А я перед вами допитав його, і не знаходжу в людині цій ані однієї провини такої, в яких ви його звинувачуєте.
15 Також Ірод, бо він відіслав його нам. І нічого, що на смерть заслуговувало б, він не вчинив.
16 Отже я покараю його й відпущу".
17 Бо повинен був їм відпустити одного на свято.
18 А народ став вгукувати: "Візьми цього, а відпусти нам Варавву!"
19 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство ув'язнений був.
20 І знову сказав їм Пилат, бажаючи відпустити Ісуса.
21 Та вигукували вони: "Розіпни, розіпни його!"
22 Він же втретє промовив до них: "Що ж лихого вчинив він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на ньому не знайшов. Отже я покараю його й відпущу".
23 А вони ще наполегливіше галасували, вимагаючи його розп'ясти. І це принесло свої плоди.
24 Пилат присудив, щоб було, як вони вимагали.
25 Відпустив їм Варавву, ув'язненого за повстання та вбивство, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
26 І як його вели, то схопили якогось Симона з Кірінеї, що з поля повертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом.
27 А за ним ішов натовп великий людей і жінки з натовпу плакали та голосили за ним.
28 А Ісус обернувся до них та й промовив: "Дочки Єрусалиму, не плачте за мною, за собою плачте й за дітьми своїми!
29 Бо ось дні настають, коли скажуть: "Щасливі неплідні, та утроби, які не народжували, і груди, що не годували"...
30 Тоді стануть казати горам: "Упадіть на нас", — а пагорбам: "Покрийте нас!"
31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?"
32 І вели з ним також двох злочинців інших на страту.
33 А коли прибули на те місце, що називають Череповище, розп'яли тут його та злочинців, одного праворуч від нього, а іншого ліворуч.
34 Ісус же промовив: "Батьку, пробач їм, бо не знають, що роблять вони!"... А як його одяг ділили, то кидали жереба.
35 А люди стояли й дивилися... Глузували з нього й старшини, промовляючи: "Він інших рятував, хай сам себе визволить, коли він Христос, Божий обранець!"
36 І вояки глузували з нього. Підходили й подавали йому оцет,
37 і казали: "Коли ти цар юдейський, врятуй себе сам!"
38 Був же й напис над ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: "Це цар юдейський".
39 А один з розп'ятих злочинців став зневажати його й сказав: "Якщо ти Христос? То врятуй себе й нас!"
40 І інший докоряв йому, кажучи: "Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Але ми справедливо засуджені, і належну платню за вчинки свої беремо, цей же нічого лихого не вчинив".
42 І сказав до Ісуса: "Згадай мене, Господе, коли прийдеш у царство своє!"
43 І промовив до нього Ісус: "Запевняю тебе, ти будеш зі мною сьогодні в раю!"
44 Наближалася шоста година, і темрява оповила землю аж до дев'ятої години...
45 І сонця не видно було, і в храмі завіса роздерлася навпіл...
46 І скрикнув гучно Ісус: "Батьку, у руки твої віддаю свого духа!" І це сказавши, він духа віддав...
47 Коли ж сотник побачив, що сталося, він Бога прославив, промовляючи: "Насправді праведний був чоловік цей!"
48 І весь натовп, який зійшовся на видовище це, як побачив, що сталося, бив у груди себе та повертався...
49 Усі ж знайомі його й ті жінки, що прийшли були з ним з Галілеї, здалека стояли й дивилися на це...
50 І ось чоловік на ім'я Йосип, що був радником синедріону, людина шанована і праведна,
51 не пристав він до ради та дій їхніх, з Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого царства,
52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
53 І Йосип, знявши його, обгорнув плащаницею, і поклав у могилу, що в скелі була висічена, і що в ній ніколи ніхто не лежав.
54 Це був день Приготування, і наставала субота.
55 А жінки, що прийшли були з ним з Галілеї, ішли слідом, і вони бачили могилу, і як покладене тіло його.
56 Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.
Вiд Луки 24
1 А дня першого в тижні прийшли вони вранці до могили, несучи наготовані пахощі,
2 та й застали, що камінь від могили відвалений був.
3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 І стояли вони безпорадні від цього, аж ось двоє чоловіків в одязі блискучому з'явилися біля них.
5 Налякані, вони посхиляли обличчя додолу, а ті сказали до них: "Чого ви шукаєте живого між мертвими?
6 Нема його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як він вам казав, коли ще перебував у Галілеї.
7 Він казав: "Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня"".
8 І згадали вони ті слова його.
9 А повернувшись від могили, про все те розповіли одинадцятьом та всім іншим.
10 То були: Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Яковова, та інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірили їм.
12 Петро ж устав та до могили побіг, і нахилившись, бачить лежать самі тільки покривала... І повернувся він до себе, і дивувався, що сталося...
13 І йшли двоє з них того ж дня в село Еммаус, що за шістдесят стадій від Єрусалиму.
14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.
15 І ото, як вони розмовляли і розпитували один одного, приєднався до них сам Ісус, і пішов разом з ними.
16 Очі ж їхні були стримані, щоб його не пізнали.
17 І запитав він їх: "Про що між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?"
18 І відгукнувся один на ім'я Клеопа до нього: "Ти мабуть у Єрусалимі захожий, що не знаєш, що сталося тут цими днями?"
19 І запитав він їх: "А що сталося?" А вони сказали йому: " Про те, що трапилося з Назарянином Ісусом, що пророком був, могутнім у справах та слові перед Богом і всім народом.
20 Як старші священики й наша старшина віддали його на суд смертний, щоб розп'ясти...
21 А ми сподівалися були, що це той, що має Ізраїля визволити. І сьогодні вже третій день, як усе оте сталося...
22 А жінки, що вранці були біля могили, нас здивували.
23 Вони тіла його не знайшли, повернулися й розповідали, що бачили явлення ангелів, які кажуть, що живий він...
24 І пішли з наших до могили, і знайшли так, як казали й жінки, та його не побачили"...
25 Тоді він сказав їм: "О, нерозумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали пророки!
26 Чи ж Христові не це перетерпіти треба було і ввійти в свою славу?"
27 І він розпочинаючи від Мойсея й пророків усіх, розтлумачив їм Писання, що про нього було.
28 І наблизилися вони до села, куди йшли. А він вдавав, ніби хоче йти далі.
29 А вони не пускали його й умовляли, щоб залишився з ними, бо вже вечоріло. І він увійшов, щоб з ними побути.
30 І ото, коли сів він з ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і ламаючи, їм подавав...
31 Тоді очі відкрилися їм і пізнали його. Але він став для них невидимий...
32 І казали вони один одному: "Чи ж не палало нам серце обом, коли промовляв він до нас на шляху, і коли розтлумачував нам Писання?"...
33 І встали вони, і повернулися до Єрусалиму, і знайшли там у зібранні одинадцятьох і тих, що з ними були,
34 які розповідали, що Господь насправді воскрес, і з'явився був Симонові.
35 А вони розповіли, що сталося було на шляху, і як пізнали його в ламанні хліба.
36 І як вони казали це, сам Ісус став між ними і промовив до них: "Мир вам!"
37 А вони налякалися, і думали, що бачать духа.
38 Він же промовив до них: "Чого ви стривожилися? І чого сумніви серця ваші заполонили?
39 Погляньте на руки мої та на ноги мої, це ж я сам! Доторкніться до мене і впевнитеся, бо не має дух тіла й кісток, а я, бачите, маю".
40 І промовивши це, показав він їм руки та ноги.
41 І як ще не йняли вони віри з радощів та дивувалися, він сказав їм: "Чи не маєте тут чогось поїсти?"
42 Вони ж подали йому шматок риби печеної та щільника медового.
43 І взявши, він їв перед ними.
44 І промовив до них: "Це слова, що казав я до вас, коли був ще з вами: "Потрібно, щоб виконалося все, що про мене в Законі Мойсеєвому, в Пророках і в Псалмах написане".
45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
46 І сказав він до них: "Як написано, так мав постраждати Христос і воскреснути з мертвих третього дня,
47 і щоб у ім'я його проповідувалося покаяння та пробачення гріхів між народів усіх, розпочинаючи від Єрусалиму.
48 А ви свідки того.
49 І ось я посилаю на вас обітницю мого Батька, а ви залишайтеся в місті, аж поки одягнетеся силою з висоти".
50 І він вивів за місто їх аж до Віфанії. І здійнявши руки свої, поблагословив.
51 І як він благословив їх, то став віддалятися від них і підніматися в небо.
52 А вони вклонилися йому, і повернулися до Єрусалиму з великою радістю.
53 І завжди, перебуваючи в храмі, славили та хвалили Бога. Амінь.
ДОБРА НОВИНА ВІД ІВАНА
Вiд Iвана 1
1 На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.
2 Воно в Бога було споконвіку.
3 Усе через нього постало, і все, що постало, не постало без нього.
4 І життя було в ньому, і було життя світлом для людей.
5 А світло крізь темряву світить, і темрява невладна над ним.
6 Був один чоловік, посланий Богом, на ім'я Іван.
7 Він прийшов, щоб свідчити про світло, і щоб повірили всі через нього.
8 Він тим світлом не був, але свідчити мав він про світло.
9 Світлом правдивим був той, хто просвічує кожну людину, що приходить на світ.
10 Він у світі був, і світ через нього постав, але світ не пізнав його.
11 До своїх він прибув, та свої відцуралися його.
12 А всім, що його прийняли, він дав їм можливість дітьми Божими стати, тим, що вірять в ім'я його,
13 що вони не з крові, ані з бажань тілесних, ані з волі людської, а з волі Божої.
14 І Слово стало тілом, і перебувало між нами, повне Божої ласки та правди, і ми бачили славу його, славу первістка Батькового.
15 Іван свідчив про нього, промовляючи: "Це був той, що про нього казав я: "Той, хто прийде за мною, існував до мене, бо був перше, ніж я"".
16 Ми всі отримали з його повноти, а то Божа ласка на ласку.
17 Закон бо через Мойсея був даний, а Божа ласка та правда з'явилися через Ісуса Христа.
18 Ніхто Бога ніколи не бачив, єдинородний Син, що при грудях Батькових, сам виявив нам про нього.
19 А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та левитів, щоб запитали його: "Хто ти такий?"
20 І він визнав, і не зрікся, і сказав: "Я не Христос".
21 І запитали його: "А хто ж? Чи Ілля?" І відповів він: "Ні!" Чи пророк? "І відповів він: "Ні!"
22 Запитали ж його: "Хто ж ти такий? Скажи нам, щоб дати відповідь тим, хто послав нас.