Крім того у неї була "борода з декількох волосків", як каже Місон.
З свого боку й папа буллою від березня року 1694-го трохи дискредитував перуку, заборонивши її носити єпископам та священикам і давши духівництву розпорядження запустити волосся.
Так от, лорд Давид не носив перуки і взував виросткові чоботи. Такі великі вчинки викликали загальне захоплення. Не було клюбу, в якому він не був би за лідера, ні одного бокс$, на якому не бажали б мати його за referee. Referee — це арбітр.
Він складав статути для багатьох клюбів вищого кола, він заснував декілька великосвітських установ, з яких одна, "Леді
1 Учите чь елеґантности.
Гінея", існувала в Пелль-Мелі ще 1772 року. "Леді Гінея" був клюб, де збиралися всі молоді лорди. Там грали. Найменшою ставкою був суверток у п'ятдесять Гіней, і на столі ніколи не бувало менш, як двадцять тисяч Гіней. Біля кожного грача стояв столик на одній ніжці, щоб поставити чашку чаю й дерев'яну позолочену баньку, куди клали сувертки Гіней. На грачах, як на служниках, коли вони чистили ножі, були шкуратяні нарукавники, що зберегали їх манжети, шкуратяні нагрудники, щоб зберегти їхні брижжі, а на голові, щоб захистити очі від яркого освітлення лямп і щоб держати в порядку їхнє завивання, широкі солом'яні брилі, що їх було прикрашено квітками. Всі вони були в машкарах, щоб не видно було хвилювання, особливо підчас гри "в п'ятнадцять". Всі вони мали на собі одежу навиворот, щоб притягти успіх.
Лорд Давид був за члена Бефштекс-клюбу, безпечного клюбу, Спліт-Фартінг-клюбу, клюбу Воркотунів, клюбу Копієшників, Запечатаного Вузла, Sealed Knot, що був клюбом роялістів, і клюбу Мартіна Писаки "Martinis Scribblerus", що його заснував Свіфт замість Круглого клюбу, Rota, що його заснував Мільтон.
Не зважаючи на свою красу, він був членом клюбу негарних. Цей клюб було присвячено потворності. Там брали на себе обов'язок битися не за гарну жінку, а за негарного чоловіка. Залю клюбу було прикрашено огидними портретами: Терсіта, Трібуле, Денса, Ґудібраса, Скарона. На камні стояв бюст Езопа між бюстом однооких Коклеса й Камоенса; Коклес був сліпий на ліве око, а Камоенс — на праве, і кожного з них вирізано було з того боку, на який він був сліпий, і ці два профілі без очей було поставлено один проти одного. Коли гарна пані Візар захворіла на віспу, клюб негарних пив за її здоров'я. Цей клюб процвітав ще на початку дев'ятнадцятого сторіччя; він послав диплом почесного члена Мірабо.
Після реставрації Карла II революційні клюби було знищено На маленькій вулиці, сусідній з Мурфілдом, було зруйновано таверну, де містився клюб Телячої Голови, Calf's head Club. — так його названо тому, що 30 січня 1649 року, того дня, коли на ешафоті пролито було кров Карла І, тут пили червоне вино з телячого черепа за здоров'я Кромвеля.
Замість республіканських клюбів з'явилися монархічні клюби.
В них розважалися пристойно-
Був клюб She romps Хапали на вулиці жінку, перехожу, городянку, скільки можливо не стару і не зовсім погану, силомиць втягували її до клюбу й там примушували ходити на руках, догори ногами, з закритим спущеними спідницями лицем. Якщо вона робила це неохоче, то її легенько шмагали прутиком по тому, що не було закрите. Це вже була її провина. Кавалери цього своєрідного манежа звалися "стрибунами".
1 Вона стрибає
Був клюб "Гарячих Блискавок", метафорично, "Веселих танків". Негритянки й білі жінки танцювали танки перуанських пікантів і тимтиримбасів, особливо танок "мозамала", цебто "поганенька дівчина", танок, за тріюмф якого важали, коли танцюристка сідала на кучу висівок і, піднявшися, залишала на них відповідний відбиток. Взагалі там ілюстрували в лицях вірш Лукреція:
Tunc Venus in silvis jungebat corpora amantumnem1.
Був ще клюб "Огня Геєнського", Hellfire Club, де грали в те, щоб бути нечестивими. Це було змагання блюзнірів. Пекло було призом за найбільше блюзнірство.
Був клюб "Ударів Головою", що його названо було так тому, що там завдавали удари людям головою. Вишукували якого-небудь носія з широкими грудьми та обличчям дурня. Йому пропонували, а в разі потреби й примушували, випити кухоль портеру за те, щоб він дозволив завдати чотири удари головою в груди. Потім билися об заклад. Одного разу великий дурень, валієць, на прізвище Ґоґанжерд, за третім ударом голови віддав богові душу. Виникла серйозна справа. Нарядили слідство, й слідча комісія постановила такий вирок: "помер через розрив серця, до якого спричинилося зловживання питвом". І справді, Ґоґанжерд випив кухоль портеру.
Був Fun Club. Слова fun, як cant, як humour не можна перекласти. Щодо жарту, то fun те саме, що перець проти соли. Вдертися до будинку, розбити цінне дзеркало, почикрижити родинні портрети, отруїти собаку, посадовити кішку до клітки з птицями, — це зветься "наробити доброго fun". Дати неправдиві погані відомості, що примусять даремно одягтися в жалобу — це fun. І той був би fun, хто зробив би чотирикутну дірку в картині Гольбейна в Гемптон-Курті. Знаменитим fun було б те, щоб відрубати руку Венері Мілоській. За Якова II молодий лордмільйонер викликав несамовитий сміх всього Лондону тим, що підпалив чиюсь хатину, — його проголосили королем fun'a. Нещасні вискочили з хатини в одних сорочках. Члени Fun club'a, всі з найвищої аристократії, гасали по Лондону в той час, коли горожани спали, зривали з завіс віконниці, обрізували кишки в пожежних трубах, розбивали цистерни, здіймали вивіски, топтали городи, гасили ліхтарі, підпалювали палі в будинків, розбивали шибки у вікнах, особливо в бідних кварталах. Так багачі поступали з бідолахами. От чому скаржитися було неможливо. До того ж це були жарти. Ці звичаї не зовсім зникли ще й тепер. В деяких місцевостях Англії або в англійських володіннях, наприклад на Ґернсеї, від часу до часу вам у ночі спустошать трохи ваш будинок, розламають вам паркан, обірвуть молоток у ваших дверей і інш. Коли б це були бідні, їх би відрядили на каторгу; та це ж були любі молоді люди.
* Тоді Венгра з'єднувала в лісах тіла закоханих
В найзначнішому клюбі голову звали імператором, що носив над лобом півмісяця, цей був "Великий Могок". Могок перевищив fun'a. Робити зло ради зла — такий був його програм. МогокКлюб мав Грандіозну ціль — шкодити. Щоб здійснювати це завдання, всі засоби були добрі. Становлячися могоками, приносили присягу бути шкідливими. Шкодити за всяку ціну, кому б не було і як би не було, — такий був обов'язок. Кожен член Могок-Клюбу мусив мати особливий талант. Один був танцмейстером, цебто примушував селян стрибати, шпигаючи їм у литки своєю шпагою. Інші вміли "вижимати піт"; для цього шість-вісім дворян з рапірами в руках оточували якого-небудь обірванця; оточений з усіх боків голодранець не міг не повернутися до когонебудь з них спиною; джентлмен, до якого він ставав спиною, карав його, уколюючи його шпагою, а той повертався; новий укол у спину нагадував йому, що хтось з шляхетних ззаду у нього, і так далі, кожен колов його по черзі; коли людина, замкнена в цьому колі шпаг і зовсім закривавлена, досить накрутиться й натанцюється, тоді примушували льокаїв бити його, щоб змінити напрямок його думок. Інші "били лева", цебто з сміхом спиняли прохожого, ударом кулака розбивали йому ніс і стромляли два великих пальці йому в очі. Якщо виколювали очі, то за них платили.
От так на початку вісімнадцятого століття переводили час гулящі багачі в Англії. Паризькі гулящі розважалися інакше. Де-Шароле з порогу свого будинку стріляв у прохожих. Молодь тішилася за всіх часів своїм звичаєм.
Лорд Давид Діррі Мойр вносив у ці різні веселі заклади свій розкішний і щедрий дух. Як і всі інші, він весело підпалював дерев'яну хатину з солом'яним дахом і злегка піджарював тих, що були в ній, але він відбудовував їм ка'мяні будинки. Трапилося йому примусити танцювати на руках двох жінок у She romps Club. Одна була дівчина, і він дав їй віно; друга була заміжня, і він призначив її чоловіка капеляном.
Півнячі бої зобов'язані перед ним похвальними удосконаленнями. Цікаво було дивитися, як лорд Давид готував півня до бою. Півні хапають один одного за пір'я, як люди за волосся. Тому лорд Давид робив свого півня по змозі лисим. Він вистригав йому ножицями всі пір'я на хвості і все пір'я на шиї від голови до плечей. "Отак менше буде для дзьобу супротивника", — казав він. Потім він розправляв крила свого півня й загострював на кінцях кожне перо одне за одним і надавав крилам вигляду стріл. "Це для очей ворога", — говорив він. Потім він скріб лапи складеним ножиком, загострював кігті й на шпору кожної лапи одягав гостру и наточену крицеву острогу, — плював йому на голову, плював йому на шию, намазував слиною, як колись натирали маслом атлетів, пускав його, страшного, й кричав: "ось як з півня роблять орла й як тварину з курника роблять гірською твариною"...
Лорд Давид бував на боксах, — тут він був живим правилом. Підчас підготувань у важливих випадках не хто іншій, як він, показував, як вбивати кілки й натягувати вірьовки, й визначав кількість сажнів, щоб вийшла квадратова арена для бою. Якщо він був секундантом, то він не відставав од свого боксера ні на крок, держав у одній руці пляшку, а в другій губку й кричав йому: Strike fair *, навчав його різним хитрощам, підчас бою давав поради, обтирав кров; коли той падав, то підіймав його, клав голову на свої коліна, вставляв шийку пляшки між зуби, набирав у свій рот води й прискав дрібним дощем в очі, в уші, — це оживляло конаючих. А коли він був арбітром, то стежив за правильністю ударів, забороняв кому б не було, крім секундантів, допомагати бійцям, проголошував переможеним того чемпіона, що не ставав прямо проти супротивника, пильнував, щоб не спізнювалися й напівхвилини, рахував спотикання, робив зауваження тому, хто бився головою, и забороняв бити лежачого. Але все це знання не зробило з нього педанта й ані трохи не позбавляло його елеґантности великосвітської людини.
Коли він бував за арбітра на боксах, то засмалені, прищуваті й волосаті прихильники того чи іншого бійця ніколи не наважувались перелізати через загорожу, входити на арену, розривати вірьовки, виривати кілки, силою вмішуватися в бійку для того, щоб допомогти знесиленому та щоб зрівняти шанси бійця, за якого вони держали заклад.