вони — вікна в наші старі тіла... і у всі фізичні прояви, що мали у минулому місце, розширення нашого Я. Ця чорнота є... концентрацією нашої присутності. Ми спілкуємось, поглинаючи енергетичну присутність один одного.
Д-р Н.: Коли Ви повертаєтеся у духовний світ, чи вступаєте Ви в енергетичний контакт з іншими душами, які можуть виглядати як привиди?
СУБ'ЄКТ: Так, і до того ж, зовнішній вигляд — це справа особистої переваги. Звичайно, завжди навколо мене виявляється безліч різних "думок-хвиль", які спілкуються і змішуються із моєю енергією, що повернулася у духовний світ, але я уникаю надмірних контактів.
Д-р Н.: Чому?
СУБ'ЄКТ: Мені немає потреби створювати тут прихильності. Перш ніж я зустрінуся з Кумарою, мені доведеться залишитися якийсь час наодинці із собою і подумати над помилками мого останнього втілення.
Примітка: Така заява типова для розвинутих душ, що повертаються у духовний світ, і про неї згадувалося у Випадку 9. Однак, ця душа настільки розаинута, що її зустріч та обговорення з Гідом у неї відбудеться значно пізніше — тоді, коли вона сама попросить про це .
Д-р Н.: Можливо, нам слід трохи поговорити про старіші душі. Чи втілюється ще Кумара Землі?
СУБ'ЄКТ: Ні.
Д-р Н.: Чи знаєте Ви інших, подібних до Кумарі, які бували тут, на Землі, у давнину, але тепер більше не повертаються?
СУБ'ЄКТ: (дбайливо) Кілька... так... багато хто приходив раніше на Землю і покинув її ще до того, як я прийшла туди.
Д-р Н.: Хтось із них залишився?
СУБ'ЄКТ: Що Ви маєте на увазі?
Д-р Н.: Розвинуті душі, які продовжують повертатися на Землю, незважаючи на те, що вони могли б залишатися у духовному світі.
СУБ'ЄКТ: Ви маєте на увазі Мудреців?
Д-р Н.: Так, Мудреців, розкажіть мені про них (це новий для мене термін, але, розмовляючи з розвинутими душами, я часто вдаю, що знаю більше, ніж насправді, щоб отримати більше інформації).
СУБ'ЄКТ: (із захопленням) Є троє тих, хто спостерігає за Землею, знаєте... знаходяться на Землі, щоб на місці контролювати те, що відбувається.
Д-р Н.: Як високо розвинуті душі, які продовжують втілюватися?
СУБ'ЄКТ: Так.
Д-р Н.: Мудреці не втомлюються через те, що доводиться постійно бувати на Землі?
СУБ'ЄКТ: Це їхній вибір — бути тут і допомагати людям безпосередньо, бо вони присвятили себе Землі.
Д-р Н.: Де ці Мудреці?
СУБ'ЄКТ: (замислено) Вони живуть простим життям. Вперше я дізналася про деяких із них тисячі років тому. Сьогодні важко побачити їх... вони не дуже люблять міста.
Д-р Н.: Їх багато?
СУБ'ЄКТ: Ні, вони живуть маленькими громадами або у відкритих місцевостях... у пустелях та горах... у простих оселях. Вони також тиняються навколо...
Д-р Н.: Як їх можна впізнати?
СУБ'ЄКТ: (Зітхає) Більшість людей не може. Вони були відомі, як провісники істини у давнину на Землі.
Д-р Н.: Я знаю, що це звучить прагматично, але чи не могли б ці старі, найвищою мірою розвинуті душі, більше допомогти людству, якби вони взяли на себе роль всесвітніх лідерів та керівників, а не залишалися б самітниками?
СУБ'ЄКТ: Хто сказав, що вони самітники? Вони вважають за краще бути з простими людьми, на яких вони, будучи впливовими особистостями, мають сильний безпосередній вплив.
Д-р Н.: Що відчуває людина, коли вона раптом зустрічається на Землі з Мудрецем?
СУБ'ЄКТ: Ох... ви відчуваєте присутність чогось особливого. Їхня сила розуміння і поради, які вони дають вам, такі мудрі. Вони справді живуть просто. Матеріальні речі для них нічого не значать.
Д-р Н.: Вам цікаво такого роду служіння, Тіс?
СУБ'ЄКТ: Гм... ні, вони святі. Я чекаю, коли настане час, і я зможу більше не втілюватись.
Д-р Н.: Можливо, "мудрецями" можна назвати такі душі, як Кумара, чи істоти, до яких вона сама звертається за знанням?
СУБ'ЄКТ: (пауза) Ні, вони інші... вони поза Мудрецями. Ми називаємо їх Старійшими.
Примітка: Я помістив би ці душі за межі рівня VI.
Д-р Н.: Чи багато таких Старійших, які працюють з душами, що знаходяться на рівні Кумари і вище?
СУБ'ЄКТ: Я не думаю... порівняно з усіма іншими... але ми відчуваємо їхній вплив.
Д-р Н.: Що Ви відчуваєте у їхній присутності?
СУБ'ЄКТ: (розмірковуючи) ...Концентровану силу просвітлення... та керівництва...
Д-р Н.: Чи можуть Старійші бути втіленнями самого Джерела?
СУБ'ЄКТ: Це питання поза моєю компетенцією, але я все ж таки думаю, що ні. Вони мають бути близькі до Джерела. Старійші репрезентують найчистіші елементи думки... зайнятої плануванням та організацією... субстанцій.
Д-р Н.: Чи не могли би Ви трохи пояснити, що Ви маєте на увазі під близькістю цих високо піднесених душ до Джерела?
СУБ'ЄКТ: (невизначено) Тільки те, що вони мають бути близькими до злиття.
Д-р Н.: Чи розповідала Кумара колись про ці істоти, що допомагають їй?
СУБ'ЄКТ: Мені — зовсім небагато. Вона прагне того, щоб стати однією з них, так само, як кожен з нас.
Д-р Н.: Чи наблизилась вона до найстаріших за своїм знанням?
СУБ'ЄКТ: (тихо) Вона... наближається до них, як я наближаюся до неї. Ми намагаємося рівнятися на це Джерело, тому що ми не досконалі.
Після того, як розвинута душа бере на себе обов'язки Гіда, доводиться, образно кажучи, жонглювати одночасно двома м'ячами. Крім необхідності довести до кінця свій власний цикл втілень (які вже досить нечасті), вона також має допомагати іншим душам у духовному світі, між інкарнаціями. Тіс розповідає мені про цей аспект життя її душі.
Д-р Н.: Повернувшись у духовний світ і потім, вийшовши із своєї добровільної ізоляції, що Ви зазвичай робите?
СУБ'ЄКТ: Я приєднуюсь до членів моєї компанії.
Д-р Н.: Скільки душ у Вашій компанії?
СУБ'ЄКТ: Дев'ять.
Д-р Н.: (роблячи надто поспішний висновок) О, отже, ці десять душ є групою, якою керує Кумара?
СУБ'ЄКТ: Ні, це мій обов'язок.
Д-р Н.: Тоді ці дев'ять істот є учнями, яких Ви навчаєте?
СУБ'ЄКТ: Гм... можна сказати й так...
Д-р Н.: І всі вони — в одній групі, яка, я вважаю, і становить Вашу компанію?
СУБ'ЄКТ: Ні, моя компанія складається із двох різних груп.
Д-р Н.: Чому?
СУБ'ЄКТ: Вони знаходяться на різних етапах (рівнях) розвитку.
Д-р Н.: І все ж таки, Ви є духовним учителем для всіх дев'яти?
СУБ'ЄКТ: Я волію називати себе спостерігачем. Троє з моєї компанії — також спостерігачі.
Д-р Н.: Ну, а хто ж такі шість?
СУБ'ЄКТ: (ніби констатуючи факт) Душі, які не спостерігають.
Д-р Н.: Я хочу уточнити свої терміни, які використовую, Тіс. Якщо Ви старший спостерігач, то троє з Вашої компанії повинні бути молодшими Гідами, як я їх називаю?
СУБ'ЄКТ: Так, але слова "старший" та "молодший" — визначають нас, як авторитарних представників, якими ми не є!
Д-р Н.: Я не хочу встановлювати категорії, мені просто легше у такий спосіб визначити ступінь відповідальності. Вважайте, що слово "старший" означає більш розвинений вчитель. Кумару я назвав би Майстром-вчителем, або, можливо, освітнім директором.
СУБ'ЄКТ: (знизує плечима) Це нормально, я думаю, якщо "директор" не означає "диктатор".
Д-р Н.: Не означає. Тепер, Тіс, надішліть свій розум туди, де Ви можете побачити кольори енергії усіх членів Вашої компанії. Як виглядають ті шестеро, котрі не є спостерігачами?
СУБ'ЄКТ: (усміхається) Сніжки брудно-білого кольору!
Д-р Н.: Якщо ці душі — білі, то як щодо інших?
СУБ'ЄКТ: (пауза) Ну... двоє — жовтого кольору.
Д-р Н.: Залишився ще один. Як щодо цього дев'ятого члена?
СУБ'ЄКТ: Це Енрес. У нього справи йдуть досить непогано.
Д-р Н.: Опишіть колір енергії.
СУБ'ЄКТ: Він... набуває синюватого кольору... відмінний спостерігач... він скоро покине мене...
Д-р Н.: Давайте звернемося до іншої частини Вашої компанії. Яким членом групи Ви найбільше стурбовані і чому?
СУБ'ЄКТ: Одженоуін. За багато життів, у неї сформувалося переконання, за яким любов і довіра приносять лише біль. (Задумавшись) Вона має чудові якості, які я хочу виявити, активувати, але це її переконання тягне її назад.
Д-р Н.: Одженоуін розвивається повільніше за інших?
СУБ'ЄКТ: (захищаючи її) Зрозумійте мене правильно: я пишаюся її зусиллями. Вона має велику чутливість і цілісність, які мені подобаються. Просто їй потрібно більше моєї уваги.
Д-р Н.: Будучи вчителем, яку якість, що є у Енреса, Ви хотіли би бачити у Одженоуін?
СУБ'ЄКТ: (не вагаючись) Вміння пристосовуватися до нових умов.
Д-р Н.: Мені цікаво, чи однаково розвиваються усі дев'ять членів Вашої компанії під Вашим загальним керівництвом?
СУБ'ЄКТ: Це абсолютно нереально.
Д-р Н.: Чому?
СУБ'ЄКТ: Тому що вони різняться за характером та за ступенем цілісності.
Д-р Н.: Ну, якщо швидкість навчання різна у різних душ через їх характер і ступінь цілісності, то як вона співвідноситься із ментальними здібностями людського розуму, обраного душею?
СУБ'ЄКТ: Ніяк. Я говорила про мотивацію. Ми використовуємо багато варіантів фізичного розуму під час нашого розвитку на Землі. Проте кожна душа керується, чи спонукається, своєю чесністю та цілісністю.
Д-р Н.: Це те, що Ви, говорячи про душу, називаєте "мати характер"?
СУБ'ЄКТ: Так, і сила бажання — це частина характеру.
Д-р Н.: Якщо характер є індивідуальною своєрідністю душі, то яке місце займає тут бажання?
СУБ'ЄКТ: Потреба перевершити досягнуте є всередині кожної душі, але це також може коливатися від життя до життя.
Д-р Н.: І як виявляється тут чесність і цілісність?
СУБ'ЄКТ: У стійкості. Цілісність — це сильне бажання бути чесним щодо себе та своїх мотивів, яке дозволяє повністю усвідомити шлях до Джерела.
Д-р Н.: Якщо вся основна розумна енергія єдина, чому душі різняться за своїм характером і цілісностю?
СУБ'ЄКТ: Тому що вони змінюються під впливом індивідуального досвіду своїх фізичних життів, і це відбувається свідомо та навмисно. Всі ці зміни додають до сукупного розуму кожної душі нові, специфічні компоненти.
Д-р Н.: І це сенс втілення Землі?
СУБ'ЄКТ: Втілення — це важливий засіб, так. Деякі душі спонукаються більше за інших розширюватися і реалізовувати свої можливості, але всі ми зрештою проходимо через це. Перебування у багатьох фізичних тілах та різних ситуаціях, розширює природу нашого істинного Я.
Д-р Н.: І така самоактуалізація особистісної сутності душі, є метою життя у нашому світі?
СУБ'ЄКТ: У будь-якому світі.
Д-р Н.: Ну, якщо душа так зайнята собою, чи не пояснює це те, що наш світ це — світ егоцентрованих людей?
СУБ'ЄКТ: Ні, Ви не так зрозуміли.