І не кажіть: "Маємо батька Авраама". Бо кажу вам, що Бог може створити дітей Авраамові з цього каміння.
9 Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не приносить, буде зрубане та у вогні спалене".
10 А люди запитували його: "Що ж нам робити?"
11 І сказав він у відповідь їм: "У кого дві сорочки, хай дасть тому, хто не має, а хто має поживу, хай робить так само".
12 І приходили й митники, щоб христитися від нього, і запитували його: "Вчителю, що ми маємо робити?"
13 А він їм казав: "Не стягайте з людей більше належного".
14 Запитали ж його й вояки: "А нам що робити?" І він їм відповів: "Нікого не кривдьте і не звинувачуйте фальшиво, вдовольняйтеся платнею своєю".
15 Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх думали всі про Івана, чи то він не Христос,
16 Іван відповідав усім, кажучи: "Я хрищу вас водою, але йде ось потужніший за мене, що йому розв'язати ремінця від його взуття я негідний, він христитиме вас святим духом і вогнем!
17 В руці своїй має він віяльницю, якою перечистить свій тік: пшеницю збере до засіків своїх, а полову спалить у вогні невгасимому".
18 Тож багато навчав він і іншого, проповідуючи добру новину народові.
19 А Ірод тетрарх, що Іван докоряв йому за Іродіяду, жінку брата свого, і за все лихо, яке заподіяв був Ірод,
20 до всього додав іще й те, що Івана замкнув до в'язниці.
21 І сталося, як христилися всі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо,
22 і дух святий злинув на нього у вигляді голуба, і голос з неба почувся, що мовив: "Ти Син мій улюблений, що я вподобав тебе!"
23 А Ісус, розпочинаючи свою діяльність, мав років з тридцять, будучи, як думали, сином Йосипа, сина Ілії,
24 сина Маттатового, сина Левіїного, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йосипового,
25 сина Маттатієвого, сина Амосова, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого,
26 сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого,
27 сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого,
28 сина Мелхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового,
29 сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого,
30 сина Семенового, сина Юдиного, сина Йосипового, сина Йонамового, сина Еліякимового,
31 сина Мелеаєвого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натамового, сина Давидового,
32 сина Єсеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового,
33 сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Есромового, сина Фаресового, сина Юдиного,
34 сина Якового, сина Ісакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового,
35 сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного,
36 сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Ноєвого, сина Ламехового,
37 сина Матусалового, сина Енохового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового,
38 сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового, сина Бога.
Вiд Луки 4
1 А Ісус, повний духа святого, повернувся від Йордану, і дух на пустелю його припровадив.
2 Сорок день там Диявол його випробовував і за тих днів він нічого не їв, а в кінці днів зголоднів.
3 І Диявол до нього сказав: "Якщо ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!"
4 А Ісус відповів йому: "Написано: "Не хлібом самим житиме людина, а кожним словом Божим!5 Тоді Диявол вивів його на гору високу та в одну мить показав йому всі царства земні.
6 І сказав йому: "Я дам тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю її, кому хочу.
7 Тож коли ти вклонися мені, то все буде твоє!"
8 І відповів йому Ісус: "Написано: "Господові Богові своєму вклоняйся і служи одному йому!"
9 І повів Диявол його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й сказав йому: "Як ти Син Божий, кинься звідси додолу!
10 Бо написано: "Він накаже про тебе своїм ангелам, щоб тебе берегли!
11 і вони на руках понесуть тебе, щоб коли не спіткнувся ти об камінь своєю ногою!12 А Ісус відповів йому: "Сказано: "Не випробовуй Господа Бога свого!13 І Диявол перестав випробовувати і відійшов від нього до часу.
14 А Ісус у силі духа повернувся до Галілеї і чутка про нього рознеслася по всій тій землі.
15 І він їх навчав по їхніх синагогах, і всі його славили.
16 І прибув він до Назарету, де виріс. І за звичаєм своїм він прийшов у суботу до синагоги та став, щоб читати.
17 І подали йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж книгу, він знайшов місце, де було написано так:
18 "На мені дух Господній, бо мене він помазав, щоб добру новину звіщати вбогим. Послав він мене проповідувати полоненим визволення, а сліпим прозріння, відпустити на волю мучених,
19 щоб проповідувати рік прихильності Господньої".
20 І згорнувши книгу, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі були звернуті на нього.
21 І сказав він до них: "Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!"
22 І всі схвально дивувалися словам благодаті, що линули з вуст його. І казали вони: "Чи ж то він не син Йосипів?"
23 Він же мовив до них: "Ви мені конче скажете приказку: "Лікарю, вилікуй самого себе! Зробити тут, у вітчизні своїй те, що ми чули сталося в Капернаумі".
24 І сказав він: "Запевняю вас, що жодого пророка не шанують у вітчизні своїй".
25 Істино кажу вам: "Багато вдов перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,
26 а Ілля не до жодної з них не був посланий, тільки в Сарепту сидонську до овдовілої жінки.
27 І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жоден з них не очистився, окрім сиріянина Неємана".
28 І всі в синагозі, почувши це, переповнилися гнівом.
29 І вставши, вони його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було збудоване, щоб скинути додолу його...
30 Але він пройшовши серед них, віддалився.
31 І прийшов він у Капернаум галілейський, і там їх навчав по суботах.
32 І дивувалися науці його, бо слово його було владне.
33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він вигукнув гучно:
34 "Що тобі до нас, назарянине Ісусе? Ти прийшов знищити нас. Я знаю тебе, що ти, Божий Святий"...
35 А Ісус заборонив йому, кажучи: "Замовчи, і вийди з нього!" І демон, кинувши того на землю, вийшов з нього, йому не нашкодивши.
36 І всіх жах огорнув, і запитували вони один одного: "Що то за наука, що він духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?"...
37 І розповсюджувалася чутка про нього по всьому краю.
38 А як вийшов він із синагоги, увійшов до помешкання Симона. Теща ж Симонова в гарячці лежала. І просили за неї його.
39 І ставши над нею, він втихомирив гарячку, і вона полишила її. І вставши, теща їм прислуговувала.
40 Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до нього приводили їх. Він же клав свої руки на кожного з них, та їх зцілював.
41 І з багатьох виходили демони та кричали: Ти Син Божий! Та він їм забороняв розповідати про те, що Христос він.
42 Коли ж настав день, він вийшов і подався до відлюдного місця. А люди шукали його. І знайшовши, просили його, щоб він був з ними.
43 Він же промовив до них: "І іншим містам я маю звіщати добру новину про Боже царство, бо на те мене послано".
44 І він проповідував по синагогах Галілеї.
Вiд Луки 5
1 І як навчав він біля озера Генісаретського, натовп став тиснути на нього, щоб почути слово Боже.
2 І побачив він два човни, що стояли край берега. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.
3 І він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від берега. І сівши, він навчав народ з човна.
4 А коли перестав навчати, промовив до Симона: "Попливи на глибину, і закинь свій невід".
5 А Симон сказав йому у відповідь: "Наставнику, всю ніч ми рибалили, і не вловили нічого, та за словом твоїм закину невода".
6 Та закинувши невода, вони багато риби набрали і їхній невід почав рватися...
7 І гукали вони до товаришів, що були в іншому човні, щоб прийшли на допомогу їм. Ті допомогли, і наповнили обидва човни, аж стали вони тонути.
8 А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: "Господе, залиш мене, бо я грішна людина!"
9 Налякалися вони цим дивом, що вловили вони так багато риби, і він і всі, хто з ним був,
10 також Яков та Іван, сини Зеведеєві, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: "Не лякайся, віднині ти ловитимеш людей!
11 І вони витягли на землю човни, кинули все, та й пішли вслід за ним.
12 А як він перебував в одному з міст, один чоловік, весь вкритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав його, кажучи: "Господе, одного твого бажання достатньо, щоб я став чистий!"
13 А він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: "Я маю таке бажання, будь чистий!" І враз з нього проказа зійшла...
14 І звелів він йому не казати нікому про це. А йти до священика і принести за своє очищення, як Мойсей наказав, на свідчення їм.
15 А чутка про нього ще більше поширювалася, і багато народу приходило слухати та зцілюватися від нього з недугів своїх.
16 Він же усамітнювався й молився.
17 І одного з днів, коли він навчав, сиділи фарисеї й книжники, що посходилися з усіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була зцілювати їх,
18 і ось люди на ношах принесли немічного чоловіка, і намагалися внести його, і перед ним покласти.
19 Не знайшовши ж кудою пронести його через великий натовп, злізли на будинок, і крізь стелю спустили з ношами його на середину перед Ісуса.
20 І побачивши їхню віру, сказав він йому: "Чоловіче, пробачаються тобі гріхи твої!"
21 А книжники та фарисеї міркували й казали: "Хто ж цей, що зневажає Бога? Хто може пробачати гріхи, окрім Бога самого?"...
22 Ісус же знаючи думки їхні, промовив у відповідь їм: "Про що міркуєте ви в серцях ваших?
23 Що легше сказати: "Пробачаються тобі гріхи твої", чи сказати: "Вставай та й ходи?"
24 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі пробачати гріхи", тож сказав він хворому: "Кажу тобі: "Вставай, візьми ноші свої, та й іди до оселі своєї!25 І той враз устав перед ними, і взявши те, на чому лежав, пішов до свого помешкання, прославляючи Бога.
26 І всіх жах огорнув, і славили Бога вони.