Не можете служити Богові й Мамоні одночасно"!
14 Чули все це й фарисеї, що гроші полюбляли, та й стали сміятися з нього.
15 Він же промовив до них: "Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що-бо високе в людей, те перед Богом — огида.
16 Закон і пророки були до Івана. Відтоді звіщається добра новина про царство Боже, і кожен силкується втиснутися в нього.
17 Швидше зникнуть небо й земля, аніж одна риска з Закону.
18 Кожен, хто жінку свою відпускає, і бере собі іншу, той вчиняє перелюб. І хто побереться з тією, яку хтось відпустив, той буде перелюбником.
19 Один чоловік був багатий, одягався в порфіру й віссон і щоденно в розкоші бенкетував.
20 Був і вбогий один, на ім'я Лазар, що лежав при воротах його, струпами вкритий,
21 і радів крихтам, що зі столу багатого падали. Собаки ж приходили й рани лизали йому...
22 Та ось сталося, що вбогий помер, і на Авраамові груди віднесли його ангели. Помер же й багатий, і його поховали.
23 І терплячи муки в пеклі, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на грудях його.
24 І він закричав: "Змилуйся, батьку Аврааме, наді мною, і пошли мені Лазаря, хай вмочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цьому!"...
25 Авраам же промовив: "Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе, тому зараз він тут тішиться, а ти мучишся.
26 А крім того всього, між нами та вами велика безодня постала, так що ті, хто прагнуть перейти звідси до вас чи звідти до нас, не зможуть того зробити".
27 А він відповів: "Благаю тебе, батьку, щоб його ти послав у оселю батька мого,
28 бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не потрапили до місця страждання!"
29 Авраам же сказав: "Вони мають Мойсея й Пророків, хай слухають їх!"
30 А той сказав: "Ні ж бо, батьку Аврааме, адже коли прийде хто з мертвих до них, то вони покаються".
31 Відповів він йому: "Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й з мертвих воскресне, не йнятимуть віри!
Вiд Луки 17
1 І сказав він до учнів своїх: "Неминуче прийде випробування, але лихо тому, через кого приходить воно!
2 Краще такому було б жорно на шию почепити та й кинути його в море, аніж щоб завдав ін клопоту одному з оцих малих!
3 Слідкуйте за собою! Коли завинить твій брат, докори йому, а коли він покається, то пробач йому.
4 Хоча б і сім раз на день він завинив проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, промовляючи: "Каюся, пробач його!5 І сказали апостоли Господові: "Додай нам віри!"
6 А Господь відповів: "Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: "Вирвися з коренем і пересадися до моря", то й послухала б вас!
7 Хто з вас, маючи раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він повернеться з поля: "Іди мерщій та сідай до столу?"
8 Але чи ж не скаже йому: "Приготуй що вечеряти, підпережися і мені прислуговуй, поки я їстиму й питиму, а потому ти сам їстимеш та питимеш?"
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?
10 Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: "Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що мали зробити!"
11 І коли він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.
12 І коли входив до одного села, зустріли його десятеро прокажених, що стали поодаль.
13 І гукали вони голосно: "Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!"
14 І побачивши їх, він промовив до них: "Підіть і покажіться священикам!" І коли вони йшли, то очистилися...
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то повернувся, і почав голосно славити Бога.
16 І припав він обличчям до ніг його, дякуючи йому. А то самарянин був...
17 Ісус же сказав: "Чи не десять очистилося, а дев'ять же де?
18 Чому не повернулися вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?"
19 І сказав він йому: "Підведися і йди, твоя віра врятувала тебе!"
20 А як фарисеї запитали його, коли царство Боже прийде, то він їм відповів: "Царство Боже не прийде помітно,
21 і не скажуть: "Ось тут", чи: "Там". Бо Боже царство всередині вас!"
22 І сказав він до учнів: "Прийдуть дні, коли жадатимете побачити один із днів Сина Людського, та не побачите...
23 І скажуть до вас: "Ось тут", чи: "Ось там", не йдіть, і за ним не біжіть!
24 Бо як блискавка, блиснувши, світить з одного краю під небом до іншого краю, так буде свого дня й Син людський.
25 А перше належить багато страждати йому, і відцурається рід цей від нього...
26 І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:
27 їли, пили, одружувалися, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу, прийшов же потоп, і всіх знищив.
28 Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували.
29 Того ж дня, як Лот вийшов із Содому, вогонь із сіркою з неба зійшов і всіх знищив.
30 Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!
31 Хто буде того дня на даху, а речі його в будинку, хай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само хай назад не повертається,
32 пам'ятайте про Лотову жінку!
33 Хто дбатиме про збереження своєї душі, той втратить її, а коли хто втратить, той збереже її живою.
34 Кажу вам, що з двох, які будуть тієї ночі на одному ліжку, один візьметься, а інший полишиться.
35 Дві молотитимуться разом, одна візьметься, а інша полишиться.
36 Двоє будуть на полі, один візьметься, а інший полишиться!"
37 І казали вони йому у відповідь: "Де, Господе?" А він відповів їм: "Де труп, там зберуться й орли"...
Вiд Луки 18
1 І він розповів їм і приповість про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
2 промовляючи: "У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.
3 У тому ж місті вдова перебувала, що до нього приходила з проханням про захист її від супротивника.
4 Але він довго зволікав. А згодом подумав собі та й сказав: "Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
5 але через те, що вдова ця докучає мені, то візьму під захист її, щоб вона без кінця не ходила й не набридала".
6 І сказав Господь: "Чи чуєте, що каже суддя цей неправдивий?
7 А чи ж Бог не захистить обраних своїх, що голосять до нього день і ніч, хоч і бариться він щодо них?
8 Кажу вам, що він незабаром їх захистить! Та Син Людський, як прийде, чи він на землі знайде віру?"...
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, він приповість оцю розповів:
10 "Два чоловіки до храму ввійшли помолитися, один фарисей, а інший був митник.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: "Дякую, Боже, тобі, що я не такий, як інші люди: здирники, неправедні, перелюбники, або як цей митник.
12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!"
13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: "Боже, будь милостивий до мене грішного!"...
14 Кажу вам, що цей повернувся до оселі своєї більше виправданий, аніж той. Бо кожен, хто високої думки про себе, буде принижений, хто ж принижує себе, той підвищений буде".
15 До нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 А Ісус їх покликав та й сказав: "Не забороняйте дітям приходити до мене, бо таких царство Боже.
17 Запевняю вас: "Хто Божого царства не прийме, як дитина, той у нього не ввійде!18 І запитав його один із очільників: "Добрий Вчителю, що робити мені, щоб успадкувати вічне життя?"
19 Ісус же йому відповів: "Чого кличеш мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки сам Бог!
20 Знаєш заповіді: "Не роби перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір"".
21 А він сказав: "Усе це я виконав від юнацтва свого!"
22 Як почув це Ісус, то сказав до нього: "Одного тобі ще бракує. Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. А тоді повертайся, та й іди вслід за мною!"
23 А він, коли почув це, то засмутився, бо був вельми багатий.
24 Як побачив Ісус, що той засмутився, то сказав: "Як важко багатим увійти в царство Боже!
25 Верблюдові легше пройти через вушко голки, ніж багатому в Боже царство ввійти"...
26 Ті ж, що чули, запитали: "Хто ж тоді може врятуватися?"
27 А він відповів: "Неможливе людям, можливе для Бога!"
28 І сказав Петро: "Ось усе ми покинули, та й пішли за тобою слідом".
29 А Ісус сказав їм: "Запевняю вас, що нема такого, хто б покинув оселю свою, або жінку, чи братів, чи батьків, чи дітей заради Божого царства,
30 не отримав би значно більше цього часу — життя вічне".
31 І взявши дванадцятьох, промовив до них: "Йдемо в Єрусалим, щоб здійснилося все, що писали пророки про Сина Людського.
32 Бо він виданий буде поганам, буде осміяний, скривджений та опльований,
33 і побивши нагаєм, уб'ють його, але третього дня він воскресне!"
34 Та з цього нічого вони не збагнули, і це перед ними закрите було, і сказаного вони не розуміли.
35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів при шляху й просив.
36 А коли він почув, що проходить народ, то запитав: "Що це таке?"
37 А йому відповіли, що проходить назарянин Ісус.
38 І став він гукати: "Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!"
39 А ті, що попереду йшли, сварилися на нього, щоб він замовк, а він ще гучніше кричав: "Сину Давидів, змилуйся наді мною!"
40 І зупинився Ісус, і привести його до себе звелів. А коли той наблизився до нього, то він запитав його:
41 "Чого бажаєш, щоб зробив я тобі?" А той відповів: "Господе, хай стану зрячим!"
42 Ісус же до нього сказав. "Стань зрячим! Твоя віра врятувала тебе!"
43 І в ту ж мить став той зрячим, і пішов вслід за ним, славлячи Бога. А всі люди, бачачи це, хвалили Бога.
Вiд Луки 19
1 І ввійшовши в Єрихон, Ісус переходив через нього.
2 І ось один багатий чоловік, головний митник на ім'я Закхей,
3 він мав велике бажання побачити Ісуса, який він, але через натовп не міг, бо був малий на зріст.
4 І знаючи яким шляхом мав він проходити, забіг наперед і виліз на фігове дерево.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору на нього й промовив: "Закхею, зійди додолу, бо сьогодні маю бути в будинку твоєму!"
6 І той зараз додолу зліз, і прийняв його з радістю.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, промовляючи: "Він до грішника в гості зайшов!"
8 Закхей же став і промовив до Господа: "Господе, половину маєтку свого я віддам убогим, а коли кого скривдив був чим, поверну вчетверо".
9 А Ісус сказав до нього: "Сьогодні на помешкання це порятунок прийшов, бо й він син Авраамів.
10 Адже Син Людський прийшов, щоб знайти та врятувати, що гине!"
11 Коли ж вони слухали це, розповів він ще одну приповість, бо він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що ось зараз має об'явитися Боже царство.
12 Тож він сказав: "Один чоловік знатного роду, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й повернутися.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав: "Торгуйте, аж поки повернуся".
14 Та співгромадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, щоб сказати, що вони не бажають мати його царем".
15 І коли він царство прийнявши, повернувся, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
16 І прийшов перший і сказав: "Пане, міна твоя принесла десять мін".
17 І відповів він йому: "Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами".
18 За ним другий прийшов і сказав: "Пане, твоя міна п'ять мін принесла".
19 Він же сказав і тому: "Будь і ти над п'ятьма містами".
20 І ще інший прийшов і сказав: "Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустині.
21 Бо я боявся тебе, ти ж бо людина жорстока, береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв".
22 І сказав той йому: "Вустами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я повернувшись, узяв би своє з прибутком?"
24 І сказав він присутнім: "Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має".
25 І сказали йому: "Пане, ось цей десять мін має".
26 Кажу бо я вам: "Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.
27 А тих ворогів моїх, які не бажали, щоб царював я над ними, приведіть сюди, і на очах моїх їх повбивайте".
28 А як це розповів, він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, що на Оливній горі, він двох учнів послав,
30 наказуючи: "Ідіть у село, яке перед вами, знайдете там прив'язаного віслюка, що на нього ніколи ніхто з людей не сідав.