Хто слухає слова мого і вірить в того, хто послав мене, життя вічне той має і на суд не приходить, а переходить він від смерті в життя.
25 Істино, істино кажу вам, що настає година, і вже настала, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
26 Бо як має Батько життя в собі, так і Синові дав життя мати в собі.
27 І він дав йому силу судити, бо він Людський Син.
28 Не дивуйтеся цьому, бо надходить година, коли всі, хто в могилах, його голос почують,
29 і повиходять ті, що робили добро, на воскресіння життя, а котрі лихе робили, на воскресіння суду.
30 Я нічого не можу робити сам від себе. Як я чую, так і суджу, і мій суд справедливий, не шукаю-бо волі своєї, а волі Батька, що послав мене.
31 Коли свідчу про себе я сам, то свідчення моє неправдиве.
32 Є Інший, хто свідчить про мене, і я знаю, що правдиве свідчення, яким він свідчить про мене.
33 Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду.
34 Та я не від людини свідчення приймаю, але кажу це, щоб були ви врятовані.
35 Він світильником був, що палав і сяяв, та коротким було ваше бажання втішатися світлом його.
36 Але я маю свідчення більше за Іванове, бо те, що Батько доручив мені, щоб я виконав, ті справи, що я їх роблю, самі свідчать про мене, що Батько мене послав!
37 Та й Батько, що послав мене, сам засвідчив про мене, але ви ані голосу його не чули ніколи, ані вигляду його не бачили.
38 Навіть слова його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в того, кого він послав.
39 Дослідіть-но Писання, адже ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про мене!
40 Та до мене прийти ви не прагнете, щоб мати життя.
41 Від людей не приймаю я слави,
42 але я побачив, що любові до Бога в собі ви не маєте.
43 Я прийшов у ім'я свого Батька, та мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ім'я своє, того приймете ви.
44 Як ви можете вірити, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога єдиного, не ви прагнете?
45 Гадаєте, що я перед Батьком вас звинувачуватиму? Є, хто вас звинувачуватиме, Мойсей, що на нього ви сподіваєтеся!
46 Коли б ви Мойсеєві вірили, то й мені б повірили, бо про мене писав він.
47 Якщо написаному ним ви не вірите, то як повірите словам моїм?"
Вiд Iвана 6
1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіадського моря.
2 А за ним ішла безліч народу, бо бачили чуда його, що вчиняв над хворими.
3 Ісус же на гору зійшов і сидів там з учнями своїми.
4 Наближалася ж Пасха, свято юдейське.
5 А Ісус, звівши очі свої та побачивши, яка безліч народу до нього йде, запитав Пилипа: "Де ми купимо хліба, щоб вони поживилися?"
6 Він же казав це, його випробовуючи, бо знав сам, що він має робити.
7 Пилип йому відповів: "І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожному з них бодай трохи дісталося".
8 Андрій, один з учнів його, брат Симона Петра, сказав йому:
9 "Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві риби, але що то на безліч таку!"
10 А Ісус сказав: "Скажіть людям сідати!" А була на тому місці велика трава. І сіло людей тисяч із п'ять.
11 А Ісус узяв хліб, і подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риби, скільки хотіли вони.
12 І як наїлися вони, він сказав до учнів своїх: "Зберіть, що залишилоя, і збережіть".
13 І зібрали вони, що залишилося в тих, хто їв. І дванадцять повних кошиків наклали з п'яти ячних хлібів.
14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус вчинив, гомоніли: "Це справді той пророк, що мав прибути на світ!"
15 Ісус знаючи, що вони мають намір прийти та забрати його, щоб настановити царем, знову пішов сам на гору.
16 А як вечір настав, то зійшли його учні до моря.
17 І сівши до човна, попливли на інший бік моря, до Капернауму. Вже сутеніло, а Ісус все не приходив.
18 Море хвилювалося, бо дув сильний вітер.
19 Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що наближався, йдучи морем, і їх страх огорнув...
20 Він же каже до них: "Це я, не лякайтеся!"
21 І вони взяли до човна його, і незабаром човен пристав до берега, до якого пливли.
22 А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми, і яким його учні відпливли самі.
23 А тим часом з Тіверіади до того місця, де вони їли хліб, як Господь вчинив був подяку, припливли інші човни.
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів його там нема, то посідали в човни самі та прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
25 І знайшовши його на тому боці моря, запитали: "Коли ти прибув сюди, Вчителю?"
26 Відповів їм Ісус: "Істино, істино кажу вам, що мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситилися.
27 Пильнуйте не про поживу, що гине, а про поживу, що залишається на вічне життя, яку дасть вам Син людський, бо призначив на те його Бог Батько".
28 Вони ж його запитали: "Що ми маємо зробити, щоб доєднатися до справ Божих?"
29 Ісус відповів їм: "Вірити в того, кого він послав — ось справа Божа".
30 А вони сказали йому: "Яке ж буде від тебе знамено, щоб побачили ми й повірили тобі? Що ти зробиш?
31 Наші батьки їли манну в пустелі, як написано: "Хліб з неба їм дав на поживу"".
32 А Ісус їм сказав: "Істино, істино кажу вам, що не Мойсей хліб з неба вам дав, мій Батько дає вам хліб правдивий з неба.
33 Бо хліб Божий є той, хто сходить з неба й дає життя світові".
34 А вони сказали йому: "Давай, Господе, хліба такого нам завжди!"
35 Ісус же сказав їм: "Я хліб життя. Хто до мене приходить, не голодуватиме він, а хто в мене вірить, ніколи не матиме спраги.
36 Але я вам сказав, що мене хоч ви й бачили, та не повірите.
37 Усе прийде до мене, що Батько дає мені, а того, хто до мене приходить, я не вижену геть.
38 Бо я з неба зійшов не на те, щоб волю вчиняти свою, а волю того, хто послав мене.
39 Воля ж того, хто послав мене, щоб з усього, що дав мені він, я нічого не втратив, а воскресив те останнього дня.
40 Воля Батька мого, щоб усякий, хто сина бачить та вірить у нього, мав вічне життя, і того воскрешу я останнього дня".
41 Тоді стали юдеї ремствувати на нього, що сказав: "Я той хліб, що з неба зійшов".
42 І казали вони: "Хіба він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір його? Як же він каже: "Я з неба зійшов?43 А Ісус відповів їм: "Не ремствуйте між собою!
44 Ніхто бо не може до мене прийти, як Батько, що послав мене, не притягне його, і того воскрешу я останнього дня.
45 У Пророках написано: "І всі будуть від Бога навчені". Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до мене.
46 Це не значить, щоб хтось Батька бачив, тільки той Батька бачив, хто походить від Бога.
47 Істино, Істино кажу вам, що хто вірить у мене, життя вічне той має.
48 Я хліб життя!
49 Батьки ваші в пустелі їли манну й померли.
50 А хто споживає хліб, який сходить з неба, не помре.
51 Я хліб живий, що з неба зійшов, коли хто споживатиме хліб цей, той повік житиме. А хліб, що дам я, то є тіло моє, яке я за життя світові дам".
52 Тоді між собою сперечатися стали юдеї, промовляючи: "Як же він може дати нам тіла спожити?"
53 І сказав їм Ісус: "Істино, істино кажу вам, що коли ви не споживатимете тіла Сина Людського й не питимете кров його, то в собі ви не матимете життя.
54 Хто тіло моє споживає та кров мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу я останнього дня.
55 Бо тіло моє то правдива пожива, моя ж кров — то правдиве пиття.
56 Хто тіло моє споживає та кров мою п'є, той у мені перебуває, а я в ньому.
57 Як живий Батько послав мене, і живу я Батьком, так і той, хто мене споживає, житиме мною.
58 Ось хліб, що з неба зійшов. Не як ваші батьки їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той житиме повік!"
59 Оце він промовляв, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 А багато з учнів його, почувши це, обурилися і гомоніли між собою: "Хто слухати може це?"
61 А Ісус знаючи це, що учні його на те ремствують, сказав до них: "Для вас це є каменем спотикання?
62 А як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше він був, що тоді?
63 Дух оживляє, тіло ж не дає нічого. Слова, що їх я промовляв до вас, то дух і життя.
64 Але є дехто з вас, хто не вірить". Бо Ісус знав ще спочатку тих, хто не вірять, і хто видасть його.
65 І сказав він: "Я тому й казав вам, що до мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Батька дане те".
66 І з того часу відпали багато з учнів його і не ходили вже з ним.
67 І запитав Ісус дванадцятьох: "Чи не маєте бажання й ви відійти?"
68 Відповів йому Симон Петро: "До кого ми підемо, Господе? Ти маєш слова життя вічного.
69 Ми ж дізналися й повірили, що ти — Христос, Син Бога живого!"
70 А Ісус сказав їм: "Хіба не дванадцятьох я вас обрав? Та один з вас видасть мене"...
71 Це сказав він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав його видати, хоч він був один з дванадцятьох.
Вiд Iвана 7
1 Після цього Ісус ходив по Галілеї, і не йшов до Юдеї, бо юдеї шукали нагоди, щоб убити його.
2 А надходило свято юдейське, Кучки.
3 І сказали до нього брати його: "Піди звідси до Юдеї, щоб і учні твої побачили справи твої, які ти робиш.
4 Таємно-бо не робить нічого ніхто, а прагне бути відомий. Коли ти таке робиш, то вияви себе світові".
5 Бо не вірили в нього навіть брати його.
6 А Ісус сказав до них: "Не настав ще мій час, але завжди готовий час ваш.
7 Вас ненавидіти світ не може, а мене він ненавидить, бо я свідчу про лихі справи його.
8 Ви йдіть на це свято, я ж не піду, бо не настав ще мій час".
9 Сказавши це, він залишився в Галілеї.
10 Коли ж пішли на свято брати його, тоді й сам він таємно пішов.
11 А юдеї за свята шукали його, розпитуючи де він.
12 І розголос великий про нього в народі пройшов. Одні казали, що він добрий, а інші казали, що ні, ніби він зводить зі шляху народ...
13 Та відкрито про нього, побоюючись юдеїв, ніхто не казав.
14 Вже на середині свята Ісус у храм увійшов і навчав.
15 І дивувалися юдеї й казали: "Як він знає Писання, не вивчавши?"
16 А Ісус їм сказав: "Наука моя — не моя, а того, хто послав мене.
17 Коли прагне хто волю виконувати його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від себе самого кажу я.
18 Хто каже від себе самого, той власної слави шукає, а хто слави шукає того, хто послав його, той правдивий, і в ньому неправди нема.
19 Чи ж Закон вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас його не виконує.