І коли недалеко від будинку вже був, сотник друзів послав, щоб сказати йому: "Не турбуйся, Господе, бо не гідний я, щоб зайшов ти під стріху мою.
7 Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до тебе прийти. Та промов тільки слово і раб мій одужає.
8 Бо я людина підвладна, що вояків під собою має. Одному кажу: "Піди!" — то йде він, а тому: "Прийди!" — і приходить, а своєму рабові кажу: "Зроби!" — і зробить".
9 Почувши ж таке, Ісус здивувався, і звернувшись до натовпу, що йшов слідком за ним, промовив: "Кажу вам: "Навіть серед Ізраїля я не знайшов був такої великої віри!10 А коли посланці повернулися в будинок, то знайшли, що одужав той раб!
11 І наступного дня він відправився в місто Наїн, а з ним пішли учні його та багато народу.
12 А як до брами міської наблизився він, виносили померлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий.
13 Як Господь же побачив її, то змилосердився над нею і промовив до неї: "Не плач!"
14 І він підійшов і доторкнувся до нош, тоді носії зупинилися. А він сказав: "Юначе, кажу тобі, встань!"
15 І мертвий піднявся, і почав розмовляти. І він віддав його матері.
16 А всіх страх пройняв, і Бога хвалили вони й казали: "Великий пророк з'явився між нами, і Бог зглянувся над народом своїм!"
17 І поширилася ця чутка про нього по всій Юдеї, і по всій тій країні.
18 Про все ж те повідомили Іванові учні його. І покликав Іван двох з учнів своїх,
19 і послав їх до Господа з запитом: "Чи ти той, хто має прийти, чи чекати нам іншого?"
20 А прийшовши до нього, вони сказали: "Іван Христитель послав нас до тебе, запитуючи: "Чи ти той, хто має прийти, чи чекати нам іншого?21 А саме тоді багатьох зцілив був він від недугів і мук, і від духів лихих, і сліпим багатьом повернув зір.
22 І промовив Ісус їм у відповідь: "Ідіть і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, чують глухі, встають померлі, убогим звіщається добра новина.
23 І щасливий, хто через мене не матиме випробування!"
24 А коли відійшли посланці Іванові, він почав промовляти про Івана народові: "На що ви дивитися ходили в пустелю? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
25 Кого ви воліли побачити? Можливо людину, у м'який одяг одягнуту? Але ті, хто одягаються вишукано й розкішно живуть, у царських палатах перебувають.
26 На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, що навіть більше, аніж на пророка.
27 Це той, що про нього написано: "Ось перед обличчя твоє посилаю свого посланця, який перед тобою твій шлях приготує!"
28 Кажу вам: "Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому царстві той більший за нього"".
29 І всі люди, що слухали і навіть митники, визнали справедливість Божу, і охристилися Івановим хрищенням.
30 А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христилися від нього.
31 "До кого ж прирівняю людей цього роду? І до кого подібні вони?
32 Подібні вони до дітей, що на базарі сидять і один одному кажуть: "Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви"...
33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: "Має він демона".
34 Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: "Чоловік цей ласун і п'яниця, він приятель митників і грішників".
35 І виправдалася мудрість усіма своїми справами".
36 А один із фарисеїв запросив його, щоб спожив він з ним. І прийшовши до помешкання того фарисея, він сів за стіл.
37 І жінка одна, що знали її в місті, як грішницю, дізнавшись, що він у фарисеєвому будинку засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,
38 і припавши до ніг його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми йому ноги, і волоссям своїм витирати. Вона цілувала йому ноги та миром мастила...
39 Побачивши це, фарисей, що покликав його, міркував собі: "Коли б був він пророк, він би знав, яка жінка до нього торкається, бо ж грішниця вона!"
40 І сказав Ісус до нього: "Маю, Симоне, дещо сказати тобі". А той відповів: "Кажи, Вчителю".
41 І сказав Ісус: "Були два боржники в одного лихваря, один був винен п'ятсот динаріїв, а інший п'ятдесят.
42 Як вони ж не могли заплатити, пробачив він обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?"
43 Відповів Симон: "Думаю, той, кому більше пробачив". І сказав він йому: "Розсудив ти правдиво".
44 І повернувшись до жінки, він промовив до Симона: "Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій будинок, ти на ноги мої не подав і води, а вона окропила слізьми мої ноги й обтерла волоссям своїм.
45 Ти не поцілував мене, а вона, відколи ввійшов я, мої ноги цілує невпинно.
46 Ти голови моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...
47 Ось тому кажу я тобі: "Численні гріхи її пробачені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало пробачається, такий мало любить"".
48 А до неї промовив: "Пробачаються тобі гріхи!"
49 А ті, що сиділи з ним при столі, почали гомоніти про себе: "Хто ж це такий, що й гріхи пробачає?"
50 А до жінки сказав він: "Твоя віра врятувала тебе, іди собі з миром!"
Вiд Луки 8
1 І після того він проходив містами та селами, проповідуючи та повідомляючи добру новину про Боже царство. І з ним дванадцять були,
2 та дехто з жінок, що були зцілені від злих духів і хвороб: Марія, яку Магдалиною кличуть, що з неї сім демонів вийшло,
3 і Іванна, жінка Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
4 І як зібралося багато народу, і з міста до нього прийшли, то він промовляти став приповістями:
5 "Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І як сіяв, упало одне край шляху, і було затоптане, і птахи небесні його видзьобали.
6 Інше ж упало на грунт кам'янистий, і зійшовши, всохло без вологи.
7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його заглушив.
8 А що впало на добру землю, зійшло і вродило стократно". Це сказавши, закликав: "Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!"
9 Запитали ж його учні: "Що означає ця приповість?"
10 А він відповів: "Вам дано знати таємниці Божого царства, а іншим у приповістях, щоб дивилися вони — і не бачили, слухали — і не розуміли.
11 Ось що означає це Боже слово.
12 А котрі край шляху, — це ті, хто слухає, але потім приходить Диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не повірили й не врятувалися вони.
13 А що на кам'янистому грунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю, але кореня не маючи, вони вірять до часу, поки не прийде випробовування, тоді відпадають.
14 А що впало між терен, — це ті, хто слухає слово, але, заклопотані багатством та життєвими розкошами, плоду вони не дають.
15 А те, що на добрій землі, — це ті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці і плід приносять вони в терпеливості.
16 І свічку засвічену ніхто не покриває посудиною і не ставить під ліжко, а ставить її на свічник, щоб видно було тим, хто входять.
17 Нема нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що про нього не дізнаються, і не стане явним.
18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що здається йому, ніби має він".
19 До нього ж прийшли були мати й брати його, та через народ не могли доступитися до нього.
20 І повідомили йому: "Он осторонь твоя мати й брати твої, прийшли побачити тебе".
21 А він відповів їм: "Моя мати й брати мої — це ті, хто слухає і виконує Боже слово!"
22 І одного дня увійшов він до човна, а з ним його учні. І сказав він до них: "Перепливімо на інший бік озера". І вони попливли.
23 А коли вони пливли, він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.
24 І вони розбудили його та й сказали: "Вчителю, Вчителю, гинемо!" Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухли, і тиша настала!
25 А до них він сказав: "Де ж ваша віра?" І дивувалися вони, налякані, і казали один до одного: "Хто ж це такий, що вітрам і воді він наказує, а вони його слухають?"
26 І вони припливли в Гадаринську землю, що навпроти Галілеї.
27 І, як на берег він вийшов, зустрів його один чоловік, що багато років мав він демонів, не одягався в одяг і мешкав не в будинку, а в могильних печерах.
28 А коли він Ісуса побачив, то повалився перед ним і закричав: "Що до мене тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!"
29 Бо велів він нечистому духові вийти з тієї людини. Адже багато часу він тримав його у владі своїй, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустелі його.
30 А Ісус запитав його: "Як тобе на ім'я?" І той відповів: "Легіон", бо багато ввійшло в нього демонів.
31 І вони благали його, щоб він їм не звелів іти в безодню.
32 Паслося ж там на горі багато свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив увійти їм у них. І дозволив він їм.
33 А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І ті кинулися з кручі до озера, і потонули.
34 Пастухи ж, як побачили те, що сталося, втекли, та в місті й по селах розповіли.
35 І вийшли побачити, що сталося. І знайшли Ісуса й того чоловіка, що демони вийшли з нього, який сидів при ногах Ісусових одягнутий та при розумі, й полякалися...
36 Свідки ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.
37 І весь народ Гадаринського краю став благати його, щоб пішов він від них, великий бо страх огорнув їх. Він же до човна ввійшов і повернувся.
38 А той чоловік, що демони вийшли з нього, став благати його, щоб бути при ньому. Та він відпустив його, кажучи:
39 "Повернися до помешкання свого і розкажи, які речі великі вчинив тобі Бог!" І той пішов, і по всьому місту розповідав, що зробив для нього Ісус!
40 А коли повернувся Ісус, то люди його прийняли, бо всі чекали його.
41 Аж ось прийшов чоловік, на ім'я Яір, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати його завітати до помешкання його.
42 Бо він мав одиначку дочку двадцяти років, що помирала вона. А коли він ішов, натовп тиснув його.
43 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, і ніхто вилікувати не міг її,
44 підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу його, і тієї миті зупинилася їй кровотеча!
45 А Ісус запитав:" Хто доторкнувся до мене?" Коли ж відмовлялися всі, то Петро сказав: "Вчителю, то народ біля тебе он товпиться й тисне".
46 Ісус же промовив: "Доторкнувся хтось до мене, бо я відчув, як сила вийшла з мене"...
47 А жінка, побачивши, що вона не втаїлася, трясучись, підійшла та й упала перед ним, і зізналася перед усіма людьми, чому доторкнулася до нього, і як тієї ж миті одужала.
48 Він же промовив до неї: "Дочко, твоя віра врятувала тебе, іди з миром собі!"
49 Як він ще промовляв, приходить ось від старших синагоги один та й каже: "Дочка твоя померла, не турбуй же Вчителя!"
50 Ісус же, почувши, йому відповів: "Не лякайся, тільки вір, і буде врятована вона".
51 Прийшовши ж до будинку, не дозволив він нікому з собою ввійти, крім Петра, Івана, Якова, батька дівчати та матері.
52 А всі плакали та голосили за нею...