Альтернатива полягає у руйнуванні форми знака моди і самого принципу сиґніфікації, — так само, як і альтернатива політичній економії може полягати лише в руйнуванні форми/товару і самого принципу виробництва.
ІУ
ТІЛО, АБО ЗВАЛИЩЕ ЗНАКІВ
Стать — це звалище знаків
Знак — це безплотна стать
ПОЗНАЧЕНА ПЛОТЬ
Вся нинішня історія тіла — це історія його демаркації, мережі знаків та познак, що розлініюють його, подрібнюють, заперечують його відмінність і радикальну двозначність задля того, щоб реорґанізувати його в структурний матеріял для знакового обміну, залучити до сфери об'єктів, розрішити його ігровий потенціял і символічний обмін (що не збігається з сексуальністю) в сексуальності, що мислиться як детермінанта, — в фалічній інстанції, цілком орґанізованій довкруг фетишизації фалоса як загального еквівалента. Саме в цьому сенсі тіло під знаком сексуальности в її новітньому значенні, себто під знаком її "розкріпачення", долучається до процесу, що його функціювання і стратеґія такі самі, як у політичній економії.
Мода, реклама, nude-look (*), театр ню, стриптиз — повсюдно панує сценодрама ерекції й кастрації. Ця сценодрама будується на розмаїтті й монотонності, що мають абсолютний характер. Чобітки, трико, шорти під довгими пальтами, рукавички по самі лікті чи панчохи по самісінькі стегна, пасмо волосся, що спадає на око, пов'язка стриптизерки, а також браслети, намиста, персні, пояси, коштовності й ланцюги — усе заради втілення того ж таки сценарію: познака набуває знакової потуги, а отже, й еротичної функції, завдяки якій вона спричиняється до ефекту сексуального збочення, певна демаркаційна лінія позначає кастрацію, пародіює кастрацію як символічне наголошування недостатности у формі структурної межі, що відокремлює два повновагі елементи структури (що, відповідно, відіграють ролю позначника та значеника в класичній економіці знака). Ролю кожного з цих елементів, між якими пролягла ця межа, починає відігравати та чи та зона людського тіла — не ероґенна, а еротична, еротизована, така собі частка, що, позначаючи фалічне, постала із сексуальности, котра зробилася чистим простим концептом, чистим значеником.
====
*Убрання, що імітує оголеність (анґл.) — прим. пер.
====
В цій фундаментальній схемі, що є аналоґом лінґвістичного знака, кастрація виступає значеником (переходить у розряд знаку), а отже, стає невпізнаваною. Оголеність та неоголеність стають елементами структурної опозиції й таким чином сприяють позначанню фетиша. Подібну ролю відіграє облямівка панчохи: еротична потуга цього образу виникає не з близькости до реального статевого орґану і його позитивного очікування (у цій наївній функціоналістській перспективі таку саму ролю повинне відігравати й голе стегно), а внаслідок того, що сприймання статі (панічне розпізнавання кастрації) перепиняється тут грою в кастрацію, — за облямівкою панчохи замість недостатности, амбівалентности і прірви наявна лише цілковита сексуальність, себто голе стегно й, метонімічно, все тіло, що завдяки цій цензурі зробилося фалічною емблемою, річчю-фетишем, позбавленою загрози і придатним до споглядання та маніпуляції (*). Подібно до фетишизму, бажання тут здійснюється через заклинання кастрації й потягу до смерти.
====
*Фетишизується зазвичай не статевий орган як такий, не стать як об'єкт, а фалос як загальний еквівалент — так само і в політичній економії фетишизують не сам товар-продукт, а форму вартости обміну та її загальний еквівалент.
====
Отож, еротизація повсюдно полягає в еректильності частини відмежованого тіла, в фалічній фантазмизації усього, що потойбіч межі постає як позначник і в одночасному зведенні сексуальности до розряду значеника (як репрезентованої цінности). Ця структурна операція заспокоює суб'єкта методом замовляння, внаслідок чого він дістає змогу заволодіти собою як фалосом — це фраґмент тіла чи цілком позитивізоване й фетишизоване тіло, й суб'єкт має змогу ідентифікувати себе з ним і ще раз його привласнити, реалізуючи бажання, котре так ніколи й не дізнається про свою втрату.
Цю операцію можна простежити до найменших деталей. Браслет на руці чи гомілці, пояс, намисто, перстень — усе це визначає ступню, талію, шию, палець, як еректильні. Втім, тут не виникає потреба в межі, в познаці чи видимому знакові; еротизація тіла в його наготі розігрується без використання знаків — і водночас відбувається на базі фантазматичного поділу, себто кастрації, котра і розігрується, й обігрується одночасно. Навіть якщо тіло й не структуроване якоюсь познакою (оздобою, гримом чи раною — цій меті може слугувати що завгодно), навіть якщо воно не подрібнене, — межу, що знач##ить цей поділ, усе одно видно з убрання, що спадає додолу, сигналізуючи про постання тіла як фалоса, навіть (і надто ж) якщо це жіноче тіло, — в цім полягає ефект стриптизу, до якого ми ще повернемося.
В цьому сенсі слід перетлумачити Фройдове "символічне". Якщо нога, палець, ніс чи якась інша частина тіла і є метафорами пеніса, проте це відбувається не завдяки їхнім випнутим кшталтам (за схемою аналоґії між цими різними позначниками й реальним пенісом) — фалічну валентність вони отримують лише на базі фантазматичного розриву, що приводить до їхнього піднесености; це кастровані пеніси, а тому й пеніси, що кастровані. Це повноправні фалофіковані члени структури, позначені межею, що надає їм автономности, — за нею все виявляється фалосом, усе розв'язується в фалічній еквівалентності, чи то жіночий статевий орґан, чи то інший орґан чи об'єкт у формі щілини, яку традиційно зараховують до фемінних "символів". Тіло не поділяється на чоловічі та жіночі символи — на його глибинному рівні розігрується й водночас заперечується кастрація, і цей процес дуже добре ілюструє китайський звичай (його наводить Фройд у своєму "Фетишизмі") калічити жіночу ступню задля того, щоб потім їй поклонятись як фетишеві. Все тіло у всіх його численних формах зазнає цього позначання (спотворювання) (*), що його відтак супроводжує фалічне пошанування (еротична екзальтація). Саме в цьому, — а не в анаморфозі ґеніталій, — й полягає його таємниця.
====
*Існує подібність між знаковим церемоніялом, що оточує еротичне тіло, й церемоніялом тортур, що оточує садомазохістські збочення. Познака "фетишизму" (намисто, браслет, ланцюг) упродовж цієї процедури імітує й уособлює познаку садомазохізму (рани, каліцтва, близни). Обидва види збочення вибірково кристалізуються довкруг цього апарата познак.
Декотрі познаки (лише їм і притаманна здатність навіювати) спричиняють те, що тіло видається ще дужче оголене, ніж насправді. В такому разі воно голе тією перверзивною голизною, що її породжує церемоніял. Цими познаками можуть бути вбрання, аксесуари, а також рухи, музика й техніка. Всі збочення потребують отаких трюків у строгому значенні цього терміну. В садомазохізмі саме страждання емблематизує тіло, й того ж таки ефекту можуть досягати у фетишизмі ігри чи грим.
У всіх збоченнях спотерігається збіг: в еротичній системі, що її ми розглядаємо, тіло стає предметом пристрасти завдяки самозакоханості, самозваблюванню — в садомазохізмі воно стає таким завдяки стражданню (автоеротизм болю). Однак між ними існує подібність: страждаючи або вдивляючись у себе, друга людина виступає радикально об'єктивованою. Всяке збочення — це гра зі смертю.
====
Так само фалічними можуть бути і нафарбовані губи (грим і макіяж становлять важливий складник арсеналу, що сприяє утворенню структурної цінности тіла). Нафарбовані вуста не розмовляють: блаженні, напіврозтулені-напівстулені, вони вже нездатні виконувати свої звичні функції, себто розмовляти, їсти, блювати чи цілувати. Замість оцих амбівалентних функцій обміну, себто поглинання й вивергання, й водночас на основі заперечення цих функцій, виникає еротична культурна функція збочення, губи нетримно ваблять як штучний знак, витвір культури, як гра і правила гри (адже ці губи не розмовляють, не їдять і до того ж їх не можна цілувати), нафарбовані губи об'єктивуться як коштовна оздоба, інтенсивна еротична вартість їх, усупереч загальноприйнятим уявленням, походить не від того, що їх підкреслено мов еротичне з##явище, а навпаки, від їхньої замкнености — адже грим тут постає, в певному сенсі, фалічною рисою, познакою, що запроваджує вартість їхнього фалічного обміну, — еректильні, сексуально набряклі губи символізують жіноче начало, і чоловіче бажання знаходить тут свій, чоловічий образ (*).
====
*Часом статевий акт стає можливим лише завдяки цьому збоченню: тіло іншого фантазматично перетворюється на манекен, фалос/манекен, фалічний фетиш, що його треба голубити, пестити, цілувати й поводитися з ним, як зі своїм власним пенісом.
====
Опосередковане цією структурною роботою бажання (що зазвичай має непогамовний характер, бо грунтується на недостатності й наструнченості партнерів одне на одного) стає предметом торгової угоди в рамках обміну знаків і фалічних вартостей: кожен партнер діє немов би за контрактом, розмінюючи свою втіху в межах фалічного нагромадження, — й у цьому слід вбачати зразкову ситуацію політичної економії бажання.
Те саме стосується й погляду. Пасмо, що спадає на око (і всякий інший еротичний артефакт поблизу ока) — це заперечення погляду, як постійного виміру кастрації й водночас як любовного дарунка. Очі, увиразнені макіяжем, — це не що інше, як екстатичне усунення загрози стороннього погляду, де суб'єкт може й згубити себе у своїй власній недостатності, але заразом і загубитися з карколомною швидкістю, якщо ці очі обернуться у його бік. Ці штучні очі, котрі порівняти можна хіба що з очима Медузи (*), ні на кого й ні на що не дивляться. Залучені до роботи знакової сфери, очі відзначаються властивою знакові надмірностю: вони зваблюють себе своїм же чаром, і їхня зваба випливає з цього ж таки перверзивного онанізму.
====
*Спростовуючи тезу про фалічну матір, що жахає своєю фалічністю, Фройд писав, що заціпеніння, котре викликала голова Медузи, пов'язане з тим, що гадюки, які були в неї замість кіс, кожна зокрема заперечували кастрацію, котра внаслідок цього ефекту багатократно поставала в свідомості того, хто волів би про неї ніколи не згадувати (А.