Навіть він простив мене. Але мені не вистачило сміливості сказати йому все: я не можу стати його дружиною тому, що я його дочка! Я одружена з найкращим і найвеликодушнішим із чоловіків: Родон міс Кроулі — це мій Родон. На його вимогу я перестала мовчати і йду за ним до нашого скромного житла, як пішла б і на край світу. О моя добра, мила приятелько, заступіться перед улюбленою тіткою мого Родона за нього й за бідну дівчину, до якої вся його шляхетна родина виявила стільки незрівнянної ласки/ Попросіть міс Кроулі прийняти своїх дітей! Більше нічого я не можу додати, крім найкращих побажань, найкращих побажань усім у цьому милому домі, який я покидаю.
Ваша щира і вдячна-Ребека Кроулі. Північ",-Не встигла Брігс дочитати цей зворушливий і цікавий документ, який знов повернув їй становище найближчої повірниці міс Кроулі, як зайшла Феркін.
Щойно прибула місіс Б'ют поштовою каретою з Гемпшіра і хоче чаю. Може б, ви пішли вниз і приготували сніданок?-Але, на подив Феркін, міс Брігс загорнула поли свого халата і так, як була, з розпущеною тоненькою кіскою, що метлялася ззаду, й папільйотками, що віночком стирчали навколо чола, притьмом побігла вниз із листом у руці, щоб поділитися з місіс Б'ют дивовижною новиною.
О місіс Феркін! — аж захлинаючись, вигукнула Бетті.— Таке сталося! Міс Шарп утекла з капітаном, і тепер вони в Гретна-Грін!-Ми б присвятили цілий
Розділ описові того, що почувала місіс Феркін, якби нашу вишукану музу не цікавили куди більше пристрасті її господинь.
Закоцюбла після нічної їзди місіс Б'ют Кроулі грілася біля щойно розпаленого каміна в їдальні. Почувши про таємний шлюб, вона заявила, що сама доля прислала її сюди в таку хвилину, щоб допомогти сердешній міс Кроулі витримати цей удар.
Ребека завжди здавалася їй хитрою бестією, а щодо Родона Кроулі, то вона ніколи не могла збагнути, чому тітка так із ним носиться. їй давно відомо, що він розпусник і марнотратник, безнадійно пропаща душа. Але тепер страхітливий вчинок того поганця принаймні дасть одну користь — відкриє очі нашій любій міс Кроулі на справжній його норов. Потім місіс Б'ют всмак напилася чаю з підсмаженими грінками, а оскільки в блуднику звільнилися кімната, їй уже не треба було тулитися в Глостеровій кав'ярні, куди її довезла портсмутська поштова карета, і вона звеліла служникові, помічникові Боулса, привести звідти її речі.
Треба сказати, що міс Кроулі звичайно не виходила зі своєї кімнати майже до полудня,— вранці вона пила в ліжку шоколад і слухала, як Бекі Шари читає їй "Морнінг пост", або ще якось розважалася. Отож змовниці внизу стали на тому, що треба жаліти почуття любої леді й не казати їй нічого, поки вона не з'явиться до вітальні. А тим часом їй доповіли, що з Гемпшіра поштовою каретою приїхала місіс Б'ют, зупинилася в Глостера, прийшла привітати любу родичку і просить дозволу поснідати з міс Брігс. Місіс Б'ют, приїзд якої звичайно не викликав особливого захвату, тепер виявилась бажаною гостею; міс Кроулі зраділа, що зможе побалакати з нею про небіжку леді Кроулі, про готування до похорону і про несподіване сватання сера Пітта до Ребеки.
Аж після того як стара леді вмостилася в своєму кріслі у вітальні, після підготовчих обіймів і розпитувань, змовниці вирішили, що настала пора для наступу. Хто не захоплювався тим, як спритно й делікатно жінки "готують" своїх друзів до поганої звістки! Приятельки міс Кроулі напустили на себе таку таємничість, перше ніж сказати їй новину, що бідолашна жертва встигла добре нахвилюватись і натривожитись.
І вона відмовила серові Пітту, люба міс Кроулі, тому... тільки не лякайтеся,— мовила місіс Б'ют,— тому, що інакше не могла.
Авжеж, для цього була причина,— відповіла стара леді.— їй подобається хтось інший, я так і сказала вчора Брігс.
Не тільки подобається! — вигукнула, захлинаючись, Брігс.— Ох, якби лиш це, люба моя! Та вона вже одружена!-Вже одружена! — й собі мовила місіс Б'ют.
Обидві вони сиділи, згорнувши руки, і то перезиралися між собою, то поглядали на свою жертву"-Пришліть її до мене, коли вона з'явиться. Як вона, негідниця, посміла не признатись мені! — крикнула міс Кроулі.
Вона не скоро вернеться. Не лякайтеся тільки, її довго не буде... тобто... вона зовсім пішла.
Боже мій, а хто ж готуватиме мені шоколад? Пошліть по неї і приведіть її назад.
Я хочу, щоб вона була тут! — сказала стара леді.
Вона втекла цієї ночі, голубко! — вигукнула місіс Б'ют.
І залишила для мене листа,— й собі додала Брігс.— Вона вийшла заміж за...
Ради бога, підготуйте її! Нащо ви її мучите, дорога міс Брігс?-За кого вона вийшла заміж? — не тямлячись з люті, вигукнула стара панна.
За... за вашого родича...
Таж вона йому відмовила! — закричала жертва.— Кажіть до ладу, не доводьте мене до сказу!-Ох, голубко! Підготуйте її, міс Брігс... Вона вийшла заміж за Родона Кроулі.
Родон одружився... з Ребекою... з гувернанткою... 8 нікчем... Як ви смієте казати таке, безголові! Ану геть 8 мого дому, дурепи, ідіотки! Це ваші, Марто, підступи, це ви обплутали Родона, сподіваючись, що я позбавлю його спадщини. Це ваша вина! — істерично кричала нещасна ,стара.
Щоб оце я вмовляла свого родича женитися з дочкою якогось художника? Що ви, голубко!-її мати була Монморансі! — вигукнула стара леді і з усієї сили шарпнула за дзвінок.
її мати була оперною танцівницею, і сама вона теж була на сцені чи десь іще гірше,— сказала місіс Б'ют.
Міс Кроулі востаннє зойкнула, відкинулась на спинку крісла й зомліла. Довелося нести її назад до кімнати, звідки вона щойно вийшла. Напади істерії ішли один за одним. Послали по лікаря, примчав аптекар. Місіс Б'ют зайняла місце доглядачки коло ліжка хворої.
її родичі повинні бути коло неї,— заявила ця віддана жінка.
Не встигли стару перенести до спальні, як з'явилася ще одна особа, що їй також треба було сказати новину. Приїхав сер Пітт.
Де Бекі? — запитав він, заходячи до кімнати,— Де її шмаття? Вона поїде зі мною в Королевине Кроулі.
Хіба ви не чули приголомшливої новини про її таємне одруження? — запитала Брігс.
А мені до того яке діло? Я знаю, що вона вийшла заміж,— відповів сер Пітт.— Що тут такого? Скажіть їй, хай негайно спускається і не затримує мене.
То ви не знаєте,— повела далі міс Брігс,— що вона покинула наш дім, перелякавши міс Кроулі мало не до смерті звісткою про своє одруження з капітаном Радоном?-Почувши, що Ребека вийшла заміж за його сина, сер Пітт вибухнув такою лютою лайкою, що, її навіть незручно тут повторювати. Нажахана Брігс вибігла з кімнати, а разом з нею і ми зачинимо двері за оскаженілим старим баронетом, який не тямився з люті, що не сталося так, як він хотів.
А після того як баронет повернувся в Королевине Кроулі, він якось ускочив, мов божевільний, до кімнати, де мешкала Ребека, розтоптав її коробки й картонки і порозкидав папери, одяг та інші речі. Дочка дворецького міс Горокс узяла собі дещо з її вбрання, а рештою заволоділи діти й розігрували в ньому свої комедії.
Це відбулося через кілька днів після того, як їхню нещасну матір відвезли на місце останнього спочинку й поклали неоплакану, нікому не потрібну в склеп, де лежали самі чужі.
А що, як стара не пересядеться? — сказав Родон своїй маленькій дружині, коли вони сиділи в затишному бромптонському помешканні.
Вона цілий ранок пробувала нове фортепіано. Нові рукавички виявилися їй саме до міри, нові шалі чудово личили їй, нові персні блищали на її пальчиках, і новенький годинничок цокав на поясі.
А що, як вона не пересядеться, га, Бекі?-Тоді я сама влаштую твоє життя,— мовила вона. І Даліла погладила Самсона по щоці.
Ти все можеш,— відповів він, цілуючи їй ручку.—їй-бо, можеш. А поки що їдьмо обідати в "Зірку й Підв'язку", хай йому біс.
Розділ XVII ЯК КАПІТАН ДОББШ КУПУВАВ ФОРТЕПІАНО
Коли на Ярмарку Суєти і є виставка, яку руч-обруч можуть відвідати Сатира й Сентиментальність, де вас приголомшують найдивовижніші контрасти, і смішні, і смутні, де так само доречні і співчуття, і захват, і жорстокість, і цинізм,— то це одне з тих публічних збіговиськ, про які щодня вміщує на останній сторінці оголошення газета "Таймс" і на яких з такою гідністю головував небіжчик Джордж Робінс. У Лондоні, мабуть, дуже мало знайдеться людей, які б не відвідували таких збіговиськ, а ті, що люблять з усього виводити мораль, повинні б подумати із зрозумілим трепетом і не без забобонної тривоги про той день, коли настане їхня черга і джентльмен з молотком за наказом уповноважених Діогена чи за дорученням виконавців духівниці виставить на публічний торг бібліотеку, меблі, посуд, одяг і вишукані вина небіжчика Епікура.
У кожного відвідувача Ярмарку Суєти, навіть у найчерствішого самолюбця, цей гидкий бік похорону померлого друга викликає смуток і співчуття. Тіло мілорда Багатія поховане в родинному склепі, скульптори, вирізьбили напис, увічнивши його діла і скорботу спадкоємця, що порядкує його майном. Хто з колишніх гостей Багатія, що сиділи за його столом, не зітхне, минаючи знайомий будинок, той, де о сьомій годині так весело спалахувало світло, де так гостинно розчинялися парадні двері й улесливі слуги, коли ти ступав розкішними сходами, вигукували з поверху на поверх твоє ім'я, аж поки ти наближався до зали, в якій життєрадісний Багатій зустрічав своїх друзів! Скільки їх у нього було, і як він чудово їх приймав! Якими вони були тут товариськими й дотепними і якими відразу ставали замкнутими й невдоволеними, коли покидали його будинок! Якими послужливими й приязними були ті, що в іншому місці чорнили й ненавиділи один одного! Він був пихатий, але з такий кухарем чого не проковтнеш? Він був досить нудний, але хіба таке вино не пожвавить будь-яку розмову? "Треба неодмінно роздобути трохи його бургундського!" — кричать засмучені друзі в його клубі. "Я придбав цю табакерку на розпродажі в Багатія,— каже Кліщ і пускає її по руках.— Це одна з метрес Людовіка П'ятнадцятого... Правда, гарна штучка? Чарівна мініатюра!" І далі починається розмова про те, як син Багатія гайнує батькове добро.
І як змінився будинок! Передня стіна обліплена об'явами, де великими літерами перераховуються виставлені на продаж речі. Із вікна поверху звисає клапоть килима, на брудних східцях товчуться кілька носіїв, у передпокої повно неохайних осіб із східними рисами, вони тицяють вам у руки друковані картки й пропонують торгуватися за вас.