Хто до мене приходить, не голодуватиме він, а хто в мене вірить, ніколи не матиме спраги.
36 Але я вам сказав, що мене хоч ви й бачили, та не повірите.
37 Усе прийде до мене, що Батько дає мені, а того, хто до мене приходить, я не вижену геть.
38 Бо я з неба зійшов не на те, щоб волю вчиняти свою, а волю того, хто послав мене.
39 Воля ж того, хто послав мене, щоб з усього, що дав мені він, я нічого не втратив, а воскресив те останнього дня.
40 Воля Батька мого, щоб усякий, хто сина бачить та вірить у нього, мав вічне життя, і того воскрешу я останнього дня".
41 Тоді стали юдеї ремствувати на нього, що сказав: "Я той хліб, що з неба зійшов".
42 І казали вони: "Хіба він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір його? Як же він каже: "Я з неба зійшов?43 А Ісус відповів їм: "Не ремствуйте між собою!
44 Ніхто бо не може до мене прийти, як Батько, що послав мене, не притягне його, і того воскрешу я останнього дня.
45 У Пророках написано: "І всі будуть від Бога навчені". Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до мене.
46 Це не означає, що хтось із людей Батька бачив, тільки той Батька бачив, хто походить від Бога.
47 Істино, Істино кажу вам, що хто вірить у мене, життя вічне той має.
48 Я хліб життя!
49 Батьки ваші в пустелі їли манну й померли.
50 А хто споживає хліб, який сходить з неба, не помре.
51 Я хліб живий, що з неба зійшов, коли хто споживатиме хліб цей, той повік житиме. А хліб, що дам я, то є тіло моє, яке я за життя світові дам".
52 Тоді між собою сперечатися стали юдеї, промовляючи: "Як же він може дати нам тіла спожити?"
53 І сказав їм Ісус: "Істино, істино кажу вам, що коли ви не споживатимете тіла Сина Людського й не питимете кров його, то в собі ви не матимете життя.
54 Хто тіло моє споживає та кров мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу я останнього дня.
55 Бо тіло моє то правдива пожива, моя ж кров — то правдиве пиття.
56 Хто тіло моє споживає та кров мою п'є, той у мені перебуває, а я в ньому.
57 Як живий Батько послав мене, і живу я Батьком, так і той, хто мене споживає, житиме мною.
58 Ось хліб, що з неба зійшов. Не як ваші батьки їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той житиме повік!"
59 Оце він промовляв, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 А багато з учнів його, почувши це, обурилися і гомоніли між собою: "Хто слухати може це?"
61 А Ісус знаючи це, що учні його на те ремствують, сказав до них: "Для вас це є каменем спотикання?
62 А як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше він був, що тоді?
63 Дух оживляє, тіло ж не дає нічого. Слова, що їх я промовляв до вас, то дух і життя.
64 Але є дехто з вас, хто не вірить". Бо Ісус знав ще спочатку тих, хто не вірять, і хто видасть його.
65 І сказав він: "Я тому й казав вам, що до мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Батька дане те".
66 І з того часу відпали багато з учнів його і не ходили вже з ним.
67 І запитав Ісус дванадцятьох: "Чи не маєте бажання й ви відійти?"
68 Відповів йому Симон Петро: "До кого ми підемо, Господе? Ти маєш слова життя вічного.
69 Ми ж дізналися й повірили, що ти — Христос, Син Бога живого!"
70 А Ісус сказав їм: "Хіба не дванадцятьох я вас обрав? Та один з вас видасть мене"...
71 Це сказав він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав його видати, хоч він і був один з дванадцятьох.
Вiд Iвана 7
1 Після цього Ісус ходив по Галілеї, і не йшов до Юдеї, бо юдеї шукали нагоди, щоб убити його.
2 А надходило свято юдейське, Кучки.
3 І сказали до нього брати його: "Піди звідси до Юдеї, щоб і учні твої побачили справи твої, які ти робиш.
4 Таємно-бо не робить нічого ніхто, а прагне бути відомий. Коли ти таке робиш, то вияви себе світові".
5 Бо не вірили в нього навіть брати його.
6 А Ісус сказав до них: "Не настав ще мій час, але завжди готовий час ваш.
7 Вас ненавидіти світ не може, а мене він ненавидить, бо я свідчу про лихі справи його.
8 Ви йдіть на це свято, я ж не піду, бо не настав ще мій час".
9 Сказавши це, він залишився в Галілеї.
10 Коли ж пішли на свято брати його, тоді й сам він таємно пішов.
11 А юдеї за свята шукали його, розпитуючи де він.
12 І розголос великий про нього в народі пройшов. Одні казали, що він добрий, а інші казали, що ні, ніби він зводить зі шляху народ...
13 Та відкрито про нього, побоюючись юдеїв, ніхто не казав.
14 Вже на середині свята Ісус у храм увійшов і навчав.
15 І дивувалися юдеї й казали: "Як він знає Писання, не вивчавши?"
16 А Ісус їм сказав: "Наука моя — не моя, а того, хто послав мене.
17 Коли прагне хто волю виконувати його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від себе самого кажу я.
18 Хто каже від себе самого, той власної слави шукає, а хто слави шукає того, хто послав його, той правдивий, і в ньому неправди нема.
19 Чи ж Закон вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас його не виконує. Нащо ж надумали вбити мене?"
20 А народ відповів: "В тобі демон? Хто воліє вбивати тебе?"
21 А Ісус сказав їм: "Одну справу зробив я, і всі ви дивуєтеся.
22 Через це Мойсей дав обрізання вам, хоч воно й не від Мойсея, а від батьків ваших, і ви й у суботу людей обрізуєте.
23 Коли ж людина в суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на мене, що я людину в суботу зцілив?
24 Не судіть за обличчям, а судіть справедливо!"
25 Деякі єрусалимляни казали: "Хіба це не той, що його шукають убити?
26 Бо ось промовляє відкрито він, і нічого не кажуть йому. Чи то справді старшина певна того, що він Христос?
27 Та ми знаємо цього, звідки він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто не знатиме, звідки він".
28 І навчаючи в храмі, Ісус гучно сказав: "І мене знаєте ви, і знаєте, звідки я. А я не прийшов сам від себе, правдивий же той, хто послав мене, що його ви не знаєте.
29 Я знаю його, я бо від нього і послав мене він!"
30 Тож шукали вони, щоб схопити його, та ніхто не наклав рук на нього, бо то ще не настала година його.
31 А багато з народу в нього повірили та казали: "Коли прийде Христос, чи ж він чуда робитиме більші, як робить оцей?"
32 Як фарисеї почули який розголос про нього в народі, то разом із старшими священиками послали, щоб схопити його.
33 Ісус же сказав: "Недовго пробуду я з вами, та й до того піду, хто послав мене.
34 Ви шукатимете мене, і не знайдете, а туди, де я буду, ви прибути не можете"...
35 Тоді гомоніли юдеї між собою: "Куди це він має йти, що не знайдемо його? Чи не надумав іти до розпорошених між греків, та ще й греків навчати?
36 Що за слово, яке він сказав: "Ви шукатимете мене, і не знайдете, а туди, де я буду, ви прибути не можете?37 А останнього дня великого свята Ісус стояв і закликав: "Коли спрага в когось із вас хай прийде до мене та й п'є!
38 Хто вірить у мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть з утроби його".
39 Це ж сказав він про духа, що мали прийняти його, хто повірив у нього. Не було-бо ще духа на них, не був-бо Ісус ще прославлений.
40 А багато з народу, почувши слова ті, казали, що він справді пророк.
41 Інші казали, що він Христос. А ще інші казали: "Хіба може прийти Христос з Галілеї?
42 Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?"
43 Так зчинилася суперечка в народі через нього.
44 А декотрі з них мали намір схопити його, та ніхто не поклав рук на нього.
45 І повернулися ті, кого посилали старші священики та фарисеї, а ті їх запитали: "Чому ви не привели його?"
46 А вони відповіли: "Ще ніколи ніхто так не промовляв, як цей чоловік"...
47 І сказали їм фарисеї: "Чи ж і вас в оману введено?
48 Хіба хто з очільників або з фарисеїв повірив у нього?
49 Проклятий народ, що не знає Закону!"
50 І запитав у них Никодим, що приходив до нього вночі, і що був один з них:
51 "Хіба судять за нашим Законом людину, як перше її не вислухають, і не дізнаються, що вона зробила?"
52 А йому відповіли: "Чи й ти не з Галілеї? Досліди Писання та побач, що не прийде пророк з Галілеї".
53 І розійшлися всі до помешкань своїх.
Вiд Iвана 8
1 Ісус же на гору Оливну пішов.
2 А над ранок прийшов знов у храм, і всі люди збігалися до нього. А він сів і навчав їх.
3 І ось книжники та фарисеї приводять до нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,
4 та й кажуть йому: "Оцю жінку, Вчителю, зловлено на гарячому в перелюбі...
5 Мойсей же в Законі звелів нам таких забивати камінням. А ти що скажеш?"
6 Це ж казали вони, його випробовуючи, та щоб мати на нього звинувчення. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...
7 А коли ті не переставали допитуватися його, він підвівся й промовив до них: "Хто з вас без гріха, хай перший на неї той каменем кине!"...
8 І він знову нахилився додолу, і писав по землі...
9 А вони це почувши, в докорі сумління, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І залишився сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...
10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачучи, запитав її: "Де ж ті, жінко, що тебе звинувачували? Ніхто тебе не засудив?"
11 А вона відповіла: "Ніхто, Господе"... І сказав їй Ісус: "Не засуджую й я тебе. Іди собі, та більше не гріши!"
12 І знову Ісус звернувся до людей: "Я світло для світу. Хто йде вслід за мною, не ходитиме в темряві той, а матиме світло життя".
13 Фарисеї ж йому сказали: "Ти сам свідчиш про себе, тим свідчення твоє неправдиве".
14 Відповів їм Ісус: "Хоч і свідчу про себе я сам, та правдиве свідчення моє, бо я знаю, звідкіля я прийшов і куди я йду. Ви ж не знаєте, звідки я прийшов і куди йду.
15 Ви за тілом судите, я не суджу нікого.
16 А коли я суджу, то правдивий мій суд, бо не сам я, а я та Батько, що послав мене!
17 Та й у вашому Законі написано, що свідчення двох людей правдиве.
18 Я сам свідчу про себе самого і свідчить про мене Батько, що послав мене".
19 А вони запитали в нього: "Де Батько твій?" Ісус відповів: "Не знаєте ви ні мене, ні мого Батька. Якби знали мене, то й Батька мого знали б".
20 Ці слова він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив його, бо то ще не настала година його...
21 І сказав він їм знову: "Я відходжу, ви ж шукатимете мене, і помрете в гріху своєму.