А хітон був не зшитий, а тканий від верху.
24 Тож сказали один до одного: "Не ділитимемо його, а жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: "Поділили одяг мій між собою, і кинули жереба на одяг мій". Вояки ж це й зробили...
25 Під хрестом же Ісуса стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина.
26 Як побачив Ісус матір та учня, якого любив, що стояв тут, то сказав до матері: "Оце, жінко, твій син!"
27 Потім сказав до учня: "Оце мати твоя!" І після того той учень узяв її до себе.
28 Ісус знаючи, що вже все закінчилося, щоб збулося Писання, сказав: "Прагну!"
29 Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом змочивши, настромили її на тростину і піднесли до вуст його.
30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: "Звершилося!"... І схиливши голову, віддав свого духа...
31 Був же день Приготування, тож юдеї, щоб тіла на хресті не залишалися в суботу, бо був Великдень тієї суботи просили Пилата зламати ноги розп'ятим, і зняти.
32 Тож прийшли вояки й поламали ноги першому й другому, що розп'яті з ним були.
33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що він уже помер, то ніг йому не зламали,
34 та один з вояків проколов списом йому бік, і потекла звідти кров та вода.
35 І свідок засвідчив, і правдиве свідоцтво його, і він знає, що правду кажуть, щоб повірили й ви.
36 це сталося тому, щоб збулося Писання: "Йому кістки зламають!"
37 І ще інше Писання каже: "Дивитимуться на того, кого прокололи".
38 Тоді Йосип з Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайки, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він і взяв тіло Ісусове.
39 Прибув також і Никодим, що приходив вночі до Ісуса, і приніс літрів сто смирни, з алоєм перемішаної.
40 Тож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею з пахощами, за поховальним звичаєм юдеїв.
41 На тому місці, де його розіп'яли, був сад, а в саду нова могила, що в ній ніколи ніхто не лежав.
42 А юдеї готувалися до Пасхи, тож поклали Ісуса в найближчу могилу.
Вiд Iвана 20
1 А першого дня в тижні, вдосвіта, прийшла Марія Магдалина до могили, та й бачить, що камінь від входу відвалений.
2 Побігла вона до Симона Петра та до улюбленого учня Ісуса, та й сказала до них: "Взяли Господа з могили і ми не знаємо, де поклали його!"
3 Тоді Петро й той учень побігли до могили.
4 Вони вибігли разом, але той учень випередив Петра, і прибіг до могили перший.
5 Не входячи, він заглянув усередину й побачив там плащаницю, що долі лежала.
6 Прибув і Симон Петро, що слідом за ним біг, і ввійшовши до могили, оглянув плащаницю,
7 і хустку, що була на його голові, і яка лежала згорнута осторонь від плащаниці...
8 Тоді ж увійшов і учень, що перший до могили прибув, побачив і повірив.
9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що він має воскреснути з мертвих.
10 І повернулися учні назад до помешкання.
11 А Марія стояла зовні могили, і плачучи нахилилася, щоб зазирнути всередину.
12 І бачить два ангели в білому сидять, один у головах, а інший у ногах, де лежало Ісусове тіло...
13 І кажуть до неї вони: "Чого ти плачеш, жінко?" Та відповіла їм: "Взяли мого Господа і я не знаю, де його поклали"...
14 І сказавши це, обернулася назад, і бачить Ісуса, що стоїть, та вона не зрозуміла, що то Ісус...
15 Промовив до неї Ісус: "Чого ти плачеш, жінко? Кого ти шукаєш?" Вона ж, думаючи, що то садівник, каже до нього: "Якщо, пане, взяв ти його, то скажи мені, де поклав, щоб його я забрала!"
16 Ісус сказав до неї: "Маріє!" А вона обернулася та єврейською сказала йому: "Раббуні!" (Вчителю мій)
17 І сказав до неї Ісус: "Не доторкайся до мене, бо я ще не зійшов до Батька. А йди до братів моїх та їм розповіси, що я йду до свого Батька і Батька вашого та до Бога мого й Бога вашого!"
18 пішла Марія Магдалина, та й учням розповіла, що бачила Господа, і що він їй сказав...
19 Того ж дня, першого дня в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібралися, були замкнуті, бо боялися юдеїв, з'явився Ісус, і ставши посередині, промовив до них: "Мир вам!"
20 І сказавши це, показав він їм руки та бік. А учні зраділи, побачивши Господа.
21 Тоді знову сказав їм Ісус: "Мир вам! Як Батько послав мене, так я вас посилаю!"
22 Сказавши це, він дмухнув на них і сказав: "Прийміть духа святого!
23 Кому гріхи пробачите, пробачаться їм, а кому не пробачите, то не пробачаться!"
24 А Хома, один з дванадцятьох, що Близнюком кличуть, з ними не був, як приходив Ісус.
25 Інші ж учні сказали йому: "Ми бачили Господа!"... А він відповів їм: "Коли на руках його знака від цвяхів я не побачу, і пальця свого не вкладу до рани, і своєї руки не вкладу до бока його, не повірю!"
26 За вісім же днів знову в хаті зібралися його учні, а з ними й Хома. І хоч замкнуті двері були, прийшов Ісус, і ставши посередині, сказав: "Мир вам!"
27 Потім каже Хомі: "Поклади свого пальця сюди, та на руки мої подивися. Простягни й свою руку і вклади до рани в боку моєму. І не сумнівайся, а май віру!"
28 А Хома відповів йому: "Господь мій і Бог мій!"
29 Ісус же сказав до нього: "Тому ти повірив, що побачив мене? Щасливі, що не бачили й повірили!"
30 Багато ж і інших ознак вчинив був Ісус у присутності учнів своїх, що в книзі оцій не записані.
31 Це ж написано, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб вірячи, життя мали в ім'я його!
Вiд Iвана 21
1 Після цього явився Ісус знову своїм учням над морем Тіверіадським. А явився отак.
2 Разом були Симон Петро, Хома, що Близнюком кличуть, Нафанаїл з Кани глілейської, обидва сини Зеведеєві і двоє інших з учнів його.
3 Каже їм Симон Петро: "Піду риби вловити". Вони кажуть до нього: "І ми підемо з тобою". І пішли вони та сіли до човна. Та тієї ночі нічого не вловили.
4 А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус.
5 Ісус тоді запитав їх: "Чи не маєте, діти, якоїсь поживи?" Вони відповіли: "Ні".
6 А він їм сказав: "Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете!" Вони ж кинули, і вже не могли його витягти від безлічі риби...
7 Тоді улюблений учень Ісуса, сказав Петрові: "Це ж Господь!"... А Симон Петро, як почув, що Господь то, накинув на себе одяг, бо він був голий, та й кинувся в море, щоб пливти до берега...
8 Інші ж учні, що були недалеко від берега якихось ліктів з двісті припливли човном, тягнучи невода з рибою.
9 А коли вони вийшли на берег, то бачать риба лежить на жару і хліб.
10 Ісус же сказав до них: "Принесіть тієї риби, що ви вловили!"
11 Пішов Симон Петро та й на берег витяг невода, повного риби великої, сто п'ятдесят три штуки. І хоч стільки було її, не порвався проте невід.
12 Ісус сказав до учнів: "Ідіть, снідати!" А з учнів ніхто не наважився запитати його, хто він такий? Бо знали вони, що то Господь...
13 Тож підходійшов Ісус, взяв хліб і дав їм, так само й рибу.
14 Це вже втретє явився Ісус своїм учням, як з мертвих воскрес.
15 Як вони вже поснідали, то Ісус запитав у Симона Петра: "Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше оцих?" Той відповів йому: "Так, Господе, ти знаєш, що люблю тебе!" І сказав він йому: "Паси ягнята мої!"
16 І запитав він його вдруге: "Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене?" Той відповів йому: "Так, Господе, ти знаєш, що люблю тебе!" А Ісус сказав йому: "Паси вівці мої!"
17 І втретє він запитав його: "Симоне, сину Йонин, чи любиш мене?" Засмутився Петро, що запитав його втретє: "Чи любиш мене?" І сказав йому: "Ти все знаєш, Господе, ти знаєш, що люблю тебе!" А Ісус сказав до нього: "Паси вівці мої!
18 Істино, істино кажу я тобі: "Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди хотів. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не хочеш""...
19 А оце він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, він покликав його з собою!
20 Обернувся Петро, та й бачить, що за ним слідом іде улюблений учень Ісуса, який під час вечері до нього був схилився й запитав: "Хто, Господе, видасть тебе?"
21 Петро, як побачив того, запитав Ісуса: "Господе, а цей же що?"
22 Відповів йому Ісус: "Якщо я хочу, щоб він залишився, аж поки прийду, то що тобі до того? Ти йди за мною!"
23 І це слово поширилося було між братами, що той учень не помре. Проте Ісус не сказав йому, що не помре, а сказав: "Якщо я хочу, щоб він залишився, аж поки прийду, то що тобі до того?"
24 Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідчення його!
25 Багато є й іншого, що Ісус зробив. Але гадаю, що коли б написати про те все, то й сам світ не вмістив би написаного! Амінь.
АПОСТОЛИ
Апостоли 1
1 Першу книгу я був написав, о Теофіле, про все те, що Ісус від початку робив та навчав,
2 аж до дня, коли через духа святого дав він накази апостолам, що їх обрав, і піднявся на небо.
3 А по муці своїй він ставав перед ними живий з багатьма доводами, і сорок день їм з'являвся та про Боже царство розповідав.
4 А зустрівшись з ними, він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Батьківської, що про неї ви чули від мене.
5 Іван бо водою христив, ви ж хрищені будете духом святим через кілька днів!
6 А вони зібравшись, запитали його: "Чи не за цього часу ти, Господе, відбудуєш царство Ізраїлеві?"
7 А він їм відповів: "То не ваша справа знати час та добу, що Батько залишив у владі своїй.
8 Та ви приймете силу, як дух святий злине на вас і моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї, і в Самарії, і аж до краю землі".
9 І вони побачили, як сказавши це, він вгору підніматися став і хмара забрала його сперед їхніх очей...
10 А коли вони вдивлялися в небо, як він віддалявся, то два чоловіки в білому одязі стали поруч них,
11 та й сказали: "Люди галілейські, чого стоїте та в небо вдивляєтеся? Той Ісус, що піднявся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, коли піднімався він на небо!"
12 Тоді вони повернулися до Єрусалиму з гори Оливної, що знаходиться поблизу Єрусалиму, на відстані дороги суботнього дня.
13 А прийшовши, увійшли вони в кімнату, де й перебували: Петро, Іван, Яків, Андрій, Пилип, Фома, Варфоломій, Матвій, Яків Алфеїв, Симон Зилот і Юда Яковів.
14 Вони всі були одностайні в невпинній молитві з кількома жінками, з Марією, матір'ю Ісусовою та з братами його.
15 Тими ж днями Петро став посеред братів, а їх було до ста двадцяти душ та й промовив:
16 "Брати! Належало збутися Писанню тому, що вустами Давидовими дух святий був сказав про Юду, який показав шлях для тих, хто Ісуса схопив,
17 бо він був одним з нас і частку служіння цього прийняв.
18 І він поле набув, як плату за злочин, а впавши сторчма, він тріснув надвоє і все нутро його вивалилося...
19 І стало відоме це всім, хто мешкає в Єрусалимі, тому й поле те називається їхньою мовою Акелдама, що є Поле Крові.
20 Бо написано в книзі Псалмів: "Хай пусткою стане житло його і хай мешканця в ньому не буде, а служіння його хай забере інший".
21 Отже треба, щоб один з тих, що збиралися з нами повсякчас, як Господь наш Ісус входив і виходив між нами,
22 починаючи від хрищення Іванового аж до дня, коли він пішов від нас, щоб той разом з нами був свідком його воскресіння".
23 І вони постановили двох: Йосипа, що Варсавою кличуть, а також Юстом, та Маттія.
24 А молячись, казали: "Ти, Господе, знаючи всі серця, покажи з двох одного, котрого ти обрав,
25 щоб він зайняв місце тієї служби й апостольства, від котрого Юда відпав, щоб іти своїм шляхом".
26 І дали жеребки їм, і впав жеребок на Маттія, і він зарахований був до одинадцятьох апостолів.
Апостоли 2
1 Коли ж розпочався день П'ятдесятниці, всі вони зібралися разом.
2 І раптом з неба почувся шум, ніби від сильного пориву вітру та наповнив весь той будинок, де сиділи вони.
3 І з'явилися їм язики, немов би вогняні, і розділившись на кожному з них по одному опустилися.
4 Всі ж вони наповнилися духом святим і почали промовляти різними мовами, як їм дух промовляти давав.
5 Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
6 А коли цей шум зчинився, зібралася безліч народу, та й дивувалися, бо кожен з них тут почув, що вони промовляли їхньою власною мовою!...
7 Усі ж збентежено дивувалися та казали один до одного: "Хіба ж не галілеяни всі ці, що промовляють?
8 Як же кожен з нас чує свою власну мову, що ми в ній народилися?"
9 Парфяни, мідіяни та еламіти, а також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
10 Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, захожі римляни,
11 юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що розповідають вони про великі справи Божі мовами нашими!
12 І всі були вражені, дивувалися й казали один до одного: "Що ж то статися має?"
13 А інші казали глузуючи: "Вони повпивалися вином молодим!"
14 Петро, ставши з одинадцятьма, голосно промовив до них: "Люди юдейські та мешканці Єрусалиму! Щоб вам оце стало відоме, послухайте слів моїх!
15 Не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,
16 а це те, що пророк Йоіл передбачав:
17 "І останніми днями, — каже Господь — я виллю від духа свого на всяке тіло і пророкуватимуть сини ваші та ваші дочки, юнаки ж ваші бачитимуть видіння, а старим вашим будуть снитися сни.
18 І на рабів моїх і на рабинь моїх за тих днів я також виллю від духа свого, і пророкуватимуть і вони!
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, вогонь і дим.
20 Перетвориться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
21 І кожен, хто покличе Господнє ім'я, той врятується".
22 Ізраїльтяни, послухайте оцих слів назарянина Ісуса, людини, яку його Бог прославив вам силою, чудами і тими знаменами, що Бог через нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
23 Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та вбили.
24 Та Бог воскресив його, пута смерті усунувши, вона бо тримати його не могла.
25 Бо каже про нього Давид: "Мав я Господа завжди перед очима своїми, бо він по правиці моїй, щоб я був непохитним.
26 Тому серце моє звеселилося, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в сподіваннях.
27 Бо не залишиш ти в пеклі моєї душі, і не даси своєму святому побачити тління!
28 Ти шляхи життя об'явив мені, ти втіхою переповниш мене перед обличчям своїм!"
29 Брати! Я можу впевнено вам сказати про патріарха Давида, що помер і похований, і могила його в нас аж до цього дня.
30 А будучи ж пророком, та знаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
31 у передбаченні він казав про Христове воскресіння, що не буде залишений у пеклі і тіло його не зазнає тління.
32 Бог Ісуса цього воскресив, чого свідки всі ми!
33 Отож, як правицею Божою був він піднятий у небо і обітницю духа святого прийняв від Батька, то й злив він оте, що ви бачите й чуєте.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він каже: "Промовив Господь Панові моєму: "Сядь праворуч мене,
35 доки не покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм!36 Ото ж, хай уся оселя Ізраїля знає, що Господом і Христом зробив Бог його, того Ісуса, що його розп'яли ви!"
37 Як почули це, вони серцем розжалобилися, та й запитали Петра та інших апостолів: "Що ж ми, брати, маємо робити?"
38 А Петро їм відповів: "Покайтеся, і хай охриститься кожен з вас у ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дар духа святого ви приймете!
39 Бо для вас ця обітниця, для ваших дітей і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
40 І ще він засвідчував та вмовляв їх, промовляючи: "Рятуйтеся від цього лукавого роду!41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися.