І в нього була доба молодости й пристрасти. Відомо від Гаррісона й Прайда, що Кромвель замолоду любив жінок і втіхи, а це іноді (з іншого погляду на жіноче питання) призвіщає повстанця. Не покладайтеся на погано зав'язаний поясок. Male praecinctum juvenem cávete
У лорда Кленчерлі, як і в Кромвеля, були свої грішки й свої вади. Всі знали, що в нього є неправонароджена дитина — син. Цей син, що з'явився на світ саме в той час, коли закінчувалася республіка, народився в Англії, коли його батько виряджався у вигнання. Тому він ніколи не бачив свого батька. Цей побічний син лорда Кленчерлі виріс, як паж при дворі Карла II. Його звали лорд Давид Діррі Моир; він був лорд з ласки, — його мати була з вельможного панства. В той час, коли лорд Кленчерлі проживав відлюдно в Швайцарії, ця мати, красуня, вирішила перестати хмуритися; першого бунтівливого коханця їй простили ради другого, — цей був приручений безперечно й навіть рояліст, бо це був сам король. Коханкою Карла II вона була недовго, але досить для того, щоб його величність, захоплений тим, що він одібрав у республіки гарну жінку, надав маленькому лордові Давидові, сину тієї, що він переміг її, посаду охоронця династії. Це зробило неправонародженого придворним офіцером, з губками сердечком, і палким прихильником Стюартів. Лорд Давид, як єдиний представник свого роду, деякий час був одним із ста сімдесятьох, що носили довгі шпаги; потім він був пансіонером одним з тих сорока, що носять золочений келеп. Крім того, він належав до шляхетного загону охоронців, що його встановив Генріх VIII, і тому мав привілею подавати страву до столу короля. Так благоденствував лорд Давид за Карла II в той час, як його батько сивів у вигнанні.
Потім він благоденствував і за Якова II.
Король помер, хай живе король, — це non deficit alter, aureus.
* Стережіться погано підперезаного юнака.
Коли вступив на трон герцоґ Йоркський, йому дозволили зватися лордом Давидом Діррі Мойром, на ймення маєтку, що його відписала йому мати, яка перед тим померла, в тому великому лісі в Шотляндії, де водиться птиця краґ, що видовбує дзьобом собі гніздо в дуплі дуба.
2.
Яків II був королем і мав претензію бути генералом. Йому подобалося, щоб його оточували молоді офіцери. Він залюбки з'являвся публічно верхи на коні в касці і в латах; величезний парик спускався з-під каски на лати, — щось подібне до кінної статуї безглуздої війни. Йому подобалася приємна Граціозність молодого лорда Давида. Він був задоволений тим, що цей рояліст — син республіканця. Відкинений батько ні трохи не шкодив двірській кар'єрі, що тільки починалася. Король зробив лорда Давида постельником з платнею в тисячу ліврів.
Це було значне підвищення. Постельник спить кожної ночі коло короля на похідному ліжку. Таких постельників дванадцять, і вони чергуються.
Лорд Давид, на цій посаді, був і начальником королівської конюшні; за обов'язок його було видавати овес королівським коням, — за це він одержував двісті шістдесят ліврів. У нього було п'ять підлеглих йому королівських кучерів, п'ять королівських форейторів, п'ять королівських стайничих, дванадцять виїзних королівських льокаїв і чотири королівських носильників. Він завідував шістьма біговими кіньми, що король держав їх у Геймаркеті, — вони коштували його величності по шістсот ліврів на рік. Він розпоряджав королівським Гардеробом, що постачає парадний одяг кавалерам Підв'язки. Йому вклонявся до землі пристав чорного жезла, що був біля короля. Цим приставом за Якова II був кавалер Дуппа. Лордові Давиду вклонялися монсеньор Бекер, що був за коронного клерка, і монсеньор Бровн, що був парляментським клерком. Розкішний англійський двір був зразком гостинности. Лорд Давид, як один із дванадцяти, головував за столами й на вітаннях. Він мав честь стояти ззаду короля в днях подання, коли король давав церкві золоту монету, byzantium, у днях ордена Бані, коли король носить ланцюг свого ордена, і в днях причастя, коли не причащається ніхто, крім короля та принців. Він же в чистий четвер підводив до його величности дванадцять старців, яким король давав стільки срібних пенні, скільки йому було років ЖИТТЯ, Й СТІЛЬКИ ШИЛІНГІВ, скільки років він царював. Коли король був хворий, його обов'язок був кликати до його величности двох священиків і не пускати лікарів наближатися до короля без дозволу державної Ради. Крім того, він був підполковником шотляндського полка королівської Гвардії, що грає шотляндський марш.
В такому стані він брав участь у багатьох походах і дуже вславився, бо був з нього відважний вояка. Він був хоробрий, гарний, ставний, шляхетний, з величним виглядом і манірами. Його зовнішній вигляд відповідав його званню. Він мав високу постать, як і високе народження.
Був момент, коли його трохи но призначили groom of the stole — ґардеробмейстром; це дало б йому привілею надягати королеві сорочку; але для цього треба бути принцем або пером.
Утворити пера — це велика справа. Це визначало утворити перство, а це викликало заздрість. Це — особлива ласка, а особлива ласка робить королеві одного друга й сто ворогів, не рахуючи вже того, що й друг становиться невдячним. Яків II, з політичних міркувань, рідко утворював перства, але з охотою передавав їх. Передане перство не викликало хвилювання. Це було простісіньке продовження певного ймення. Лордів це мало турбує.
Король був не від того, щоб провести лорда Давида Діррі Мойра у верхню палату, аби тільки це було зроблено шляхом переданого перства. Його величність ждав тільки слушного випадку, щоб, "лорда з ласки"" Давида Діррі Мойра зробити "лордом по праву".
3.
Така нагода трапилася.
Одного дня дізналися, що старому безлюдникові лордові Ліннею Кленчерлі трапилися різні прикрості, — головна з них була та, що він помер. Смерть має ту добру сторону для людей, що вона примушує трохи поговорити про них. Почали розповідати про те, що знали, або думали, що знають, про останні роки лорда Ліннея. Напевне то були здогадки й леґенди. Коли вірити цим теревеням, що безсумнівно були неправдоподібні, то на кінець життя лордом Кленчерлі опанував такий напад республіканства, що він дійшов до того, що, як стверджували, одружився — чудна впертість вигнання — з дочкою царевбивця Ганною Брадшов, — точно визначали ім'я її, — яка так само вмерла, тільки породивши дитину, хлопчика, що, — коли всі деталі були точні, — являвся законним сином і спадкоємцем лорда Кленчерлі. Всі ці перекази, дуже не виразні, скидалися скорше на сплітки, ніж на факти. Те, що відбувалося в Швайцарії, для тодішньої Англії було так само далеке, як для сучасної Англії те, що відбувається в Китаї. Лорду Кленчерлі було п'ятдесят дев'ять років у той час, коли він одружився, і шістдесят, коли народився син, і помер він в дуже недовгім часі після цього, залишивши по собі дитину круглим сиротою. Звичайно, все це можливе, але неправдоподібне. Додавали, що ця дитина "прекрасна, як день", як можна читати в усіх казках. Король Яків поклав край всім цим чуткам, що очевидячки не мали ніяких підстав, об'явивши одного прекрасного ранку лорда Давида Діррі Мойра єдиним і безперечним спадкоємцем лорда Ліннея Кленчерлі, його незаконного батька, бо той не мав законних дітей і ніяких інших нащадків, а разом з тим доведено було спадковість, — відповідні патенти було зареєстровано в палаті лордів. Цими патентами король затверджував лорда Давида Діррі Мойра в титулах і прероґативах вищезазначеного лорда Ліннея Кленчерлі, з єдиною умовою, що лорд Давид одружиться потім з дівчиною, якій в той час було декілька місяців, коли вона стане літньою, — король з невідомих причин від колиски зробив її герцоґинею. Правда, коли ви хочете, то всі знали чому. Звали це немовля герцоґинею Джосіяною.
В Англії тоді була мода на еспанські ймення. Один з неправонароджених синів Карла II звався Карлос, граф Плімутський. Можливо, що ім'я Джосіяна було скороченням Josefa-y-Ana. Але можливо, що існувало ім'я Джосіяна, як було ім'я Джосія. Одного з придворних Генріха III звали Джосія-дюПассаж.
Оцій маленькій герцоґині король подарував перство Кленчерлі. Вона була пересса, чекаючи на пера. Пером повинен був стати її чоловік. Це перство складалося з двох маєтків — бароні! Кленчерлі й баронії Генкервіль; крім того, лорди Кленчерлі, як віддяку за якусь старовинну воєнну подію і за королівським дозволом, мали ще титул сіцілійських маркізів Карлеоне. Англійські пери не мають права носити чужоземних титулів; а втім бувають винятки. Так, Генріх Ерендель, барон Ерендель-Вардур був так само, як і лорд Кліффорд, граф Священної Імперії, а лорд Каупер — князь тієї самої імперії, герцоґ Гамільтон — у Франції герцоґ Шательро; Базіль Фейльдінґ, граф Денбай, — в Г ерманії граф Г абсбурзький, Лауфенбурзький і Рейнфельдський. Герцоґ Мальборо був швабським принцем — Міндельгеймом, так само, як герцоґ Віллінґтон був князем Ватерлооським в Бельгії. Той самий лорд Веллінґтон був еспанським герцоґом Сіудар-Родріґо і португальським графом Вімейра.
В Англії були, — й тепер ще є, — землі дворянські й землі простонародні. Землі лордів Кленчерлі були всі дворянські. Ці землі, замки, містечки, пригороди, округи, ленні володіння, альоди й вотчини, що входили до складу перства Кленчерлі Генкервіль, тимчасово належали леді Джосіяні, і король проголосив, що коли лорд Давид Діррі Мойр одружиться з Джосіяною, він буде бароном Кленчерлі.
Опріч спадщини Кленчерлі леді Джосіяна мала своє особисте майно. їй належали величезні маєтки, яких більшість перейшли до герцоґа Иоркського від Madame sans queue (без ніякого додатку). Цим іменням, цебто Madame sans queue (без ніякого додатку) звали Ґенрієту Англійську герцоґиню Орлеанську, першу по королисі жінку у Франції.
4.
Лорд Давид благоденствував за Карла і Якова, благоденствує далі й за Вільгельма. Його якобізм не доходив до того, щоб піти за Яковом II у вигнання. Він і далі любив свого законного' короля, але мав здоровий розум, щоб служити й узурпаторові. Кінець-кінцем, хоч трохи й недисциплінований, він був дуже гарний офіцер, він перейшов із армії до фльоти й визначився в білій ескадрі. Він став, — як тоді звали, — "капітаном легкого фрегата".