Тоді сказав їй Ісус: "Правду ти сказала, що чоловіка не маєш.
18 П'ятьох-бо чоловіків ти мала, а стосовно того, кого маєш зараз, ти правду сказала, що не чоловік він тобі".
19 І сказала жінка до нього: "Бачу, пане, що пророк ти.
20 Батьки наші вклонялися Богові на цій ось горі, а ви стверджуєте, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятися".
21 Ісус сказав до неї: "Повір, жінко, мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі ви вклонятися Батькові не будете.
22 Ви вклоняєтеся тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємося тому, що знаємо, бо порятунок від юдеїв.
23 Але настає година, і вона вже настала, коли шанувальники правдиві вклонятимуться Батькові в дусі та в правді, бо Батько собі прагне таких шанувальників.
24 Бог є Дух, і ті, що його шанують, повинні в дусі та в правді шанувати".
25 І сказала жінка йому: "Я знаю, що прийде Месія, якого кличуть Христом, як він прийде, то все розповість нам".
26 А Ісус сказав: "Це я, що розмовляю з тобою"...
27 І тоді надійшли його учні і дивувалися, що з жінкою він розмовляв. Проте жоден з них не запитав: "Чого розмовляєш з нею й про що"
28 Покинула жінка тоді свою ємність для води, і побігши до міста, людям сказала:
29 "Ходіть-но, побачте того чоловіка, що сказав мені все про вчинки мої. Чи він не Христос?"
30 І вони повиходили з міста, і до нього прийшли.
31 Тим часом же учні просили його: "Вчителю, поїж!"
32 А він їм відповів: "Я маю поживу, якої не знаєте ви".
33 Запитували тоді один одного учні: "Хіба хто приніс йому їсти?"
34 Ісус сказав до них: "Пожива моя виконувати волю того, хто послав мене, і справу його довершити.
35 Чи не кажете ви: "Ще чотири місяці, і настануть жнива?" А я вам кажу: "Подивіться очима своїми на ниви, вони для жнив уже пополовіли!
36 А хто жне, той платню бере, та збирає врожай у життя вічне, щоб хто сіє й хто жне, разом раділи.
37 Бо це прислів'я правдиве: "Хто інший сіє, а хто інший жне".
38 Я вас жати послав, де ви не сіяли. Сіяли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли".
39 З того ж міста багато з самарян у нього повірили через слово жінки, що свідчила: "Він сказав мені все про вчинки мої!"
40 А коли самаряни до нього прийшли, то благали його, щоб у них залишився. І він перебув там два дні.
41 Значно ж більше вони повірили через слово його.
42 А до жінки казали вони: "Не через слово твоє ми вже віримо, самі-бо ми чули й дізналися, що справді він рятівник світу!"
43 Як минуло ж два дні, він звідти пішов у Галілею.
44 Бо Ісус сам казав, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
45 А коли він прийшов у Галілею, його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив він у Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
46 Тоді знову прийшов Ісус у Кану галілейську, де перемінив був він воду на вино. І був там один царський вельможа, що син його хворів у Капернаумі.
47 Він, почувши, що Ісус з Юдеї прибув до Галілеї, прийшов до ньго й благав його, щоб той зцілив йому сина, бо той помирав.
48 Ісус же промовив до нього: "Як знамен тих та чуд не побачите, не повірите!"
49 Царський вельможа звернувся до нього: "Піди, Господе, поки не померла дитина моя!"
50 І сказав до нього Ісус: "Іди, син твій житиме!" І повірив той слову Ісуса, й пішов.
51 А коли ще йшов він, то раби його вийшли на зустріч йому й повідомили, що син його одужав.
52 А він їх запитав про годину, о котрій стало краще йому. Вони ж відповіли: "Вчора о сьомій годині гарячка покинула його".
53 Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: "Син твій житиме". І повірив сам і всі, хто був у господі його.
54 Це було друге знамено, яке Ісус вчинив, як повернувся до Галілеї з Юдеї.
Вiд Iвана 5
1 Після того юдейське свято було, й Ісус пішов до Єрусалиму.
2 А в Єрусалимі, біля Овечої брами, є купальня, єврейською — Віфесда, що мала п'ять ґанків.
3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, чекаючи на зрушену воду.
4 Бо час від часу ангел Господній спускався до купальні, і зрушував воду, і хто перший заходив після того, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.
5 А був там один чоловік, що тридцять вісім років хворів.
6 Як Ісус його вгледів, що лежить, і знаючи, що багато він часу хворіє, запитав його: "Хочеш бути здоровим?"
7 Хворий відповів йому: "Пане, я не маю людини, щоб вона, як зрушено воду, до купальні всадила мене. Поки я дійду, то переді мною вже інший зайшов".
8 А Ісус сказав: "Вставай, візьми ложе своє та й ходи!"
9 І враз одужав цей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була,
10 тому сказали юдеї зціленому: "Зараз субота, і не годиться тобі брати ложе своє".
11 А він відповів їм: "Хто мене зцілив, той мені сказав: "Візьми ложе своє й ходи".
12 А вони запитали його: "Хто той чоловік, що тобі сказав: "Візьми ложе своє й ходи?"
13 Та не знав зцілений, хто він, бо Ісус загубився серед народу, що був там.
14 Після того Ісус зустрів у храмі його, та й промовив до нього: "Ось видужав ти. Тож не гріши вже, щоб не сталося тобі чого гіршого!15 Чоловік же пішов і юдеям повідомив, що той, хто зцілив його, то Ісус.
16 І тому розпочали юдеї переслідувати Ісуса, що таке він робив у суботу.
17 А Ісус сказав їм: "Батько мій досі працює, працюю й я".
18 І тому юдеї ще більше намагалися вбити його, що не тільки суботу порушував він, але й Бога Батьком своїм називав, тим прирівнюючи себе Богові.
19 А Ісус сказав їм: "Істино, істино кажу вам, що син нічого робити не може сам від себе, тільки те, що він бачить, що робить Батько, те так само й Син робить.
20 Бо Батько любить Сина, й показує йому все, що сам робить. І покаже йому ще більші справи від цих, щоб ви дивувалися.
21 Бо як мертвих Батько воскрешає й оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє.
22 Батько й не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23 щоб усі шанували й Сина, як шанують Батька. Хто не шанує Сина, не шанує Батька, що послав його.
24 Істино, істино кажу вам. Хто слухає слова мого, і вірить у того, хто послав мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, а переходить він від смерті в життя.
25 Істино, істино кажу вам, що настає година, і вже настала, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
26 Бо як має Батько життя в собі, так і Синові дав життя мати в собі.
27 І він дав йому силу судити, бо він Людський Син.
28 Не дивуйтеся цьому, бо надходить година, коли всі, хто в могилах, його голос почують,
29 і повиходять ті, що робили добро, на воскресіння життя, а котрі лихе робили, на воскресіння суду.
30 Я нічого не можу робити сам від себе. Як я чую, так і суджу, і мій суд справедливий, не шукаю-бо волі своєї, а волі Батька, що послав мене.
31 Коли свідчу про себе я сам, то свідчення моє неправдиве.
32 Є Інший, хто свідчить про мене, і я знаю, що правдиве свідчення, яким він свідчить про мене.
33 Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду.
34 Та я не від людини свідчення приймаю, але кажу це, щоб були ви врятовані.
35 Він світильником був, що палав і сяяв, та коротким було ваше бажання втішатися світлом його.
36 Але я маю свідчення більше за Іванове, бо те, що Батько доручив мені, щоб я виконав, ті справи, що я їх роблю, самі свідчать про мене, що Батько мене послав!
37 Та й Батько, що послав мене, сам засвідчив про мене, але ви ані голосу його не чули ніколи, ані образу його не бачили.
38 Навіть слова його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в того, кого він послав.
39 Дослідіть-но Писання, адже ви гадаєте, що в них матимете вічне життя, вони ж свідчать про мене!
40 Та до мене прийти ви не прагнете, щоб мати життя.
41 Від людей не приймаю я слави,
42 але я побачив, що любові до Бога в собі ви не маєте.
43 Я прийшов у ім'я свого Батька, та мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший в ім'я своє, того приймете ви.
44 Як ви можете вірити, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога єдиного, не ви прагнете?
45 Гадаєте, що я перед Батьком вас звинувачуватиму? Є, хто вас звинувачуватиме, Мойсей, що на нього ви сподіваєтеся!
46 Коли б ви Мойсеєві вірили, то й мені б повірили, бо про мене писав він.
47 Якщо написаному ним ви не вірите, то як повірите словам моїм?"
Вiд Iвана 6
1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіадського моря.
2 А за ним ішла безліч народу, бо бачили чуда його, що вчиняв над хворими.
3 Ісус же на гору зійшов, і сидів там з учнями своїми.
4 Наближалася ж Пасха, свято юдейське.
5 А Ісус, звівши очі свої та побачивши, яка безліч народу до нього йде, запитав Пилипа: "Де ми купимо хліба, щоб вони поживилися?"
6 Він же казав це, його випробовуючи, бо знав сам, що він має робити.
7 Пилип йому відповів: "І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожному з них бодай трохи дісталося".
8 Андрій, один з учнів його, брат Симона Петра, сказав йому:
9 "Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві риби, але що то на безліч таку!"
10 А Ісус сказав: "Скажіть людям сідати!" А була на тому місці велика трава. І сіло людей тисяч із п'ять.
11 А Ісус узяв хліб, і подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риби, скільки хотіли вони.
12 І як наїлися вони, він сказав до учнів своїх: "Зберіть, що залишилося, і збережіть".
13 І зібрали вони, що залишилося в тих, хто їв. І дванадцять повних кошиків наклали з п'яти ячних хлібів.
14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус вчинив, гомоніли: "Це справді той пророк, що мав прибути на світ!"
15 Ісус знаючи, що вони мають намір прийти та забрати його, щоб настановити царем, знову пішов сам на гору.
16 А як вечір настав, то зійшли його учні до моря.
17 І сівши до човна, попливли на інший бік моря, до Капернауму. Вже сутеніло, а Ісус все не приходив.
18 Море хвилювалося, бо дув сильний вітер.
19 Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що наближався, йдучи морем, і їх страх огорнув...
20 Він же сказав до них: "Це я, не лякайтеся!"
21 І вони взяли до човна його, і незабаром човен пристав до берега, до якого пливли.
22 А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми, і яким його учні відпливли самі.
23 А тим часом з Тіверіади до того місця, де вони їли хліб, як Господь вчинив був подяку, припливли інші човни.
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів його там нема, то посідали в човни самі та прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
25 І знайшовши його на тому боці моря, запитали: "Коли ти прибув сюди, Вчителю?"
26 Відповів їм Ісус: "Істино, істино кажу вам, що мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситилися.
27 Пильнуйте не про поживу, що гине, а про поживу, що залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо призначив на те його Бог Батько".
28 Вони ж його запитали: "Що ми маємо зробити, щоб доєднатися до справ Божих?"
29 Ісус відповів їм: "Вірити в того, кого він послав — ось справа Божа".
30 А вони сказали йому: "Яке ж буде від тебе знамено, щоб побачили ми й повірили тобі? Що ти зробиш?
31 Наші батьки їли манну в пустелі, як написано: "Хліб з неба їм дав на поживу"".
32 А Ісус їм сказав: "Істино, істино кажу вам, що не Мойсей хліб з неба вам дав, мій Батько дає вам хліб правдивий з неба.
33 Бо хліб Божий є той, хто сходить з неба й дає життя світові".
34 А вони сказали йому: "Давай, Господе, хліба такого нам завжди!"
35 Ісус же сказав їм: "Я хліб життя.