Ісус же звелів розв'язати його та й пустити, щоб ходив...
45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що він зробив, у нього повірили.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв і їм розповіли, що Ісус зробив.
47 Тоді старші священики та фарисеї зібрали раду й казали: "Що маємо робити, бо цей чоловік багато чуд робить?
48 Якщо так залишимо його, то всі в нього повірять, і прийдуть римляни та оволодіють і нашим краєм і нашим народом!"
49 А один з них, Каяфа, що був першосвящеником року того, промовив до них: "Ви нічого не знаєте,
50 і не розумієте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за народ, аніж щоб весь народ мав загинути!"
51 А сказав він те не сам від себе, а будучи першосвящеником того року, пророкував, що Ісус за народ мав померти,
52 і не лише за народ, але й щоб зібрати в одне розпорошених Божих дітей.
53 Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити його.
54 І тому вже не ходив Ісус між юдеями явно, а звідти подався до околиць поближче пустелі, до міста Єфрем, і тут залишався з своїми учнями.
55 Наближалася ж Пасха юдейська і багато з краю подалися перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоячи, гомоніли один до одного: "А як ви думаєте? Хіба він не прийде на свято?"
57 А старші священики та фарисеї наказали: "Як дізнається хто, де він перебуватиме, хай донесе, щоб схопити його".
Вiд Iвана 12
1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його він воскресив з мертвих.
2 І для нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним з тих, що до столу з ним сіли.
3 А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили будинок!
4 І сказав один з його учнів, Юда Іскаріот, що мав його видати:
5 "Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?"
6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій, він мав скриньку для грошей, і крав те, що вкидали до неї.
7 І промовив Ісус: "Залиш її, це вона на день похорону заховала мені...
8 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а мене не завжди ви маєте!"
9 А натовп великий юдеїв довідався, що він там, та й поприходили не через Ісуса самого, а щоб побачити Лазаря, що його воскресив він з мертвих.
10 А старші священики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11 бо багато з юдеїв через нього відійшли, та в Ісуса повірили.
12 А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, почули, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 то взяли вони пальмові гілки і вийшли назустріч йому та й вигукували: "Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє ім'я! Цар Ізраїлів!"
14 Ісус же, знайшовши віслюка, сів на нього, як написано:
15 "Не бійся, дочко Сіону! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому віслюкові!"
16 А учні його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославився Ісус, то згадали тоді, що про нього було так написано, і що так має статися йому.
17 Тоді свідчив народ, який був з ним, коли він викликав Лазаря з могили і воскресив його з мертвих.
18 Через це й зустрів натовп його, бо почув, що він вчинив таке чудо.
19 Фарисеї тоді між собою казали: "Бачите, ми нічого не вдіємо, весь світ іде за ним!"
20 А між тими, що в свято прийшли вклонитися, були й деякі греки.
21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди галілейської, і просили, побачити Ісуса.
22 Пилип пішов та передав Андрієві, а потім Андрій з Пилипом розповіли Ісусові.
23 Ісус же їм відповів: "Надійшла година, щоб Син Людський прославився.
24 Істино, істино кажу вам, коли зерно пшеничне в землю впаде і не помре, то одне залишиться, а як помре, то плід рясний принесе.
25 Хто любить душу свою, той втратить її, хто ж ненавидить душу свою на цьому світі, збереже її для життя вічного.
26 Як хто служить мені, хай іде той за мною, і де я, там буде й працівник мій. Хто служить мені, того вшанує Батько.
27 Стривожена зараз душа моя. Та що маю сказати? Захисти мене, Батьку, від цієї години! Та на те я й прийшов на годину оцю"...
28 Прослав, Батьку, ім'я своє! Пролунав тоді голос з неба: "І прославив, і ще прославлю!"
29 А народ, що стояв, почув, і казав: "Загриміло!" Інші казали: "Це ангел до нього промовляв!"
30 А Ісус сказав: "Не для мене цей голос лунав, а для вас.
31 Настав суд цьому світові. Ось князь світу цього буде вигнаний звідси.
32 І я, коли буду піднятий із землі, то до себе я всіх притягну".
33 А він це сказав, щоб зазначити, якою смертю він має померти.
34 А народ сказав йому: "Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж ти кажеш, що Людському Сину потрібно піднятому бути? Хто такий цей Син Людський?"
35 І сказав їм Ісус: "Короткий ще час буде світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не поглинула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...
36 Доки ви маєте світло, то вірите в світло, щоб синами світла ви стали". Промовивши це, Ісус відійшов і сховався від них.
37 І хоч він стільки чуд перед ними вчинив був, та в нього вони не вірили,
38 щоб справдилося слово пророка Ісаї, який промовляв: "Хто повірив тому, що ми, Господе, чули, і Господня рука кому об'явилася?"
39 Тому не могли вони вірити, що також Ісая сказав:
40 "Засліпив їхні очі і черствими зробив серця їхні, щоб очима не бачили, і серцем щоб не розуміли, і не навернулися, щоб я зцілив їх!"
41 Це Ісая сказав, коли бачив славу його, і про нього звіщав.
42 Проте багато навіть із старшини в нього повірили, та не признавалися через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.
43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
44 А Ісус гучно промовляв: "Хто вірить у мене, не в мене він вірить, а в того, хто послав мене.
45 А хто бачить мене, той бачить того, хто послав мене.
46 Я світлом на світ прийшов, щоб кожен, хто вірить у мене, у темряві не залишався.
47 Коли б же хто слів моїх слухав та не вірив, я того не суджу, бо я не прийшов світ судити, а щоб врятувати світ.
48 Хто цурається мене і моїх слів не приймає, той має для себе суддю, те слово, що я промовляв, останнього дня воно судитиме його!
49 Бо від себе я не казав, а Батько, що послав мене, то він мені заповідь дав, що я маю казати.
50 І знаю я, що та його заповідь — то вічне життя. Тож що я кажу, кажу так, як батько мені сказав".
Вiд Iвана 13
1 Перед святом же Пасхи Ісус, знаючи, що настала година йому перейти до Батька з цього світу, полюбивши тих, що на світі були, до кінця любив їх.
2 Під час же вечері, як Диявол уже поклав у серце синові Симона Юді Іскаріоту, щоб він видав його,
3 то Ісус, знаючи те, що Батько віддав все йому в руки, і що від Бога прийшов він, і до Бога відходить,
4 встав із-за столу, зняв одяг, узяв рушника й підперезався.
5 Потому налив він води до вмивальниці і почав обмивати ноги учням та витирати рушником, що ним був підперезаний.
6 І коли підійшов до Симона Петра, то той запитав його: "Невже ти, Господе, митимеш ноги мені?"
7 Ісус відповів йому: "Зараз ти не розумієш, що я роблю, але опісля зрозумієш".
8 А Петро сказав до нього: "Ти повік мені ніг не обмиєш!" Ісус відповів йому: "Коли я не вмию тебе, ти не матимеш частки зі мною".
9 На це Симон Петро сказав йому: "Господе, вимий не тільки мої ноги, а й руки та голову!"
10 Ісус сказав йому: "Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий весь. І ви чисті, та не всі".
11 Бо він знав свого зрадника, тому сказав: "Ви чисті не всі".
12 Коли ж він обмив їхні ноги і одягнув свій одяг, то сів знову за стіл і промовив до них: "Чи знаєте ви, що я зробив вам?"
13 Ви мене кличете Господом і Вчителем, і добре ви робите, бо так і є.
14 А коли я обмив вам ноги, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги обмивати.
15 Бо то я вам приклад дав, щоб і ви те робили, як я вам зробив.
16 Істино, істино кажу вам: "Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто послав його".
17 Коли знаєте це, то щасливі ви, що таке робите!
18 Не про всіх вас кажу. Знаю я, кого обрав, але щоб збулося Писання: "Хто хліб споживає зі мною, підняв той на мене п'яту свою!"
19 Уже наперед вам кажу, щоб до того, як те настане, ви повірили, що то я.
20 Істино, істино кажу вам: "Хто приймає мого посланця, той приймає мене, хто ж приймає мене, той приймає того, хто послав мене!21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і сказав: "Істино, істино кажу вам, що один з вас видасть мене!"...
22 І озиралися учні один на одного, непевними будучи, про кого він каже.
23 При столі, поруч з Ісусом, був улюблений його учень.
24 От йому кивнув Симон Петро та й шепнув: "Запитай, хто б то був, що про нього він каже?"
25 І нахилившись до Ісуса, той запитав у нього: "Хто це, Господе?"
26 Ісус же відповів: "Це той, кому вмочивши хліб, подам я". І вмочив шматок хліба та й подав синові Симона, Юді Іскаріоту!...
27 За тим же шматком тоді в нього ввійшов Сатана. А Ісус йому сказав: "Що ти маєш зробити, роби швидше"...
28 Але жоден з тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав він йому.
29 А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: "Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що".
30 А той, узявши хліб, зараз же вийшов. Була ж ніч.
31 Як Ісус вийшов, то промовив: "Наразі прославився Син Людський і в ньому прославився Бог.
32 Коли в ньому прославився Бог, то і його Бог прославить в собі, і прославить зараз його!
33 Діти мої, не довго вже бути мені з вами! Ви мене шукатимете, але як сказав я юдеям: "Куди я йду, туди ви прибути не можете", — те й вам кажу я зараз.
34 Нову заповідь я вам даю: "Любіть один одного! Як я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
35 По тому знатимуть усі, що ви учні мої, як матимете любов між собою".
36 А Симон Петро його запитав: "Куди, Господе, йдеш ти?" Ісус відповів: "Куди я йду, туди ти зараз іти за мною не можеш, але потім підеш".
37 І сказав до нього Петро: "Чому, Господе, я зараз іти за тобою не можу? За тебе я душу свою покладу!"
38 Ісус відповів: "За мене покладеш ти душу свою? Істино, істино кажу тобі, що півень не заспіває, як ти тричі зречешся мене...
Вiд Iвана 14
1 Хай серце вам не тривожиться! Вірте в Бога і в мене вірте!
2 Багато осель у помешканні мого Батька, а коли б то не так, то сказав би я вам, що йду приготувати місце для вас.
3 А як приготую вам місце, я знову прийду й заберу вас до себе, щоб там де я, були й ви.
4 А куди я йду, шлях ви знаєте".
5 Сказав до нього Хома: "Ми не знаємо, Господе, куди ти йдеш, як же можемо знати шлях?"
6 А Ісус відповів йому: "Я — шлях і правда, і життя.