Тож ходімо до нього".
16 А Хома, що Близнюком кличуть, сказав до учнів: "Ходімо й ми, щоб з ним померти".
17 Як Ісус прибув, то знайшов, що чотири вже дні той у могилі.
18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата втішити їх.
20 Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти його, Марія ж у хаті сиділа.
21 І Марта сказала Ісусові: "Коли б, Господе, був ти тут, то не помер би мій брат...
22 Та я певна, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть тобі Бог!"
23 Промовив до неї Ісус: "Воскресне твій брат!"
24 Відповіла Марта йому: "Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне".
25 А Ісус сказав: "Я воскресіння й життя. Хто вірить у мене, хоч і помре, житиме.
26 І кожен, хто живе та хто вірить у мене, повік не помре. Чи ти віриш у це?"
27 Вона каже йому: "Так, Господе! Я вірю, що ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ".
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: "Вчитель тут, і він кличе тебе!"
29 А та, як почула, швидко встала й до нього пішла.
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а був там, де Марта зустріла його.
31 Юдеї тоді, що були з нею в будинку і втішали її, як побачили, що Марія швидко встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до могили пішла вона, плакати там.
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і його вгледіла, то припала до ніг йому та й промовила до нього: "Коли б, Господе, був ти тут, то не помер би мій брат!"
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона і юдеї, що з нею прийшли, то пройнявся жалем і зворушений запитав:
34 "Де його ви його поклали?" І сказали йому: "Іди, Господе, та подивися!"
35 І закапали сльози Ісусові...
36 А юдеї казали: "Бачиш, як любив він його!"
37 А з них дехто сказали: "Невже той, хто очі сліпому відкрив, не міг зробити, щоб цей не помер?"
38 Ісус же до могили прийшов. То була печера, привалена каменем на вході.
39 Ісус попросив відвалити каменя. Сестра померлого Марта сказала до нього: "Вже, Господе, чути, бо чотири дні він там"...
40 Ісус сказав до неї: "Чи тобі не казав я, що як ти віритимеш, славу Божу побачиш?"
41 І зняли тоді каменя. А Ісус звів очі до неба й промовив: "Батьку, дяку приношу тобі, що мене ти почув.
42 Та я знаю, що ти завжди почуєш мене, але сказав для народу, який довкола стоїть, щоб повірили, що послав ти мене".
43 І промовивши це, він погукав голосно: "Лазарю, вийди сюди!"
44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус же звелів розв'язати його та й пустити, щоб ходив...
45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що він зробив, у нього повірили.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, та їм розповіли, що Ісус зробив.
47 Тоді старші священики та фарисеї зібрали раду й казали: "Що маємо робити, бо цей чоловік багато чуд робить?
48 Якщо так залишимо його, то всі в нього повірять, і прийдуть римляни та оволодіють і нашим краєм, і нашим народом!"
49 А один з них, Каяфа, що був того року першосвящеником, промовив до них: "Ви нічого не знаєте,
50 і не розумієте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за народ, аніж щоб весь народ мав загинути!"
51 А сказав він те не сам від себе, а будучи першосвящеником того року, пророкував, що Ісус за народ мав померти,
52 і не лише за народ, але й щоб зібрати в одне розпорошених Божих дітей.
53 Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити його.
54 І тому вже не ходив Ісус між юдеями явно, а звідти подався до околиць поближче пустелі, до міста Єфрем, і тут залишався зі своїми учнями.
55 Наближалася ж Пасха юдейська і багато з краю подалися перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоячи, гомоніли один до одного: "А як ви гадаєте? Хіба він не прийде на свято?"
57 А старші священики та фарисеї наказали: "Як дізнається хто, де він перебуватиме, хай донесе, щоб схопити його".
Вiд Iвана 12
1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його він воскресив з мертвих.
2 І для нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним з тих, що до столу з ним сіли.
3 А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили будинок!
4 І сказав один з його учнів, Юда Іскаріот, що мав його видати:
5 "Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?"
6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій, він мав скриньку для грошей, і крав те, що вкидали до неї.
7 І промовив Ісус: "Залиш її, це вона на день похорону заховала мені...
8 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а мене не завжди ви маєте!"
9 А натовп великий юдеїв довідався, що він там, та й поприходили не через Ісуса самого, а щоб побачити Лазаря, що його воскресив він з мертвих.
10 А старші священики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11 бо багато з юдеїв через нього відійшли, та в Ісуса повірили.
12 А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, почули, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 то взяли вони пальмові гілки і вийшли назустріч йому та й вигукували: "Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє ім'я! Цар Ізраїлів!"
14 Ісус же, знайшовши віслюка, сів на нього, як написано:
15 "Не бійся, дочко Сіону! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому віслюкові!"
16 А учні його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославився Ісус, то згадали тоді, що про нього було так написано, і що так має статися йому.
17 Тоді свідчив народ, який був з ним, коли він викликав Лазаря з могили, і воскресив його з мертвих.
18 Через це й зустрів натовп його, бо почув, що він вчинив таке чудо.
19 Фарисеї тоді між собою казали: "Бачите, ми нічого не вдіємо, весь світ іде за ним!"
20 А між тими, що в свято прийшли вклонитися, були й деякі греки.
21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди галілейської, і просили, побачити Ісуса.
22 Пилип пішов та передав Андрієві, а потім Андрій з Пилипом розповіли Ісусові.
23 Ісус же їм відповів: "Надійшла година, щоб Син Людський прославився.
24 Істино, істино кажу вам, коли зерно пшеничне, що в землю впаде, не помре, то одне залишиться, а як помре, то плід рясний принесе.
25 Хто любить душу свою, той втратить її, хто ж ненавидить душу свою на цьому світі, збереже її для життя вічного.
26 Як хто служить мені, хай іде той за мною, і де я, там буде й працівник мій. Хто служить мені, того вшанує Батько.
27 Стривожена зараз душа моя. Та що маю сказати? Захисти мене, Батьку, від цієї години! Та на те я й прийшов на годину оцю"...
28 Прослав, Батьку, ім'я своє! Пролунав тоді голос з неба: "І прославив, і ще прославлю!"
29 А народ, що стояв, почув, і казав: "Загриміло!" Інші казали: "Це ангел до нього промовляв!"
30 А Ісус сказав: "Не для мене цей голос лунав, а для вас.
31 Настав суд цьому світові. Ось князь світу цього буде вигнаний звідси.
32 І я, коли буду піднятий із землі, то до себе я всіх притягну".
33 А він це сказав, щоб зазначити, якою смертю він має померти.
34 А народ сказав йому: "Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж ти кажеш, що Людському Синові потрібно піднятому бути? Хто такий цей Син Людський?"
35 І сказав їм Ісус: "Короткий ще час буде світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не поглинула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...
36 Доки ви маєте світло, то вірите в світло, щоб синами світла ви стали". Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них.
37 І хоч він стільки чуд перед ними вчинив був, та в нього вони не вірили,
38 щоб справдилося слово пророка Ісаї, який промовляв: "Хто повірив тому, що ми, Господе, чули, і Господня рука кому об'явилася?"
39 Тому не могли вони вірити, що також Ісая сказав:
40 "Засліпив їхні очі, і черствими зробив серця їхні, щоб очима не бачили, і серцем щоб не розуміли, і не навернулися, щоб я зцілив їх!"
41 Це Ісая сказав, коли бачив славу його, і про нього звіщав.
42 Проте багато навіть із старшини в нього повірили, та не виявляли це через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.
43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
44 А Ісус гучно промовляв: "Хто вірить у мене, не в мене він вірить, а в того, хто послав мене.
45 А хто бачить мене, той бачить того, хто послав мене.
46 Я світлом на світ прийшов, щоб кожен, хто вірить у мене, у темряві не залишався.
47 Коли б же хто слів моїх слухав та не вірив, я того не суджу, бо я не прийшов світ судити, а щоб врятувати світ.
48 Хто цурається мене, і моїх слів не приймає, той має для себе суддю, те слово, що я промовляв, останнього дня воно судитиме його!
49 Бо від себе я не казав, а Батько, що послав мене, то він мені заповідь дав, що я маю казати.
50 І знаю я, що та його заповідь — то вічне життя. Тож що я кажу, кажу так, як батько мені сказав".
Вiд Iвана 13
1 Перед святом же Пасхи Ісус, знаючи, що настала година йому перейти до Батька з цього світу, полюбивши тих, що на світі були, до кінця любив їх.
2 Під час же вечері, як Диявол уже поклав у серце синові Симона Юді Іскаріоту, щоб він видав його,
3 то Ісус, знаючи те, що Батько віддав все йому в руки, і що від Бога прийшов він, і до Бога відходить,
4 встав із-за столу, зняв одяг, узяв рушника й підперезався.
5 Потому налив він води до вмивальниці і почав обмивати ноги учням та витирати рушником, що ним був підперезаний.
6 І коли підійшов до Симона Петра, то той запитав його: "Невже ти, Господе, митимеш ноги мені?"
7 Ісус відповів йому: "Зараз ти не розумієш, що я роблю, але опісля зрозумієш".
8 А Петро сказав до нього: "Ти повік мені ніг не обмиєш!" Ісус відповів йому: "Коли я не вмию тебе, ти не матимеш частки зі мною".
9 На це Симон Петро сказав йому: "Господе, вимий не тільки мої ноги, а й руки та голову!"
10 Ісус сказав йому: "Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий весь. І ви чисті, та не всі".
11 Бо він знав свого зрадника, тому сказав: "Ви чисті не всі".
12 Коли ж він обмив їхні ноги і одягнув свій одяг, то сів знову за стіл і промовив до них: "Чи знаєте ви, що я зробив вам?"
13 Ви мене кличете Господом і Вчителем, і добре ви робите, бо так і є.
14 А коли я обмив вам ноги, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги обмивати.
15 Бо то я вам приклад дав, щоб і ви те робили, як я вам зробив.
16 Істино, істино кажу вам: "Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто послав його".
17 Коли знаєте це, то щасливі ви, що таке робите!
18 Не про всіх вас кажу.