Вони в дивній зарозумілості гадають, що завдяки своїй здебільшого дещо туманній та фантастичній вірі в потойбічне життя, можуть ставити певні вимоги до нього, щоб зі свого боку щось "побачити" або "пережити". Вони чекають від своїх керівників на потойбічні знаки, як на винагороду за свою слухняність. Просто-таки смішними видаються при цьому часто самозрозумілі очікування, з якими вони носяться, як і поблажливо-вибачливі посмішки всезнайок, які демонструють їхню власну необізнаність. Це отрута, яку хочуть давати цим масам ще й у вигляді вистав, бо вони уявляють, що знають достатньо багато, щоб вважати ці експерименти не більше, ніж заслуженою розвагою, в якій потойбічні повинні виступати як артисти вар'єте.
Облишмо ж тепер великі експерименти й розгляньмо дрібні, такі як столовертіння. Вони не такі вже й безневинні, якими здаються; навпаки, у своїй надзвичайно легкій можливості поширення становлять дуже серйозну небезпеку!
Кожного треба від цього застерегти! Обізнані мусять із жахом відвернутися, коли вони бачать, як легковажно поводяться з такими речами. Як багато прихильників прагнуть показати своє "знання" в широких колах, схиляючи до експериментів із столовертінням, або в родинному колі, посміхаючись чи таємниче шепочучи, або майже жартома виконують вправи з літерами та склянкою чи з іншим допоміжним засобом, який від легкого доторку руки ковзає або тягнеться до різних літер, із яких складаються слова. Із жахливою швидкістю це перетворюється на розваги в компанії, де все відбувається зі сміхом, глузуванням, а іноді з лоскітливим трепетом.
Щодня просиджують у сім'ї літні та молоді дами разом біля столу або й на самоті перед картоном, позначеним літерами, які за можливости ще й мають бути намальовані цілком певної форми, щоби був фокус-покус, що легко збуджує фантазію, в якому, між іншим, немає жодної потреби, бо все вийшло б і без нього, якби відповідна особа була хоч трохи здатна до цього. І таких безліч!
Представники сучасної духовної науки та керівники окультних об'єднань тішаться з цього, оскільки знов-таки складаються справжні слова і фрази, про які виконавець, свідомо чи несвідомо, і гадки не мав. Усе це мусить переконати його та збільшити кількість прихильників "окультного".
Твори окультного спрямування вказують на це, промовці наполягають на цьому, виготовляються та продаються допоміжні засоби, які полегшують усе це бешкетування, і таким чином майже весь окультний світ виказує себе як ретельних прислужників темряви з щирою переконаністю, що вони жерці Світла!
Самі лише ці події доводять повну необізнаність, яка міститься в окультних намаганнях такого роду! Вони свідчать, що з них усіх ніхто не є справді "видючим"! Не можна вважати доказом протилежного те, що з цього початкового рівня деколи виходить та розвивається якийсь гарний медіум або радше, що є точнішим, якщо гарний медіум на початку свого шляху тимчасово цим захоплювався.
Деякі люди, від самого початку призначені для цього, мають у своєму природному розвитку зовсім інший, надійний захист, що ретельно контролює кожен щабель; інші його не мають. Цей захист діє, одначе, тільки за власного природного розвитку, без будь-якої штучної допомоги! Тому що саме в усьому природному, як самозрозумілому, міститься захист.
Щойно починається хоч найменше підштовхування в цьому, чи то через вправляння самої особи, чи від іншої сторони через магнетичний сон або гіпноз, це стає неприродним і в результаті вже зовсім неузгодженим із природними Законами, які єдині можуть забезпечити захист. Якщо ж до цього додається ще й незнання, як це повсюди наразі відбувається, тоді – біда. Саме лише воління ніколи не замінить уміння, коли доходить до дій. Ніхто, однак, не повинен переходити межі своїх можливостей.
Само собою, не виключено, що з-поміж сотень тисяч причетних до цих небезпечних забав іноді якась людина справді уникає кари, маючи добрий захист. Також багатьом дістаються лише такі ушкодженння, котрі в земному існуванні ще не помітні; тож лише після переходу в інший світ вони змушені раптом усвідомити, яких дурниць, власне, накоїли. Але багато є й тих, хто вже зазнав видимої в земному існуванні шкоди, справжню причину якої вони до кінця свого земного життя ніколи не усвідомлять.
Тому перебіг етерноречовинних та духовних подій під час цих забав однораз потрібно роз'яснити. Він так само простий, як і все у Творінні, та не такий вже й заплутаний, але все-таки складніший, ніж багато хто вважає.
На Землі, якою вона є нині, через воління людства темрява взяла гору над усім речовинним. Вона стоїть, отже, на всьому речовинному так упевнено, як на власному добре знайомому їй ґрунті, й тому здатна також повноцінно впливати на нього. Вона перебуває, отже, у своїй стихії, бореться на знайомій їй території. Через це наразі у всьому речовинному, тобто груборечовинному, вона переважає Світло.
Наслідком цього є те, що в усьому речовинному темрява має більшу силу, ніж Світло. Але при таких розвагах, як столовертіння тощо, про Світло, тобто про Високе, взагалі не може бути й мови. Ми можемо щонайбільше говорити про погане, тобто про темряву, та про краще, тобто світліше.
Якщо людина використовує стіл чи склянку або взагалі будь-який груборечовинний предмет, вона заходить на поле боротьби, добре знайоме темрявою. Територію, яку все темне називає своєю власною. Людина поступається, таким чином, від початку силі, проти якої вона не може застосувати рівноцінного захисту.
Розгляньмо спіритичний сеанс або хоча б світську розвагу зі столом, і простежмо при цьому за духовним або, точніше, за етерноречовинним перебігом подій.
Коли одна або більше людей навмисне підходять до столу, щоб за його посередництва вступити у зв'язок із потойбічними, як це зазвичай відбувається, аби вони виявили себе постукуванням або, що звичніше, почав рухатися стіл, щоб із цих знаків могли формуватися слова, то перш за все, внаслідок зв'язку з речовинним притягується темрява, яка перебирає на себе передавання повідомлень. Почасту вдало використовуючи гучні слова, дуже легко читаючи думки людей, вони намагаються відповідати в бажаний для них спосіб, але в серйозних питаннях завжди вводять в оману і прагнуть, якщо це трапляється часто, поступово підкорити їх своєму впливу, що дедалі посилюється, і так повільно, але впевнено затягують донизу. При цьому введених в оману вони дуже майстерно змушують повірити, що ті рухаються вгору.
А якщо, скажімо, на початку чи в якихось інших випадках родич або друг, котрий покинув цей світ, за посередництва столу отримує слово, що відбувається дуже часто, то введення в оману здійснюється ще легше. Люди розпізнають, що це справді мусить бути певний друг, який передає повідомлення, і після цього вірять, що це завжди він, якщо за посередництва столу надходять якісь висловлювання та назване ім'я знайомого як призвідника.
Це, одначе, не той випадок! Не лише тому, що темрява, яка невпинно стежить, уміло використовує ім'я, щоб уведенню в оману надати якомога правдоподібнішого вигляду і завоювати довіру запитувача, але це заходить навіть так далеко, що темний втручається в розпочату фразу одного зі справжніх друзів та навмисне оманливо завершує її. Тут стикаємося з навряд чи відомим фактом, коли в одній суцільній та послідовно повідомленій фразі брали участь двоє. Спочатку справжній і, можливо, цілком світлий, тобто чистіший друг, а потім – темний, зловмисний, але той, хто ставить запитання, нічого цього не помічає.
Наслідки цього легко собі уявити. Того, хто простодушно довірився, обмануто, і він похитнувся у своїй вірі. Супротивник використовує подію для підтвердження своїх насмішок та своїх сумнівів, інколи для гострих нападів на всю справу. Насправді ж помиляються обоє, що пояснюється лише все ще наявною необізнаністю в усій цій ділянці.
Подія ж розігрується цілком природно: якщо світліший справжній друг стоїть біля столу, щоб задовольнити бажання запитувача та виявити себе, а тут протискується темний, то змушений цей світліший від нього відступити, оскільки темний за допомогою матерії столу може проявити більшу силу, тому що все речовинне наразі є справжньою ділянкою темряви.
Помилку робить людина, котра обирає речовинне і тим від самого початку створює нерівні умови. Щільне, важке, тобто темне, вже за щільністю ближче до груборечовинної матерії, ніж світле, чисте, легше, тож завдяки тіснішому зв'язку з матерією має більші можливості прояву сили.
З іншого боку, однак, і світліше, яке спроможне передавати повідомлення за допомогою речовинности, так само має ще досить близьку до неї щільність, інакше зв'язок із речовинністю для будь-якого передавання повідомлень взагалі був би неможливий. Це вже само по собі припускає зближення з речовинністю, яке, своєю чергою, зумовлює можливість забруднення, щойно за допомогою речовинности встановлюється зв'язок із темрявою. Аби уникнути цієї небезпеки, світлішому не залишається нічого іншого, як швидко відійти від речовинности, тобто від столу або іншого допоміжного засобу, щойно темний захопить його, щоб розімкнути сполучну ланку, яка могла б утворити міст над природною прірвою, що розділяє і завдяки цьому захищає.
Потойбічне не може завадити тому, щоб у таких випадках за посередництва столу під час експерименту людина позбулася впливу ницого. Вона у своїх діях, звісно, нічого іншого й не прагнула; адже незнання Законів і тут не може її захистити.
Ці події допоможуть багатьом зрозуміти те, що раніше було таким непоясненним; чимало загадкових суперечностей знайдуть своє вирішення, і можна сподіватися, що багато людей стримають тепер свої руки від таких небезпечних іграшок!
Так само докладно можна описати й усі інші експерименти, небезпека яких значно більша та сильніша. Однак покищо обмежимося цими найуживанішими і найпоширенішими речами.
Лиш одну небезпеку треба ще назвати. Внаслідок такого роду запитань і відповідей та настійливих прохань про пораду люди стають дуже несамостійними та залежними. А це протилежне тому, що земне життя має за мету.
Цей шлях хибний в усіх напрямах! Він завдає лише шкоди, не даючи жодної користи.