Я ж пішов, умився і став бачити".
12 І запитали його: "Де він?" А той ідповів, що не знає.
13 Ведуть тоді до фарисеїв того, що був сліпий.
14 А була то субота, як Ісус відкрив йому очі.
15 І знов запитали його й фарисеї, як зрячим він став. А він розповів їм: "Місиво поклав він на очі мені, а я вмився та й бачу".
16 Тоді деякі з фарисеїв казали: "Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримується". А інші казали: "Як же чуда такі може грішна людина робити?" І суперечка між ними була.
17 Тому знову запитують прозрілого: "Що ти скажеш про того, що очі відкрив він тобі?" А той відповів: "Він пророк!"
18 Юдеї проте йому не повірили, що сліпим він був і прозрів, аж поки не покликано було батьків того прозрілого.
19 І запитали їх: "Чи ваш це син, про якого ви кажете, ніби народився сліпим? Як же він став бачити?"
20 А батьки його відповіли: "Це наш син і він народився сліпим.
21 А як став бачити, не знаємо і хто йому очі відкрив, ми не відаємо. Запитайте його, він дорослий, хай сам скаже про себе"...
22 Так казали батьки його, бо боялися юдеїв. Адже ті були змовилися, як хто за Христа його визнає, щоб той був відлучений від синагоги.
23 Ось тому сказали батьки його: "Він дорослий, його запитайте".
24 І покликали вдруге того чоловіка, що був сліпим, і сказали йому: "Віддай хвалу Богові. Ми знаємо, що грішний той чоловік".
25 А він сказав: "Чи він грішний не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а зараз бачу!"...
26 І запитали його: "Що тобі він зробив? Як відкрив твої очі?"
27 Відповів він їм: "Я вже вам казав, та не слухали ви, що волієте знову почути? Може й ви бажаєте його учнями стати?"
28 А вони його вилаяли та й сказали: "То ти його учень, а ми учні Мойсеєві.
29 Ми знаємо, що Бог промовляв до Мойсея, звідки ж узявся оцей, ми не знаємо".
30 Чоловік сказав їм: "То ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки він, а він мені очі відкрив!
31 Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає, хто ж богобоязний, і виконує волю його, того слухає він.
32 Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження.
33 Коли б не від Бога був цей, він нічого не міг би вчинити".
34 Вони сказали йому: "Ти весь у гріхах народився і чи тобі нас вчити?" І геть його вигнали.
35 Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і знайшовши його, запитав: "Чи віриш ти в Сина Божого?"
36 Відповів той: "Хто ж то пане такий, щоб мені вірити в нього?"
37 Промовив до нього Ісус: "Ти бачив його, він той, хто розмовляє з тобою!"...
38 А він сказав: "Я вірю, Господе!" І вклонився йому.
39 І промовив Ісус: "На суд я прийшов у цей світ, щоб бачили сліпі, а зрячі щоб стали сліпими".
40 І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з ним, та й сказали йому: "Чи ж і ми незрячі?"
41 Відповів їм Ісус: "Якби ви незрячі були, то не мали б гріха, а зараз ви кажете, що бачите, то й ваш гріх залишається при вас!"
Вiд Iвана 10
1 Істино, істино кажу вам: "Хто не входить дверима в кошару, а перелазить деінде, той злодій і розбійник.
2 А хто входить дверима, той вівцям пастух.
3 Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці, і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.
5 За чужим же не підуть вони, а втікатимуть від нього, бо не знають вони чужого голосу".
6 Оцю приповість розповів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що він казав.
7 І знову промовив Ісус: "Істино, істино кажу вам, що я двері вівцям.
8 Усі, скільки їх перше мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9 Я двері, коли через мене хто ввійде, врятується, і ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
10 Злодій тільки на те закрадається, щоб красти, вбивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, з достатком щоб мали.
11 Я пастух добрий! Пастух добрий кладе життя власне за вівці.
12 А наймит і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх полохає й хапає.
13 А наймит тікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.
14 Я пастух добрий, і знаю своїх, і вони мене знають.
15 Як Батько мене знає, так і я Батька знаю, і власне життя я за вівці кладу.
16 Також маю я інших овець, які не з цієї кошари, я повинен і їх припровадити. І мій голос почують вони, і буде отара одна й один пастух!
17 Через те Батько любить мене, що я власне життя віддаю, щоб знову прийняти його.
18 Ніхто в мене його не бере, а я сам від себе кладу його. Маю владу віддати його і маю владу прийняти його знову, так заповідав мені Батько".
19 Через ці слова між юдеями знову суперечка зчинилася.
20 І багато з них казали: "Він демона має і несамовитий. Чого слухаєте його?"
21 Інші казали: "Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?"...
22 Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновому ґанку.
24 Юдеї тоді обступили його та й казали: "Доки триматимеш нас у непевності? Якщо ти Христос, то відкрито скажи нам!"
25 Ісус же відповів їм: "Я вам був сказав, та не вірите ви. Те, шо роблю в ім'я свого Батька, воно свідчить про мене.
26 Та не вірите ви, не з моїх бо овець ви.
27 Мого голосу слухають вівці мої, і знаю я їх, і за мною слідком вони йдуть.
28 І я життя вічне даю їм, і вони не згинуть повік, і ніхто їх не вирве з моєї руки.
29 Мій Батько, що дав їх мені, він більший за всіх, і вирвати їх Батькові з руки ніхто не зможе.
30 Я й Батько — ми одне!"
31 Знов каміння схопили юдеї, щоб закидати його.
32 А Ісус їм сказав: "Від Батька показав я вам добрих вчинків багато, за котрий же з тих вчинків маєте намір убити мене?"
33 Юдеї йому відповіли: "Не за добрі вчинки хочемо вбити тебе, а за зневагу Бога, бо ти, будучи людиною, за Бога себе видаєш"...
34 Відповів їм Ісус: "Хіба не написано в вашому Законі: "Я сказав: "Ви боги?35 Коли тих він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,
36 тому що Батько освятив і послав його в світ, закидаєте ви: "Зневажаєш ти Бога", бо я сказав, що я Син Божий?
37 Коли я не роблю справ свого Батька, то не вірте мені.
38 А коли я роблю, то хоч ви мені віри й не ймете, повірте справам, щоб дізналися й повірили ви, що Батько в мені, а я в Батькові!"
39 Тоді знову шукали вони, щоб схопити його, але не дався він до рук їхніх.
40 І він повернувся на той бік Йордану, і пішов на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.
41 І багато до нього приходили та казали: "Хоч жодного чуда Іван не вчинив, але все, що про нього Іван казав, правдиве було".
42 І багато повірили в нього там.
Вiд Iвана 11
1 Був же хворий один, Лазар у Віфанії, з села Марії й сестри її Марти.
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, це та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм йому ноги обтерла.
3 Тоді сестри послали до нього, сказати: "Ось нездужає, Господе, той, що любиш його!"...
4 Як почув же Ісус, то промовив: "Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею".
5 А Ісус любив Марту, сестру її й Лазаря.
6 А коли він почув, що нездужає той, то залишався два дні ще на тому місці, де був.
7 Після того каже до учнів: "Ходімо знову в Юдею".
8 Йому учні сказали: "Вчителю, тільки-но юдеї думали камінням побити тебе, а ти знов туди підеш?"
9 Ісус відповів: "Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.
10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо нема в ньому світла".
11 А по тому сказав до них: "Друг наш Лазар заснув, то піду розбудити його".
12 А учні сказали йому: "Як заснув, то він, Господе, видужає".
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сон він каже.
14 Тоді просто сказав їм Ісус: "Помер Лазар.
15 І я тішуся за вас, що там я не був, щоб повірили ви. Тож ходімо до нього".
16 А Хома, що Близнюком кличуть, сказав до учнів: "Ходімо й ми, щоб з ним померти".
17 Як Ісус прибув, то знайшов, що чотири вже дні той у могилі.
18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата втішити їх.
20 Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти його, Марія ж у хаті сиділа.
21 І Марта сказала Ісусові: "Коли б, Господе, був ти тут, то не помер би мій брат...
22 Та я певна, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть тобі Бог!"
23 Промовив до неї Ісус: "Воскресне твій брат!"
24 Відповіла Марта йому: "Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне".
25 А Ісус сказав: "Я воскресіння й життя. Хто вірить у мене, хоч і помре, житиме.
26 І кожен, хто живе та хто вірить у мене, повік не помре. Чи ти віриш у це?"
27 Вона каже йому: "Так, Господе! Я вірю, що ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ".
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: "Вчитель тут, і він кличе тебе!"
29 А та, як почула, швидко встала й до нього пішла.
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а був там, де Марта зустріла його.
31 Юдеї тоді, що були з нею в будинку і втішали її, як побачили, що Марія швидко встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до могили пішла вона, плакати там.
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і його вгледіла, то припала до ніг йому та й промовила до нього: "Коли б, Господе, був ти тут, то не помер би мій брат!"
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона і юдеї, що з нею прийшли, то пройнявся жалем і зворушений запитав:
34 "Де його ви його поклали?" І сказали йому: "Іди, Господе, та подивися!"
35 І закапали сльози Ісусові...
36 А юдеї казали: "Бачиш, як любив він його!"
37 А з них дехто сказали: "Невже той, хто очі сліпому відкрив, не міг зробити, щоб цей не помер?"
38 Ісус же до могили прийшов. То була печера, привалена каменем на вході.
39 Ісус попросив відвалити каменя. Сестра померлого Марта сказала до нього: "Вже, Господе, чути, бо чотири дні він там"...
40 Ісус сказав до неї: "Чи тобі не казав я, що як ти віритимеш, славу Божу побачиш?"
41 І зняли тоді каменя. А Ісус звів очі до неба й промовив: "Батьку, дяку приношу тобі, що мене ти почув.
42 Та я знаю, що ти завжди почуєш мене, але сказав для народу, який довкола стоїть, щоб повірили, що послав ти мене".
43 І промовивши це, він погукав голосно: "Лазарю, вийди сюди!"
44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою...