Нащо ж надумали вбити мене?"
20 А народ відповів: "В тобі демон? Хто воліє вбивати тебе?"
21 А Ісус сказав їм: "Одну справу зробив я, і всі ви дивуєтеся.
22 Через це Мойсей дав обрізання вам, хоч воно й не від Мойсея, а від батьків ваших, і ви й у суботу людей обрізуєте.
23 Коли ж людина в суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на мене, що я людину в суботу зцілив?
24 Не судіть за обличчям, а судіть справедливо!"
25 Дехто ж з єрусалимлян казали: "Хіба це не той, що його шукають убити?
26 Бо ось промовляє відкрито він і нічого не кажуть йому. Чи то справді старшина певна того, що він Христос?
27 Та ми знаємо цього, звідки він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто не знатиме, звідки він".
28 І навчаючи в храмі, Ісус гучно сказав: "І мене знаєте ви, і знаєте, звідки я. А я не прийшов сам від себе, правдивий же той, хто послав мене, що його ви не знаєте.
29 Я знаю його, я бо від нього і послав мене він!"
30 Тож шукали вони, щоб схопити його, та ніхто не наклав рук на нього, бо то ще не настала година його.
31 А багато з народу в нього повірили та казали: "Коли прийде Христос, чи ж він чуда робитиме більші, як робить оцей?"
32 Як фарисеї почули який розголос про нього в народі, то разом із старшими священиками послали, щоб схопити його.
33 Ісус же сказав: "Недовго пробуду я з вами, та й до того піду, хто послав мене.
34 Ви шукатимете мене, і не знайдете, а туди, де я буду, ви прибути не можете"...
35 Тоді гомоніли юдеї між собою: "Куди це він має йти, що не знайдемо його? Чи не надумав іти до розпорошених між греків, та ще й греків навчати?
36 Що за слово, яке він сказав: "Ви шукатимете мене, і не знайдете, а туди, де я буду, ви прибути не можете?37 А останнього дня великого свята Ісус стояв і закликав: "Коли спрага в когось із вас хай прийде до мене та й п'є!
38 Хто вірить у мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть з утроби його".
39 Це ж сказав він про духа, що мали прийняти його, хто повірив у нього. Не було-бо ще духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.
40 А багато з народу, почувши слова ті, казали, що він справді пророк
41 Інші казали, що він Христос. А ще інші казали: "Хіба може прийти Христос з Галілеї?
42 Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?"
43 Так зчинилася суперечка в народі через нього.
44 А декотрі з них мали намір схопити його, та ніхто не поклав рук на нього.
45 І повернулися ті, кого посилали старші священики та фарисеї, а ті їх запитали: "Чому ви не привели його?"
46 А вони відповіли: "Ще ніколи ніхто так не промовляв, як цей чоловік"...
47 І сказали їм фарисеї: "Чи ж і вас в оману введено?
48 Хіба хто з очільників або з фарисеїв повірив у нього?
49 Проклятий народ, що не знає Закону!"
50 І запитав у них Никодим, що приходив до нього вночі, і що був один з них:
51 "Хіба судять за нашим Законом людину, як перше її не вислухають і не дізнаються, що вона зробила?"
52 А йому відповіли: "Чи й ти не з Галілеї? Досліди Писання та побач, що не прийде пророк з Галілеї".
53 І розійшлися всі до помешкань своїх.
Вiд Iвана 8
1 Ісус же на гору Оливну пішов.
2 А над ранок прийшов знов у храм, і всі люди збігалися до нього. А він сів і навчав їх.
3 І ось книжники та фарисеї приводять до нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,
4 та й кажуть йому: "Оцю жінку, Вчителю, зловлено на гарячому в перелюбі...
5 Мойсей же в Законі звелів нам таких забивати камінням. А ти що скажеш?"
6 Це ж казали вони, його випробовуючи, та щоб мати на нього звинувчення. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...
7 А коли ті не переставали допитуватися його, він підвівся й промовив до них: "Хто з вас без гріха, хай перший на неї той каменем кине!"...
8 І він знову нахилився додолу, і писав по землі...
9 А вони це почувши, в докорі сумління, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І залишився сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...
10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачачи, запитав її: "Де ж ті, жінко, що тебе звинувачували? Ніхто тебе не засудив?"
11 А вона відповіла: "Ніхто, Господе"... І сказав їй Ісус: "Не засуджую й я тебе. Іди собі, та більше не гріши!"
12 І знову Ісус звернувся до людей: "Я світло для світу. Хто йде вслід за мною, не ходитиме в темряві той, а матиме світло життя".
13 Фарисеї ж йому сказали: "Ти сам свідчиш про себе, тим свідчення твоє неправдиве".
14 Відповів їм Ісус: "Хоч і свідчу про себе я сам, та правдиве свідчення моє, бо я знаю, звідкіля я прийшов і куди я йду. Ви ж не знаєте, звідки я прийшов і куди йду.
15 Ви за тілом судите, я не суджу нікого.
16 А коли я суджу, то правдивий мій суд, бо не сам я, а я та Батько, що послав мене!
17 Та й у вашому Законі написано, що свідчення двох людей правдиве.
18 Я сам свідчу про себе самого і свідчить про мене Батько, що послав мене".
19 А вони запитали до нього: "Де Батько твій?" Ісус відповів: "Не знаєте ви ні мене, ні мого Батька. Якби знали мене, то й Батька мого знали б".
20 Ці слова він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив його, бо то ще не настала година його...
21 І сказав він їм знову: "Я відходжу, ви ж шукатимете мене, і помрете в гріху своєму. Куди я йду, туди ви прибути не можете"...
22 А юдеї казали: "Чи не вб'є він сам себе, коли каже: "Куди я йду, туди ви прибути не можете?23 І сказав він до них: "Ви від долу, я звисока, ви зі світу цього, я не з цього світу.
24 Тому я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не повірите, що то я, то помрете в своїх гріхах".
25 А вони запитали його: "Хто ти такий?" І Ісус відповів їм: "Той, хто й спочатку промовляв до вас.
26 Мені є що сказати про вас і за що осудити, правдивий же той, хто послав мене, і я світові те кажу, що від нього почув".
27 Але не зрозуміли вони, що то він про Батька казав їм.
28 Тож Ісус їм сказав: "Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то я, і що сам я від себе нічого не роблю, а так кажу, як Батько мій мене був навчив.
29 А той, хто послав мене, перебуває зі мною, Батько не залишив самого мене, бо я завжди роблю, що йому до вподоби".
30 Коли він сказав це, то багато в нього повірили.
31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в нього повірили: "Як у слові моєму залишитеся, тоді справді моїми учнями будете,
32 і знатимете правду, а правда вас вільними зробить!"
33 Вони ж сказали йому: "Авраамів ми рід і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же ти кажеш: "Ви станете вільні?34 Відповів їм Ісус: "Істино, істино кажу вам, що кожен, хто грішить, той раб гріха.
35 І не залишається повік раб в оселі, а син залишається повік.
36 Коли ж син зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
37 Знаю я, що ви рід Авраамів, але волієте смерть мені заподіяти, бо наука моя не вміщається в вас.
38 Я те роблю, що я бачив у Батька і ви робите те, що ви бачили в батька свого".
39 Вони ж сказали йому у відповідь: "Наш батько Авраам". А Ісус сказав: "Коли б ви Авраамові діти були, то робили б як Авраам.
40 А зараз у вас на меті вбити мене, людину, що вам казала правду, яку чув я від Бога. Цього Авраам не робив.
41 Ви робите як батьки ваші". Вони ж сказали йому: "Не народилися ми від перелюбу, одного ми маєм Батька — Бога".
42 А Ісус їм сказав: "Якби Бог був Батько ваш, ви б любили мене, бо від Бога я вийшов і прийшов, не від себе самого прийшов я, а він мене послав.
43 Чому мови моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова мого.
44 Ваш батько — Диявол, і ваше бажання — виконувати пожадливості батька вашого. Він був душогуб споконвіку і в правді не встояв, бо правди нема в ньому. Брехати — сутність його, бо він брехун і батько брехні.
45 А мені ви не вірите, бо я правду кажу.
46 Хто з вас може мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом мені ви не вірите?
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова, через те ви не слухаєте, що ви не від Бога".
48 Юдеї ж сказали йому: "Хіба ж ми брешемо, що ти самарянин і демона маєш?"
49 Ісус відповів: "Не маю я демона, та шаную свого Батька, ви ж мене зневажаєте.
50 Не шукаю я власної слави, є такий, хто шукає та судить.
51 Істино, істино кажу вам: "Хто слово моє берегтиме, не побачить той смерті повік!52 І сказали до нього юдеї: "Ми напевно вже знаємо, що ти демона маєш. Помер Авраам і пророки, а ти кажеш: "Хто науку мою берегтиме, не скуштує той смерті повік".
53 Чи ж ти більший, ніж батько наш Авраам, що помер? Та померли й пророки. За кого ти маєш себе?"
54 Ісус відповів: "Як я славлю самого себе, то ніщо моя слава. Мене прославляє Батько мій, про якого ви кажете, що він Бог ваш.
55 І ви не знаєте його, а я знаю. А коли я скажу, що не знаю його, буду брехуном, подібним до вас. Та я знаю його і слово його бережу.
56 Батько ваш Авраам радіючи, сподівався побачити день мій, і він його бачив, і тішився".
57 А юдеї ж до нього сказали: "Ти й п'ятдесяти років не маєш, як же ти бачив Авраама?"
58 Ісус їм відповів: "Істино, істино кажу вам: "Перше, ніж був Авраам, я був"".
59 І схопили каміння вони, щоб кинути в нього, та Ісус зник із храму.
Вiд Iвана 9
1 А коли він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження.
2 І запитали його учні: "Вчителю, хто згрішив, чи він сам, чи батьки його, що сліпим він народився?"
3 Ісус відповів: "Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб Божі справи виявилися на ньому.
4 Ми мусимо робити справи того, хто послав мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жоден нічого не зможе робити.
5 Доки я в світі, я світло для світу".
6 Промовивши це, він сплюнув на землю, зробив із слини місиво і очі сліпому помазав ним,
7 і до нього промовив: "Піди, вмийся в купальні Сілоам" (що в перекладі означає Посланий). Тож пішов той, умився і став бачити...
8 А сусіди та ті, що бачили до того його, як був він сліпий, казали: "Чи ж не той це, що сидів та просив?"
9 Одні казали, що то він, а інші казали, що подібний до нього, поки він сам зізнався, що то він.
10 І запитали його: "Як же очі відкрилися тобі?"
11 А той розповів: "Чоловік, що його кличуть Ісусом, місиво зробив, очі помазав мені і до мене сказав: "Піди в Сілоам та й умийся".