Тож багатьом людям здається тоді, що в таких місцях треба скористатися вірою як замінником, якщо логічне мислення не знаходить жодних пояснень. Але це хибно! Людина не повинна вірити в речі, які не може збагнути! Вона мусить прагнути їх зрозуміти, бо інакше розчиняє ворота для помилок широко, а з помилками також Істина завжди знецінюється.
Віра без розуміння є лише млявістю, лінощами мислення! Це не підносить дух, а пригноблює його. Тож увись погляд, ми повинні перевіряти, досліджувати. Прагнення до цього недарма закладено в нас.
Час! Чи минає він насправді? Чому біля основного поняття наштовхуємося на перешкоду, коли хочемо мислити послідовно? Дуже просто, тому що основна думка хибна, бо час стоїть непорушно! Ми ж поспішаємо йому назустріч! Ми поринаємо в час, який є вічним, і шукаємо відтак у ньому Істину. Час стоїть непорушно. Він залишається таким самим – сьогодні, вчора і через тисячу років! Лише форми змінюються. Ми занурюємося в час, аби черпати з надр його запису, щоби збагатити наше знання в сховищі часу. Бо ніщо для нього не минає намарно, все він зберігає. Він не змінюється, тому що вічний. Також і ти, о людино, завжди є тією самою, дарма що ти зараз юною здаєшся чи старою! Ти лишаєшся тією, якою ти є! Хіба ти цього вже сама не відчуваєш? Не помічаєш чіткої відмінности між формою і твоїм "Я"? Між тілом, що підвладне змінам, і тобою – духом, який вічним є?
Ви шукаєте Істину! Що є Істина? Те, що сьогодні ще відчувається вами як істина, завтра вже ви визнаєте помилкою, щоби згодом знову виявляти в помилках зерна істини. Бо й Одкровення змінюють свої форми. Так трапляється з вами й надалі в невпинному пошукові, однак, змінюючись, ви стаєте зрілими!
Істина ж залишається завжди тією самою, вона не змінюється, бо є вічною! І оскільки вона вічна, то земними почуттями, що знають лише зміну форм, ніколи не буде осягнута чистою та справжньою! Тому станьте духовними! Вільними від усіх земних думок, і ви матимете Істину, перебуватимете в Істині, щоб вас її чисте Світло освітлювало повсякчас, купатиметеся в ній, бо вона оточує вас цілком. Ви будете плавати в ній, щойно станете духовними.
Тоді не треба вам більше науки натужно вивчати, не треба жодних помилок побоюватися, адже ви маєте на кожне запитання вже відповідь у самій Істині, ще більше, не матимете тоді жодних запитань, тому що без роздумів усе знаєте, все охоплюєте, тому що ваш дух у чистому Світлі, в Істині живе!
Заради цього станьте духовно вільними! Розірвіть усі пута, що вас сковують! Якщо при цьому з'являються перешкоди, йдіть їм назустріч у радісному піднесенні, бо вони позначають ваш шлях до свободи та сили! Вважайте їх дарунком, із якого вам буде користь, і завиграшки ви їх подолаєте.
Вони або виставляються перед вами для того, щоб ви на них училися та розвивалися, в результаті чого ви примножуєте своє знаряддя для сходження; або це зворотна дія від боргів, які ви можете цим спокутувати і звільнитися від них. У обох випадках вони просувають вас уперед. Тому бадьоро рушайте крізь них, це для вашого блага!
Безглуздо говорити про удари долі або випробування. Поступом є кожна боротьба і кожне страждання. Людям у такий спосіб випадає нагода позбутися тіней минулих прогріхів, бо жодної копійки нікому з них не буде списано, і в цьому полягає непорушність кругообігу вічних Законів Всесвіту, в яких виявляє себе Творча Воля Отця, таким чином даючи нам прощення і стираючи все темне.
Найменше відхилення від них змусить світ розпастися на уламки, так зрозуміло все влаштовано і так мудро.
Але як тепер бути тому, хто має виправити дуже багато помилок із минулого, як цій людині тоді не впасти у розпач, не страшитися сплати боргів?
Вона без хвилювання може спокійно та радісно це розпочинати, щойно чесно забажає! Бо врівноваження можна досягти завдяки зустрічній течії сили доброго воління, яке в духовному, як і інші мислеформи, стає живою і потужною зброєю, спроможною зняти кожен тягар темряви, кожну тяжкість і ваше "Я" привести до Світла!
Сила воління! Дуже багатьма ще неусвідомлена могутність, яка, мов невичерпний магніт, притягує до себе споріднені сили, що лавиноподібно розростаються і, з'єднуючись із духовно схожими потугами, діє у зворотному напрямку, знову досягаючи вихідного пункту, отже, повертається до початку або, точніше, до породжувача і підносить його високо вгору, до Світла, чи тисне глибше вниз, у твань та бруд! Залежно від того, як призвідник від початку сам захотів. Хто пізнав цю сталу взаємодію, закладену в усьому Творінні, що з непохитною впевненістю виникає, розвивається та здійснюється, і розуміє як її використовувати, той мусить її любити, мусить її остерігатися! Відтак оживає поступово невидимий світ навколо нього, бо він відчуває його впливи настільки виразно, що зникає кожен сумнів. Він мусить відчути потужні хвилі невтомної діяльности, що плинуть до нього з великого Всесвіту, щойно лише трохи на це зверне увагу, і відчує нарешті, що він є фокусом потужних потоків, всякчас віддаючи, мов лінза, що вловлює сонячні промені, концентрує їх в одній точці і створює там силу, яка діє запалюючи, спалюючи та знищуючи, однак може також струменіти зцілюючи і наснажуючи, приносячи благодать, а також спроможна розпалити невгасиме полум'я! І такими лінзами є й ми, бо здатні, за нашим волінням, невидимі силові потоки, що нас досягають, збирати в одну могутню силу, спрямовуючи її до доброї чи поганої мети, щоби принести людству благодать чи загибель. Невгасиме полум'я можемо, повинні ми розпалити в душах, полум'я натхнення до добра, шляхетности, до вдосконалення!
Для цього потрібна лише сила воління, яка в певному сенсі робить людину володарем Творіння, господарем своєї долі. Її власне воління приносить їй знищення або визволення! Створює їй самій винагороду чи покарання з невблаганною впевненістю.
Не бійтеся, що ці Знання відвернуть вас від Творця, послаблять вашу дотеперішню віру. Навпаки! Знання цих вічних Законів, якими ми можемо скористатися, велить нам осягнути все Діяння Творіння ще величнішим, змушує вдумливих дослідників у благоговінні стати на коліна перед його величчю!
Ніколи людина тоді не побажає зла. Вона з радістю вхопиться за найкращу опору, що їй надається, – за Любов! За любов до всього дивовижного Творіння, за любов до ближнього, щоб і його привести до пишноти цього задоволення, до усвідомлення цієї Сили!
3. Мовчання
Коли спалахує думка в тобі, стримай її, не висловлюй відразу, однак підживлюй, бо вона ущільнюється завдяки втримуванню в мовчанні та набуває сили, як пара під зустрічним тиском.Тиск та ущільнення породжують властивість магнетичної дії згідно із Законом, що все сильніше притягує до себе слабке. Cпоріднені мислеформи внаслідок цього звідусіль притягуються, міцно втримуються, щодалі більше зміцнюють силу власної первісної думки і, незважаючи на це, діють так, що спершу створена форма завдяки приєднаним до неї чужим формам стає відшліфованою, змінюється та перед досягненням зрілости набуває щораз іншого вигляду. Ти відчуваєш це все, напевно, в собі, однак вважаєш усякчас цілком лише твоїм власним волінням. Ти не виявляєш, однак, у жодній справі цілком твого власного воління, а маєш завжди чуже при цьому.
Про що говорить тобі ця подія?
Що тільки у з'єднанні з багатьма деталями може бути створено щось досконале! Створено? Хіба це правильно? Ні, лише сформовано! Бо насправді нічого нового створити не можна, йдеться в усьому лише про нові форми, оскільки всі деталі у великому Творінні вже існують. Треба лиш ці деталі спрямувати на служіння шляху вдосконалення, що дає з'єднання.
З'єднання! Не обминай його легко, але спробуй заглибитися в це поняття, що зрілість і досконалість досягаються завдяки з'єднанню. Ця фраза міститься в усьому Творінні як скарб, що хоче стати піднятим! Вона тісно пов'язана із Законом, що тільки в даванні можна й отримувати! А що зумовлює правильне осягнення цих фраз? Тобто їх переживання? Любов! І тому стоїть Любов також як найвища Сила, як необмежена Могутність серед таємниць великого Буття!
Як з'єднання в одній думці утворює, шліфує і формує, так відбувається і з самою людиною і з усім Творінням, яке у завжди нескінченному з'єднанні з наявних окремих форм завдяки силі воління зазнає перетворення, і так прокладається шлях до досконалости.
Досконалість не може надати тобі хтось окремий, а тільки все людство в ромаїтті своєрідностей! Кожен окремий має щось, що безумовно, належить до цілого. Із цього випливає також, що той, хто далеко просунувся, хто всіх земних жадань більше не знає, усе людство любить, а не когось окремого, бо тільки все людство може дати змогу звільненим в очищенні струнам його зрілої душі зазвучати в акорді небесної гармонії. Він несе гармонію в собі, бо всі струни вібрують!
Повернемося до думки, яка притягувала до себе чужі форми і внаслідок цього ставала щодалі сильнішою: вона входить нарешті у міцно замкнені над тобою силові хвилі, пробивається крізь ауру твоєї власної особи і на ширше оточення чинить вплив.
Людство називає це магнетизмом особи. Невтаємничені кажуть: "Ти щось випромінюєш!" Залежно від власної природи – неприємне або приємне. Привабливе чи огидне. Це відчутно!
Однак ти нічого не випромінюєш! Подія, що викликає ці відчуття в інших, бере початок у тому, що ти все духовно cпоріднене магнетично притягуєш до себе. І це притягання стає для ближніх відчутним. Однак у цьому й закладена взаємодія. Вступаючи у зв'язок з тобою, інший виразно відчуває твою силу, і завдяки цьому пробуджується "симпатія".
Май завжди на увазі: все духовне, висловлюючись нашими поняттями, є магнетичним, і тобі також відомо, що сильніше завжди перемагає слабке внаслідок притягання, внаслідок поглинання. Таким чином "у бідного (слабкого) відбирається і те мале, що він має". Він стає залежним.
У цьому немає жодної несправедливости, це відбувається згідно з Божественними Законами. Людині треба лише зібратися на силі, по-справжньому захотіти, і вона буде від цього захищена.
Зараз ти, напевно, запитуєш: що трапиться, коли всі захочуть бути сильними? Коли ніхто більше не зможе щось відібрати? Тоді, любий друже, відбуватиметься добровільний обмін, в основі якого лежить Закон, що тільки в даванні й можна отримувати.