А вони нікому нічого про те не розповідали.
37 А наступного дня, як зійшли з гори, зустрів його натовп великий.
38 І закричав один чоловік з натовпу: "Вчителю, благаю тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!
39 Дух хапає його, і він кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І вимучивши, він відпускає його.
40 І учнів твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли".
41 А Ісус сказав: "О роде невірний і розбещений, доки ще я терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!"
42 А як той підходив, демон кинув сина його та затряс. Та Ісус пригрозив тому духу нечистому, і зцілив дитину, і віддав її батькові.
43 І всі дивувалися величі Божій. А як усі дивувалися всьому, що робив Ісус, він промовив до учнів своїх:
44 "Вкладіть до вух своїх ці слова: "Людський Син буде виданий людям до рук""...
45 Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули вони, та боялися його запитати про ці слова.
46 І сперечалися вони, хто б найбільший з них був?
47 А Ісус, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її біля себе.
48 І промовив до них: "Як хто прийме оцю дитину в ім'я моє, мене він приймає, а як хто мене прийме, приймає того, хто послав мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!"
49 А Іван сказав: "Вчителю, ми бачили одного чоловіка, що ім'ям твоїм демонів виганяв, і заборонили йому, бо він з нами не ходить".
50 Ісус же йому відповів: "Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!"
51 І коли дні його сходження в небо наближалися, він постановив піти в Єрусалим.
52 І послав перед собою посланців. І пішли вони, та й прибули до села самарійського, щоб ночівлю йому приготувати.
53 А ті не прийняли його, бо він був налаштований іти до Єрусалиму.
54 Як побачили ж те учні Яків та Іван, то сказали: "Господе, тільки скажи, і ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив".
55 А він повернувся до них і з докором сказав: "Ви не знаєте, якого ви духа.
56 Бо Син Людський прийшов не нищити душі людські, а рятувати!" І пішли вони в інше село.
57 І коли йшли шляхом, сказав до нього один: "Я піду за тобою, хоч би куди ти пішов".
58 Ісус же йому відповів: "Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити!"
59 І сказав він одному: "Іди за мною". А той відповів: "Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати".
60 Він же йому сказав: "Залиш мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай царство Боже".
61 А ще один сказав: "Господе, я піду за тобою, та дозволь мені спочатку попрощатися з хатніми своїми".
62 Ісус же сказав йому: "Той, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, негідний Божого царства!"
Вiд Луки 10
1 Після того призначив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двох перед себе до кожного міста та місця, куди сам мав іти.
2 І промовив до них: "Жниво велике, та працівників мало. Тож благайте Господаря жнива, щоб працівників вислав на жниво своє.
3 Ідіть! Оце посилаю я вас, як ягнят між вовків.
4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандалів, і не вітайте в дорозі нікого.
5 Як до оселі ж якої ви ввійдете, то найперше кажіть: "Мир оселі цій!"
6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас повернеться.
7 Залишайтеся там, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий працівник своєї платні. Не ходіть від оселі до оселі.
8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.
9 Зцілюйте хворих, що в ньому, промовляйте до них: "Наблизилося царство Боже до вас!"
10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
11 "Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас з вашого міста. Та знайте, що наблизилося царство Боже!"
12 Кажу вам: "Того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!
13 Лихо тобі, Хоразіне, лихо тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
14 Але на суді легше буде Тиру й Сидону, як вам...
15 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до пекла зійдеш!
16 Хто слухає вас мене слухає, хто ж зневажає вами, зневажає мною, хто ж зневажає мною, зневажає тим, хто послав мене".
17 Повернувшись, ті сімдесят казали радіючи: "Господе, навіть демони коряться нам у ім'я твоє!"
18 Він же промовив до них: "Я бачив Сатану, що з неба падав, немов блискавка.
19 Ось я владу вам дав наступати на зміїв і скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.
20 Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, а тіштеся, що ваші імена записані на небі!"
21 Того часу Ісус звеселився був духом святим і промовив: "Прославляю тебе, Батьку, Господе неба й землі, що приховав ти це від мудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Бо так, Батьку, тобі те було до вподоби!
22 Передав мені все мій Батько. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Батько, і хто Батько — тільки Син, та кому Син відкриє".
23 І звернувшись до учнів, наодинці сказав їм: "Щасливі ті очі, що бачать те, що бачите ви!
24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів воліли побачити те, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, та не чули!"
25 І ось підвівся законник один, і сказав, його випробовуючи: "Вчителю, що робити мені, щоб вічне життя мати?"
26 Він же йому відповів: "Що в Законі написано, якого ти читаєш?"
27 А той відповів: "Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе".
28 Він же йому каже: "Правильно ти відповів. Роби це, і житимеш".
29 А той, бажаючи сам себе виправдати, сказав до Ісуса: "А хто мій ближній?"
30 А Ісус відповів: "Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і втрапив на розбійників, що обдерли його, побили і втекли, кинувши ледь живого його.
31 Проходив випадково тією дорогою священик один, побачив його, і минув.
32 Так само й левит надійшов на те місце, поглянув і теж минув.
33 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і побачивши, змилосердився.
34 І він підійшов, і перев'язав йому рани, поливши оливою й вином. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до заїзду, та й клопотався про нього.
35 А другого дня, від'їжджаючи, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й сказав: "Опікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як повернуся".
36 Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто втрапив на розбійників?
37 А він відповів: "Той, хто змилосердився над ним". Ісус же сказав йому: "Іди, і роби так і ти!"
38 І коли він прийшов до одного села. Одна ж жінка на ім'я Марта, прийняла його в оселю свою.
39 Була ж у неї сестра на ім'я Марія. Вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова його.
40 А Марта клопоталася по господарству, а зупинившись, сказала: "Господе, чи байдуже тобі, що саму мене лишила прислуговувати сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені допомогла".
41 Господь же промовив у відповідь їй: "Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,
42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відніметься від неї"...
Вiд Луки 11
1 Одного разу, піля того як він закінчив молитву, звернувся до нього один з його учнів: Господе, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів".
2 Він же промовив до них: "Коли молитеся, кажіть: "Батьку наш небесний! Хай святиться ім'я твоє, хай прийде царство твоє, хай буде воля твоя, як на небі, так і на землі.
3 Дай нам щоденний наш хліб за потребою,
4 і пробач нам гріхи наші, як і ми пробачаємо кожному боржникові нашому, і не введи нас у випробовування!5 І далі сказав він їм: "Маючи приятеля, хтось із вас прийде до нього опівночі і скаже йому: "Позич мені, друже, троє хліба,
6 бо прийшов з дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому".
7 А той із середини у відповідь скаже: "Не роби мені клопоту, вже замкнуті двері і мої діти зі мною на ліжку. Не можу я встати та дати тобі".
8 Кажу вам: "Коли він не встане, і не дасть заради дружби йому, то від докучання його він встане та й дасть йому, скільки той потребує".
9 І я вам кажу: "Просіть, і буде вам дано, шукайте, і знайдете, стукайте, і відчинять вам!
10 Бо кожен, хто просить — отримує, хто шукає — знаходить, а тому, хто стукає — відчинять.
11 Чи є серед вас такий батько, що подасть синові каменя, коли той хліба проситиме? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому змію?
12 Або, як яйце він проситиме, дасть йому скорпіона?
13 Отож, коли ви, лихими будучи, втрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше небесний Батько подасть духа святого всім тим, хто проситиме в нього?"
14 Одного разу виганяв він демона з німого. І коли демон вийшов, німий став розмовляти. А народ дивувався.
15 А деякі з них гомоніли: "Виганяє він демонів силою Вельзевула, князя демонів"...
16 А інші, випробовуючи, воліли від нього ознаки з неба.
17 Він же знаючи думки їхні, промовив до них: "Будь яке царство в собі поділене, занепаде, і будинок, поділений в самому собі, впаде.
18 Тож коли Сатана поділиться сам у собі, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом виганяю я демонів.
19 Коли ж Вельзевулом виганяю я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями.
20 Отже прийшло до вас Боже царство, коли я рукою Божою виганяю демонів.
21 Коли дужий чоловік, озброївшись, свій двір стереже, то в безпеці маєток його.
22 Коли ж дужчий від нього, нападе і здолає його, то всю зброю, на яку той покладався, забере, і роздасть свою здобич.
23 Хто не зі мною, той проти мене, і хто не збирає зі мною, той розкидає!
24 Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безводними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: "Повернуся до оселі своєї, звідки я вийшов".
25 А як повернеться він, то знаходить оселю заметену й прибрану.
26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!"
27 І як він це промовляв, одна жінка з народу вигукнула: "Щаслива утроба, що носила тебе, і груди, що ти ссав їх!"
28 А він відповів: "Так. Щасливі ж і ті, що слухають Божого слова і його бережуть!"
29 А як люди зібралися, він промовляв: "Рід цей — рід лукавий.