А коли я прийшов до вас і терпів нестатки, то нікого я не обтяжив.
9 Бо мій нестаток поповнили брати, що прийшли з Македонії, і в усьому намагався я бути скромним, щоб не бути для вас тягарем, і намагатимуся й надалі.
10 Як правда Христова в мені, так оця похвала не замовчана буде про мене в краях Ахаї.
11 Для чого? Тому, що я вас не люблю? Відомо те Богові!
12 А що я роблю, те й робитиму, щоб відтяти причину для тих, хто шукає причини, щоб у тому, чим хваляться, показалися такі, як і ми.
13 Такі бо фальшиві апостоли, лукаві працівники, що вподоблюються Христовим апостолам.
14 І не дивно, бо сам Сатана прикидається ангелом світла!
15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно вчинків їхніх!
16 Знову кажу: "Хай ніхто не вважає мене несповна розуму!" А як ні, то прийміть мене бодай і такого, щоб хоч трохи й я похвалився!
17 А що я кажу, не кажу того в Господі, а ніби несповна і з якоюсь самовпевненістю, як ті, що хваляться.
18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.
19 Бо ви терпите радо нерозумних, самі мудрими будучи.
20 Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є.
21 На безчестя кажу, що ми ніби втратили сили. Коли хто хоробрий у чому, то — скажу недумаючи — хоробрий і я.
22 Євреї вони? — То й я. Ізраїльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я!
23 Слуги Христові вони? — Кажу недумаючи: "Більше я!" Куди більше в праці, куди більше в ранах, часто у в'язницях і присмерті.
24 Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,
25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбився корабель, добу я пробув у морській безодні,
26 у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках свого народу, у небезпеках інших народів, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,
27 у виснаженні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та без одягу.
28 Окрім зовнішніх обставин, налягають на мене денні повинності й журба про всі церкви.
29 Хто слабне, а я не слабну? Хто зваблюється, а я не розпалююся?
30 Коли треба хвалитися, то неміччю я похвалюся.
31 Знає Бог і Батько Господа нашого Ісуса Христа, а він благословенний навіки, що я не брешу.
32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,
33 та мене в кошику з муру спущено через вікно, і я з рук його втік!
2 до коринтян 12
1 Не корисно хвалитися мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх.
2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог, був узятий до третього неба.
3 І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,
4 що до раю був взятий, і чув він слова невимовні, що годі людині їх вимовити.
5 Отаким похвалюся, а собою не хвалитимуся, хіба тільки своїми немочами.
6 Бо коли я хвалитимуся, то нерозумним не буду, бо правду казатиму, але стримуюся я, щоб про мене хто забагато не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.
7 А щоб я через багато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця Сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.
8 Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступив від мене.
9 І сказав він мені: "Досить тобі моєї доброти, бо сила моя виявляється в немочі". Отож, краще я хвалитимуся своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.
10 Тому маю приємність від перебування в недугах, у прикрощах, у стражданнях, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний.
11 Хвалячись, я став нерозумний, до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, адже ні в чому я не залишився позад від найперших апостолів, хоч я й ніщо.
12 А ознаки апостола виявилися між вами в усякому терпінні, у знаменах і чудах та в великих справах.
13 Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!
14 Ось утретє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягарем, не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батькам, а дітям батьки.
15 Я ж із задоволенням витрачуся й себе витрачу за душі ваші, хоч що більше люблю вас, то менше люблений.
16 Та хай буде так, тягара я на вас не поклав, але, будучи хитрий, я лукавством від вас брав.
17 Чи я використовував вас через когось із тих, кого до вас посилав?
18 Ублагав я був Тита і з ним послав брата. Чи Тит використав вас чим? Хіба ми ходили не в одному дусі? Хіба не одними стопами?
19 Чи ви знову думаєте, що виправдовуємося перед вами? Перед Богом, у Христі ми промовляємо, а все, любі, на вашу розбудову!
20 Я ж боюся, щоб, прийшовши, не знайшов вас такими, якими не волів би, і щоб мене не знайшли ви таким, якого не бажаєте, щоб не було між вами суперечок, заздрості, гніву, брехні, сварки, наклепів, пихи, безладу,
21 щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистоті, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.
2 до коринтян 13
1 Оце втретє до вас я йду. Кожна справа хай буде затверджена вустами двох чи трьох свідків.
2 Я попереджав, як у вас був удруге, й попереджаю зараз неприсутній, отих, що перед тим згрішили, і всіх інших, що коли прийду знову, то я не помилую,
3 через те, що шукаєте доведення, що в мені промовляє Христос, Який не безсилий до вас, але сильний у вас.
4 Бо хоч він був і розп'ятий у немочі, та живий із сили Божої. Так і ми, хоча немічні в ньому, та будемо жити з ним з Божої сили у вас.
5 Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути.
6 Але сподіваюся, що зрозумієте ви, що ми такі, якими мали б бути...
7 І ми молимо Бога, щоб ви не вчинили нічого лихого, не тому, що виявили нас гідними, а щоб вчиняли ви добре, навіть коли ми на те не заслуговуємо.
8 Бо нічого не можемо ми проти правди, а за правду.
9 Ми тішимося, коли ми слабкі, а ви сильні. Про це й молимося щоб були досконалими ви!
10 Ось тому, відсутній, пишу це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за владою, яку Господь дав мені на розбудову, а не на руйнування.
11 А під кінець, брати, радійте, вдосконалюйтеся, тіштеся, будьте однодумцями, майте мир, і Бог любові та миру буде з вами!
12 Вітайте один одного святим поцілунком! Усі святі вас вітають!
13 Хай буде з усіма вами ласка Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога й Батька та приналежність до святого духа!
ЛИСТ ПАВЛА ДО ГАЛАТІВ
До галатiв 1
1 Апостол Павло, поставлений не від людей, а від Ісуса Христа й Бога Батька, що з мертвих його воскресив,
2 і присутні зі мною всі брати, до церков галатійських:
3 ласка вам і мир від Бога, Батька нашого і Господа Ісуса Христа,
4 що за наші гріхи дав самого себе, щоб від лихого сучасного світу нас визволити, за волею Бога й Батька нашого.
5 Йому слава на віки вічні, амінь!
6 Дивуюся я, що ви так швидко відхиляєтеся від того, хто покликав Христовою ласкою вас, на іншу добру новину,
7 що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перекрутити Христову добру новину.
8 Але якби й ми, або ангел з неба розпочав проповідувати вам не те, що ми вам проповідували, хай буде проклятий!
9 Як ми раніше казали так і тепер знову кажу: — коли хто вам не те проповідує, що ви прийняли, хай буде проклятий!
10 Бо тепер чи я в людей шукаю визнання чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим.
11 Повідомляю ж вам, брати, що новина, яку я проповідував, вона не від людей.
12 Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, а через відкриття Ісуса Христа.
13 Чули бо ви, як я раніше поступав в юдействі, що Божу церкву жорстоко я переслідував та руйнував її.
14 І я перевершував у юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, будучи запеклим прихильником моїх батьківських звичаїв.
15 Коли ж Бог, що обрав мене від утроби матері моєї і покликав ласкою своєю, уподобав
16 виявити мною Сина свого, щоб я повідомляв добру новину про нього між інших народів, я не радився з тілом та кров'ю,
17 і не відправився в Єрусалим до апостолів, що переді мною були, а пішов я в Арабію, і знову повернувся в Дамаск.
18 По трьох роках потому пішов я в Єрусалим побачити Кифу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять.
19 А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господа.
20 А що вам пишу, ось кажу перед Богом, що я не обдурюю!
21 Потому пішов я до Сирії та Кілікії.
22 Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто,
23 тільки чули вони, що той, який колись переслідував їх, зараз проповідує добру новину про віру, що колись руйнував був її.
24 І славили Бога вони через мене!
До галатiв 2
1 Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив до Єрусалиму з Варнавою, взявши й Тита з собою.
2 А пішов я, бо мав послання передати їм добру новину, що її проповідую між інших народів, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.
3 А Тит, що зі мною, будучи греком, не був до обрізування змушений.
4 А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підгледіти нашу волю, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,
5 то ми їх не послухали ані на мить, і не піддалися, щоб тривала в вас правда доброї новини.
6 Що ж до тих, які за щось вважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу! Бо ті, що за щось вважають себе, нічого мені не додали,
7 а навпаки, побачивши, що мені доручена добра новина для необрізаних, як Петрові для обрізаних,
8 бо той, хто допомагав Петрові в апостольстві між обрізаними, допомагав і мені між інших народів,
9 і дізнавшись про ту благодать, що дана мені, Яків, Кифа та Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці згоди, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,
10 тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був цього.
11 Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив проти нього, заслуговував бо він на осуд.
12 Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами.