У коридорах раз по раз спалахували дрібні сутички, а кульмінацією стала сварка між ґрифіндорським четвертокласником та слизеринським шестикласником — як наслідок, обидва опинилися в шкільній лікарні, бо з їхніх вух почала рости цибуля.
Особливо діставалося Гаррі. Він не міг пройти коридором, щоб хтось зі слизеринців не спробував зробити йому підніжку. Креб і Ґойл виринали скрізь, куди б він не пішов, але, бачачи його в оточенні учнів, розчаровано відходили. Вуд розпорядився, щоб Гаррі постійно хтось супроводжував на випадок слизеринських підступів. Це розпорядження завзято виконував увесь ґрифіндорський гуртожиток, тож тепер, оточений галасливою юрбою, Гаррі весь час запізнювався на уроки. А сам Гаррі найбільше переймався безпекою "Вогнеблискавки". Після тренувань він замикав її у своїй валізі, а на перервах часто бігав до ґрифіндорської вежі, перевірити, чи нічого з нею не сталося.
*
Увечері напередодні матчу ніхто в ґрифіндорській вітальні не займався звичними справами. Навіть Герміона відклала свої підручники.
— Не можу працювати, не можу зосередитися, — нервувалася вона.
Вітальня ходила ходором. Фред і Джордж знімали напругу тим, що відривалися з подвоєною енергією. Олівер Вуд, схилившись у кутку над макетом квідичного поля, пересував чарівною паличкою фігурки і щось бурмотів собі під ніс. Анжеліна, Алісія й Кеті реготали з Фредових та Джорджевих жартів. Гаррі сидів біля Рона й Герміони, ніби знятий з хреста. Він намагався не думати про завтрашній день, бо від самої лише згадки про це йому здавалося, що в животі починала ворушитись якась здоровенна мерзота.
— Усе буде гаразд, — заспокоювала його Герміона з переляканим виразом обличчя.
— У тебе ж "Вогнеблискавка!", — втішав його Рон.
— Ага... — погоджувався Гаррі, а в животі у нього все переверталося.
Він полегшено зітхнув, коли Вуд зненацька наказав:
— Команда! Спати!
*
Гаррі спав погано. Спочатку йому наснилося, що він проспав, і Вуд на нього верещав:
— Де ти був? Нам довелося випустити Невіла! Тоді побачив сон про Мелфоя та його команду, що прилетіли на гру на драконах. Гаррі летів з карколомною швидкістю, уникаючи вогняного струменя з пащі Мелфоєвої потвори, і раптом усвідомив, що забув свою "Вогнеблискавку". Каменем полетів додолу і прокинувся.
Минуло кілька секунд, доки Гаррі втямив, що матч іще не починався, що він безпечно лежить у своєму ліжку і що слизеринській команді ніхто не дозволить грати на драконах. Його мучила спрага. Він тихо встав і підійшов до вікна, де стояв срібний глечик з водою.
Надворі було тихо й спокійно. Верхівки дерев у Забороненому лісі нерухомо завмерли, а в Войовничої Верби був цілком мирний і безневинний вигляд. Скидалося на те, що погода для квідичу буде ідеальна.
Гаррі поставив кухля і вже збирався вертатися до ліжка, як раптом щось привернуло його увагу. Сріблястою галявиною скрадався якийсь звір.
Гаррі метнувся до ліжка, схопив з тумбочки окуляри і прожогом вернувся до вікна. Невже це Ґрим... ні... тільки не тепер... не перед самим матчем...
Він знову притиснувся до вікна, якусь мить відчайдушно вдивлявся, і врешті знайшов те, що шукав. Тепер той звір біг узліссям... і то не був Ґрим... то був кіт... Гаррі полегшено зітхнув і сперся на підвіконня, коли впізнав рудий пухнастий хвіст. То був лише Криволапик...
Лише Криволапик? Гаррі притулився носом до скла. Кіт, здавалося, зупинився. Гаррі був переконаний, що в затінку дерев рухався ще хтось.
Наступної миті з'явився гігантський кудлатий чорний пес, що крадькома перебігав галявину. Криволапик дріботів поряд з ним. Гаррі витріщив очі. Що це означало? Якщо Криволапик також бачив пса, то хіба ж той міг бути провісником Гарріної смерті?
— Роне! — зашепотів Гаррі. — Роне! Прокинься!
— Га?
— Ти можеш поглянути, хто там?
— Ще темно, Гаррі, — ледве ворушив язиком Рон. — Що на тебе найшло?
— Там унизу... — Гаррі знову визирнув з вікна.
Криволапик і пес уже десь зникли. Гаррі виліз на підвіконня, щоб зазирнути вниз, під темні мури замку, але їх і там не було. Куди вони щезли?
Гучне хропіння свідчило, що Рон знову заснув.
*
Коли зранку Гаррі разом з іншими ґрифіндорськими гравцями увійшов до Великої зали, їх зустріли бурхливими оплесками. Гаррі розплився у широкій усмішці, коли побачив, що їм аплодували також рейвенкловці та гафелпафці. А от слизеринці голосно свистіли їм у спини. Гаррі помітив, що Мелфой був ще блідіший, ніж завжди.
За сніданком Вуд наполягав, щоб усі гравці добре попоїли, хоч сам до їжі так і не торкнувся. А тоді, не давши нікому доїсти, поспішно вивів команду з зали. Коли вони виходили, їх знову проводжали оплесками.
— Щасливо, Гаррі! — гукнула Чо Чанґ. І Гаррі відчув, що червоніє.
— Що ж... вітру майже немає... сонце трохи заяскраве, може бити в очі... будьте уважні... земля пружненька, це добре, зможемо швидше злетіти...
Вуд крокував полем, а команда старалася від нього не відставати. Нарешті вони побачили, як відчинилися вхідні двері замку, і вся школа висипала на галявину.
— В роздягальні! — коротко кинув Вуд.
Вони мовчки переодяглися в яскраво червоні мантії. Гаррі було цікаво, як почувається решта команди, бо йому весь час здавалося, мовби за сніданком він з'їв якусь ящірку, що неспинно звивалася в шлунку. Час пролетів непомітно, і Вуд оголосив:
— Ну, що ж, пора... Пішли...
Вони вийшли на поле під оглушливе ревіння трибун. Три чверті глядачів мали на собі яскраво червоні стрічки, розмахували яскраво червоними прапорцями з ґрифіндорським левом чи підносили транспаранти: "ВПЕРЕД, ҐРИФІНДОР!" і "КУБОК — ЛЕВАМ!" За слизеринськими воротами сиділо біля двохсот учнів у зеленому вбранні, на їхніх прапорцях виблискувала срібна змія Слизерину, а в першому ряду, також у всьому зеленому, сидів професор Снейп і лиховісно підсміювався.
— Ось виходять ґрифіндорці! — заволав Лі Джордан, незмінний коментатор матчів. — Поттер, Бел, Джонсон, Спінет, Візлі, Візлі та Вуд. Усі знають, що Це найкраща гоґвортська команда за останні кілька років... — Коментар Лі потонув в обуреному гулі слизеринців.
— А ось і збірна Слизерину на чолі з капітаном Флінтом. Він замінив деяких гравців, і здається, надав перевагу розмірам, а не майстерності...
Слизеринські трибуни знову загули. Хоч, як на Гаррі, Лі казав правду: усі слизеринці, окрім Мелфоя, були напрочуд великими.
— Капітани, потисніть руки! — звеліла мадам Гуч.
Флінт і Вуд щосили стиснули один одному руки. Збоку здавалося, ніби кожен намагається зламати суперникові пальці.
— Сідлайте мітли! — вигукнула мадам Гуч. — Три... два... один...
Ревіння трибун заглушило її свисток, і чотирнадцять мітел зринули в повітря. Гаррі відчув, як вітер розвіває волосся на його чолі. Радість польоту заглушила хвилювання. Озирнувшись, він побачив позад себе Мелфоя. Рвучко додав швидкості, виглядаючи снича.
— Отже, м'ячем заволодів Ґрифіндор, ґрифіндорка Алісія Спінет рветься з квафелом прямісінько до слизеринських воріт, чудово, Алісіє! Ох, ні... Квафел перехоплює Ворінґтон. Він підіймається... БАБАХ!... Його зупиняє бладжер. Це постарався Джордж Візлі! Ворінґтон випускає квафел, і його підхоплює... Джонсон! Ґрифіндор знову з м'ячем! Давай, Анжеліно... Вона елегантно обходить Монтегю... пригнись, Анжеліно, там бладжер!.. ГОЛ! ВОНА ЗАБИВАЄ ГОЛ! 10:0 НА КОРИСТЬ ҐРИФІНДОРУ!
Анжеліна переможно викинула стиснутий кулак і облетіла слизеринські ворота. Внизу ревіло від захвату яскраво червоне море...
— ОЙ!
Анжеліна мало не зірвалася з мітли — у неї на повній швидкості врізався Маркус Флінт.
— Вибач! — вигукнув Флінт, а юрба внизу обурено загула. — Вибачте, я її не помітив!
Наступної миті Фред Візлі торохнув Флінта по потилиці своєю биткою. Флінт дзьобнув носом держак своєї мітли, і з носа заюшила кров.
— Припиніть! — крикнула мадам Гуч, підлітаючи до них. — Ґрифіндор отримує право на пенальті за безпричинний напад на загонича! За зумисне травмування їхнього загонича пенальті проб'є також і Слизерин!
— Що за вигадки, мадам! — обурився Фред, але мадам Гуч уже свиснула, і Алісія полетіла бити пенальті.
— Давай, Алісіє! — перервав напружену тишу Лі Джордан. — Є! ВОРОТАР БУВ БЕЗСИЛИЙ! 20:0 НА КОРИСТЬ ҐРИФІНДОРУ!
Гаррі різко розвернув "Вогнеблискавку" і побачив, як Флінт, з носа в якого й далі юшила кров, готувався пробивати пенальті. Вуд завис у повітрі перед ґрифіндорськими воротами і зціпив щелепи.
— Відомо, що Вуд прекрасний воротар! — прокоментував Лі Джордан, поки Флінт чекав свистка мадам Гуч. — Потрясний воротар! Йому дуже важко забити... неймовірно важко... ТАК! ВИ ЛИШ ПОГЛЯНЬТЕ! ВУД ВІДБИВАЄ ПЕНАЛЬТІ!
Гаррі полегшено здійнявся вгору, виглядаючи снича і, водночас, намагаючись не пропустити жодного слова коментатора. Найголовніше — не підпустити Мелфоя до снича, доки Ґрифіндор відірветься більше, як на п'ятдесят очок...
— М'яч у Ґрифіндора... ні, вже у Слизерина... ні!... Ґрифіндор знову перехоплює квафел, це Кеті Бел, вона мчить до слизеринських воріт... ЦЕ НАВМИСНЕ ПОРУШЕННЯ!
Слизеринський загонич Монтеґю налетів на Кеті, але замість того, щоб відбирати квафела, схопив її за голову. Кеті перекрутилася в повітрі й таки зуміла втриматися на мітлі, але випустила квафела.
Знову пролунав свисток. Мадам Гуч підлетіла до Монтеґю й почала щось йому кричати. За хвилину Кеті майстерно переграла слизеринського воротаря, забивши ще один пенальті.
— 30:0! ОЦЕ ВАМ ЗА БРУДНУ ГРУ, МУГИРЯКИ...
— Джордане, якщо не можеш коментувати неупереджено...
— Я ж кажу правду, пані професорко!
Гаррі раптом відчув піднесення. Він помітив снича — той мерехтів біля підніжжя ґрифіндорських воріт, але його ще не можна було ловити. Треба, щоб Мелфой не побачив...
Гаррі зробив стурбований вигляд, розвернув "Вогнеблискавку" і помчав у протилежному напрямку до слизеринських воріт.
Це спрацювало. Мелфой рвонув слідом, переконаний, що Гаррі побачив снича...
ФІТЬ.
Повз праве Гарріне вухо просвистів бладжер, запущений здоровенним відбивачем Слизерина Дериком. Наступної миті...
ФІТЬ.
Другий бладжер черкнув йому по ліктю. До нього мчав ще один відбивач — Боул.
Гаррі помітив краєм ока, як Боул і Дерик наближалися до нього з двох боків, замахуючись битками...
В останню мить він скерував "Вогнеблискавку" різко вгору, і Боул з Дериком врізалися один в одного.
— Ага а! — заволав Лі Джордан, побачивши, як слизеринські відбивачі розліталися, схопившись за голови.