
Наш Азійський край — о ганьба, ганьба! —
Владарю, впав... на коліна впав!..
Строфа І
І це ж я, це ж я, нещасний,
Батьківщині своїй, землі своїй
Народивсь на біду!
ХОР
Скорботним зойком зустріну тебе,
Лиховісний крик, лихоманний плач,
Маріандінське голосіння,
Тужбу многослізну вчуєш!
Антистрофа І
К С Е Р К С
Вже ж пора, пора тужити!
Дайте волю сльозам! Це ж бог якийсь
Проти мене пішов.
ХОР
Авжеж, оплачу страшний удар,
Що на тебе впав у морськім бою.
Всього краю гострий біль оплачу —
До неба зметну свою тугу!
Строфа II
КСЕРКС
Це Арес іонійський
Потрощив наші судна.
Арес іонійський
Прибережну ниву сумну
Нашим трупом засіяв.
ХОР
Ридай, кричи, про все спитай!
Де розгубив друзів юрбу?
Де вожді твого війська?
Де хоробрий Фарандак?
Де Суз, Пелагон?
Де Псаммій, Дотам, Агдабат?
А де Сусіскан,
Боєць із Екбатани?
Антистрофа II
КСЕРКС
Я покинув загиблих:
їх із суден тірійських
На скелі жбурляла,
На круті саламінські хребти
Закривавлена хвиля.
ХОР
Гай-гай! Гай-гай! Де Фарнух? Де
Славний в бою Аріомард?
Де Севалк, воєвода?
Благородний де Лілей?
Де Мемфіс, Масистр?
Тарібід, Гістехм, Артембар?
. Ну що ж ти на це
Мені сказати можеш?
Строфа III
КСЕРКС
О горе! Горе!
Побачивши древні Афіни,
Прокляте місто,
Всі водночас полягли,
Нещасні, й там
Бавиться ними прибій бурливий.
ХОР
Невже ж і того, хто персів
Злічив тисячами, хто вірним був
Оком для тебе — Альпіста,
Батаноха сина и сина Сезама,
І Парфа лишив,
І могутнього духом Ебара?
Лишив їх? Лишив їх?.. Нещасний!.
Для персів прославлених
Горем горе множиш ти!
Антистрофа III
К С Е Р К С
Ти будиш тугу,
Про хоробрих питаючи друзів.
Так гірко, гірко —
Душу слова твої рвуть!
І десь у грудях
Криком кричить од печалі серце.
ХОР
Та й інших нам жаль безмежно:
Того, хто мардійців у бій водив —
Безліч комонників — Ксанта;
Арсама, Діаікса й сильного духом
Анхара-вождя.
Де Толм, незрівнянний списник?
Де Літімн, де Дедак одважний?
Не бачу, не бачу їх
Тут, за повозом твоїм.
Строфа IV
КСЕРКС
Загибли всі ті, хто в бій загони вів.
ХОР
Безславна смерть-доля їх.
КС ЕРКС
Гай-гай! Гай-гай! Біда мені!..
ХОР
Біда! Біда! З-за хмар на нас
Удар упав, тяжкий удар.
Ось що таке-шал нестямний Ати!
Антистрофа IV
К С Е Р К С
Удар такий не на день, на віки!
ХОР
Страшний удар, що й казать!
К С Е Р К С
Нечуваний!.. Нечуваний!..
ХОР
В лиху годину з греками
Зіткнулись ми серед хвиль.
Щастя в бою персам не всміхнулось.
Строфа V
КСЕРКС
Ще б пак! Лягло в тім бою
Стільки тисяч війська!
ХОР
Не тільки це: всю нашу міць підтято.
КСЕРКС
Ця горстка — все; все, що з походу привів я.
ХОР
Гай-гай! Гай-гай!..
КСЕРКС
От сагайдак уцілів іще...
ХОР
Що, повтори, врятував ти?
К С Е Р К С
Стріл метких наших сховок.
ХОР
Що й казать — небагато.
КСЕРКС
Сам зоставсь я, без війська.
ХОР
Не звикли, видно, греки відступати.
Антистрофа V
КСЕРКС
Завзятий люд!.. Не гадав
Так от низько впасти...
ХОР
Згадав про те, як утікали судна?
КСЕРКС
Уздрівши це, рвав я в розпуці свій одяг.
ХОР
Біда! Біда!..
КСЕРКС
Гірше біди це, що трапилось.
ХОР
Гірше — удвоє, утроє...
КСЕРКС
А для ворога — радість.
ХОР
Так. Усе пішло з вітром.
КСЕРКС
Бачиш — сам я, без почту.
ХОР
Тепер вони — на дні морському.
Строфа VI
КСЕРКС
Ридай же, ридай же з болю
І додому йди!
ХОР
Яка печаль! Яка журба!
КСЕРКС
На зойк мій зойком одзивайсь.
ХОР
Дарують сум сумні — сумним.
КСЕРКС
В одне зведімо тужливий спів!
ХОР
Кричу я, сльози ллю,
Важкий на мене впав удар,
От і вмліваю з болю.
Антистрофа VI
КСЕРКС
Тож бий себе, бий себе в груди
Співчувай мені!
ХОР
3 очей струмлять потоки сліз.
КСЕРКС
Ридай! Підхоплюй криком крик!
ХОР
Наказ твій зайвий, владарю.
КСЕРКС
Сльозам і зойкам волю дай!
ХОР
Та я тужу й кричу,
І в тузі чорній раз у раз
Б'ю себе лунко в груди.
Строфа VII
К С Е Р К С
Щосили бий і ген до неба шли
Місійський плач!
ХОР
Болю наш, болю!..
К С Е Р К С
В нестямі рви свою, вже білу, бороду!
ХОР
Та рву вже, рву в страшній розпуці.
К С Е Р К С
Кричи лункіше!
ХОР
Весь я — крик болю.
Антистрофа VII
КСЕРКС
У груди бий себе й на кусні рви
Вбрання своє!
ХОР
Болю наш! Болю!..
КСЕРКС
Волосся рви, за військом побиваючись!
ХОР
Та рву вже, рву в страшній розпуці!
КСЕРКС
Сльозам дай волю!
ХОР
Сльозами сходжу!
ЕПОД
КСЕРКС
Ридай! Підхоплюй криком крик'
ХОР
Ой-ой! Ой-ой!..
КСЕРКС
Рушай додому з криком цим!
ХОР
Гай-гай! Гай-гай!..
КСЕРКС
Гірко схлипує місто!
ХОР
І справді, печаль довкіл!
К С Е Р К С
Тихим кроком свій біль несіть!
ХОР
О нещаслива земле-Персіє!
КСЕРКС
Як жаль, як жаль
Тих, що загинули
На суднах, що в три ряди весел!
ХОР
Йду за тобою вслід і я в сльозах.