Лорд Давид належав до тієї невеличкої кількосте арбітрів, що їх не насмілювалися бити.
Ніхто не муштрував так, як він. Боксер, що він погоджувався "муштрувати" його, був певний переваги. Лорд Давид вибирав Геркулеса, масивного, як скеля, високого, як башта, й няньчився з ним. Примусити цю людську скелю перейти від оборони до нападу, таке було головне завдання. Це він робив досконало. Раз взявши циклопа за вихованця, він не покидав його. Він ставав йому за няньку. Він одмірював йому вино, він важив йому м'ясо, він стежив за його сном. Це він вигадав той особливий режим для атлета, що його потім відновив Морлей: вранці — сире яйце и склянку хересу, опівдня — м'ясо з кров'ю й чай, о четвертій годині — піджарений хліб і чай, увечері — ель і піджарений хліб. Після цього він роздягав людину, масажував і клав спати. На вулиці він не спускав його з очей, охороняючи його
1 Бий дужче.
від усякої небезпеки — від коней, що зірвались, екіпажних колес п'яних салдат, гарних дівчат. Він пильнував його доброчесність Це матернє піклування вносило безперестанно деякі нові удосконалення у виховання годованця. Він навчав його ударам кулака, що ними вибивають зуби, й ударам пальця, що видавлюють очі. Що може бути зворушливішого!
Отак готувався він до політичної діяльности, до якої пізніше повинні були покликати його. Адже ж немалозначна справа зробитися цілковитим джентлменом.
Лорд Давид Діррі Мойр пристрасно любив вистави на майданах, балаганні фарси, цирки з цікавим звір'ям, бараки штукарів, кльовнів, блазнів, паяців, фарси на вільному повітрі й усякі ярмаркові дивини. Справжній вельможний пан той, хто має вподобу до людини з народу; ось чому лорд Давид відвідував таверни й балагани Лондона й П'яти Портів. Щоб мати можливість в разі потреби, не компрометуючи свого ранґу в білій ескадрі, зчепитися з матросом або конопатчиком, він, ідучи в ці закутки, одягався в матроську куртку. В цих переодяганнях йому зручно було те, що він не носив перуки, бо навіть за Людовіка XIV народ зберегав своє волосся, як лев свою голову. Таким способом, він був вільний. Маленькі люди, що лорд Давид стрічався з ними на цих зборищах і з якими він змішувався, ставилися до нього з великою пошаною й не знали, що він лорд. Вони звали його Том-Джім-Джек. Під таким ім'ям він був популярний і дуже відомий серед цих гультяїв. Він зразково вмів знатися з покидьками. При нагоді він давав і кулака. Леді Джосіяна знала цю сторону його життя й дуже ухваляла.
V
КОРОЛЕВА ГАННА
1.
Над цією парою стояла Ганна, королева Англії.
Перша-ліпша жінка — така була королева Ганна. Вона була майже весела, майже чемна, майже величия. Жадна з її якостей не досягала міри доброчесности, жадна з її хиб не досягала рівня вади. її певність була пухка, її уразливість була груба, її добрість була дурна. Вона була вперта й м'яка. Жінка — вона була невірна й вірна, — вона мала фаворитів, яким оддавала своє серце, чоловіка, для якого зберегала своє ліжко. Християнка — вона була єретичка й святенниця. У неї була єдина краса — шия, дужа як у Ніобеї, все інше в ній було негарне. Вона кокетувала незграбно й чесно. Шкура в неї була біла й ніжна, вона її надто показувала. Це від неї пішла мода на вузьке намисто на шиї з великих перлин. У неї був вузький лоб, змислові губи, м'язисті щоки, великі короткозорі очі. її короткозорість поширювалася й на її розум. За винятком вибухів веселости, що іноді бували в неї, — вибухів так само важких, як і гнів її, вона жила в якійсь безмовній бурКотні и мовчазному незадоволенні. У неї виривалися слова, що їх треба було вгадувати. Вона уявляла з себе якусь мішанину доброї жінки й лихої чортихи. Вона любила різні несподіванки — глибоко жіноча риса. Ганна була погано виробленим зразком всесвітньої Єви. І цьому неясному начеркові трапився такий випадок — трон. Вона випивала. її чоловік був чистокровний данець.
Вона була торі але урядувала за допомогою віґів. По-жіночому, нерозсудливо. На неї находили напади скаженини. Вона все ламала. Неможливо уявити особи, що була б менш придатня для керування державними справами. Події наче падали в неї з рук на землю. Вся її політика була надтріснута. Вона чудово робила великі катастрофи з маленьких причин. Коли її захоплювала фантазія показати свою владу, вона звала це: давати удари кочерги.
Вдаючи глибокий розум, вона говорила такі слова: "ні один пер не може стояти перед королем з накритою головою, за винятком Курсі, барона Кінзаля, пера Ірляндського". Вона казала: "Буде несправедливо, коли мій чоловік не буде лордом-адміралом, бо мій батько був ним". І вона зробила Георга Данського вищим адміралом Англії "and of all Her Majesty's Plantationsx. У неї було постійне випаровування поганого настрою. Вона не висловлювала своїх думок, — —вони випаровувались з неї. В цій гусці був сфінкс.
У неї не було ненависти до fun'a, до злобливих і ворожих жартів. Коли б вона могла зробити Аполона горбатим, це дало б їй радість. Проте вона залишила б його богом. Добра — вона мала за ідеал нікого не доводити до одчаю, але набридати всім на світі. Часто вона висловлювалася грубо, і, ще трохи, вона лаялася б, як Єлісавета. Час-від-часу вона виймала з чоловічої кишені в своїй спідниці маленьку круглу срібну коробочку, на якій був її портрет у профіль між двома літерами Q. А.г, відкривала цю коробочку, кінцем пальця діставала трохи помади й красила губи. Тоді, прибравши свій рот, вона починала сміятися. Вона була дуже ласа до пласких зеляндських пірників. Вона пишалася своєю повністю.
Скоріше пуританка, ніж що інше, вона все ж залюбки захоплювалася виставами. Вона мала намір заснувати музичну академію на зразок французької академіїРоку 1700-го француз, на
1 У всіх володінь її величности.
2 Queen Ann — королева Ганна. ймення Фортрош, хотів спорудити в Парижу "Королівський цирк", що коштував би чотириста тисяч ліврів, проти чого був д'Аржансон; Фортрош перейшов до Англії й пропонував королеві Ганні збудувати в Лондоні театр з машинами, розкішніший за королівський театр у Франції, з чотирма підпіллями — на деякий час ця ідея захопила її. Як і Людовіку XIV, їй подобалося їздити швидко. Переїзд од Віндзора до Лондону з зупинками, щоб перепрягти коней, іноді забирав менше, як годину з чвертю.
2.
За часів Ганни заборонено було всякі збори без дозволу двох мирових суддів. Дванадцять осіб, що збиралися хоч би для того, щоб попоїсти устриць та випити портеру, ставали подозрілими в змові.
Закони проти Ірландії, що їх видала королева Ганна, були немилосердні.
Ганна народилася 1664 року, за два роки перед пожежею в Лондоні, на підставі чого астрологи (а вони ще були тоді; свідок — Людовік XIV, що народився в присутності астролога, який сповив його у гороскоп) провіщували, що, як "старша сестра вогню", вона буде королевою. Вона стала нею через астрологію й революцію 1688 року. Вона вважала себе за принижену тим, що хрищеним батьком її був тільки Джільберт, архієпископ Кентерберіиський. В Англії тоді вже не можна було стати хрищеницею папи. Простий прймас — це посередній хрищений батько. Ганна повинна була задовольнитися цим. Це була її провина. Навіщо вона була протестантка?
Данія заплатила за її дівоцтво, virginitas empta, як сказано в старовинних хартіях, призначивши їй шість тисяч двісті п'ятдесят фунтів стерлінгів річного прибутку, що його приносив Вардінбурґ і остров Фемарн.
Ганна наслідувала, не через переконання, а тільки за рутиною, традиції Вільгельма. Англійці за це царювання, що народилося з революції, користалися всім тим, що можна було здобути з волі між Лондонською Баштою, куди сажали ораторів, і ганебним стовпом, до якого ставили письменників. Ганна трохи розмовляла данською мовою сам-на-сам з своїм чоловіком і трохи французькою сам-на-сам з Болінгброком. Правда, нерозбірно, але за тих часів, особливо при дворі, була велика мода в англійців розмовляти французькою мовою. Дотепне слово виходило добре тільки по-фрацузькому. Ганна особливо піклувалася про монети, переважно мідні монети, що були низькопробні й ходили серед народа; вона хотіла красуватися на них. За її царювання фартинги вибито було в шости видах. На звороті трьох перших вона наказала вибити просто трон; на звороті четвертого й п'ятого вона бажала мати тріюмфальну колісницю, а на звороті шостого — богиню, що держала в одній руці меч, а в другій — оливну вітку з написом: Bello et paceх. Дочка Якова II, що був простодушний і жорстокий, вона була груба.
І в той самий час насправді вона була лагідна. Суперечність тільки позірна. Гнів перетворював її. Нагрійте цукор, — він закипить.
Ганна була популярна. Англія любить царювання жінок. Чому? Франція не припускає їх. Це вже є причина. Може навіть іншої причини й не було. Для англійських істориків Єлісавета — це величчя, Ганна — це добрість. Як їм завгодно. Нехай буде так. Але в цих жіночих царюваннях не було ніякої витонченности. їхні лінії грубі. Це важке величчя й важка добрість. Щодо їх незаплямованої доброчесности, то Англія шанує її, — ми не будемо заперечувати. Єлісавета — незаймана діва, пом'ягшена Ессексом, а Ганна — вірна жінка, ускладнена Болінгброком.
3.
Ідіотська звичка, що її мають усі народи, приписувати королеві те, що роблять вони самі. Вони б'ються. Кому слава? Королеві. Вони платять. Хто розкошує? Король. І народові подобається, коли король такий багатий. Король одержує від бідних карбованця й дає бідним шага. Який він щедрий! Колосальний п'єдесталь милується своїм тягарем — пігмеєм, що його поставлено на нього. Який великий цей мірмідонець? Він у мене на спині. Карлик має чудовий засіб стати вищим за велетня — це залізти на його плечі. Проте, дивно, що велетень дозволяє це робити; а що він захоплюється величчям карлика, це нерозумно. Людська наївність.
Кінні статуї, що їх зберегають тільки для королів, дуже добре уявляють царювання; кінь — це народ. Тільки цей кінь поволі перетворюється. Спочатку — це осел, а накінці — це лев. Тоді він скидає свого верхівця, і ви маєте в Англії 1642 рік, а у Франції 1789 рік, а іноді він пожирає його, — тоді ви маєте в Англії 1649, а у Франції 1793 рік.
Що лев знову може стати ослом, це дивно, проте це буває.