Так буває з кожним, хто від духа народжений".
9 Запитав його Никодим: "Як це статися може?"
10 Ісус відповів йому: "Ти вчитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш?
11 Істино, Істино кажу я тобі: "Ми промовляємо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте".
12 Коли я розповідаю вам про земне, та не вірите ви, то як же ви повірите, коли я розповідатиму вам про небесне?
13 І не сходив на небо ніхто, тільки той, хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі.
14 І як Мойсей підняв змія над пустелю, так мусить піднятий бути й Син Людський,
15 щоб кожен, хто вірить у нього, мав вічне життя.
16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірить у нього, не загинув, а мав життя вічне.
17 Бо Бог не послав свого Сина на світ, щоб він світ засудив, а щоб через нього світ врятувався.
18 Хто вірить у нього, не буде засуджений, хто ж не вірить, той вже засуджений, що не повірив в ім'я єдинородного Сина Божого.
19 Суд у тому, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більше полюбили, ніж світло, лихі-бо були їхні вчинки!
20 Бо кожен, хто коїть лихе, ненавидить світло і не приходить до світла, щоб не було викрито вчинків його.
21 А хто вчиняє за правдою, той до світла йде, щоб виявилися його вчинки, зроблені в Бозі".
22 По цьому прийшов Ісус та учні його до Юдеї, і він там мешкав з ними та христив.
23 А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води і приходили люди й христилися,
24 бо Іван не був ще ув'язнений.
25 І зчинилася суперечка Іванових учнів з юдеями про очищення.
26 І прийшли до Івана вони та й сказали йому: "Вчителю, той, хто був з тобою по той бік Йордану, про якого ти свідчив, ото й він христить і до нього всі йдуть".
27 Іван відповів: "Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.
28 Ви самі мені свідчите, шо я казав: "Я не Христос, але посланий я перед ним".
29 Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Так оце і я радістю наповнився!
30 Він має рости, я ж незначним ставати.
31 Хто зверху приходить, той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і промовляє по-земному. Хто приходить з неба, той над усіма,
32 і що бачив і чув, те він свідчить, та свідоцтва його не приймає ніхто.
33 Хто ж прийняв свідоцтво його, той підтвердив тим, що Бог правдивий.
34 Бо кого Бог послав, той Божі слова промовляє, бо духа дає Бог без міри.
35 Батько любить Сина, і дав усе в його руку.
36 Хто вірить у Сина, той має вічне життя, а хто в Сина не вірить, той життя не побачить, а матиме на собі гнів Божий".
Вiд Iвана 4
1 Як Господь же дізнався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
2 хоч Ісус не христив сам, а учні його,
3 він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
4 І потрібно було Самарію йому переходити.
5 Отож, прибув він до самарійського міста Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
6 Там же була криниця Якова. І Ісус, зморений переходом, сів отак край криниці. Було близько шостої години.
7 Надійшла ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус сказав до неї: "Дай напитися мені!"
8 Бо учні його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
9 Тоді запитала його самарянка: "Як же ти, будучи юдеєм, просиш напитися від мене, самарянки?" Вона так сказала, бо юдеї з самарянами не мали ніяких зносин.
10 Ісус відповів їй: "Коли б знала ти, що то Божий дар і хто той, що в тебе просить напитися, ти б у нього просила і він тобі дав би живої води".
11 А жінка сказала до нього: "І черпака в тебе, пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш ти воду живу?
12 Чи ти більший за нашого батька Якова, що нам дав цю криницю, і він сам з неї пив, і сини його, і худоба його?"
13 Ісус відповів їй: "Кожен, хто воду цю п'є, спраги не матиме знову.
14 А хто питиме воду, що я йому дам, спраги не матиме повік, бо вода, що я йому дам, стане в ньому джерелом тієї води, що тече в життя вічне".
15 Жінка ж сказала до нього: "Дай мені, пане, цієї води, щоб не мала я спраги і сюди не приходила брати".
16 Ісус же їй відповів: "Іди, поклич чоловіка свого та й повертайся сюди".
17 А жінка сказала: "Чоловіка не маю"... Тоді сказав їй Ісус: "Правду ти сказала, що чоловіка не маєш.
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш зараз, не чоловік він тобі. Це ти правду сказала".
19 І сказала жінка до нього: "Бачу, пане, що пророк ти.
20 Батьки наші вклонялися Богові на цій ось горі, а ви стверджуєте, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятися".
21 Ісус сказав до неї: "Повір, жінко, мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі ви вклонятися Батькові не будете.
22 Ви вклоняєтеся тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємося тому, що знаємо, бо порятунок від юдеїв.
23 Але настає година, і вона вже настала, коли шанувальники правдиві вклонятимуться Батькові в дусі та в правді, бо Батько собі прагне таких шанувальників.
24 Бог є Дух і ті, що його шанують, повинні в дусі та в правді шанувати".
25 І сказала жінка йому: "Я знаю, що прийде Месія, якого кличуть Христосом, як він прийде, то все розповість нам".
26 А Ісус сказав: "Це я, що розмовляю з тобою"...
27 І тоді надійшли його учні і дивувалися, що з жінкою він розмовляв. Проте жоден з них не запитав: "Чого розмовляєш з нею і про що"
28 Покинула жінка тоді свою ємність для води і побігла до міста та й людям сказала:
29 "Ходіть-но, побачте того чоловіка, що сказав мені все про вчинки мої. Чи він не Христос?"
30 І вони повиходили з міста, і до нього прийшли.
31 Тим часом же учні просили його: "Вчителю, поїж!"
32 А він їм відповів: "Я маю поживу, якої не знаєте ви".
33 Запитували тоді один одного учні: "Хіба хто приніс йому їсти?"
34 Ісус сказав до них: "Пожива моя виконувати волю того, хто послав мене, і справу його довершити.
35 Чи не кажете ви: "Ще чотири місяці і настануть жнива?" А я вам кажу: "Подивіться очима своїми на ниви, вони для жнив уже пополовіли!
36 А хто жне, той платню бере, та збирає врожай у життя вічне, щоб хто сіє й хто жне, разом раділи.
37 Бо це прислів'я правдиве: "Хто інший сіє, а хто інший жне".
38 Я вас жати послав, де ви не сіяли. Сіяли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли".
39 З того ж міста багато з самарян в нього повірили через слово жінки, що свідчила: "Він сказав мені все про вчинки мої!"
40 А коли самаряни до нього прийшли, то благали його, щоб у них залишився. І він перебув там два дні.
41 Значно ж більше вони повірили через слово його.
42 А до жінки казали вони: "Не за слово твоє ми вже віримо, самі бо ми чули й дізналися, що справді він рятівник світу!"
43 Як минуло ж два дні, він звідти пішов у Галілею.
44 Сам бо казав Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
45 А коли він прийшов у Галілею, його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив він у Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
46 Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був він воду на вино. І був там один царський вельможа, що син його хворів у Капернаумі.
47 Він, почувши, що Ісус з Юдеї прибув до Галілеї, до нього прийшов і благав його, щоб пішов і сина йому зцілив, бо той помирав.
48 Ісус же промовив до нього: "Як знамен тих та чуд не побачите, не повірите!"
49 Царський вельможа звернувся до нього: "Піди, Господе, поки не померла дитина моя!"
50 І сказав до нього Ісус: "Іди, син твій житиме!" І повірив той слову Ісуса, й пішов.
51 А коли ще йшов він, то раби його вийшли на зустріч йому й повідомили, що син його одужав.
52 А він їх запитав про годину, о котрій стало краще йому. Вони ж відповіли: "Вчора о сьомій годині гарячка покинула його".
53 Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: "Син твій житиме". І повірив сам і всі, хто був у господі його.
54 Це було друге знамено, яке Ісус вчинив, як повернувся до Галілеї з Юдеї.
Вiд Iвана 5
1 Після того юдейське свято було і до Єрусалиму Ісус відійшов.
2 А в Єрусалимі, біля Овечої брами, є купальня, єврейською — Віфесда, що мала п'ять ґанків.
3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, чекаючи на зрушену воду.
4 Бо час від часу ангел Господній спускався до купальні, і зрушував воду, і хто перший заходив після того, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.
5 А був там один чоловік, що тридцять вісім років хворів.
6 Як Ісус його вгледів, що лежить, і знаючи, що багато він часу хворіє, запитав його: "Маєш бажання бути здоровим?"
7 Хворий відповів йому: "Пане, я не маю людини, щоб вона, як зрушено воду, до купальні всадила мене. Поки я дійду, то переді мною вже інший зайшов".
8 А Ісус сказав: "Вставай, візьми ложе своє та й ходи!"
9 І враз одужав цей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була,
10 тому сказали юдеї зціленому: "Зараз субота, і не годиться тобі брати ложе своє".
11 А він відповів їм: "Хто мене зцілив, той мені сказав: "Візьми ложе своє й ходи".
12 А вони запитали його: "Хто той чоловік, що тобі сказав: "Візьми ложе своє й ходи?"
13 Та не знав зцілений, хто він, бо Ісус загубився серед народу, що був там.
14 Після того Ісус зустрів у храмі його, та й промовив до нього: "Ось видужав ти. Тож більше не гріши, щоб не сталося тобі чого гіршого!15 Чоловік же пішов і юдеям повідомив, що той, хто зцілив його, то Ісус.
16 І тому розпочали юдеї переслідувати Ісуса, що таке він робив у суботу.
17 А Ісус сказав їм: "Батько мій досі працює, працюю й я".
18 І тому юдеї ще більше намагалися вбити його, що не тільки суботу порушував він, але й Бога Батьком своїм називав, тим прирівнюючи себе Богові.
19 А Ісус сказав їм: "Істино, істино кажу вам, що син нічого робити не може сам від себе, тільки те, що він бачить, що робить Батько, те так само й Син робить.
20 Бо Батько любить Сина і показує йому все, що сам робить. І покаже йому ще більші справи від цих, щоб ви дивувалися.
21 Бо як мертвих Батько воскрешає й оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє.
22 Батько й не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23 щоб усі шанували й Сина, як шанують Батька. Хто не шанує Сина, не шанує Батька, що послав його.
24 Істино, істино кажу вам.