При цьому вік не встановлює жодних обмежень! Щойно людина дає простір чистій Любові, чи то любов чоловіка до жінки, чи навпаки, або до друга чи подруги, або до батьків, дітей, все одно, якщо тільки вона чиста, то, як перший дарунок, випадає нагода відштовхнути всю карму, яка тоді спрацьовує лише чисто "символічно"* (Доповідь № 37 "Символіка в долі людини") для розквіту вільної та свідомої волі, що може бути спрямована тільки вгору. Природним наслідком стане тоді початок сходження, звільнення від негідних ланцюгів, які тиснуть її донизу.
Першим зворушливим відчуттям пробудженої чистої Любови є думка про свою меншовартість перед любою людиною. Іншими словами цю подію можна схарактеризувати як виникнення скромности та смиренности, тобто набуття двох великих чеснот. Потім до них додається прагнення простягнути руку для захисту іншого, щоб його жодним краєм не зачепило страждання, щоб його шлях пролягав по квітучих сонячних стежках. "Бажання носити на руках" – аж ніяк не порожній вислів, адже він характеризує це піднесене відчуття цілком правильно. Проте в цьому полягає відмова від власної особистости, велике воління служити; його самого може вистачити, щоб усю карму відкинути в короткий час, щойно воління залишиться стійким і зовсім не залишиться місця для чисто чуттєвого потягу. Зрештою, при чистій любові виникає також гаряче бажання здійснити щось справді велике для любого в шляхетному розумінні цього слова, жодною міною, жодною думкою, жодним словом, а надто негарним вчинком не образити, не скривдити його. Найделікатніше відчуття такту оживає.
Потім потрібно ці чисті відчуття втримати і поставити на чолі всього іншого. Ніколи ніхто тоді чогось поганого не побажає і не вчинить. Він цього просто не зможе, а, навпаки, отримає в них кращий захист, найбільшу силу, найдоброзичливішого порадника і помічника.
Тому вказує і Христос знову й знову на всемогутність Любови! Тільки вона перемагає все, спроможна на все. Проте лише за умови, що це не чисто земна чуттєва любов, яка несе з собою ревнощі та споріднені з ними пороки.
Творець у Своїй Мудрості, таким чином, кинув у Творіння рятівний круг, який випадає не раз у земному житті кожній людині, щоб вона трималася за нього та підіймалася вгору!
Ця допомога існує для всіх. Для неї немає жодного значення ні вік, ані стать, бідна людина чи багата, шанована чи пересічна. І тому Любов є найбільшим Дарунком Бога. Хто це осягне, той матиме порятунок із кожної скрути і кожної безодні неодмінно! Він стане вільним, знову отримавши з тим якнайшвидше і якнайлегше незатьмарену вільну волю, яка поведе його у височінь.
А якщо він уже в безодні і змушений упасти в розпач, то Любов здатна могутнім вихром підняти його до Світла, до Бога, який Сам є Любов. Щойно в людині завдяки якомусь поштовху прокидається чиста Любов, вона отримує найбезпосередніший зв'язок із Богом, з Першоджерелом усїєї Любови, а отже, і найбільшу допомогу. Але якби людина володіла всім, а не мала Любови, то була б вона, однак, лише як мідь та дзвінка або бубон гудячий, тобто без тепла, без життя… нічим!
Якщо ж вона до когось зі своїх ближніх знайде істинну любов, яка прагне лише того, щоб любій людині приносити світло й радість, не принижуючи її безглуздою чуттєвістю, але оберігаючи і підносячи вгору, то вона служить їй, не усвідомлюючи при цьому, що це і є справжнє служіння, оскільки завдяки йому вона щодалі більше робить себе безкорисливим подателем і дарителем. І це служіння завоює їй свободу!
Багато хто тут скаже: точно так я ж і роблю або цього принаймні вже прагну! Докладаючи всіх зусиль, намагаюся своїй дружині чи сім'ї зробити земне життя легким, пропоную їм задоволення, стараючись у різний спосіб, аби влаштувати їм зручне приємне життя без турбот. Тисячі б'ють себе в груди, почуваються піднесеними і вже вважають себе добрими й шляхетними. Вони помиляються! Жива любов полягяє не в цьому! Вона не є настільки однобоко земною, а, навпаки, водночас із цим значно сильніше спрямовується до Вищого, шляхетнішого, ідеального. Звісно, ніхто не має права безкарно, тобто без збитків, забувати про земні потреби, ви не повинні оминати їх увагою, проте вони не вправі ставати головними в мисленні та вчинках. Над цим витає велике й сильне, для багатьох таке таємниче бажання у власних очах бути насправді такими, якими вони видають себе перед любими. І це бажання є правильним шляхом! Він завжди веде тільки вгору.
Істинна чиста Любов не потребує ще детальніших пояснень. Кожна людина відчуває цілком точно, якою вона має бути. Хоча часто намагається саму себе щодо цього ввести в оману, коли бачить при цьому свої помилки і чітко відчуває, як їй, власне кажучи, ще далеко до того, щоб любити істинно, чисто. Але вона мусить тоді зібратися на силі, не має права зволікати і врешті-решт виявитися неспроможною, бо для неї більше ніколи не буде вільної волі без істинної любови!
Як багато можливостей, отже, запропоновано людям, щоб зібратися на силі та піднестися, проте вони їх не використовують. Їхні скарги та пошуки тому здебільшого несправжні! Вони взагалі нічого не хочуть, щойно тільки самі хоч чимось повинні цьому посприяти, хай це буде навіть мала зміна їхніх звичок та поглядів. Найчастіше це брехня, самообман! Бог повинен прийти до них і піднести їх до Себе, щоб їм не довелося відмовлятися від улюбленої зручности і свого самопоклоніння. Тоді б вони вже погодилися йти разом, але не без того, щоб за це від Бога чекати ще й особливої вдячности.
Дозвольте цим трутням йти своїм шляхом до загибелі! Вони не варті того, щоби про них хтось турбувався. Вони знову й знову, скаржачись і молячись, проходитимуть повз запропоновані їм можливості. А коли б така людина все ж таки скористалася нагодою, то вона б, напевно, позбавила істинну Любов її найшляхетніших окрас – чистоти і самовідданости, щоб це найдорогоцінніше благо знецінити в багні пристрастей.
Шукачі та обізнані повинні нарешті наважитися на те, щоб обходити таких людей подалі! Хай вони не думають, що чинять цим приємну Богові справу, якщо в такий дешевий спосіб поширюють Його Слово та Його Святу Волю і намагаються повчати, через що мало не створюється видимість, що Творець примушує своїх віруючих ходити упрошувати, аби розширити коло Своїх прихильників. Пропонувати Слово тим, хто хапається за Нього брудними руками, означає забруднювати Його. Не можна забувати Слово, яке забороняє "сипати перли перед свиньми".
І чогось іншого не варто очікувати в такому разі. Марна трата часу, який у таких обсягах і далі розтринькувати не можна, бо зрештою у зворотній дії це виявиться шкідливим. Шукачам лише треба допомагати.
Повсюдно виникає неспокій у багатьох людей; дослідження та розшукування місцезнаходження вільної волі цілком виправдані і є знаком, що найвищий час для цього настав. Посилюється несвідоме передчуття, що дуже скоро, можливо, вже буде занадто пізно. Це підтримує пошук тепер повсякчас жвавим. Однак він здебільшого безрезультатний. Більшість людей сьогодні вже не можуть проявити вільну волю, тому що вони занадто заплуталися!
Вони розпродали та розтринькали її… нінащо!
За це вони, проте, не можуть Бога робити відповідальним, як так часто знову й знову намагаються довести за допомогою всіх можливих тлумачень, аби самих себе відмовити від думки про власну відповідальність, яка на них очікує, – навпаки, звинувачувати вони повинні тільки самих себе. І навіть якби ці самозвинувачення були просочені найтерпкішою гіркотою, найтяжчим болем, то все одно їх би виявилося зовсім недостатньо, аби хоча б частково стати противагою цінности втраченого блага, яке безглуздо було придушено чи змарновано.
Та попри це, може людина ще знайти шлях до повернення, якщо серйозно про це потурбується. Щоправда, лише за умови, що вона цього бажає до найбільшої глибини своєї душі. Що це бажання справді в ній живе і ніколи не послаблюється. Вона мусить нести в собі це палке прагнення. І якби їй довелося покласти на це все своє земне буття, вона б від цього тільки виграла, бо аж надто серйозним і потрібним є відновлення вільної волі для людини! Ми можемо відновлення назвати також відкопуванням або відмиванням. Це, власне, означає точно те саме.
Доки людина ж лише про це думає або над цим розмірковує, вона нічого не досягне. Найбільші зусилля і витримка при цьому виявляться неспроможними, тому що з роздумуванням й розмірковуванням вона ніколи не зможе вийти за рамки часу і простору, тобто не потрапить туди, де знаходиться рішення. А оскільки мислення і розмірковування наразі вважаються за головний шлях усіх досліджень, то для просування вперед немає жодних шансів, окрім як у чисто земних речах. Хіба що люди докорінно в цьому зміняться.
Використовуйте час земного буття! Пам'ятайте про великий поворотний момент, який завжди приносить із собою повну відповідальність!
Дитина з цієї причини духовно ще неповнолітня, бо зв'язок між духовним і речовинним у ній за допомогою сексуальної сили ще не утворився. Тільки з миті входження цієї сили її відчуття здатні сягнути такої потужности, що, рішуче впливаючи, перетворюючи та формуючи нове, вони будуть спроможні протинати Речовинне творіння, з чим вона самочинно бере на себе повну й цілковиту відповідальність. У ранньому віці взаємодія не така сильна, оскільки здатність відчувати діє набагато слабше. Карма тому при першій інкарнації* (входження людини в земне буття) на Землі не може бути такою сильною, вона щонайбільше при народженні впливає на те, в яких умовах відбудеться народження, щоб вони допомогли духові в його земному житті спокутувати карму завдяки пізнанню своїх властивостей. Точки притягання спорідненого відіграють при цьому велику роль. Але значення всього цього зовсім невелике. Справжня потужна й вирішальна карма розпочнеться лише тоді, коли в людині її сексуальна сила об'єднається з духовною силою, завдяки чому вона в Речовинному стане не лише повноцінною, але й у всіх відношеннях зможе вийти далеко за його межі, якщо відповідно налаштується.
До цього часу ні темрява, ні зло не спроможні впритул наблизитися до людини.