Хіба за волів Бог турбується?
10 Чи каже він заради нас? Заради нас, бо написано, що в сподіванні мусить орати орач, а молотильник молотити в сподіванні мати частку.
11 Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?
12 Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не використали цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої для Христової новини ми не вчинили.
13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?
14 Так і Господь наказав проповідникам доброї новини жити з неї.
15 Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще померти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!
16 Бо коли я звіщаю добру новину, то нема чим хвалитися мені, це бо повинність моя. І лихо мені, коли я не звіщаю її!
17 Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду, коли ж примусово, то виконую службу доручену.
18 Яка ж нагорода мені? Та, що, проповідуючи, я безкорисливо повідомляв Христову новину, не використовуючи особистої влади щодо проповідування.
19 Від усіх будучи вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.
20 Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати, для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не будучи, щоб придбати підзаконних.
21 Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не будучи беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.
22 Для слабких — як слабкий, щоб придбати слабких. Для всіх я був усе, щоб врятувати бодай когось.
23 А це я роблю для доброї новини, щоб стати її спільником.
24 Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжать, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб отримали ви!
25 І кожен, хто змагається, від усього стримується, вони, щоб тлінний прийняти вінок, ми ж — нетлінний.
26 Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.
27 А вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб повідомляючи іншим, не стати самому негідним.
1 до коринтян 10
1 Не бажаю я, брати, щоб ви не знали, що під хмарою всі батьки наші були, і всі перейшли через море,
2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,
3 і всі їли ту саму поживу духовну,
4 і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!
5 Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо знищив він їх у пустелі.
6 А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на лихе не були, як були пожадливі вони.
7 Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: "Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб веселитися".
8 Не станьмо вчиняти розпусти, як деякі з них це робили, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі.
9 І не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували та й від зміїв загинули.
10 І не нарікайте, як деякі з них нарікали та були знищені тим, хто знищує .
11 Усе це трапилося з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець світу прийшов.
12 Тому, хто думає, ніби стоїть він, хай стережеться, щоб не впасти!
13 Досягло вас випробування, тільки людське, але вірний Бог, який не допустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, і у випробуванні полегшення дасть, щоб знести могли ви його.
14 Тому, мої любі, втікайте від служіння ідолам.
15 Кажу, як розумним, судіть самі, що кажу я.
16 Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крові Христової? Хліб, який ламаємо, чи не спільнота він тіла Христового?
17 Тому що один хліб, тіло одне, хоч нас і багато, бо ми всі спільники хліба одного.
18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?
19 То хіба я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?
20 Ні, але те, що в жертву приносять демонам, не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали.
21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської, не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського.
22 Чи ми дратуватимемо Господа? Хіба ми потужніші за нього?
23 Все мені можна, та не все на пожиток. Все мені можна, та будує не все!
24 Хай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього!
25 Їжте все, що на ятках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись,
26 Бо Господня земля, і все, що на ній!
27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви підете, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.
28 Коли ж скаже вам хтось: "Це ідольська жертва", не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!
29 Кажу ж не про власне сумління, а іншого, чого б моя воля мала залежати від сумління іншого?
30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я?
31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!
32 Не ставайте за спотикання юдеям, грекам та церкві Божій,
33 як догоджаю й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, а пожитку для багатьох, щоб врятувалися вони.
1 до коринтян 11
1 Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!
2 Похвалю ж вас, брати, що ви все моє пам'ятаєте, і тримаєтеся того, що я вам передав.
3 Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог.
4 Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову.
5 І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона поголена.
6 Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона, а коли ж жінці сором стригтися чи голитися, хай покривається!
7 Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава.
8 Бо чоловік не походить від жінки, а жінка від чоловіка,
9 не створений бо чоловік заради жінки, а жінка заради чоловіка.
10 Тому жінка повинна мати на голові знак влади над нею, заради ангелів.
11 Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.
12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, а все від Бога.
13 Поміркуйте самі між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?
14 Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього?
15 Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй.
16 Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані церкви Божі.
17 Роблячи вам це зауваження, я не хвалю, що збираєтеся ви не на краще, а на гірше.
18 Бо найперше, я чую, що як сходитеся ви на збори, то між вами буває поділ, у що частково я й вірю.
19 Бо мусять між вами й поділи бути, щоб виявилися серед вас і досвідчені.
20 А далі, коли ви збираєтеся разом, то не на те, щоб їсти Господню вечерю.
21 Бо кожен спішить з'їсти власну вечерю, і один голодує, а інший впивається.
22 Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу церкву, і осоромлюєте немаючих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю вас? Не похвалю!
23 Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,
24 подяку віддав, поламав і сказав: "Прийміть, споживайте, це тіло моє, що за вас ламається. Це робіть на згадку про мене!"
25 Так само і чашу взяв він по вечері й сказав: "Ця чаша новий заповіт у крові моїй. Це робіть, коли тільки питимете, на згадку про мене!"
26 Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки він прийде.
27 Тому, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крові Господа!
28 Хай же людина випробовує себе, і так хай хліб їсть і з чаші п'є.
29 Бо хто їсть і п'є негідно, не усвідомлюючи, що то тіло, той суд собі їсть і п'є!
30 Через це поміж вами багато ослаблих та хворих, і багато заснули.
31 Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.
32 Та коли ми засуджені, то наука від Господа, щоб не засуджені ми були разом зі світом.
33 Ось тому, мої брати, сходячись на поживу, чекайте один одного.
34 А коли хто голодний, хай вдома він їсть, щоб не сходилися ви на осуд. А про інше, як прийду.
1 до коринтян 12
1 А щодо духовних дарів, то не бажаю я, брати, щоб не знали ви.
2 Знаєте, що коли ви були з поганами, то ходили до німих ідолів, ніби водили вас.
3 Тому й кажу вам, що ніхто, хто промовляє духом Божим, не скаже: "Хай прокляття буде на Ісуса", і не може сказати ніхто: "Ісус — то Господь", як тільки духом святим.
4 Є різниця між дарами милості, дух же той самий.
5 Є й різниця між служіннями, та Господь же той самий.
6 Є різниця й між діями, але Бог же той самий, що в усіх робить усе.
7 І кожному дається виявлення духа на користь.
8 Одному бо духом дається слово мудрості, а іншому слово знання тим же духом,
9 а іншому віра тим же духом, а ще іншому дар зцілення тим же духом,
10 а іншому можливість робити чуда, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а тому тлумачення мов.
11 А все це робить один і той самий дух за своїм бажанням, наділяючи кожного осібно.
12 Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос.
13 Бо ми всі одним духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні духом одним.
14 Бо тіло не є один член, а багато.
15 Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона?
16 І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно?
17 Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?
18 Та нині Бог за своїм бажанням розклав члени в тілі, кожного з них.
19 Якби всі одним членом були, то де тіло було б?
20 Отож, тепер членів багато, та тіло одне.
21 Бо око не може сказати руці: "Ти мені непотрібна", або голова сказати ногам: "Ви мені непотрібні".
22 Але члени тіла, що здаються незначними, значно більше потрібні.
23 А тим, що вважаємо їх за зовсім нешанованих у тілі, таким честь найбільшу приносимо, і непоказні наші члени отримують пристойність найбільшу,
24 а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло і честь більшу дав нижчому членові,
25 щоб поділу в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного.
26 І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять, і коли один член шанований, то всі члени з ним тішаться.
27 І ви тіло Христове, а осібно ви члени!
28 А інших поставив Бог у церкві по-перше апостолами, по-друге пророками, по-третє вчителями, потім дав сили, також дар зцілення, допомоги, врядування, різні мови.
29 Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі мають сили чудодійні?
30 Чи ж усі мають дар зцілення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі тлумачать?
31 Тож дбайте ревно про значні дари, а я вам покажу шлях іще кращий!
1 до коринтян 13
1 Коли я розмовляю мовами людськими й ангельськими, та любові не маю, то став я мов дзвінка мідь чи кимвал гучний!
2 І коли маю дар пророкувати, і знаю всі таємниці, і маю знань достатньо, і віру велику, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, то я ніщо!
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, то пожитку не матиму жодного!
4 Любов терпелива, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не задумує лихого,
6 не радіє з брехні, але тішиться правдою,
7 усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, все терпить!
8 Ніколи любов не зникає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
9 Бо ми знаємо частково і пророкуємо частково.
10 Коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що часткове.
11 Коли я дитиною був, то я розмовляв, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина.