І тішився весь народ усіма славними вчинками, які він робив!
18 Він же промовив: "До чого подібне царство Боже, і до чого його прирівняю?
19 Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своєму саду. І воно виросло, і деревом стало, і кублилось птаство небесне на гілках його".
20 І ще сказав він: "З чим порівняю я Боже царство?
21 Подібне воно до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки борошна, аж поки все вкисне".
22 І навчав він по містах та селах, йдучи до Єрусалиму.
23 І звернувся до нього один: "Господе, хіба буде мало врятованих?" А він відповів:
24 "Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, що багато намагатимуться ввійти, та не зможуть!
25 Як устане Господар та двері замкне, ви стоятимете знадвору, та стукатимете в двері.
26 Тоді скажете ви: "Ми їли й пили перед тобою і на вулицях наших навчав ти"...
27 А він вам відповість: "Кажу вам, не знаю я, звідки ви. Відійдіть від мене всі неправдиві!"
28 Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, Ісака, Якова та пророків усіх в царстві Божому, а себе ж вигнаних геть...
29 І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в царстві Божому засядуть!
30 І будуть останні, що стануть за перших, і перші, що стануть останніми!"
31 Аж тут підійшли фарисеї й сказали йому: "Іди звідси, бо Ірод має намір тебе вбити"...
32 А він сказав їм: "Ідіть і скажіть тому лисові: "Сьогодні та завтра я виганятиму демонів і зцілюватиму, а третього дня закінчу".
33 Одначе, мені треба і сьогодні і завтра, і наступного дня простувати далі, бо не може бути вбитий пророк поза Єрусалимом.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз я прагнув зібрати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не бажали!
35 Ось ваша оселя залишається порожньою для вас! Кажу-бо я вам: "Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: "Благословенний, хто йде в Господнє ім'я!
Вiд Луки 14
1 І сталося, що він у суботу ввійшов був до господи одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони спостерігали за ним.
2 І перед ним був один чоловік, хворий на водянку.
3 Ісус же запитав у законників та фарисеїв: "Чи годиться в суботу зцілювати, чи ні?"
4 Вони ж мовчали. А він, доторкнувшись, зцілив його та й відпустив...
5 І сказав він до них: "Коли віслюк або віл котрогось із вас упаде до криниці, то хіба він не витягне його суботнього дня?"
6 І вони не могли відповісти на це.
7 А як він побачив, що вони собі перші місця обирали, то розповів запрошеним приповість:
8 "Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних,
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав, щоб ти поступився йому місцем. І тоді тобі з соромом доведеться займати останнє місце...
10 Тож коли ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: "Приятелю, сідай вище!" Тоді буде честь тобі перед покликаними.
11 Хто бо підноситься буде впокорений, а хто впокорюється той піднесеться.
12 А тому, хто його покликав, він сказав: "Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе на взаєм.
13 А як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
14 і будеш щасливий, бо не мають вони чим віддячити тобі, і буде тобі нагорода за воскресіння праведних!"
15 Як почув це один з отих, що сиділи з ним при столі, то до нього сказав: "Щасливий, хто хліб споживатиме в Божому царстві!"
16 Він же до нього сказав: "Один чоловік влаштував був велику вечерю і запросив багатьох.
17 І послав він свого раба, коли настав час вечері сказати запрошеним, щоб приходили, бо вже все готове.
18 І почали всі відмовлятися. Перший попросив вибачити його, сказавши йому, що купив поле і він має піти оглянути його.
19 А другий попросив вибачити його і сказав, що купив собі п'ять пар волів тому піде спробувати їх.
20 І інший сказав, що одружився і через те не зможе прибути.
21 І повернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівався господар тоді, та й сказав до свого раба: "Піди негайно на вулиці та на провулки міські і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих".
22 І згодом раб повідомив: "Пане, зробив так, як звелів ти, та місця є ще".
23 І сказав пан рабові: "Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився будинок мій".
24 Кажу бо я вам, що жоден з запрошених не скуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та обраних мало!"
25 Ішло ж з ним багато людей. І звернувся він до них:
26 "Коли хто приходить до мене, і не зненавидить свого батька та матері, і жінки, і дітей, і братів, і сестер, і своєї душі, той не може бути учнем моїм!
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за мною, той не може бути учнем моїм!
28 Хто бо з вас, зібравшись поставити башту, перше не сяде й видатків не порахує, чи має потрібне на будівництво,
29 бо коли покладе він основу, але докінчити не зможе, всі, хто побачить, стали б глузувати з нього,
30 промовляючи: "Чоловік цей почав будувати, але докінчити не зміг"...
31 Або який цар, на якого йде війною інший цар, перше не сяде порадитися, чи спроможний він з десятьма тисячами зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
32 Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посланців до нього та й просить про мир.
33 Отак і кожен з вас, хто не зречеться усього, що має, не може бути учнем моїм.
34 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
35 Ні для землі, ні для добрива не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!"
Вiд Луки 15
1 Приходили до нього всі митники й грішники, щоб послухати його.
2 Фарисеї ж та книжники нарікали, що він приймає грішників і з ними їсть.
3 А він їм розповів оцю приповість:
4 "Котрий з вас, маючи сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустелі тих дев'яноста дев'яти, та й не піде шукати загубленої, аж поки не знайде її?
5 А знайшовши, кладе на плечі свої та радіє.
6 І прийшовши в господу, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: "Радійте зі мною, бо знайшов я свою загублену вівцю".
7 Кажу вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'яносто дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...
8 Або яка жінка, що має десять драхм, загубивши драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, ретельно шукаючи, аж поки не знайде?
9 А знайшовши, кличе приятельок і сусідок та й каже: "Радійте зі мною, бо знайшла я загублену драхму!"
10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих ангелів за одного грішника, який кається".
11 І він розповів, як у чоловіка одного було два сини.
12 І молодший сказав батькові: "Дай мені, батьку, належну частину маєтку!" І той поділив поміж ними маєток.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подався до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
14 А як він усе розтратив, настав голод великий у тому краї, і він опинився у скруті.
15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той послав його на поля свої пасти свиней.
16 І мріяв він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
17 Тоді він опам'ятався й сказав: "Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!
18 Піду я до батька свого, та й скажу йому: "Згрішив я, батьку, проти неба та проти тебе...
19 Негідний я вже називатися сином твоїм, прийми ж мене, як одного з своїх наймитів""...
20 І пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його і переповнився жалем, побіг і кинувся на шию йому, і цілував його!
21 І сказав до нього той син: "Згрішив я, батьку, проти неба та проти тебе, і вже негідний бути сином твоїм"...
22 А батько рабам своїм каже: "Принесіть негайно одяг найкращий, і його одягніть, і персня дайте на руку йому, а сандалі на ноги.
23 Заріжте теля вгодоване, будемо їсти й радіти,
24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був зник — і знайшовся!" І веселилися вони.
25 А син старший його був на полі. І коли він наближався до будинку, почув музики та танці.
26 І покликав одного зі слуг, та й запитав: "Що це таке?"
27 А той каже йому: "То повернувся твій брат і твій батько звелів зарізати теля вгодоване, бо ж здоровим його він прийняв".
28 І розгнівався той, і не бажав увійти. Тоді вийшов батько і став просити його.
29 А той відповів батькові: "Стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...
30 Коли ж цей син твій повернувся, що проїв твій маєток з повіями, ти для нього звелів зарізати теля вгодоване"...
31 І сказав він йому: "Ти завжди зі мною, дитино, і все моє — твоє!
32 Веселитися та тішитися треба було, бо брат твій був мертвий — і ожив, був зник — і знайшовся!"
Вiд Луки 16
1 Розповів же він і учням своїм, як один чоловік був багатий, і мав урядника, на якого, донесли, ніби він переводить маєток його.
2 І він покликав його, і до нього сказав: "Що це чую про тебе? Ти не порядкуватимеш у маєтку моєму, поки не прозвітуєш про роботу свою".
3 І почав урядник міркувати собі: "Що я робитиму, коли пан забере від мене порядкувати в маєтку його? Копати не можу, просити соромлюся.
4 Ось, що робитиму, щоб мене прийняли інші до обійстя свого, коли буду я звільнений".
5 І кликав він окремо кожного з боржників свого пана, та й запитав першого: "Скільки винен ти панові моєму?"
6 А той відповів: "Сто кадок оливи". І сказав він йому: "Візьми ось розписку свою і напиши, що ти винен п'ятдесят".
7 А потім запитав другого: "А ти скільки винен?" І той відповів: "Сто кірців пшениці". І сказав він йому: "Візьми ось розписку свою й напиши, що винен вісімдесят".
8 І пан похвалив урядника цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своєму поколінні кмітливіші в стосунках з людьми, ніж сини світла.
9 І я вам кажу: "Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли вичерпається воно, прийняли вас до вічних осель.
10 Хто вірний в найменшому, і в великому вірний, а хто несправедливий у найменшому, і у великому несправедливий.
11 Отож, коли в несправедливому багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?
12 І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?
13 Жоден раб не може служити двом панам, бо або одного зненавидить, а іншого любитиме, або триматиметься одного, а іншого знехтує.