І ось етіоп, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув уклонитися,
28 повертався, сидячи на возі своєму, читав пророка Ісаю.
29 А Дух до Пилипа промовив: "Підійди, та й пристань до цього воза".
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й запитав: "Чи розумієш, що ти читаєш?"
31 А той відповів: "Як же можу, як ніхто не наставить мене?" І впросив він Пилипа піднятися та сісти з ним.
32 А слово Писання, що його він читав, було це: "Як вівцю на заріз його ведено, і як ягня не подає голосу перед тим, хто його стриже, так і він не відкрив своїх вуст!
33 У приниженні позбавлений суду був, а про рід його хто розповість? Бо життя його із землі забирається"...
34 Сказав же скопець до Пилипа: "Благаю тебе, це про кого каже пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?"
35 А Пилип відкрив вуста свої, і почавши з цього Писання, розповідав про Ісуса йому.
36 І як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І сказав скопець: "Ось вода. Що мені заважає христитися?"
37 А Пилип відповів: "Якщо віриш усім серцем своїм, то можна". А той відповів: "Я вірю, що Ісус Христос є Сином Божим!"
38 І зупинив воза. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.
39 А коли вони вийшли з води, дух Господній Пилипа забрав і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.
40 А Пилип опинився в Азоті, і переходячи, повідомляв добру новину в усіх містах, аж поки прийшов у Кесарію.
Апостоли 9
1 А Савл, іще дишучи погрозами й убивствами на учнів Господа, прийшов до першосвященика,
2 попросив від нього листи до синагог у Дамаск, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що того шляху вони, щоб зв'язувати й приводити їх до Єрусалиму.
3 А коли він наближався до Дамаску, раптом осяяло його світло з неба,
4 а він повалився на землю і голос почув, що йому промовляв: "Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?"
5 А він запитав: "Хто ти, Господе?" А той сказав: "Я Ісус, що його переслідуєш ти. (Боляче тобі бити ногою колючку!)"
6 І він, налякано затрусившись, сказав: "Чого, Господе, волієш, щоб я вчинив?" А Господь до нього: "Вставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!"
7 А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили.
8 Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску.
9 І три дні незрячий він був, не їв і не пив.
10 А в Дамаску був учень один, на ім'я Ананій. І Господь наш у видінні промовив до нього: "Ананію!" А він відповів: "Ось я, Господе!"
11 Господь же до нього: "Устань, піди на вулицю, що називають Прямою, і пошукай в помешканні Юди тарсянина Савла, ось бо він молиться,
12 і чоловіка в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він зрячим"...
13 І сказав Ананій: "Чув я, Господе, від багатьох про цього чоловіка, скільки лиха він зробив у Єрусалимі святим твоїм!
14 І тут має владу від старших священиків, щоб в'язати всіх, хто кличе ім'я твоє".
15 І промовив до нього Господь: "Іди, бо для мене посудина обрана він, щоб носити ім'я моє перед народами, царями та синами Ізраїля.
16 Бо я покажу йому, скільки має він витерпіти за ім'я моє".
17 І Ананій пішов, і до будинку ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: "Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на шляху, яким ти йшов, послав мене, щоб став ти зрячим, і наповнився духом святим!"
18 І миті тієї відпала з очей йому ніби луска, і зрячим він став... І вставши, охристився,
19 і прийнявши поживу, в силі зміцнів.
20 І він розпочав у синагогах звіщати про Ісуса, що він Божий Син,
21 І дивом усі дивувалися, хто чув, і казали: "Хіба це не той, що переслідував у Єрусалимі тих, хто це ім'я визнає, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до старших священиків?"
22 А Савл ще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, доводячи, що то Христос.
23 А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,
24 та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротах, щоб убити його.
25 Тому учні забрали його вночі, та й з муру спустили в кошику.
26 А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.
27 Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів і їм розповів, як дорогою той бачив Господа і як він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове ім'я.
28 І він з ними входив і виходив до Єрусалиму, і хоробро звіщав в ім'я Господа.
29 Він також розмовляв і сперечався з огреченими євреями, а вони намагалися вбити його.
30 Тому брати, довідавшись, відвели його до Кесарії і відіслали до Тарсу .
31 А церква по всій Юдеї, Галілеї і Самарії мала мир, розбудовуючись у страху Господньому та наповнювалася втіхою духа святого.
32 І як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
33 Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що вісім років був прикований хворобою до ліжка.
34 І промовив до нього Петро: "Енею, тебе зцілює Ісус Христос. Вставай і постели собі сам!" І той відразу встав...
35 І його оглядали всі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.
36 А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі означає Сарна. Вона повна була добрих вчинків та милосердя.
37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й померла. Обмили ж її й поклали в кімнаті.
38 А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, почувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох людей, що благали: "Не гайся прибути до нас!"
39 І вставши, Петро пішов з ними. А коли він прибув, то ввели його в кімнату. І обступили його всі вдови, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як з ними була.
40 Петро ж із кімнати всіх випровадив, і ставши навколішки, помолився, звернувшись до тіла, промовив: "Тавіто, вставай!" А вона свої очі розплющила і сіла, уздрівши Петра...
41 Він же руку подав і підвів її, покликав святих і вдов та й поставив живою її.
42 А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато повірили в Господа.
43 І він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.
Апостоли 10
1 Мешкав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник Італійського полку.
2 З усією оселею своєю він побожний був та богобоязний, подавав людям щедру милостиню і завжди Богові молився.
3 І він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив ангела Божого, що до нього зійшов і промовив йому: "Корнилію!"
4 Він поглянув на нього, і жахнувшись промовив: "Що, Господе?" Той же йому сказав: "Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися.
5 Тож пошли до Йоппії людей, та й поклич Симона, що Петром його кличуть.
6 Він гостює в одного гарбарника Симона, що мешкає біля моря. Він скаже тобі, що ти маєш робити".
7 Коли ж ангел відійшов, той покликав двох своїх слуг із садиби і вояка богобоязного з тих, що служили при ньому,
8 і розповів їм усе та й послав їх в Йоппію.
9 А наступного дня, як у дорозі були вони та наближалися до міста, Петро вийшов на дах будинку, щоб помолитися, о годині десь шостій.
10 Як він був зголоднів, і йому готували, на нього найшло видіння,
11 і бачить він небо відкрите, і якусь посудину, що сходила, немов простирадло велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалася додолу.
12 У ній же знаходилися чотириногі всілякі і земні гади, і небесні пташки.
13 І голос почувся до нього: "Устань, Петре, заколи і їж!"
14 А Петро відповів: "Жодним чином, Господе, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!"
15 І вдруге був голос до нього: "Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!"
16 І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.
17 Як Петро ж збентежений роздумував, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів будинок, зупинилися перед ворітьми,
18 і запитали: "Чи тут сидить Симон, що кличуть Петром?"
19 Як Петро ж над видінням роздумував, дух промовив до нього: "Онде троє людей шукають тебе.
20 Встань, і піди з ними без жодного вагання, бо то я їх послав!"
21 І зійшовши, Петро до них промовив: "Ось я той, що його ви шукаєте. Що привело вас?"
22 А вони відповіли: "Сотник Корнилій, чоловік праведний та богобоязний, слави доброї в усього люду юдейського, святим ангелом був у видінні наставлений, щоб до оселі своєї покликати тебе та послухати слів твоїх".
23 Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й з ними пішов. Також дехто з братів з Йоппії пішли з ним.
24 І назавтра прийшли вони до Кесарії. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких друзів покликавши.
25 А як входив Петро, Корнилій зустрів його і до ніг йому впав, і вклонився.
26 Та Петро його підвів, промовляючи: "Встань, бо й сам я людина!"
27 І розмовляючи з ним, увійшов та знайшов багатьох, що зібралися,
28 і промовив до них: "Ви знаєте, що невільно юдеєві приходити до чужинців. Та відкрив мені Бог, щоб я жодну людину не мав за огидну чи то за нечисту.
29 Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож запитую я вас: "З якої причини ви послали по мене?30 А Корнилій сказав: "Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в господі своїй. І ото, перед мене постав чоловік у блискучому одязі
31 й сказав: "Корнилію, почута молитва твоя і твої милостині перед Богом згадалися.
32 Тож пошли до Йоппії і поклич Симона, що Петром його кличуть. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, він прийде й розповість тобі".
33 Я зараз по тебе послав, ти добре зробив, що прийшов. Тож зараз ми всі стоїмо перед Богом, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі".
34 А Петро відкрив вуста свої та й промовив: "Бачу, що справді не дивиться Бог на особу,
35 але з кожного народу приємний йому, хто боїться його й вчиняє правдиво.
36 Він слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь він усім.
37 Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й розпочалася з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,
38 Ісуса, що був з Назарету, як помазав його святим духом і силою Бог. І ходив він, добро роблячи й усіх зцілюючи, кого поневолив Диявол, бо Бог був з ним.
39 І ми свідки всьому, що він зробив у Юдейському краї та в Єрусалимі, та вбили його, на дереві повісивши...
40 Але Бог воскресив його третього дня, і дав йому, щоб з'явився,
41 не всьому народові, а наперед Богом обраним свідкам, нам, що з ним їли й пили, як воскрес він з мертвих.
42 І він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то він є призначений Богом суддя для живих і для мертвих.
43 Усі пророки свідкують про нього, що кожному, хто вірить у нього, пробачено буде гріхи його йменням".
44 Як Петро промовляв ще слова ці, злинув святий дух на всіх, хто слухав слова.
45 А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися, що дар духа святого пролився також на поган.
46 Бо чули вони, що мовами всякими ті розмовляли та Бога звеличували...