Його вбили, а всі ті, хто слухав його, розпорошилися та перетворилися в ніщо.
37 Після нього постав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошилися.
38 Тому кажу вам: "Відступіться від цих людей і дайте їм спокій! Бо коли від людей цей задум чи справа ця буде, розпадеться вона.
39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам противниками Бога!"" І послухалися поради його.
40 І покликавши апостолів, побили їх, наказали їм не розповідати про Ісусове ім'я та й відпустили.
41 А ті, повертаючись із синедріону, раділи, що прийняли зневагу за ім'я Господа Ісуса.
42 І щоденно в храмі й оселях безупинно навчали та звіщали добру новину Ісуса Христа.
Апостоли 6
1 Тими ж днями, як число учнів збільшилося, почали нарікати на євреїв ті, що розмовляли грецькою, що в щоденному служінні їхні вдови занедбані.
2 Тоді ті дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: "Нам не личить покинути Боже слово і служити при столах.
3 Отож, брати, оберіть поміж себе сімох людей доброї слави, повних духа сятого та мудрості, їм довіримо службу цю.
4 А ми перебуватимемо завжди в молитві та в служінні слову".
5 І всім людям сподобалося це, і обрали Степана, людину повну віри та духа святого, Пилипа, Прохора, Никанора, Тимона, Пармена і нововірця Миколу з Антіохії,
6 їх поставили перед апостолів, і ті помолившись, руки поклали на них.
7 І росло слово Боже, і дуже росло число учнів у Єрусалимі, і багато священиків були слухняні вірі.
8 А Степан, повний віри та сили, вчиняв між народом великі знамена та чуда.
9 Тому дехто постав із синагоги, що зветься лібертинська, кірінейська, олександрійська та з тих, хто походять з Кілікії та з Азії, і почали сперечатися із Степаном.
10 Але встояти вони не могли проти мудрості й духа, що він ним промовляв.
11 Тоді вони підмовили людей, щоб казали, ніби чули, як він образливі слова казав на Мойсея та Бога.
12 І підбурювали людей, старшин та книжників. І накинувшись, схопили його, і припровадили в синедріон.
13 Також свідків фальшивих поставили, які казали: "Чоловік цей висловлюється образливо на це святе місце та проти Закону.
14 Бо ми чули, як він казав, що назарянин Ісус зруйнує це місце та змінить звичаї, які передав нам Мойсей".
15 Коли всі, хто в синедріоні сиділи, на нього поглянули, то побачили обличчя його, як обличчя ангела!
Апостоли 7
1 Запитав тоді першосвященик: "Чи це так?"
2 Степан же відповів: "Послухайте, брати і батьки! Бог слави з'явився Авраамові, батькові нашому, як він у Месопотамії був, до того як осів у Харані,
3 і промовив до нього: "Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу".
4 Тоді він вийшов із землі халдеїв та й оселився в Харані. А звідти, як помер йому батько, Бог переселив його в землю оцю, що ви живете на ній і нині.
5 Та спадщини на ній він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому та його нащадкам по ньому, хоч дітей він не мав.
6 І сказав Бог, що нащадки його будуть приходьками в краї чужому, і поневолять їх, і гнобитимуть чотириста років.
7 Але я судитиму народ, що його поневолить, — сказав Бог. — Опісля ж вони вийдуть і служитимуть мені на цьому місці.
8 І дав він йому заповіт обрізання. І породив він Ісака, і восьмого дня обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріархів.
9 А ті патріархи позаздрили Йосипові і продали його до Єгипту. Але Бог був з ним
10 і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, і той настановив його за правителя над Єгиптом та над усією своєю оселею.
11 А як голод прийшов на весь Єгипет та Ханаан, та велике лихо, то поживи тоді не знаходили наші батьки.
12 Коли ж Яків почув, що в Єгипті є збіжжя, то вперше послав батьків наших.
13 А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми і фараонові знаний став
Йосипів рід.
14 Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят п'ять душ.
15 І подався Яків до Єгипту, і помер там він сам та наші батьки.
16 І їх перенесли в Сихем, і поклали до могили, що Авраам був купив за срібло від синів Еммора Сихемового.
17 А коли наближався час обітниці, що нею Бог клявся Авраамові, розрісся народ і примножився в Єгипті,
18 аж поки настав інший цар у Єгипті, що не знав уже Йосипа.
19 Він підступно обходився з нашим людом і силою змушував наших батьків кидати дітей своїх, щоб вони не лишалися живі.
20 Того часу народився Мойсей, і вподобав його Бог. Він ріс в оселі батька свойого три місяці.
21 А коли він був кинутий, то дочка фараона забрала його, та й за сина собі його викохала.
22 І Мойсей був навчений всієї мудрості єгипетської, і був міцний у словах та в справах своїх.
23 А коли йому збулося сорок років, йому спало на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.
24 Як побачив він кривду одному з них, то заступився і помстився за скривдженого, вбивши єгиптянина.
25 Він же думав, що брати розуміють, що рукою його Бог дає їм визволення, та не зрозуміли вони.
26 А наступного дня, як сварилися вони, він з'явився й бажав помирити їх, кажучи: "Люди, ви брати, чого один одного кривдите?"
27 А той, що ближнього кривдив, його відштовхнув та сказав: "Хто тебе поставив над нами за старшого й суддю?
28 Чи прагнеш убити й мене, як учора ти вбив єгиптянина?"
29 І втік Мойсей через слово це, і став приходьком у Мадіянській землі, де породив двох синів.
30 А коли сорок років минуло, то з'явився йому в пустелі біля гори Сінай у полум'ї куща тернового ангел Господній.
31 А Мойсей, як побачив, дивувався з видіння. А коли підійшов, щоб розгедіти, був голос Господній до нього:
32 "Я Бог батьків твоїх, Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова!" І затремтів Мойсей, і не відважився поглянути...
33 І промовив до нього Господь: "Скинь взуття з своїх ніг, бо те місце, на якому стоїш, то свята земля!
34 Я бачив утиск народу свого, що в Єгипті і стогін його я почув, і зійшов, щоб їх визволити. Тому я посилаю тебе до Єгипту".
35 Цього Мойсея, що його відцуралися вони, сказавши: "Хто тебе поставив за старшого й суддю", цього, якому Бог через ангела з'явився в кущі, послав за старшого й визвольника.
36 Він їх вивів, чуда й знамена вчинивши в Єгипетській землі, і на Червоному морі, і сорок років у пустелі.
37 Це той Мойсей, що сказав Ізраїлевим синам: "Господь Бог дасть вам пророка від ваших братів, як мене, його слухайте!"
38 Це той, що в пустелі на зборах був з ангелом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з батьками нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати,
39 що його не бажали слухати батьки наші і відкинули, і звернулися серцем своїм до Єгипту,
40 промовивши до Аарона: "Зроби нам богів, які йшли б перед нами, бо не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетського краю"...
41 І зробили вони тими днями теля, і бовванові жертви приносили та веселилися від справ своїх рук.
42 Але Бог відвернувся від них, і залишив їх вклонятися силам небесним, як написано в книзі пророків: "Чи мені ви приносили жертви сорок років у пустелі, о роде Ізраїлів?
43 Ви ж носили намет Молоховий і зорю вашого бога Ромфана, зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм... Через те запроваджу вас аж за Вавілон!"
44 У наших батьків був намет свідоцтва в пустелі, як той звелів, хто Мойсеєві казав, щоб зробив його за зразком, якого він бачив.
45 Його наші батьки й узяли і внесли з Ісусом у землю народів, яких вигнав Бог перед обличчям наших батьків, аж до часу Давида.
46 Він у Бога знайшов благодать і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.
47 І Соломон збудував йому помешкання.
48 Але не в рукотворному Всевишній живе, як каже пророк:
49 "Мені небо — престол, а земля — підніжок ногам моїм! Яку оселю мені ви збудуєте, — каже Господь, або місце яке для мого відпочинку?
50 Хіба не рука моя все це створила?...
51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитеся духові святому, як ваші батьки, так і ви!
52 Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, якого ви зрадили та вбили,
53 ви, що Закон отримали через ангелів, та не виконували його!"...
54 Як почули ж оце, вони запалилися гнівом у серцях своїх і скреготали зубами на нього...
55 А Степан, повний духа святого, на небо поглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,
56 і промовив: "Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!"...
57 Та вони гучно стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися всі на нього!...
58 І вивели його за місто, і побили камінням. А свідки плащі свої склали в ногах юнака, який звався Савлом.
59 І били камінням Степана, що молився й казав: "Господе Ісусе, прийми духа мого!"...
60 Упавши ж навколішки, він вигукнув: "Не зарахуй їм, о Господе, цього гріха!" І промовивши це, він спочив...
Апостоли 8
1 А Савл схвалював його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по Юдеї та Самарії.
2 І поховали Степана люди побожні, і плакали ревно за ним.
3 А Савл нищив церкву, вдирався в помешкання, витягав чоловіків і жінок та кидав до в'язниці...
4 Ходили тоді розпорошенці, та Боже слово проповідували.
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.
6 А люди слухаючи й спостерігаючи чуда, які він вчиняв, зважали на те, що Пилип казав.
7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато хворих та калік зцілилися.
8 І радість велика в тому місті була!
9 Був один чоловік на ім'я Симон, що до того в цьому місті займався ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
10 Його слухали всі, від малого й до великого, кажучи: "Він велика сила Божа!"
11 Його ж слухали, бо він їх довгий час дивував ворожбитством.
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже царство й ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.
13 Повірив навіть сам Симон, і охристившись, тримався Пилипа, а бачачи чуда й знамена великі, він дуже дивувався.
14 Як почули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.
15 А вони, як прийшли, помолилися за них, щоб духа святого вони прийняли,
16 бо ще ні на одного з них він не сходив, а були вони тільки охрищені в ім'я Господа Ісуса.
17 Тоді на них руки поклали і прийняли вони духа святого!
18 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук святий дух дається, то приніс він їм гроші,
19 і сказав: "Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, отримав би духа святого!"
20 Та відповів йому Петро: "Хай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
21 У цій справі нема тобі частки ні спадщини, бо серце твоє не праве перед Богом.
22 Тож покайся за цю лиху справу свою, і проси Господа, може пробачений буде тобі намір серця твого!
23 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах брехні".
24 А Симон сказав: "Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви казали"...
25 Вони ж, засвідчивши, і слово Господнє звістивши, повернулися до Єрусалиму, і звіщали добру новину в багатьох самарійських оселях.
26 А ангел Господній промовив до Пилипа: "Устань та на південь іди, на шлях, що йде від Єрусалиму до Гази".
27 І вставши, пішов він.