Таким простим воно було вам надано, ви ж досі лише говорите про нього, проте ніколи серйозно не намагалися правильно його зрозуміти, а ще менше – у згоді з ним жити! Згідно з вашим млявим мисленням від вас вимагають занадто багато, попри те, що це ваш єдиний порятунок! Ви хочете врятуватися, не докладаючи при цьому жодних власних зусиль! Якщо ви замислитеся над цим, то змушені будете дійти того ж самого сумного висновку.
З кожного Божого Послання робили ви релігію! Для вашої зручности! І це було неправильно! Тому що для релігії ви відвели цілком особливий, підвищений щабель, осторонь повсякденної праці! І в цьому полягала найбільша помилка, яку ви могли зробити, бо поставили тим і Волю Божу осторонь повсякденного життя або, що те саме, поставили себе осторонь Волі Божої, замість того, щоб з'єднатися з Нею, визначити Їй місце серед життя і турбот ваших буднів! Ставши єдиними з Нею! Ви повинні кожне Послання Боже сприймати цілком природно і практично, мусите впроваджувати їх у вашу роботу, ваше мислення, у ваше все життя! Ви не маєте права робити з них щось відсторонене від себе, як це нині відбувається, до чого ви звертаєтеся як гість лише в години спокою! Коли ви на короткий час намагаєтеся віддатися каяттю або вдячності, відпочинку. Отже, це не стало для вас чимось самозрозумілим, не стало вашим власним, як їжа чи сон.
Зрозумійте ж нарешті правильно: ви повинні в цій Волі Божій жити, щоб орієнтуватися на всіх шляхах, які несуть для вас добро! Послання Божі – це дорогоцінні вказівки, яких ви потребуєте, без знання та дотримання яких пропадете! Ви тому не маєте права поміщати їх у скляну скриню, щоб як щось священне споглядати в блаженному трепеті лише в неділю або в скруті та страху прилинути до цього місця, щоб набратися від нього сили! Злощасні, ви Послання повинні не вшановувати, а використовувати! Повинні рішуче діяти не лише у святковому вбранні, а й твердою рукою в трудовому житті, яке ніколи нікого не ганьбить, не принижує, а, навпаки, кожного шанує! Коштовність на спітнілій та забрудненій землею мозолястій руці сяє значно чистіше, вище, ніж на пещених пальцях ледачого нероби, який марнує свій земний час лише на споглядання!
Кожне Послання Боже повинно вам було надаватися частинами, щоб стати частиною вас самих! Зміст же ви мусите постаратися осягнути правильно!
Ви не маєте права розглядати їх як щось відособлене, що лишається поза вами, до чого ви звикли підступати з боязкою стриманістю. Сприйміть Слово Боже в собі, аби кожен знав, як він має жити і йти, щоби потрапити в Царство Боже!
Задля цього пробудіться нарешті! Пізнайте Закони у Творінні. В цьому не допоможуть вам, одначе, ні земна тямовитість, ні невеликі знання як результат технічних спостережень – така мізерія недостатня для шляху, який повинна обрати ваша душа! Ви мусите свій погляд піднести над Землею далеко і розпізнати, куди веде вас шлях після цього земного буття, водночас із цим усвідомити, чому і з якою метою ви перебуваєте на цій Землі. І знову-таки саме те, як вам ведеться в цьому житті – бідні ви чи багаті, здорові чи хворі, в мирі чи в боротьбі, радості чи стражданні – ви пізнаєте причини та свою мету, і стане вам від цього радісно та легко, ви будете вдячні за переживання, які випали на вашу долю. Ви навчитеся не лише шанувати цінність окремих секунд, а, передусім, використовувати їх! Використовувати для сходження до сповненого радости буття, до великого чистого щастя!
А оскільки ви самі занадто вже заблукали, заплуталися, прийшло до вас колись як порятунок Послання Бога через Сина Божого – після того, як застереження через пророків не знайшли жодного відгуку. Послання Боже показало вам єдиний шлях до вашого порятунку з болота, що вже загрожувало вас задушити! Своїми притчами Син Божий намагався вивести вас на нього! Охочі вірити і шукачі сприйняли їх своїми вухами, однак далі цього не пішло. Вони не намагалися ніколи згідно з ними жити.
Релігія і повсякденне життя лишалися для вас усякчас різними речами. Ви стояли завжди лише поряд, замість того, щоби бути всередині! Роз'яснена у притчах дія Законів у Творінні залишилася для вас зовсім незрозумілою, тому що ви цього в них не шукали!
Нині ще раз у Посланні Ґраля подається рівнозначне тлумачення Законів для теперішнього часу в більш зрозумілій формі! Насправді це точно те саме, що Христос колись уже приніс у доречній для того часу формі. Він показав, як люди повинні думати, мовити, діяти, щоб духовно дозріваючи, підніматись у Творінні вгору! Більшого людство й не потребувало. Немає ні одної прогалини щодо цього в тодішньому Посланні. Послання Ґраля приносить нині точно те саме, тільки в сучасній формі.
Хто остаточно вирішив керуватися ним у думках, мовленні та поведінці, той виконує найчистіше Богошанування, бо воно полягає тільки в дії!
Той, хто слухняно дотримується Законів, чинить завжди правильно! Цим доводить він свою глибоку повагу до Мудрости Бога, скоряється радісно Його Волі, яка закладена в Законах. Він завдяки цьому під їхньою дією рухається вперед і стає захищений, вільний від усього страждання і підноситься в Царство світлого Духу, де в тріумфальному переживанні Премудрість Божа перед кожним постає без помутніння, і де Богошанування виникає в самому житті! Де кожен подих, кожне відчуття, кожна дія сповнені радісної вдячности й постійного задоволення. Із щастя народжується щастя, засівається щастя і тому пожинається щастя! Богошанування в житті та переживанні полягає єдино в дотриманні Божественних Законів. Тільки в цьому запорука щастя. Так повинно бути в прийдешньому Царстві, Тисячолітньому, яке зватиметься Царством Божим на Землі! Тож повинні всі послідовники Послання Ґраля стати світочами і дороговказами поміж людства.
Хто цього не може або не хоче, той знову не зрозумів Послання. Служіння Ґралю повинно бути істинним живим Богошануванням. А Богошанування є перше служіння Богові, яке існує не в зовнішніх речах, не лише проявляється зовні, але й у найсамотніші години живе в кожній людині, і виявляє себе в її мисленні та вчинках, як щось самозрозуміле.
Хто добровільно не хоче заявити про свою належність до цього, той не зможе пережити близький час Царства Божого, його буде знищено або ж усе-таки примушено до безумовної покори Божественною Силою і земною владою! На краще цілому людству, якому даровано знайти нарешті в цьому Царстві мир і щастя!
30. Людина і її вільна воля
Аби створити про це закінчену картину, треба врахувати багато зовнішніх факторів, які більшою чи меншою мірою впливають на головний предмет!Вільна воля! Це те, перед чим зупиняються в роздумі навіть видатні люди, бо відповідальність згідно із Законами справедливости, безумовно, передбачає можливість вільного обрання рішень.
Хоч куди повернися, з усіх боків чути волання: "Де ж у людини вільна воля, коли насправді є провидіння, керування, визначеність, вплив зірок і карма* (доля)? Людину переставляють, обтесують, формують, – хоче вона того чи ні!"
Запально накидаються серйозні шукачі на все, що говорить про вільну волю, цілком правильно усвідомлюючи, що саме в цьому питанні конче потрібне роз'яснення. Доки людина помиляється, вона не спроможна мати правильну позицію, щоб утвердитися у великому Творінні такою, якою вона є насправді. Якщо ж вона займає неправильну позицію щодо Творіння, то мусить залишатися в ньому заблукалим чужинцем, дає змогу переставляти, обтесувати, формувати себе, тому що її усвідомлення мети помилкове. Тож воно тоді стає іншим, і на основі природної послідовности людина зрештою стала такою, якою вона є сьогодні, але якою, власне, не повинна бути!
Її великою вадою є те, що вона не знає, де, власне, знаходиться її вільна воля і як вона себе виявляє. Ця обставина свідчить також, що шлях до своєї вільної волі вона цілковито втратила, і вже не знає, як його знайти.
Вхід на стежку до розуміння, занесений летючим піском, уже не віднайти. Сліди замело. Людина невпевнено бігає по колу, знесилюючись при цьому, доки свіжий вітер зрештою знову розчистить шлях. Звісно, зрозуміло, що при цьому спершу весь летючий пісок підхопиться вгору в шаленому вихорі та, перш ніж зникнути, ще може запорошити очі багатьом, хто зголодніло продовжує шукати прохід до шляху. З цієї причини кожен мусить проявити якнайбільшу обережність, щоб його погляд залишався вільний, доки розвіється остання порошинка цього летючого піску. Інакше може статися так, що він добре бачить шлях, та все-таки через легке затуманення очей його нога ступить убік, він оступиться й упаде, і, хоча шлях уже був перед ним, потоне. —
Нерозуміння, яке люди вперто й послідовно виявляють щодо справді наявної вільної волі, коріниться переважно в неосягненні того, чим, власне, є вільна воля.
І хоча роз'яснення міститься вже в самому визначенні, однак не бачать справді простого, що лежить тут на видноті, а, як і всюди, шукають не в тому місці і через це не можуть уявити собі, що ж таке вільна воля.
Під волею величезна більшість людей сьогодні розуміє певну насильницьку установку земного мозку, коли прив'язаний до простору й часу інтелект вказує та встановлює для мислення і почуттів якийсь визначений напрям.
Однак це не вільна воля, а, навпаки, земним інтелектом зв'язана воля!
Ця плутанина, застосовувана багатьма людьми, призводить до великої помилки, споруджує мур, який унеможливлює пізнання та осягнення. Людина дивується потім, коли виявляє прогалини, наштовхується на суперечності й не може дошукатися хоча б якоїсь логіки.
Вільна воля, яка сама так рішуче впливає на справжнє життя, що далеко поширюється в Потойбічному світі, накладаючи на душу свій відбиток, здатний формувати її, має цілком іншу природу. Значно вищу, аби бути такою земною. Вона не має тому й жодного зв'язку із земним груборечовинним тілом, тобто з мозком. Вона перебуває виключно в духові самому, в душі людини.
Якби людина знову й знову не погоджувалася на необмежене верховне панування інтелекту, то могла б далекоглядною вільною волею свого духовного, справжнього "Я" диктувати інтелектуальному мозкові напрям, керуючись витонченим відчуттям.