Він хоче перейти від "смакування" до справжнього "ласування" і до "насолоди".
Вібрації від Землі настільки сильні тому, що тут з'являється щось нове і дуже потужне: груборечовинно-тілесна сексуальна сила!* (Доповідь №62 "Сексуальна сила в її значенні для духовного сходження")
Вона має завдання і здатність "розпалити" все духовне відчуття. Дух отримує тільки завдяки цьому правильний зв'язок із Речовинним творінням і тому лише тоді може повносило діяти в ньому. Отоді він охоплює все, що потрібне для набуття в Речовинності повного значення, аби утвердитися в ній у всіх відношеннях, маючи можливість діяти проникаючи та примушуючи, щоби бути озброєним проти всього і мати також захист від усього.
Тому хвилі неймовірної сили, що виходять із переживань, розходяться завдяки людям на Землі. Вони сягають, правда, завжди лише так далеко, як простягається Речовинне творіння, але вібрують у ньому аж до найніжніших відростків.
Людина на землі, яка була б духовно високою та шляхетною і тому з вищою духовною любов'ю підійшовши до своїх ближніх, залишалася б їм чужою, не в змозі внутрішньо наблизитися до них, якби не мала сексуальної сили. Через це не вистачало б мосту для розуміння і душевного співпереживання, отже, між ними утворилась би прірва.
Але в мить, коли ця духовна любов вступить у чистий зв'язок із сексуальною силою і розпалиться нею, випромінювання для усієї Речовинности отримає зовсім інше життя, вона стане по-земному реальнішою і завдяки цьому зможе повноцінно та зрозуміло впливати на земних людей і на всю Речовинність. Лише так Речовинність її сприйме та відчує в переживанні, і вона зможе нести у Творіння те благо, яке повинен принести дух людини.
Є щось ґрандіозне у цьому зв'язку. Це і є справжньою метою, принаймні, головною метою цього для багатьох такого загадкового і неосяжного природного потягу, з яким духовне зможе розкритися в Речовинності з повною дієвою силою! Без нього духовне залишилося б у Речовинності надто чужим, аби змогти по-справжньому проявити себе. Зачаття як мета відходить лише на друге місце. Головним у цьому зв'язку є те, що він викликає в людині внутрішнє піднесення. При цьому дух людський також набуває своєї повної сили, свого тепла й жвавости, він із цією подією стає, так би мовити, готовий до всього. Тому розпочинається тут, однак, і тільки тепер його повна відповідальність!
Мудра Справедливість Божа дає людині в цьому важливому поворотному моменті, одначе, водночас не лише можливість, а навіть природний стимул, аби всю карму, якою вона донині обтяжила свою вільну волю, можна було легко скинути. Завдяки цьому людина спроможна свою волю знову зробити цілком вільною, щоби тоді, свідомо та владно стоячи у Творінні, стати дитиною Божою, діяти згідно зі своєю сутністю і з чистими піднесеними відчуттями підніматися до Висот, куди її пізніше притягне, щойно вона покине своє груборечовинне тіло.
Якщо цього людина не виконує, то це її провина, бо з входженням сексуальної сили в ній, насамперед, активізується могутньої сили порив у височінь – до ідеального, прекрасного і чистого. У незіпсованій молоді обох статей це завжди чітко спостерігається. Звідси й мрійливість юних літ, яка в дорослих, на жаль, часто викликає лише усмішку, – її не варто плутати з мріями дитинства. Тому також у ці роки такі непоясненні й злегка сумні з відтінком серйозности відчуття. Години, коли здається, що юнак чи дівчина мають нести весь світовий біль, коли до них підступають передчуття глибокої серйозности, не є необґрунтованими. І це так часто притаманне їм почуття нерозуміння їх самих несе насправді багато істинного в собі. Це епізодичне усвідомлення неправильного облаштування навколишнього світу, який не бажає розуміти священного поривання їхніх душ до високого злету і вдоволиться лише тоді, коли це настільки сильне застережливе відчуття в дозріваючих душах стягне до більш зрозумілого йому "реального" та тверезого, яке він вважає краще припасованим до людства і в своєму однобічному інтелектуальному розумінні визнає за єдино нормальне.
Однак, попри це, безліч закоснілих матеріялістів у тотожну пору свого буття так само відчували серйозне застереження і навіть іноді охоче говорять про золотий час першого кохання з легким присмаком деякої сентиментальности, навіть смутку, в чому несвідомо проявляється якийсь щем за чимось утраченим, що не піддається точному визначенню. І вони в цьому цілковито мають рацію! Найдорогоцінніше було в них забрано або вони його легковажно самі відкинули, коли в сірих буднях роботи або через глузування так званих "друзів" і "подруг", або через вплив поганих книг і прикладів вони боязко закопали цей скарб, блиск якого, попри це, протягом їхнього дальшого життя іноді знову проривається і при цьому їхнє невгамоване серце якоїсь миті починає битися частіше в непоясненному трепеті загадкового смутку й томління.
Навіть якщо ці відчуття знову швидко придушують і висміюють у гіркому глузуванні з самого себе, вони все одно свідчать про наявність цього багатства, і, на щастя, небагато є таких, хто може стверджувати, що ніколи не мав цих відчуттів. Таких можна лише пожаліти, бо вони ніколи не жили.
Але такі зіпсовані, або, скажімо, гідні жалю, самі відчувають томління, коли їм випадає нагода зустріти людину, яка цю силу злету використовує в правильному напрямі, тобто завдяки цьому очистилась і вже на Землі досягла внутрішнього піднесення. Вплив такого томління в цих людях, одначе, здебільшого зрештою стає небажаним для них усвідомленням власної ницости та упущення, які тоді переходять у ненависть і можуть розростись аж до сліпої люті. Нерідко буває й так, що людина надзвичайно високого душевного розвитку викликає ненависть цілих мас, без навіть зовні справді видимої причини для цього. Такі маси не знають тоді більше нічого, крім як кричати: "Розіпни, розіпни його!" З цієї причини історія людства знає цілу плеяду мучеників.
Підставою для цього є несамовитий біль від споглядання в інших чогось дорогоцінного, що вони самі вже втратили. Біль, який вони усвідомлюють тільки як ненависть. У людей із більшим внутрішнім теплом, які опустилися лише під впливом поганих прикладів або їх було затягнено в бруд, при зустрічі з внутрішньо високорозвиненою людиною томління за тим, чого самі не змогли досягти, часто перетворюється на безмежну любов і повагу. Хоч би куди приходила така людина, там завжди з'являються думки тільки "за" чи "проти" неї. Байдужість там не затримується.
Таємнича чарівність, яку випромінює незіпсована юнка чи незіпсований юнак, є не що інше як відчутний у їхньому оточенні завдяки сильним вібраціям чистий порив пробудженої сексуальної сили, зарученої з духовною силою, – до Вищого, найшляхетнішого! Турботливо Творець заклав у них умисел, щоб це відбувалося з людиною в тому віці, коли вона може бути цілком свідомою свого воління та вчинків. Тоді настає момент, коли вона все, що було в минулому, вже маючи повну силу, завиграшки може скинути і повинна скинути. Воно б навіть само по собі відпало, якби людина зберегла добре воління, до чого її невпинно вабить у цей час. Тоді вона могла б, як цілком правильно натякають її відчуття, без зусиль піднестись у височінь до щабля, на який вона заслуговує як людина! Придивіться до мрій незіпсованої юности! Це не що інше, як відчуття піднесення, воління звільнитися від бруду, палке томління за ідеалом. А неспокій, що спонукає до дій, – це знак не гаяти часу та енергійно скинути карму й розпочати сходження духу.
Тому Земля має велике значення, є великим поворотним пунктом для людини!
Як прекрасно в цій згуртованій силі стояти і в ній та разом із нею діяти! Доки напрям, обраний людиною, є добрий. Але немає нічого жалюгіднішого, як ці сили однобічно змарнувати в сліпому сп'янінні почуттів і тим паралізувати свій дух, позбавляючи його великої частини стимулу, якого він нагально потребує, щоби підніматися вгору.
І все-таки втрачає людина найчастіше цей такий дорогоцінний перехідний час, дає змогу "обізнаному" оточенню спрямувати себе на хибний шлях, який її стримує і, на жаль, лише занадто часто навіть веде донизу. Через це вона не здатна звільнитися від присталих до неї темних вібрацій, які, на противагу їй, отримують новий приплив сил, і так щодалі більше обплутують її вільну волю, доки вона вже не зможе її розпізнати.
Так відбувається при першому інкарнуванні на Землі. При подальших необхідних інкарнуваннях людина приносить із собою значно сильнішу карму. Можливість скинути її, попри це, з'являється щоразу, і жодна карма не може бути сильнішою за повносилий дух людини, щойно завдяки сексуальній силі він отримає повний зв'язок із Речовинністю, до якої адже належить і карма.
Однак, якщо людина втрачає час для скидання своєї карми і нагоду поновлення вільної волі, і, заплутуючись далі, можливо, навіть глибоко впала, то попри це їй і надалі пропонується могутній спільник у боротьбі з кармою і в прагненні до сходження. Найбільший переможець, який здатен здолати все. Творця Мудрість принесла його в Речовинність із собою, щоб згаданий час був не єдиний, коли людина може отримати швидку допомогу, коли вона спроможна віднайти саму себе і свою власну цінність, навіть отримує надзвичайно сильне спонукання, щоб вона звернула увагу на це.
Ця чарівна сила, яка є в розпорядженні кожної людини в незмінній готовності допомогти протягом усього її земного буття, але яка також виходить із того самого зв'язку сексуальної сили з силою духу і може призвести до відштовхування карми, є Любов! Не пристрасна любов груборечовинного, а висока чиста Любов, яка не знає нічого іншого і бажає любій людині блага, яка ніколи не думає про саму себе. Вона також належить до Речовинного творіння і не вимагає ні зречення, ні аскетизму, але завжди бажає тільки кращого іншому, тривожиться за нього, страждає з ним, однак поділяє з ним і радість.
За основу вона має схожі відчуття томління за ідеалом незіпсованої юности при входженні сексуальної сили, вона ж підхльостує відповідальних, тобто зрілих людей до повного розкриття всіх їхніх можливостей аж до героїзму, тож творча і звитяжна сила напружуються до найбільшої потуги.