Бліде личко її розчервонілось, губи всміхались, а з потьмарених очей котилися сльози мов горох.
Вона, бідолашна, в цьому тихому будинку ще ні разу не зазнала таких сильних вражень. Якими прекрасними здавались їй фальшиві звуки катеринки! Як чудово ревла ота труба, що мало не довела адвоката до апоплексичного удару!
А катеринщик, побачивши, як радіє дівчинка, ще й почав притупувати по бруку своїм здоровенним закаблуком та раз у раз посвистувати, мов паровоз на роз'їзді.
Боже, як гарно він свистів!..
До кабінету пана Томаша вбіг вірний слуга, тягнучи за собою двірника й вигукуючи:
— Я, ваша милость, казав цьому лайдакові, щоб негайно прогнав катеринщика! Казав, що ви будете йому платити, що в нас є умова... Але ж це хам! Він тільки тиждень тому приїхав з села і не знає тутешніх звичаїв. Ну, а те пер послухай, — кричав лакей, торсаючи за плече приголомшеного двірника, — послухай, що тобі скаже сам пан адвокат!
Катеринщик грав уже третю п'єску, так само фальшиво й голосно, як і дві перші.
Невидюща дівчинка була в захваті.
Пан Томаш повернувся до двірника і, хоч був трохи блідий, мовив стримано, як звичайно:
— Слухай-но, голубе... Тебе як звати?
— Павел, вельможний пане.
— Так от, Павле, я платитиму тобі десять злотих на місяць, але знаєш за що?..
— За те, щоб ти ніколи не пускав на подвір'я катеринщиків! — вихопився слуга.
— Ні, — заперечив пан Томаш. — За те, щоб якийсь час ти щодня пускав сюди катеринщиків. Зрозумів?
— Що ви говорите? — нешанобливо вигукнув лакей, збитий з пантелику цим незрозумілим розпорядженням.
— Я хочу, щоб він, поки я сам йому не скажу, щодня пускав катеринщиків. до нас на подвір'я, — повторив адвокат, закладаючи руки в кишені.
— Я не розумію!.. — пробелькотів ображений і здивований слуга.
— Бо ти дурний, мій любий! — добродушно відказав пан Томаш.— Ну, йдіть собі до роботи,— додав він.
Лакей з двірником вийшли, і адвокат помітив, як його відданий слуга щось шепотів у вухо своєму супутникові й тицяв себе пальцем у лоб...
Пан Томаш усміхнувся і, ніби на потвердження сум них здогадів камердинера, кинув катеринщикові десять грошів.
Потім узяв адрес-календар, знайшов у ньому список лікарів і записав на аркушику паперу адреси кількох окулістів. Катеринщик тим часом обернувся до адвокатового вікна і на віддяку за десять грошів став притупувати й висвистувати ще гучніше; тут уже панові Томашу терпець урвався, він схопив папірець з адресами лікарів і вийшов, пробурмотівши:
— Бідна дитина! Давно треба було про неї подбати...