Дитина завдяки неповному зв'язку з речовинним захищена від них. Ніби відокремлена. Немає мосту.
Отож тепер багатьом слухачам стане зрозуміліше, чому діти від зла мають значно кращий захист, що навіть стало приказкою. Але, звісно, тим самим шляхом, як по мосту, утвореному сексуальною силою, що вступає у свої права, може йти не лише людина у своїй сповненій звитяги силі, а й усе інше може підступити до неї, якщо вона буде не досить обачною. Проте в жодному разі це не може статися раніше, ніж людина оволодіє необхідною силою оборони. Ні на мить немає нерівности, яка б допускала виправдання. Тому зростає відповідальність батьків колосально! Горе тим, хто позбавляє власних дітей нагоди для скидання їхньої карми і сходження своїми недоречними насмішками або хибним вихованням, якщо й не зовсім лихими прикладами, до яких належить і весь кар'єризм різноманітного ґатунку. Спокуси земного життя й без того зваблюють як не на те, то на інше. А оскільки молодій людині становлення її справжньої могутности не роз'яснюють, то вона свою силу або не застосовує взагалі, або застосовує занадто мало, або ж марнує її в найбезвідповідальніший спосіб, якщо не знайде для неї зовсім неправильне й погане застосування.
Так через незнання неминуча карма набуває дедалі більшої сили, кидає свої випромінювання крізь яку-небудь схильність, впливаючи на те чи інше, і обмежує тим справжню вільну волю в обранні рішення, тож вона стає невільною. З цього випливає, що більша частина людства сьогодні вже жодним чином не може проявити вільну волю. Воно зв'язане, скуте, уярмлене через власну провину. Як по-дитинячому і негідно поводяться люди, коли намагаються відхилити думку про безумовну відповідальність і чимшвидше дорікнути Творцеві за несправедливість у цьому! Як сміховинно звучить нарікання, що вони зовсім не мають власної вільної волі, але їх ведуть, переставляють, обтесують, формують без жодної можливости чинити опір.
Якби вони хоча б на мить однораз захотіли усвідомити, яку жалюгідну роль, власне кажучи, відіграють за такої поведінки. Якби вони передусім нарешті однораз самих себе захотіли оцінити справді критично, враховуючи надану їм могутність, аби усвідомити, як безглуздо змарнували себе на дрібниці та мізерну минущість, як мішуру піднесли до вартої зневаги значущости, відчуваючи себе великими в речах, у яких вони, одначе, мусять постати такими малими порівняно зі справжнім призначенням людини у Творінні. Сучасна людина нагадує чоловіка, якому надано царство, а він вважає за краще марнувати час на найпростіші дитячі іграшки!
Хоча, самозрозуміло, не залишається чекати нічого іншого, крім того, що могутні сили, надані людині, неодмінно зітруть її на порох, якщо вона не навчиться ними управляти.
Це найвищий час для останнього пробудження! Людина повинна сповна використати час і милість, які даровані їй у кожному земному житті. Вона ще не здогадується, наскільки це вже невідкладно. У мить, коли вона невільну тепер волю знову зробить вільною, слугуватиме їй усе те, що тепер, здавалося б, так часто постає проти неї. Навіть страшні для дуже багатьох випромінювання зірок існують лише для того, щоб служити й допомагати їй. Байдуже, яка їхня природа.
І кожен спроможний на це, навіть якщо дуже тяжка карма на ньому ще висить! Навіть якщо випромінювання зірок здаються переважно несприятливими. Несприятливо впливає це все лише за невільної волі. Та й то лиш уявно, бо насправді це для нього все ж таки на благо, якщо він уже не знає іншого способу допомогти самому собі. Це змусить його пробудитися, збадьоритися та оборонятися.
Боятися випромінювань зірок, утім, не варто, бо викликаний ними вплив побічних явищ завжди є не чим іншим, як біжучими нитками карми згаданої людини. Випромінювання зірок лиш утворюють канали, якими вся карма, що в цей час витає навколо людини, притягується настільки, наскільки вона споріднена з цими випромінюваннями. Отже, якщо випромінювання зірок несприятливі, то в ці канали входить лише наявна несприятлива для людини карма, яка точно відповідає природі випромінювань, і нічого більшого. Так само відбувається й за сприятливих випромінювань. Сконцентрована в такий спосіб, вона завжди може впливати на людину відчутніше. Але там, де немає поганої карми, також і несприятливі випромінювання зірок не можуть погано впливати. Одне не відокремлено від іншого. Також у цьому знову ж таки розпізнається велика Любов Творця. Зірки контролюють або спрямовують впливи карми. Відповідно, погана карма не в змозі впливати безперервно, а мусить залишати людині час для перепочинку, бо зірки випромінюють мінливо і зла карма не може впливати під час дії сприятливих випромінювань! Вона мусить тоді зробити перерву й чекати, доки знову вступлять у дію несприятливі випромінювання, тож людину не так легко зовсім притиснути донизу. Якщо, крім злої карми, поряд із людиною не витає добра карма, яка впливає за сприятливих випромінювань зірок, то завдяки їм усе ж таки принаймні досягається те, що страждання відступають на час дії сприятливих випромінювань.
Отже, і тут одне колесо подій зчіплюється з іншим. Одне тягне інше у строгій послідовності за собою і контролює водночас, щоб не сталося жодних неполадок. Так це продовжує діяти, – як у велетенському зубчастому механізмі. Зо всіх боків зубці коліс надійно й точно зчеплені один з одним, змушуючи все рухатися далі, підганяючи до поступального розвитку.
А посеред усього цього стоїть людина з довіреною їй безмежною владою, щоб своїм волінням цьому ґрандіозному зубчастому механізмові задавати напрям. Однак завжди тільки для самої себе! Він може її вести вгору або вниз. Кінцевий результат цілком залежить від її особистої налаштованости.
Однак зубчастий механізм Творіння складається не з жорсткого матеріялу, а з усіх живих форм та істот, які, спільно діючи, створюють таке ґрандіозне враження. Усе це дивовижне прядіння призначене, проте, лише для того, щоб допомагати людині, слугувати їй, доки надану їй владу, заважаючи цьому, вона не розтринькає в дитинячому марнотратстві та неправильному застосуванні. Вона мусить нарешті пристосуватися по-іншому, щоб стати такою, якою повинна бути. Слухатися насправді означає не що інше, як розуміти! Служити значить допомагати. Допомагати ж означає володарювати. За короткий час кожен може свою волю зробити вільною, якою вона й повинна бути. І з тим для нього зміниться все, оскільки він спершу змінився внутрішньо.
Але для тисяч, для сотень тисяч, навіть для мільонів людей буде занадто пізно, тому що вони не хочуть жити по-іншому. І це цілком природно, що машину буде зруйновано хибно застосованою силою, яка інакше мала б служити для того, щоб виконувати благодатну роботу.
І коли це станеться, то всі ті, хто ще зволікав, раптом знову згадають про молитву, але більше не зможуть знайти для неї правильного способу, а тільки вона могла б допомогти. Усвідомивши свій провал, вони в розпачі швидко перейдуть до прокльонів, із докором стверджуючи, що ніякого Бога немає, якщо Він таке допускає. У залізну справедливість повірити вони не хочуть, так само і в те, що їм було надано владу все вчасно змінити. А також у те, що їм про це досить часто говорилося.
Але вони з дитинячою впертістю вимагають для себе люблячого Бога, який, згідно з їхнім розумінням, все прощає. Лише в цьому хочуть вони визнавати Його велич! Як повинен цей Бог згідно з їхніми уявленнями, напевно, вчинити тоді й із тими, котрі Його завжди серйозно шукали, але саме за ці пошуки ті, хто чекає на прощення, гнали їх, кривдили і переслідували?
Дурні ті, хто у своїй щоразу новій умисній сліпоті та глухоті мчить до загибелі, хто свою загибель сам старанно наближає. Нехай вони лишаються в темряві, якої вперто прагнуть у своєму всезнайстві. Тільки за допомогою власного переживання вони ще можуть отямитися. Тому темрява стане для них найкращою школою. Однак настане день, година, коли і для цього шляху буде занадто пізно, тому що часу вже забракне, аби після остаточного усвідомлення в переживанні ще й вирватися з темряви і піднестися вгору. Тому настав час нарешті серйозно зайнятися осягненням Істини.
31. Сучасна духовна наука
Сучасна духовна наука! Що тільки збирається під її прапором! Що сходиться при цьому, і що бореться один з одним! Арена серйозних пошуків, малих знань, великих планів, марнославства і дурниць, безліч пустих хвастощів та ще більше безсоромного ґешефту. Із цієї плутанини розквітає нерідко заздрість і безмежна ненависть, яка зрештою призводить до підступної мстивости найнижчого ґатунку.За таких обставин, звісно, не дивно, що багато людей відходять від цього шляху зовсім навіжених вчинків та поведінки, немовби побоюючись отруїтися, якщо матимуть із цим справу. Вони не так уже й помиляються, оскільки незліченні прихильники духовної науки своїм способом дій справді не виказують нічого принадного, ще менше – привабливого, – навпаки, все в них, швидше за все, закликає кожну людину інших поглядів до якнайбільшої обережности.
Дивно, що вся царина так званої духовної науки, яку зловмисники та невігласи часто плутають із наукою про духів, сьогодні все ще вважається певного роду вільною територією, на якій кожен може на власний розсуд безперешкодно, навіть розгнуздано та безкарно бешкетувати.
Її вважають такою. Однак досвід дуже часто переконував, що це не так!
Незліченні піонери в цій царині, котрі були настільки легковажними, що наважилися з лише уявними знаннями зробити в дослідженнях кілька кроків уперед, стали безпорадною жертвою своєї необережности. Сумно при цьому лише, що всі ці жертви впали, не зумівши дати людству хоча б чогось найменшого!
Кожен такий випадок мав би стати, власне, доказом того, що обраний шлях неправильний, тому що він завдає лише шкоди і навіть призводить до загибелі, але не приносить жодної благодаті. Однак із особливою впертістю продовжують триматися цих хибних шляхів, знову й знову приносячи нові жертви; навколо кожної знайденої порошинки заново пізнаного, самозрозумілого в ґрандіозному Творінні, піднімають великий галас і пишуть незліченні статті, які мусять відлякувати багатьох людей, котрі серйозно шукають, оскільки в них виразно відчутне лише невпевнене блукання навпомацки.
Усі попередні дослідження насправді можна скоріше назвати небезпечною розвагою з добрими намірами.
Ніколи не можна безкарно вступати на шановану царину духовної науки, як на вільну територію, не навчившись попередньо враховувати Духовні Закони у їх повному обсязі.