Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. А тоді повертайся, та й іди вслід за мною!"
23 А він, коли почув це, то засмутився, бо був вельми багатий.
24 Як побачив Ісус, що той засмутився, то сказав: "Як важко багатим увійти в царство Боже!
25 Верблюдові легше пройти через вушко голки, ніж багатому в Боже царство ввійти"...
26 Ті ж, що чули, запитали: "Хто ж тоді може врятуватися?"
27 А він відповів: "Неможливе людям, можливе для Бога!"
28 І сказав Петро: "Ось усе ми покинули, та й пішли за тобою слідом".
29 А Ісус сказав їм: "Запевняю вас, що нема такого, хто б покинув оселю свою, або жінку, чи братів, чи батьків, чи дітей заради Божого царства,
30 не отримав би значно більше цього часу — життя вічне".
31 І взявши дванадцятьох, промовив до них: "Йдемо в Єрусалим, щоб здійснилося все, що писали пророки про Сина Людського.
32 Бо він виданий буде поганам, буде осміяний, скривджений та опльований,
33 і побивши нагаєм, уб'ють його, але третього дня він воскресне!"
34 Та з цього нічого вони не збагнули, і це перед ними закрите було, і сказаного вони не розуміли.
35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів при шляху й просив.
36 А коли він почув, що проходить народ, то запитав: "Що це таке?"
37 А йому відповіли, що проходить назарянин Ісус.
38 І став він гукати: "Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!"
39 А ті, що попереду йшли, сварилися на нього, щоб він замовк, а він ще гучніше кричав: "Сину Давидів, змилуйся наді мною!"
40 І зупинився Ісус, і привести його до себе звелів. А коли той наблизився до нього, то він запитав його:
41 "Чого бажаєш, щоб зробив я тобі?" А той відповів: "Господе, хай стану зрячим!"
42 Ісус же до нього сказав. "Стань зрячим! Твоя віра врятувала тебе!"
43 І в ту ж мить став той зрячим, і пішов вслід за ним, славлячи Бога. А всі люди, бачачи це, хвалили Бога.
Вiд Луки 19
1 І ввійшовши в Єрихон, Ісус переходив через нього.
2 І ось один багатий чоловік, головний митник на ім'я Закхей,
3 він мав велике бажання побачити Ісуса, який він, але через натовп не міг, бо був малий на зріст.
4 І знаючи яким шляхом мав він проходити, забіг наперед і виліз на фігове дерево.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору на нього й промовив: "Закхею, зійди додолу, бо сьогодні маю бути в будинку твоєму!"
6 І той зараз додолу зліз, і прийняв його з радістю.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, промовляючи: "Він до грішника в гості зайшов!"
8 Закхей же став і промовив до Господа: "Господе, половину маєтку свого я віддам убогим, а коли кого скривдив був чим, поверну вчетверо".
9 А Ісус сказав до нього: "Сьогодні на помешкання це порятунок прийшов, бо й він син Авраамів.
10 Адже Син Людський прийшов, щоб знайти та врятувати, що гине!"
11 Коли ж вони слухали це, розповів він ще одну приповість, бо він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що ось зараз має об'явитися Боже царство.
12 Тож він сказав: "Один чоловік знатного роду, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й повернутися.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав: "Торгуйте, аж поки повернуся".
14 Та співгромадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, щоб сказати, що вони не бажають мати його царем".
15 І коли він царство прийнявши, повернувся, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
16 І прийшов перший і сказав: "Пане, міна твоя принесла десять мін".
17 І відповів він йому: "Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами".
18 За ним другий прийшов і сказав: "Пане, твоя міна п'ять мін принесла".
19 Він же сказав і тому: "Будь і ти над п'ятьма містами".
20 І ще інший прийшов і сказав: "Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустині.
21 Бо я боявся тебе, ти ж бо людина жорстока, береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв".
22 І сказав той йому: "Вустами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я повернувшись, узяв би своє з прибутком?"
24 І сказав він присутнім: "Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має".
25 І сказали йому: "Пане, ось цей десять мін має".
26 Кажу бо я вам: "Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.
27 А тих ворогів моїх, які не бажали, щоб царював я над ними, приведіть сюди, і на очах моїх їх повбивайте".
28 А як це розповів, він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, що на Оливній горі, він двох учнів послав,
30 наказуючи: "Ідіть у село, яке перед вами, знайдете там прив'язаного віслюка, що на нього ніколи ніхто з людей не сідав. Відв'яжіть його й приведіть.
31 Коли ж вас хто запитає: "Нащо відв'язуєте?", скажіть тому так: "Господь потребує його"".
32 Посланці ж пішли, і зробили, як він їм був сказав.
33 А коли віслюка стали відв'язувати, господарі його їх запитали: "Нащо ви віслюка відв'язуєте?"
34 Вони ж відповіли: "Господь потребує його".
35 І вони привели до Ісуса його, і поклавши свій одяг на віслюка, посадили Ісуса.
36 Коли ж він їхав, вони стелили одяг свій на шляху.
37 А як він наближався вже до підніжжя гори Оливної, то весь натовп учнів, радіючи, почав гучно Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
38 промовляючи: "Благословенний Цар, що йде в Господнє ім'я! Мир на небесах і слава на висоті!"
39 А деякі фарисеї з народу сказали до нього: "Вчителю, заборони своїм учням!"
40 А він їм промовив у відповідь: "Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!"
41 І коли він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
42 і сказав: "О, якби ти хоч цього дня зрозуміло, що потрібне для миру тобі! Та зараз це сховане від очей твоїх.
43 Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і візьмуть в облогу тебе, і будуть тиснути тебе звідусюди.
44 І зрівняють із землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх"...
45 А коли він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,
46 до них кажучи: "Написано: "Оселя моя — оселя молитви", а ви з неї зробили печеру розбійників".
47 І він кожного дня у храмі навчав. А старші священики, книжники й поважні з народу шукали, як його вбити,
48 але не знаходили, як це зробити, бо весь народ горнувся до нього та слухав його.
Вiд Луки 20
1 І одного з тих днів, як навчав він у храмі людей, та добру новину звіщав, прийшли старші священики, книжники та старшини,
2 та й запитали в нього: "Скажи нам, якою владою ти робиш це? Або хто тобі владу цю дав?"
3 І промовив до них він у відповідь: "Запитаю й я вас:
4 Іванове хрищення з неба було, чи від людей?5 Вони ж міркували собі: "Коли відповімо, що з неба", скаже: "Чого ж ви йому не повірили?"
6 А як відповімо: "Від людей", то всі люди камінням поб'ють нас", бо були переконані, що Іван — то пророк.
7 І вони відповіли, що не знають, звідки...
8 А Ісус сказав їм: "То й я не скажу вам, якою владою я це роблю".
9 І він розповідати почав людям приповість оцю: "Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й надовго відбув.
10 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника. Та побили його винарі і відіслали ні з чим.
11 І знову послав він до них раба іншого, а вони й того зневажили й побили, та відіслали ні з чим.
12 І послав він ще третього, а вони й того поранили та вигнали.
13 Сказав тоді господар виноградника: "Що маю робити? Пошлю свого сина улюбленого, може його посоромляться"...
14 Винарі ж, як його вгледіли, міркували собі: "Це спадкоємець, замордуймо його, щоб спадщина нашою стала".
15 І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що ж зробить їм господар виноградника?
16 Він прийде та й знищить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж сказали: "Хай цього не станеться!"
17 А він поглянув на них та й сказав: "Що ж тоді означає написане: "Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!"
18 Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його".
19 А книжники й старші священики хотіли вбити його тієї години, бо вони розуміли, що про них він цю приповість сказав, але побоялися народу.
20 І вони слідкували за ним, і підіслали шпигунів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові його та видати урядові під владу намісника.
21 І вони запитали його: "Вчителю, знаємо ми, що ти добре промовляєш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, і наставляєш на Божий шлях правдиво.
22 Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?"
23 Знаючи ж їхню хитрість, сказав він до них: "Чого ви мене випробовуєте?
24 Покажіть динарія мені. Чий образ і напис він має?" Вони відповіли: "Кесарів".
25 А він їм сказав: "Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!"
26 І не могли вони перед людьми зловити на слові його. І дивувалися вони з його відповіді, та й замовкли.
27 І підійшли дехто з саддукеїв, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали його:
28 "Вчителю, Мойсей написав нам: "Як помре чий брат, який має жінку, а помре бездітний, то хай його брат візьме ту жінку, і продовжить рід брата свого.
29 Було ж сім братів. І перший, взявши жінку, бездітний помер.
30 І другий узяв був ту жінку, та й той помер бездітний.
31 І третій взяв був її, так само й усі семеро, і вони померли, не залишивши дітей.
32 А по всіх померла й жінка.
33 А в воскресінні котрому з них вона жінкою буде? Бо семеро мали за жінку її"".
34 Ісус же промовив у відповідь їм: "Одружуються люди цього світу.
35 А ті, що будуть гідні жити в новому світі і воскресіння з мертвих, не одружуватимуться,
36 і не помиратимуть, бо рівні вони ангелам, вони, будучи синами воскресіння, стануть синами Божими.
37 А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісака і Богом Якова.
38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в нього живуть".
39 Дехто ж з книжників сказали: "Вчителю, ти добре сказав!"
40 І вже не насмілювалися запитувати його ні про що.
41 І сказав він до них: "Кажуть, що Христос — син Давидів?
42 А сам Давид промовляв у книзі Псалмів: "Сказав Господь Панові моєму: "Сядь праворуч мене,
43 доки покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм!44 Отже, Давид його Паном кличе, то як же він йому син?"
45 І сказав він до всіх та до учнів своїх:
46 "Стережіться книжників, які прагнуть носити довгий одяг, полюбляють вітання на базарах, перші лавки в синагогах і почесні місця на бенкетах,
47 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжчий осуд приймуть!"
Вiд Луки 21
1 І поглянув він угору, і побачив заможних, що жертвували до скарбниці.
2 Побачив і вбогу вдову одну, що дві лепти туди вона вкинула.
3 І сказав він: "Істино, що ця вбога вдова вкинула більше за всіх!
4 Бо всі клали від надлишку свого в дар Богові, вона ж поклала з убозтва свого весь пожиток, що мала"...
5 Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений коштовним камінням та дарами, тоді він сказав:
6 "Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не залишиться й каменя на камені, який не зруйнується"...
7 І запитали його: "Вчителю, коли ж це станеться? І яка буде ознака, коли має розпочатися це?"
8 Він же відповів: "Стережіться, щоб вас хто не звів.