Куди я йду, туди ви прибути не можете"...
22 А юдеї казали: "Чи не вб'є він сам себе, коли каже: "Куди я йду, туди ви прибути не можете?23 І сказав він до них: "Ви від долу, я звисока, ви зі світу цього, я не з цього світу.
24 Тому я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не повірите, що то я, то помрете в своїх гріхах".
25 А вони запитали його: "Хто ти такий?" І Ісус відповів їм: "Той, хто й спочатку промовляв до вас.
26 Мені є що сказати про вас і за що осудити, правдивий же той, хто послав мене, і я світові те кажу, що від нього почув".
27 Але не зрозуміли вони, що то він про Батька казав їм.
28 Тож Ісус їм сказав: "Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то я, і що сам я від себе нічого не роблю, а так кажу, як Батько мій мене був навчив.
29 А той, хто послав мене, перебуває зі мною, Батько не залишив самого мене, бо я завжди роблю, що йому до вподоби".
30 Коли він сказав це, то багато в нього повірили.
31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в нього повірили: "Як у слові моєму залишитеся, тоді справді моїми учнями будете,
32 і знатимете правду, а правда вас вільними зробить!"
33 Вони ж сказали йому: "Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же ти кажеш: "Ви станете вільні?34 Відповів їм Ісус: "Істино, істино кажу вам, що кожен, хто грішить, той раб гріха.
35 І не залишається повік раб в оселі, а син залишається повік.
36 Коли ж син зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
37 Знаю я, що ви рід Авраамів, але волієте смерть мені заподіяти, бо наука моя не вміщається в вас.
38 Я те роблю, що я бачив у Батька, і ви робите те, що ви бачили в батька свого".
39 Вони ж сказали йому у відповідь: "Наш батько Авраам". А Ісус сказав: "Коли б ви Авраамові діти були, то робили б як Авраам.
40 А зараз у вас на меті вбити мене, людину, що вам казала правду, яку чув я від Бога. Цього Авраам не робив.
41 Ви робите як батьки ваші". Вони ж сказали йому: "Не народилися ми від перелюбу, одного ми маєм Батька — Бога".
42 А Ісус їм сказав: "Якби Бог був Батько ваш, ви б любили мене, бо від Бога я вийшов і прийшов, не від себе самого прийшов я, а він мене послав.
43 Чому ви не розумієте мови моєї? Бо ви не можете чути слова мого.
44 Ваш батько — Диявол, і ваше бажання — виконувати пожадливості батька вашого. Він був душогуб споконвіку і в правді не встояв, бо правди нема в ньому. Брехати — сутність його, бо він брехун і батько брехні.
45 А мені ви не вірите, бо я правду кажу.
46 Хто з вас може мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом мені ви не вірите?
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова, через те ви не слухаєте, що ви не від Бога".
48 Юдеї ж сказали йому: "Хіба ж ми брешемо, що ти самарянин і демона маєш?"
49 Ісус відповів: "Не маю я демона, та шаную свого Батька, ви ж мене зневажаєте.
50 Не шукаю я власної слави, є такий, хто шукає та судить.
51 Істино, істино кажу вам: "Хто слово моє берегтиме, не побачить той смерті повік!52 І сказали до нього юдеї: "Ми напевно вже знаємо, що ти демона маєш. Помер Авраам і пророки, а ти кажеш: "Хто науку мою берегтиме, не скуштує той смерті повік".
53 Чи ж ти більший, за батька нашого Авраама, що помер? Та й пророки померли. За кого ти маєш себе?"
54 Ісус відповів: "Як я славлю самого себе, то ніщо моя слава. Мене прославляє Батько мій, про якого ви кажете, що він Бог ваш.
55 І ви не знаєте його, а я знаю. А коли я скажу, що не знаю його, буду брехуном, подібним до вас. Та я знаю його і слово його бережу.
56 Батько ваш Авраам радіючи, сподівався побачити день мій, і він його бачив, і тішився".
57 А юдеї ж до нього сказали: "Ти й п'ятдесяти років не маєш, як же ти бачив Авраама?"
58 Ісус їм відповів: "Істино, істино кажу вам: "Перше, ніж був Авраам, я був"".
59 І схопили каміння вони, щоб кинути в нього, та Ісус зник із храму.
Вiд Iвана 9
1 А коли він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження.
2 І запитали його учні: "Вчителю, хто згрішив, чи він сам, чи батьки його, що сліпим він народився?"
3 Ісус відповів: "Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб Божі справи виявилися на ньому.
4 Ми мусимо робити справи того, хто послав мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жоден нічого не зможе робити.
5 Доки я в світі, я світло для світу".
6 Промовивши це, він сплюнув на землю, зробив із слини місиво, намастив ним сліпому очі,
7 і промовив до нього: "Піди, вмийся в купальні Сілоам" (що в перекладі означає Посланий). Тож пішов той, умився і став бачити...
8 А сусіди та ті, що бачили до того його, як був він сліпий, казали: "Чи ж не той це, що сидів та просив?"
9 Одні казали, що то він, а інші казали, що подібний до нього, поки він сам зізнався, що то він.
10 І запитали його: "Як же очі відкрилися тобі?"
11 А той розповів: "Чоловік, що його кличуть Ісусом, місиво зробив, намастив мені очі, і сказав мені: "Піди в Сілоам та й умийся". Я ж пішов, умився, і став бачити".
12 І запитали його: "Де він?" А той ідповів, що не знає.
13 Ведуть тоді до фарисеїв того, що був сліпий.
14 А була то субота, як Ісус відкрив йому очі.
15 І знов запитали його й фарисеї, як зрячим він став. А він розповів їм: "Місиво поклав він на очі мені, а я вмився, та й бачу".
16 Тоді деякі з фарисеїв казали: "Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримується". А інші казали: "Як же чуда такі може грішна людина робити?" І суперечка між ними була.
17 Тому знову запитують прозрілого: "Що ти скажеш про того, що він відкрив тобі очі?" А той відповів: "Він пророк!"
18 Юдеї проте йому не повірили, що сліпим він був і прозрів, аж поки не покликано було батьків того прозрілого.
19 І запитали їх: "Чи ваш це син, про якого ви кажете, ніби народився сліпим? Як же він став бачити?"
20 А батьки його відповіли: "Це наш син, і він народився сліпим.
21 А як став бачити — не знаємо, і хто йому очі відкрив — ми не відаємо. Запитайте його, він дорослий, хай сам скаже про себе"...
22 Так казали батьки його, бо боялися юдеїв. Адже ті були змовилися, як хто за Христа його визнає, щоб той був відлучений від синагоги.
23 Ось тому сказали батьки його: "Він дорослий, його запитайте".
24 І покликали вдруге того чоловіка, що був сліпим, і сказали йому: "Віддай хвалу Богові. Ми знаємо, що грішний той чоловік".
25 А він сказав: "Чи він грішний — не знаю. Одне тільки знаю, що я був сліпим, а зараз бачу!"...
26 І запитали його: "Що тобі він зробив? Як відкрив твої очі?"
27 Відповів він їм: "Я вже вам казав, та не слухали ви, що волієте знову почути? Може й ви бажаєте його учнями стати?"
28 А вони його вилаяли та й сказали: "То ти його учень, а ми учні Мойсеєві.
29 Ми знаємо, що Бог промовляв до Мойсея, звідки ж узявся оцей, ми не знаємо".
30 Чоловік сказав їм: "То ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки він, а він мені очі відкрив!
31 Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає, хто ж богобоязний, і виконує волю його, того слухає він.
32 Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження.
33 Коли б не від Бога був цей, він нічого не міг би вчинити".
34 Вони сказали йому: "Ти весь у гріхах народився, чи ж тобі нас учити?" І вигнали його геть.
35 Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і знайшовши його, запитав: "Чи віриш ти в Сина Божого?"
36 Відповів той: "Хто ж то пане такий, щоб мені вірити в нього?"
37 Промовив до нього Ісус: "Ти бачив його, він той, хто розмовляє з тобою!"...
38 А він сказав: "Я вірю, Господе!" І вклонився йому.
39 І промовив Ісус: "На суд я прийшов у цей світ, щоб бачили сліпі, а зрячі щоб стали сліпими".
40 І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з ним, та й сказали йому: "Чи ж і ми незрячі?"
41 Відповів їм Ісус: "Якби ви незрячі були, то не мали б гріха, а зараз ви кажете, що бачите, то й ваш гріх залишається при вас!"
Вiд Iвана 10
1 Істино, істино кажу вам: "Хто не входить дверима в кошару, а перелазить деінде, той злодій і розбійник.
2 А хто входить дверима, той вівцям пастух.
3 Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці, і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.
5 За чужим же не підуть вони, а втікатимуть від нього, бо не знають вони чужого голосу".
6 Оцю приповість розповів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що він казав.
7 І знову промовив Ісус: "Істино, істино кажу вам, що я двері вівцям.
8 Усі, скільки їх перше мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9 Я двері, коли через мене хто ввійде, врятується, і ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
10 Злодій тільки на те закрадається, щоб красти, вбивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, щоб мали його надмір.
11 Я пастух добрий! Пастух добрий кладе життя власне за вівці.
12 А наймит і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх полохає й хапає.
13 А наймит тікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.
14 Я пастух добрий, і знаю своїх, і вони мене знають.
15 Як Батько мене знає, так і я Батька знаю, і власне життя я за вівці кладу.
16 Також маю я інших овець, які не з цієї кошари, я маю і їх припровадити. І мій голос почують вони, і буде отара одна й один пастух!
17 Через те Батько любить мене, що я власне життя віддаю, щоб знову прийняти його.
18 Ніхто в мене його не бере, а я сам від себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, так заповідав мені Батько".
19 Через ці слова між юдеями знову суперечка зчинилася.
20 І багато з них казали: "Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте його?"
21 Інші казали: "Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?"...
22 Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновому ґанку.
24 Юдеї тоді обступили його та й казали: "Доки триматимеш нас у непевності? Якщо ти Христос, то відкрито скажи нам!"
25 Ісус же відповів їм: "Я вам був сказав, та не вірите ви. Те, шо роблю в ім'я свого Батька, воно свідчить про мене.
26 Та не вірите ви, не з моїх бо овець ви.
27 Мого голосу слухають вівці мої, і знаю я їх, і за мною слідком вони йдуть.
28 І я життя вічне даю їм, і вони не згинуть повік, і ніхто їх не вирве з моєї руки.
29 Мій Батько, що дав їх мені, він більший за всіх, і вирвати їх Батькові з руки ніхто не зможе.
30 Я й Батько — ми одне!"
31 Знов каміння схопили юдеї, щоб закидати його.
32 А Ісус їм сказав: "Від Батька показав я вам добрих вчинків багато, за котрий же з тих вчинків маєте намір убити мене?"
33 Юдеї йому відповіли: "Не за добрі вчинки хочемо вбити тебе, а за зневагу Бога, бо ти, будучи людиною, за Бога себе видаєш"...
34 Відповів їм Ісус: "Хіба не написано в вашому Законі: "Я сказав: "Ви боги?35 Коли тих він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,
36 то мені, кого Батько освятив, і послав у світ, ви закидаєте: "Зневажаєш ти Бога", бо я сказав: "Я Син Божий"?
37 Коли я не роблю справ свого Батька, то не вірте мені.
38 А коли я роблю, то хоч ви мені віри й не ймете, повірте справам, щоб дізналися й повірили ви, що Батько в мені, а я в Батькові!"
39 Тоді знову шукали вони, щоб схопити його, але не дався він до рук їхніх.
40 І він повернувся на той бік Йордану, і пішов на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.
41 І багато до нього приходили та казали: "Хоч жодного чуда Іван не вчинив, але все, що про нього Іван казав, правдиве було".
42 І багато повірили в нього там.
Вiд Iвана 11
1 Був же хворий один, Лазар у Віфанії, з села Марії й сестри її Марти.
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, це та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм йому ноги обтерла.
3 Тоді сестри послали до нього, сказати: "Ось нездужає, Господе, той, що любиш його!"...
4 Як почув же Ісус, то промовив: "Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею".
5 А Ісус любив Марту, сестру її й Лазаря.
6 А коли він почув, що нездужає той, то залишався два дні ще на тому місці, де був.
7 Після того каже до учнів: "Ходімо знову в Юдею".
8 Йому учні сказали: "Вчителю, тільки-но юдеї думали камінням побити тебе, а ти знов туди підеш?"
9 Ісус відповів: "Хіба день має не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.
10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо нема в ньому світла".
11 А по тому сказав до них: "Друг наш Лазар заснув, то піду розбудити його".
12 А учні сказали йому: "Як заснув, то він, Господе, видужає".
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сон він каже.
14 Тоді просто сказав їм Ісус: "Помер Лазар.
15 І я тішуся за вас, що там я не був, щоб повірили ви.