Щодня народжується 260 тисяч дітей. Ця потреба людства в душах означає, що вони повинні у звичайному порядку надходити із духовного світу, причому з резерву менш розвинутих істот: оскільки їм потрібно частіше втілюватися, щоб прогресувати, то більша ймовірність, що вони народжуватимуться знову і знову.
Я з розумінням ставлюся до почуттів пацієнтів, які, як я знаю, знаходяться на початкових щаблях розвитку. Багато пацієнтів, які приходять до мене вперше, кажуть: "Я знаю, що я стара душа, але у мене в житті є проблеми, з якими мені важко впоратися". Ми всі хочемо бути розвинутими душами, тому що більшість людей не люблять, коли їх вважають новачками у будь-чому. Кожен випадок є унікальним. Існує безліч рухливих, мінливих рис у характері кожної душі, в індивідуальній швидкості їх розвитку та в якості Гідів, призначених ним. Я бачу своє завдання у тому, щоб пропонувати Суб'єктам пояснення чи інтерпретацію того, що вони повідомляють мені про просування своєї душі.
У мене було багато випадків, коли пацієнти втілювалися протягом багатьох тисячоліть — аж до 30 000 років — і все ще перебували на рівнях І та ІІ. У деяких випадках спостерігалося протилежне, хоча прискорений духовний розвиток — незвичайне явище. У процесі духовного навчання, як і в будь-якій освітній системі, різні учні стикаються з різними труднощами і знаходять якісь завдання складніші за інші. Одна з моїх пацієнток за 850 років своїх численних життів не могла перемогти заздрість, але у цьому житті їй не було важко перебороти свою нетерпимість. Інший пацієнт витратив близько 1700 років, шукаючи будь-які можливості панувати над іншими людьми. Проте, врешті-решт, він знайшов співчуття.
Наведений нижче Випадок демонструє зовсім молоду душу. Ця пацієнтка поки що не могла повідомити про якесь завдання, яке має її духовна група, тому що вона прожила всього кілька життів. У своєму першому житті вона була вбита під час нашестя монголів у Північну Сирію в 1260 році. Її поселення було захоплено та повністю вирізано усе населення, коли їй було всього п'ять років. Тоді її звали Шейбез.
Випадок 20
Д-р Н.: Шейбез, тепер, коли Ви померли і повернулися до духовного світу, розкажіть мені, що Ви відчуваєте.
СУБ'ЄКТ: (кричить) Я обдурена! Це життя виявилося таким жорстоким! Я була лише маленькою дівчинкою, нездатною нікому допомогти. Яка помилка!
Д-р Н.: Хто зробив цю помилку?
СУБ'ЄКТ: (змовницьким тоном) Мій керівник. Я довірилася його рішенню, але він неправильно зробив, що послав мене в це жорстоке життя, де мене вбили до того, як я почала по-справжньому жити.
Д-р Н.: Але ви погодилися прийняти тіло Шейбез?
СУБ'ЄКТ: (засмучено) Я не знала, що Земля виявиться таким жахливим, страшним місцем — мені не розповіли про всі факти, — і все це дурне життя було помилкою, і мій керівник відповідальний за неї.
Д-р Н.: Ви не зробили жодного уроку з цього життя?
СУБ'ЄКТ: (пауза) Я почала вчитися любити... так, це було чудово... мій брат... батьки... але все так швидко закінчилося...
Д-р Н.: Чи отримали Ви щось хорошого з цього життя?
СУБ'ЄКТ: Мій брат Ахмед... бути з ним...
Д-р Н.: Чи є Ахмед у Вашому нинішньому житті?
СУБ'ЄКТ: (раптом мій Суб'єкт піднімається з крісла) Не можу повірити! Ахмед — це мій чоловік Біл — та сама особистість, як це можливо?
Д-р Н.: (заспокоївши Суб'єкта, я пояснив процес переходу душі у нове тіло і потім продовжив) Чи бачите Ви Ахмеда зараз, повернувшись у духовний світ, залишивши тіло Шейбез?
СУБ'ЄКТ: Так, наш керівник зводить нас тут... де ми стоїмо.
Д-р Н.: Чи випромінює Ахмед той самий колір енергії, як і Ви, чи є відмінності?
СУБ'ЄКТ: (пауза) Ми... обидвоє білі.
Д-р Н.: Опишіть, що ви там робите.
СУБ'ЄКТ: Поки наш керівник походжає туди-сюди, Ахмед і я... просто працюємо разом.
Д-р Н.: Що ви робите?
СУБ'ЄКТ: Ми з'ясовуємо, що ми думаємо про себе — наш досвід на Землі. Мені ще шкода, що нас так швидко вбили... але там було щастя... сонце... повітря Землі... кохання.
Д-р Н.: Поверніться назад, у період, що передував Вашому спільному життю з Ахмедом, коли Ви, можливо, були самі. Що Ви відчували, коли Вас творили? Що це таке?
СУБ'ЄКТ: (досить збуджено) Я не знаю... я просто була там... з думкою...
Д-р Н.: Чи пам'ятаєте Ви момент, коли під час Вашого створення Ви вперше почали думати як розумна істота?
СУБ'ЄКТ: Я усвідомлювала... я існувала... але я не знала себе як таку, доки мене не перемістили в це спокійне місце разом з Ахмедом.
Д-р Н.: Ви кажете, що Ваше усвідомлення своєї індивідуальної особистості стало більш виразним, коли Ви почали взаємодіяти з іншою душею, окрім Вашого Гіда?
СУБ'ЄКТ: Так, з Ахмедом.
Д-р Н.: Продовжуйте залишатися у тому ж проміжку часу, до зустрічі з Ахмедом. Що далі Ви відчуваєте?
СУБ'ЄКТ: Тепло... дбайливість... мій розум відкривається... потім вона була зі мною.
Д-р Н.: Вона? Я думав, що ваш керівник з'явився Вам у вигляді чоловіка?
СУБ'ЄКТ: Я не його маю на увазі... хтось був поруч зі мною... якась присутність... матері та батька... головним чином матері...
Д-р Н.: Яка присутність?
СУБ'ЄКТ: Я не знаю... ніжне світло... мінливі риси... я не можу вловити їх... звернення до мене, сповнене любові... підбадьорююча підтримка...
Д-р Н.: Це було під час Вашого створення як душі?
СУБ'ЄКТ: Так... все це туманно... були інші... помічники... коли я народилася.
Д-р Н.: Що ви можете розповісти мені про місце Вашого створення?
СУБ'ЄКТ: (Довга пауза) Інші... люблять мене... в "яслах"... потім ми пішли... і я була з Ахмедом і нашим керівником.
Д-р Н.: Хто насправді створив Вас і Ахмеда?
СУБ'ЄКТ: Єдиний.
Я дізнався, що у духовному світі, схоже, існує свого роду "пологове відділення" для новонароджених душ. Один пацієнт розповідав мені: "Це місце, де дитяче світло розподіляється по осередках, сотах, з яких, немов із яєць, ось-ось вилупляться "пташенята".
У Розділі 4 про душі, що відхилилися, ми бачили, як можуть бути "перемодельовані" пошкоджені душі. Я припускаю, що центри творення, описані Шейбез, мають аналогічні функції. У наступному Розділі, у Випадку 22, ми отримаємо більше роз'яснень щодо духовних зон створення особистості, де із сирої, невизначеної енергії можна вивести, сформувати те, що ми називаємо нашим "Я", або особистістю.
Суб'єкт 20 має деякі очевидні риси незрілої душі. Це 67-річна жінка, життя якої складалося доволі несприятливим чином. Вона не виявляла ані великодушності та душевної щедрості по відношенню до інших, ані особистої відповідальності за свої дії. Ця пацієнтка прийшла до мене у пошуках відповідей на питання про те, чому життя "обдурило мене і не принесло щастя". З нашого сеансу ми дізналися, що Ахмед був її першим чоловіком Біллом. Вона давно залишила його заради іншого чоловіка, з яким вона також розлучилася через свою нездатність підтримувати тісний зв'язок із людьми. Вона також не відчувала спорідненої близькості до жодного із своїх дітей.
Душа-початківець може прожити багато життів у стані розгубленості та бездіяльності, відчуваючи вплив земних умов, які відрізняються від злагодженості та підтримуючої душу гармонії духовного світу. Менш розвинені душі схильні відмовлятися від своєї волі, підкоряючись владним, регуляторним аспектам людського суспільства, соціально-економічну структуру якого зумовлює наявність великої кількості людей, які займають підлегле або залежне становище. Недосвідчені душі в таких обмежених умовах страждають на відсутність незалежного мислення. Вони також схильні бути егоцентричними і важко приймають інших такими, якими вони є.
Я не хотів би давати абсолютно безрадісний опис душ, що становлять значну більшість населення нашого світу (якщо відсоток цієї категорії душ справді високий, згідно з моїми підрахунками). Душі нижчого рівня також можуть жити життям, у якому багато позитивних елементів. В іншому випадку, ніхто не міг би розвинутися. Не слід навішувати жодних ярликів на ці душі, тому що кожна душа колись була початківцем.
Якщо ми сердимося, обурюємось або виявляємося збитими із пантелику через наші життєві ситуації, це не обов'язково означає, що наша душа нерозвинена. Розвиток душі — це складний процес, у якому всі ми поступово прогресуємо — по-різному у різних сферах. Важливо визнавати свої помилки, уникати самовикриття, мати мужність і виявляти достатню самостійність, постійно вносячи поправки до нашого життя.
Одним із явних показників того, що душа вже виросла зі статусу новачка, є її вихід із відносної ізоляції у духовному світі. Разом з іншими новачками її переміщають із маленьких родових коконів у групи початкових душ. На цьому етапі зменшується їх залежність від пильного нагляду та особливої опіки з боку їх гідів.
Для молодих душ їхнє перше усвідомлення того, що вони є частиною групи подібних до них душ, стає джерелом великої радості. В основному, як я помітив, ця важлива духовна подія відбувається до кінця п'ятого життя на Землі, незалежно від того, як довго душа-початківець знаходилася у частковій ізоляції. Деякі істоти цих нових духовних груп є душами родичів та друзів, з якими молода душа спілкувалася у своїх перших життях на Землі. Що особливо важливо у процесі формування нової первинної групи душ, те, що ці члени групи є новими душами, вперше зібраними разом у духовному світі.
У Розділі 7, про розподіл або розміщення душ, ми бачили, як виглядала духовна група Суб'єкта 16, коли він повернувся після чергового життя, як вивчався досвід життя по живих картинках. Суб'єкт 21 більш детально розповість про динаміку духовної групи та про те, який сильний вплив мають члени групи один на одного. Здатність тієї чи іншої душі розуміти певні уроки може бути сильнішою або слабшою — залежно від схильностей, мотивації та досвіду минулого втілення. Первинні групи із самого спочатку так задумані, щоб її члени могли підтримувати один одного, володіючи своїми специфічними особливостями і будучи особливо сприйнятливими. На Землі не існує такого тісного взаємозв'язку або "зчеплення" душ.
Хоча наступний Випадок представляє думку одного члена групи, його надсвідомий розум дає об'єктивну оцінку процесів, які відбуваються у групі.