Мені розповідали, що душі справді проводять якийсь час у особистих роздумах, після повернення у групу. Душі мають на Землі тісний контакт через сімейні відносини і беруть активну участь у житті групи у духовному світі. І все ж душі багато чому вчаться, перебуваючи на самоті.
Із розмов з Суб'єктами, що випромінюють у своєму духовному стані біле світло, я зрозумів, що на початкових рівнях душі часто відокремлюються від своїх груп для індивідуального опрацювання простих енергетичних проектів. Одна досить молода душа згадувала про те, як вона знаходилася на самоті в якомусь обмеженому просторі і намагалася розв'язати "рухому головоломку", виявити приховані або замасковані геометричні форми — циліндри, сфери, куби і квадрати — і поєднати їх із своєю власною енергією. Суб'єкт описував їх як "багатомірні, барвисті та топографічні" за своєю природою. Він розповідав: "Ми повинні навчитися посилювати свою енергію, щоб зрозуміти розсіяні та перемішані об'єкти та надати їм ту чи іншу основну форму". За словами іншого Суб'єкта, "ці тести дають Спостерігачам інформацію про нашу уяву, творчі здібності та винахідливість, і вони завжди заохочують і підбадьорюють нас, а не судять".
Душі на всіх рівнях займаються ще однією дуже важливою справою, коли вони знаходяться наодинці із собою. Вони повинні присвятити якийсь час концентрації думок для допомоги тим істотам на Землі (або в інших фізичних світах), яких вони колись знали і про які дбали. Судячи із зібраної мною інформації, вони вирушають у простір, який деякі називають "місцем проектування". Тут вони входять у "міжпросторове поле рухомої сріблясто-синьої енергії" і переносяться в обрану ними географічну зону. Мені розповідали, що це — ментальна вправа, яка допомагає "утримувати і вивільняти позитивну вібраційну енергію, для того, щоб формувати територію". Це означає, що душі переносяться на хвилях своїх думок до певних людей, будівель або на задану ділянку Землі, намагаючись втішити або внести зміни.
Розділ 10
Душі проміжних рівнів
Після того, як душі у своєму розвитку піднімаються над Рівнем II та вступають у проміжні стадії розвитку, їхня активна участь у діяльності первинної групи значно скорочується. Це не означає, що вони повертаються до свого роду ізоляції, в якій знаходяться зовсім молоді душі. Душі, що піднялися на середні рівні розвитку, менше спілкуються зі своєю початковою групою тому, що вони стали зрілішими і досвідченішими і можуть діяти самостійніше. Ці душі також менше втілюються.
На рівнях III і IV ми, нарешті, готові взяти на себе більш серйозніші зобов'язання. Взаємини з нашим Гідом змінюються. Відносини типу "вчитель-учень" замінюються відносинами колег, які працюють разом. Оскільки наші попередні Гіди отримують нові групи учнів, настає черга і нам розвивати вчительські навички, щоб зрештою набути необхідної кваліфікації та взяти на себе зобов'язання бути Гідом для молодих душ.
Я вже говорив, що перехідні стадії рівнів II і IV видаються мені особливо важкими для визначення ступеня розвитку душі. Наприклад, деякі душі починають орієнтувати себе на роль вчителя ще на рівні III, тоді як інші суб'єкти, які безумовно відносяться до рівня IV, вважають, що вони не готові бути хорошими гідами.
Незважаючи на високі стандарти моралі та поведінки, істоти, що досягли проміжних рівнів зрілості, дуже скромно ставляться до своїх досягнень. Звичайно, буває по-різному, але я помітив, що пацієнтам, які перебувають на цій стадії і вище, як правило, властива велика стриманість і врівноваженість, і я схильний швидше довіряти, ніж сумніватися у щирості спонук цих Суб'єктів, які перебувають у стані гіпнозу на свідомому та підсвідомому рівнях. Ці люди виявляють далекобачність, демонструючи віру і переконаність у позитивному майбутньому людства, що обнадіює і надихає людей, котрі їх оточують.
Мої питання до більш зрілих душ більше орієнтовані на езотеричні теми, що стосуються задуму та творіння. Я зізнаюся, що скористався шансом отримати від цих душ знання вищого порядку, якого немає в інших менш досвідчених душ. Деякі пацієнти зізнавались, що відчували, як я наполегливо спонукав їх витягувати з глибин надсвідомої пам'яті серйозні духовні спогади, і вони мають рацію. Більш розвинуті душі цього світу мають вражаючу проникливість і здатність до розуміння Всесвітнього плану життя, і я хочу отримати від них якомога більше інформації.
Мій наступний Суб'єкт досяг у своєму розвитку верхнього ступеню рівня III і як душа він випромінює жовту енергію, без будь-яких червоних відтінків. Це чоловік невисокого зросту, приблизно п'ятидесяти років, з не дуже яскравою зовнішністю. Із своєю тихою, ввічливою манерою поведінки, він здався мені надто вже чемним. Я відчував, що його невибагливість дещо удавана, і за нею причаїлися дещо сильніші емоції. Найдивовижніша його особливість — це темні сумні очі, які набувають ще більшої виразності, коли він починає говорити про себе, висловлюючись прямо і твердо.
Він розповів мені, що працює у благодійній організації, яка розповсюджує продукти харчування для безпритульних, і що колись він був журналістом. Цей пацієнт приїхав здалеку, щоб поговорити зі мною про його спад ентузіазму у роботі, котрий його турбує. Він сказав, що втомився і хотів би провести залишок свого життя на самоті. Під час першого сеансу ми пройшлися по основним характерним особливостям його численних минулих життів, щоб краще визначити правильний напрямок його поточного життя.
Я почав з того, що ввів мого Суб'єкта у стан регресії, і він згадав ряд своїх перших життів, починаючи із найпершого, в якому він був чоловіком на ім'я Кроу-Мегнен, який жив в умовах кам'яного віку близько 30 000 років тому. Переходячи разом з ним від життя до життя, я помітив якусь постійну тенденцію у його поведінці, яку можна назвати позицією вовка-одинака — на противагу звичайної тенденції людей триматися за свій рід чи плем'я. У проміжку між 3 тисячоліттям до н.е. і 500 р. до н.е., мій пацієнт прожив ряд життів на Середньому Сході — це був період становлення ранніх міст-держав, що належать до шумерської, вавілонської та давньоєгипетської культур. Перебуваючи навіть у тілі жінки, цей Суб'єкт прагнув уникати сімейних зв'язків і не мав дітей. Будучи ж чоловіком, він надавав перевагу кочовому способу життя.
Коли ми дісталися середньовічної Європи, я вже звик до бунтарських проявів цієї душі, що чинила опір тиранічним товариствам. Протягом цих своїх життів мій Суб'єкт працював над тим, що надихав людей, позбавляючи їх страху, але водночас не вступав у жодні угруповання. Зазнаючи важких поневірянь і численних спадів, він продовжував жити як мандрівник, одержимий пристрастю до вільного пересування.
Деякі життя були не надто ефективними, але у ХІІ ст. я виявив його у Центральній Америці в тілі ацтека, що створив угрупування індіанців, яке виступило проти утисків найвищого жрецтва. Він був убитий як вигнанець, але при цьому завдяки йому між традиційно ворогуючими племенами встановилися мирні відносини.
У ХІV ст. ця душа була європейським літописцем, який вирушив у подорож по шовковому шляху до далекого Китаю, щоб взнати і зрозуміти народи Азії. Ніколи не маючи труднощів із мовами (як і у своєму нинішньому житті), мій пацієнт прожив і помер в Азії, у селі, щасливо доживши до глибокої старості. На початку сімнадцятого століття, живучи в Японії, він був членом клану Кровоточивий Журавель (Bleeding Crane). Ці люди були шанованими, незалежними самурайськими найманцями. Наприкінці цього життя мій Суб'єкт жив у самоті, консультуючи найслабших противників правлячих угруповань (Tokugawa shoguns) у стратегічних питаннях.
Будучи за своєю природою аутсайдером і дослідником, що подорожує країнами та континентами у пошуках істини, ця душа невпинно шукала раціональне зерно і сенс життя, надаючи при цьому допомогу тим, кого вона зустрічала на своєму шляху. Я був навіть здивований, коли дізнався, що мій Суб'єкт був у ХІХ столітті дружиною американського фермера-поселенця. Фермер помер незабаром після весілля. Я знав, що мій Суб'єкт свідомо вибрав життя вдови з дітьми, прив'язаної до шматка землі та майна, не маючи можливості вільно пересуватися — це було свого роду випробуванням.
Коли ця частина нашого сеансу завершилася, я знав, що працював з більш розвинутою, старою душею, причому ми не торкнулися величезної кількості інших його життів. Оскільки ця душа наближається до рівня IV, я не здивувався б, якби його перша поява на Землі відбулася 70 000 років тому, а не 30 000. Однак, як я вже згадував, душам не обов'язково мати сотні фізичних життів, щоб прогресувати. Одного разу мені довелося мати справу з пацієнтом, який, втілюючись на Землі всього 4 000 років, досяг у розвитку своєї свідомості рівня III, а це досить видатне явище.
Я поговорив зі своїм пацієнтом про його поточне життя і властиві йому методи пізнання. Він пояснив, що ніколи не був одружений і що в соціальному відношенні він вважав за краще займати позицію "неприєднання". Я запропонував йому розглянути кілька альтернативних варіантів у його поточному житті. Перш за все, я відчував, що брак близькості у відносинах з людьми протягом багатьох життів перешкоджав його прогресу. Після того, як цей сеанс закінчився, він захотів, щоб ми продовжили досліджувати його розум із метою виявлення інформації про духовний світ. Наступного дня я занурив його у стан надсвідомості, і ми знову приступили до роботи.
Випадок 22
Д-р Н.: Як Вас звуть у духовному світі?
СУБ'ЄКТ: Мене звуть Ненсем.
Д-р Н.: Ненсеме, чи є зараз довкола Вас душі? Чи Ви перебуваєте на самоті?
СУБ'ЄКТ: (пауза) Я разом із двома моїми дуже давніми компаньйонами.
Д-р Н.: Як їх звати?
СУБ'ЄКТ: Рауль та Сенджі.
Д-р Н.: Чи є ви трьома частинами більшої групи душ працюючих разом?
СУБ'ЄКТ: Ми були... але тепер ми працюємо... переважно кожен сам по собі.
Д-р Н.: Що ви зараз робите?
СУБ'ЄКТ: Ми обговорюємо, як краще допомагати один одному під час наших втілень.
Д-р Н.: Розкажіть мені, що ви робите одне для одного?
СУБ'ЄКТ: Я допомагаю Сенджі вибачити себе за її помилки та оцінити себе гідно.