І прийшовши до помешкання того фарисея, він сів за стіл.
37 І жінка одна, що знали її в місті, як грішницю, дізнавшись, що він у фарисеєвому будинку засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,
38 і припавши до ніг його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми йому ноги, і волоссям своїм витирати. Вона цілувала йому ноги та миром мастила...
39 Побачивши це, фарисей, що покликав його, міркував собі: "Коли б був він пророк, він би знав, яка жінка до нього торкається, бо ж грішниця вона!"
40 І сказав Ісус до нього: "Маю, Симоне, дещо сказати тобі". А той відповів: "Кажи, Вчителю".
41 І сказав Ісус: "Були два боржники в одного лихваря, один був винен п'ятсот динаріїв, а інший п'ятдесят.
42 Як вони ж не могли заплатити, пробачив він обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?"
43 Відповів Симон: "Думаю, той, кому більше пробачив". І сказав він йому: "Розсудив ти правдиво".
44 І повернувшись до жінки, він промовив до Симона: "Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій будинок, ти на ноги мої не подав і води, а вона окропила слізьми мої ноги й обтерла волоссям своїм.
45 Ти не поцілував мене, а вона, відколи ввійшов я, мої ноги цілує невпинно.
46 Ти голови моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...
47 Ось тому кажу я тобі: "Численні гріхи її пробачені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало пробачається, такий мало любить"".
48 А до неї промовив: "Пробачаються тобі гріхи!"
49 А ті, що сиділи з ним при столі, почали гомоніти про себе: "Хто ж це такий, що й гріхи пробачає?"
50 А до жінки сказав він: "Твоя віра врятувала тебе, іди собі з миром!"
Вiд Луки 8
1 І після того він проходив містами та селами, проповідуючи та повідомляючи добру новину про Боже царство. І з ним дванадцять були,
2 та дехто з жінок, що були зцілені від злих духів і хвороб: Марія, яку Магдалиною кличуть, що з неї сім демонів вийшло,
3 і Іванна, жінка Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
4 І як зібралося багато народу, і з міста до нього прийшли, то він промовляти став приповістями:
5 "Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І як сіяв, упало одне край шляху, і було затоптане, і птахи небесні його видзьобали.
6 Інше ж упало на грунт кам'янистий, і зійшовши, всохло без вологи.
7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його заглушив.
8 А що впало на добру землю, зійшло і вродило стократно". Це сказавши, закликав: "Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!"
9 Запитали ж його учні: "Що означає ця приповість?"
10 А він відповів: "Вам дано знати таємниці Божого царства, а іншим у приповістях, щоб дивилися вони — і не бачили, слухали — і не розуміли.
11 Ось що означає це Боже слово.
12 А котрі край шляху, — це ті, хто слухає, але потім приходить Диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не повірили й не врятувалися вони.
13 А що на кам'янистому грунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю, але кореня не маючи, вони вірять до часу, поки не прийде випробовування, тоді відпадають.
14 А що впало між терен, — це ті, хто слухає слово, але, заклопотані багатством та життєвими розкошами, плоду вони не дають.
15 А те, що на добрій землі, — це ті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці і плід приносять вони в терпеливості.
16 І свічку засвічену ніхто не покриває посудиною і не ставить під ліжко, а ставить її на свічник, щоб видно було тим, хто входять.
17 Нема нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що про нього не дізнаються, і не стане явним.
18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що здається йому, ніби має він".
19 До нього ж прийшли були мати й брати його, та через народ не могли доступитися до нього.
20 І повідомили йому: "Он осторонь твоя мати й брати твої, прийшли побачити тебе".
21 А він відповів їм: "Моя мати й брати мої — це ті, хто слухає і виконує Боже слово!"
22 І одного дня увійшов він до човна, а з ним його учні. І сказав він до них: "Перепливімо на інший бік озера". І вони попливли.
23 А коли вони пливли, він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.
24 І вони розбудили його та й сказали: "Вчителю, Вчителю, гинемо!" Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухли, і тиша настала!
25 А до них він сказав: "Де ж ваша віра?" І дивувалися вони, налякані, і казали один до одного: "Хто ж це такий, що вітрам і воді він наказує, а вони його слухають?"
26 І вони припливли в Гадаринську землю, що навпроти Галілеї.
27 І, як на берег він вийшов, зустрів його один чоловік, що багато років мав він демонів, не одягався в одяг і мешкав не в будинку, а в могильних печерах.
28 А коли він Ісуса побачив, то повалився перед ним і закричав: "Що до мене тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!"
29 Бо велів він нечистому духові вийти з тієї людини. Адже багато часу він тримав його у владі своїй, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустелі його.
30 А Ісус запитав його: "Як тобе на ім'я?" І той відповів: "Легіон", бо багато ввійшло в нього демонів.
31 І вони благали його, щоб він їм не звелів іти в безодню.
32 Паслося ж там на горі багато свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив увійти їм у них. І дозволив він їм.
33 А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І ті кинулися з кручі до озера, і потонули.
34 Пастухи ж, як побачили те, що сталося, втекли, та в місті й по селах розповіли.
35 І вийшли побачити, що сталося. І знайшли Ісуса й того чоловіка, що демони вийшли з нього, що сидів при ногах Ісусових одягнутий та при розумі, і полякалися...
36 Свідки ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.
37 І весь народ Гадаринського краю став благати його, щоб пішов він від них, великий бо страх огорнув їх. Він же до човна ввійшов і повернувся.
38 А той чоловік, що демони вийшли з нього, став благати його, щоб бути при ньому. Та він відпустив його, кажучи:
39 "Повернися до помешкання свого і розкажи, які речі великі вчинив тобі Бог!" І той пішов, і по всьому місту розповідав, що зробив для нього Ісус!
40 А коли повернувся Ісус, то люди його прийняли, бо всі чекали його.
41 Аж ось прийшов чоловік, на ім'я Яір, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати його завітати до помешкання його.
42 Бо він мав одиначку дочку двадцяти років, що помирала вона. А коли він ішов, натовп тиснув його.
43 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, і ніхто вилікувати не міг її,
44 підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу його, і тієї миті зупинилася їй кровотеча!
45 А Ісус запитав:" Хто доторкнувся до мене?" Коли ж відмовлялися всі, то Петро сказав: "Вчителю, то народ біля тебе он товпиться й тисне".
46 Ісус же промовив: "Доторкнувся хтось до мене, бо я відчув, як сила вийшла з мене"...
47 А жінка, побачивши, що вона не втаїлася, трясучись, підійшла та й упала перед ним, і зізналася перед усіма людьми, чому доторкнулася до нього, і як тієї ж миті одужала.
48 Він же промовив до неї: "Дочко, твоя віра врятувала тебе, іди з миром собі!"
49 Як він ще промовляв, приходить ось від старших синагоги один та й каже: "Дочка твоя померла, не турбуй же Вчителя!"
50 Ісус же, почувши, йому відповів: "Не лякайся, тільки вір, і буде врятована вона".
51 Прийшовши ж до будинку, не дозволив він нікому з собою ввійти, крім Петра, Івана, Якова, батька дівчати та матері.
52 А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: "Не плачте, не померла вона, а спить!"
53 І глузували з нього, бо знали, що померла вона.
54 А він узяв за руку її та й сказав: "Дівчатко, вставай!"
55 І повернувся їй дух, і миті тієї вона ожила... І він звелів нагодувати її.
56 І здивувалися батьки її. А він наказав їм нікому не розповідати, що сталося.
Вiд Луки 9
1 І скликав він дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і зцілювати недуги.
2 І послав їх проповідувати царство Боже та зцілювати хворих.
3 І промовив до них: "Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ані хліба, ані срібла, ані змінного одягу.
4 І в яку оселю ввійдете, залишайтеся там, і звідти відходьте в дорогу.
5 А як хто вас не прийме, то виходячи з міста того, обтрусіть з ніг ваших порох на свідчення проти них".
6 І вийшли вони, та й ходили по селах, проповідуючи добру новину та всюди зцілюючи.
7 А Ірод тетрарх почув про все, що сталося було, і вагався, бо дехто казали, що це Іван з мертвих воскрес,
8 а інші, що то Ілля з'явився, а ще інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
9 Тоді Ірод сказав: "Іванові стяв я голову, хто ж цей, що я чую про нього речі такі?" І він намагався побачити його.
10 А коли повернулися апостоли, вони розповіли йому, що зробили. І щоб усамітнитися, він повів їх у місце відлюдне, біля міста Віфсаіда.
11 А як люди довідалися, то пішли вслід за ним. І він їх прийняв, і розповідав їм про Боже царство, та зцілював тих, хто потребував цього.
12 А коли стало вечоріти, то дванадцятеро підійшли та й сказали йому: "Відпусти вже людей, хай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо тут місце безлюдне!"
13 А він їм сказав: "Дайте їсти їм ви". Вони ж відповіли: "Нема в нас більше, як п'ятеро хліба й дві риби. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього".
14 Бо було їх близько п'яти тисяч. І сказав він до учнів своїх: "Розсадіть їх рядами по п'ятдесят".
15 І зробили так, і всіх їх розсадили.
16 І він узяв п'ять хлібів та дві риби, поглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб роздали народові.
17 І всі їли й наситилися! А з решток назбирали дванадцять кошиків...
18 І як насамоті він молився, з ним учні були. І запитав він їх: "За кого мене люди вважають?"
19 Вони ж відповіли: "За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один з давніх пророків".
20 А він запитав їх: "А ви за кого мене вважаєте?" Петро ж відповів: "За Христа Божого!"
21 Він же їм звелів не розповідати нікому про це.
22 І сказав він: "Синові Людському треба багато страждати, і його відцураються старшини, і старші священики, і книжники, і буде вбитий він, але третього дня воскресне!"
23 А до всіх він промовив: "Коли хто має бажання йти вслід за мною, хай зречеться самого себе, візьме свого хреста та й несе його щоденно зі мною.
24 Бо хто прагне душу свою зберегти, той позбудеться її, а хто заради мене позбудеться душі своєї, той її збереже.
25 Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але занапастить себе?
26 Бо хто буде мене та моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі своїй і Батьковій, і святих ангелів.
27 Запевняю вас, що деякі з отут присутніх не скуштують смерті, аж поки не побачать царства Божого".
28 І днів за вісім після цього, взяв він Петра, Івана й Якова, та й пішов молитися на гору.
29 І коли він молився, то обличчя його змінилося, а одяг його став сліпучо-білим.
30 І ось двоє людей з ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,
31 що з'явилися в славі, і розповідали про кінець його, що в Єрусалимі з ним трапиться.
32 А Петро та присутні з ним заснули, а як проснулися, бачили славу його й обох чоловіків, що стояли поруч нього.
33 І як розлучалися вони, то промовив Петро до Ісуса: "Вчителю, добре нам бути тут! Поставмо ж тут три намети: для тебе одного, для Мойсея одного, і одного для Іллі!" Він не розумів, що казав...
34 А як він сказав це, то хмара їх огорнула і вони полякалися.
35 І почувся голос з хмари, який промовляв: "Це Син мій улюблений, його слухайте!"
36 А коли цей голос лунав, Ісус залишився сам.