А ті налякалися, почувши, що римляни вони.
39 І прийшли перепросити їх, а вивівши, благали, щоб ті з міста пішли.
40 І вийшовши з в'язниці, прибули вони до Лідії, а з братами побачившись, підбадьорили їх та й пішли.
Апостоли 17
1 Як вони перейшли Амфіполь й Аполлонію, то прийшли до Солуня, де була синагога юдейська.
2 І Павло, за звичаєм своїм, до них увійшов, і доводив їм три суботи Писання,
3 доказуючи та доводячи, що мусив Христос постраждати й воскреснути з мертвих, і що той Ісус — Христос, про якого я вам проповідую.
4 І повірили дехто з них і до Павла та до Сили пристали, безліч побожних із греків та немало із шляхетних жінок.
5 А невірні юдеї були запалилися заздрістю, і якихось негідних людей назбирали на вулицях, вчинили збіговисько та й підбурювали мешканців того міста, а набігши на хату Ясонову, шукали апостолів, щоб до натовпу вивести їх.
6 А як їх не знайшли, потягли до очільників міста Ясона та декого з братів, викрикуючи: Ті, що світ зворохобили, і сюди ось вони прийшли!
7 А Ясон їх у себе прийняв. Вони всі противляться наказам кесаря, кажучи, ніби інший є цар Ісус...
8 І вони зворохобили народ та очільників міста, що слухали це.
9 Але, взявши поруку з Ясона та з інших, вони їх відпустили.
10 А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії. І прибувши, вони пішли в синагогу юдейську.
11 Ці були шляхетніші за солунян і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували кожного дня, чи так воно є.
12 Багато з них тоді повірили, і немало шанованих грецьких жінок та чоловіків.
13 Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже слово й у Верії, прибули туди, і підбурювали там народ.
14 Тоді брати негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов, а Сила та Тимофій залишилися там.
15 А ті, що Павла випроводжали, провели його аж до Атен, а прийнявши наказ про Силу та Тимофія, щоб до нього повернулися якнайшвидше, відбули.
16 Як Павло ж їх чекав у Атенах, у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобоязними, і на базарі щоденно з зустрічними.
18 А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним. Одні казали: "Що то хоче сказати оцей базіка?" А інші: "Здається, він проповідник чужих богів", бо він їм проповідував новину про Ісуса й воскресіння.
19 І взявши його, повели в Ареопаг та й казали: "Чи можемо знати, що то є за наука нова, яку ти проповідуєш?
20 Бо ти щось чудернацьке вкладаєш до наших вух. Отже, воліємо знати, що то означати має?"
21 А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радше не займалися, як аби щось нове казати чи слухати.
22 Тоді Павло став посередині Ареопагу й промовив: "Люди атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні.
23 Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертовника, що на ньому написано: Незнаному Богові. Ось того, кого навмання ви шануєте, того я проповідую вам.
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, будучи Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих,
25 і він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь він мав би потребу, бо сам дає всім життя і дихання, і все.
26 І весь людський рід він з одного створив, щоб заселити всю поверхню землі, і призначив окреслені часи й кордони мешкання їхнього,
27 щоб Бога шукали вони, чи його не відчують і не знайдуть, хоч він недалеко від кожного з нас.
28 Бо ми в ньому живемо, рухаємося та існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: "Навіть рід ми його!"
29 Отож, будучи Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменя, твору мистецтва чи людської вигадки.
30 Бог не зважаючи на часи невідомості, нині всім людям наказує, щоб скрізь каялися,
31 бо він визначив день, коли судитиме по правді весь світ через людину, що його наперед він поставив, і в підтвердження для всіх, він воскресив його з мертвих".
32 Як почули ж вони про воскресіння мертвих, то одні глузувати стали, а інші казали: "Про це послухаємо тебе іншим разом"...
33 Так вийшов Павло від них.
34 А деякі люди пристали до нього й повірили, серед них Діонисій Ареопагіт, жінка на ім'я Дамара та інші з ними.
Апостоли 18
1 Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.
2 І знайшов він одного юдея на ймення Акила, родом з Понту, що недавно прибув з Італії, та Прискиллу, його жінку, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І прийшов до них,
3 а що був він того ж ремесла, то в них залишився та працював, виробляючи намети.
4 І він щосуботи мав промову в синагозі, переконуючи юдеїв та греків.
5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався і свідчив юдеям, що Ісус і є Христос.
6 Як вони ж противилися та ображали, то він обтрусив одяг свій та промовив до них: "Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Тож я піду до інших народів".
7 І вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобоязний, його ж будинок межував із синагогою.
8 А Крисп, старший синагоги, повірив у Господа нашого з усіма хатніми своїми і багато з коринтян, почувши, повірили й охристилися.
9 Вночі ж Господь сказав Павлові в видінні: "Не бійся і промовляй безупинно,
10 ніхто не заподіє тобі лиха, бо я з тобою і маю в цьому місті багато людей".
11 І був він там рік і шість місяців, навчаючи в їх слова Божого.
12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла повстали всі юдеї, і на суд привели його,
13 кажучи: "Він намовляє людей, щоб Богові честь віддавали не за Законом!
14 Як Павло ж хотів вуста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: "О юдеї, якби сталася кривда яка, або вчинок лихий, то я б справедливо вас вислухав.
15 Та коли суперечка йде про слово, ім'я й Закон ваш, то самі пильнуйте за цим, я не маю бажання бути суддею цього".
16 І прогнав їх від суду.
17 Тоді всі схопили Состена, голову синагоги, та й перед судом його побили. Галліон же на те зовсім не зважав.
18 А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами і відплив у Сирію, а з ним Прискилла й Акила. Павло ж у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.
19 І прибув він в Ефес, і там їх залишив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв з юдеями.
20 Як просили ж його залишитися в них довше, то він не погодився,
21 а попрощався й сказав: "Повернуся до вас, коли буде на те воля Божа!" І відплив з Ефесу.
22 І побувши до Кесарії, привітав їхнє зібрання та піднявся в Антіохію.
23 І пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через Галатський край та Фрігію, всіх учнів зміцняючи.
24 Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, хороший промовець та сильний у Писанні, прибув до Ефесу.
25 Він був навчений шляху Господньому, і палаючи духом, промовляв і про Ісуса навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.
26 І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли і докладніше розповіли йому про шлях Божий.
27 А коли він побажав перейти до Ахаї, брати написали до учнів прохання, щоб його прийняли. А прибувши, допомагав він багато тим, хто повірив благодаттю,
28 бо він грунтовно переконував юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус і є Христос.
Апостоли 19
1 І коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу і знайшов деяких учнів,
2 та запитав їх: "Чи маєте ви духа святого, як повірили?" А вони відповіли йому: "Та ми навіть не чули, що є дух святий!"
3 І він запитав: "Тож у що ви христилися?" Вони ж відповіли: "В Іванове хрищення".
4 Тоді сказав Павло: "Таж Іван христив хрищенням на покаяння, кажучи людям, щоб вірили в того, хто прийде по ньому, цебто в Ісуса".
5 Як почули ж оце, то христилися вони в ім'я Господа Ісуса.
6 А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них дух святий і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати.
7 А всіх їх було душ з дванадцять.
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він сміливо, три місяці про Боже царство навчаючи та переконуючи.
9 А коли опиралися дехто й не вірили та шлях Господній лихословили перед народом, то він їх покинув і відділив учнів, а сам щодня проповідував у школі Тиранна.
10 Це ж два роки продовжувалося, так що всі, хто мешкали в Азії, юдеї та греки, слухали слово Господа нашого.
11 І Бог чуда вчинив надзвичайні руками Павловими,
12 так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.
13 Дехто з мандрівних ворожбитів юдейських почали кликати ім'я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: "Заклинаємо вас Ісусом, якого Павло проповідує!"
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського першого священика Скеви.
15 Відповів же злий дух і сказав їм: "Я знаю Ісуса і знаю Павла, а ви хто такі?"
16 І накинувся на них чоловік, що в ньому злий дух був, і здолав їх обох, і втекли вони з хати голі та поранені.
17 І це стало відоме юдеям та грекам, усім, що в Ефесі мешкають, і острах напав на всіх їх, і славилося ім'я Господа Ісуса.
18 І багато з тих, що повірили, приходили, визнаючи та відкриваючи вчинки свої.
19 І багато з тих, що займалися чарами, приносили книги свої та й перед усіма палили. І порахували ціну їхню, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм.
20 Так могутньо росло та зміцнювалося Боже слово!
21 А після цього, Павло в дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й податися в Єрусалим, і сказав: "Після того, як побуду там, треба мені відвідати Рим".
22 Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам залишався якийсь час в Азії.
23 І того часу чималий стався там бунт за шлях Господній.
24 Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив маленькі срібні Артемідині храми, та ремісникам заробіток чималий давав,
25 зібрав він їх і ще інших подібних ремісників, та й промовив: "Ви знаєте, що з цього ремесла ми маємо заробіток.
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збурив і відвернув багато народу, кажучи, ніби то не боги, що руками зроблені.
27 Нам загрожує не тільки занепад ремесла, а й те, що храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її вся Азія та весь світ".
28 Почувши ж це, вони переповнилися гнівом, та й стали вигукувати: "Артеміда ефеська велика!"
29 І місто наповнилося заколотниками.