Багато є й інших звичаїв, що вони прийняли: миття чаш, глеків і мідного посуду.
5 І запитали його фарисеї та книжники: "Чому твої учні не живуть за звичаями прадідів, і хліб споживають руками немитими?"
6 А він їм відповів: "Добре пророкував про вас, двоєдушних, Ісая, як написано: "Оці люди вустами шанують мене, серце ж їхнє далеко від мене...
7 Та однак надаремне шанують мене, бо навчають наук людських заповідей.
8 Занехаявши заповідь Божу, звичаїв людських ви тримаєтеся: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви"".
9 І сказав він до них: "Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти свої звичаї.
10 Бо Мойсей наказав: "Шануй батька свого та матір свою", та: "Хто злословить на батька чи матір, хай смертю помре".
11 А ви кажете: "Коли скаже хто батькові чи матері: "Все, чим би ви могли скористатися в мене — це дар Богові"",
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 порушуючи Боже слово вашим звичаєм, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите".
14 І він знову покликав народ і промовив до нього: "Послухайте мене всі, і зрозумійте!
15 Нема нічого назовні людини, що, входячи в неї, могло б опоганити її, що ж із неї виходить, те людину опоганює.
16 Коли має хто вуха, щоб слухати, хай слухає!"
17 А коли від народу ввійшов він до оселі, тоді учні його запитали в нього про приповість.
18 І він їм відповів: "Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?
19 Бо не входить до серця їй, а до живота, і виходить назовні, тому всяка їжа чиста".
20 А далі сказав він: "Що з людини виходить, те людину опоганює.
21 Бо зсередини, з людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіжки, вбивства,
22 перелюби, здирство, лукавство, підступ, сором, завидюще око, лихослів'я, гордощі, нерозсудливість.
23 Усе лихе виходить зсередини і людину опоганює!"
24 І встав він, і звідти пішов до околиці Тиру й Сидону. І не бажаючи, щоб хто довідався, увійшов до оселі, та не міг утаїтися.
25 Жінка ж одна, якої дочка мала духа нечистого, почувши про нього, прибігла й упала до ніг йому.
26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати його, щоб з дочки її демона вигнав.
27 А він їй сказав: "Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забрати в дітей, і кинути цуценятам!"
28 А вона йому в відповідь сказала: "Так, Господе! Але навіть цуценята їдять під столом від дитячих кришок"...
29 І він їй сказав: "Іди, за слово це, демон вийшов з твоєї дочки!"
30 А коли вона до помешкання свого повернулася, то знайшла, що дочка на постілі лежала, а демон вийшов з неї.
31 І вийшов він знов з околиць Тиру, і подався шляхом на Сидон до моря Галілейського, через околиці Десятимістя.
32 І приводять до нього глухонімого, і благають його, щоб руку на нього поклав.
33 І став він з ним осторонь, і вклав пальці свої йому в вуха, і сплюнувши, доторкнувся його язика.
34 І на небо поглянувши, він зітхнув і промовив до нього: Еффата (Відкрийся)!
35 І став він чути, і став промовляти виразно!
36 А він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більше розголошували.
37 І дуже всі дивувалися та казали: "Він добре все робить: глухим дає чути, а німим розмовляти!"
Вiд Марка 8
1 Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав він учнів своїх та й промовив до них:
2 "Шкода мені тих людей, що вже три дні тут зі мною, а їсти не мають чого.
3 А коли відпущу їх голодних до їхніх осель, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку".
4 І відповіли йому його учні: "Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустелі?"
5 А він їх запитав: "Скільки маєте хліба?" Вони ж сказали, що мають семеро.
6 Тоді він звелів народові посідати на землі. І взявши семеро хліба, віддавши подяку, він поламав і дав учням своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.
7 І мали вони трохи риби, і він їх поблагословив, і роздати звелів також рибу.
8 І всі їли й наїлися, а з решток сім кошиків назбирали...
9 А людей було тисяч з чотири!
10 І сів він до човна з своїми учнями та й прибув у Далманутську землю.
11 І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з ним, випробовуючи, вимагали від нього ознаки з неба.
12 А він тяжко зітхнув і промовив: "Якої ознаки цей рід вимагає? Запевняю вас, що родові цьому ознака не буде дана!"
13 І залишив він їх, сів знову до човна, і на той бік відплив.
14 І забули вони взяти хліба і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.
15 А він їм наказував: "Стережіться фарисейської розчини й розчини Іродової!"
16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
17 А Ісус, знаючи те, запитав їх: "Чого ви занепокоїлися, що хліба не маєте? Невже ви й досі не второпали? Чи ваші серця зачерствіли?
18 Маючи очі, не бачите і маючи вуха, не чуєте? І не пам'ятаєте,
19 коли п'ять хлібів я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошиків з решток ви зібрали?" Вони кажуть до нього: "Дванадцять".
20 "А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з решок ви зібрали?" І відповідають: "Сім".
21 І сказав він до них: "Ви ще не розумієте?"...
22 І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до нього сліпого, і благають його, щоб доторкнувся до нього.
23 І взяв він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і запитав його, чи що бачить.
24 І поглянувши, сказав той: "Я бачу, немов би щось рухається"...
25 Потім знов він поклав свої руки на очі йому і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!
26 І послав він до помешкання його й наказав: "До села не заходь і нікому в селі не розповідай!"
27 Потому пішов Ісус та учні його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі запитав своїх учнів: "За кого мене люди вважають?"
28 Вони ж відповіли йому: "Одні за Івана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за одного з пророків".
29 І він запитав їх: "А ви за кого мене маєте?" Петро ж йому відповів: "Ти Христос!"
30 І він заборонив їм, щоб нікому про нього вони не казали.
31 І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і його відцураються старшини і старші священики, і книжники, і він буде вбитий, але третього дня він воскресне.
32 І сказав він те відкрито. Петро ж відвів його вбік, і став заперечувати.
33 А він обернувся, поглянув на учнів своїх та й Петрові з докором сказав: "Відступи, Сатано, від мене, бо думки твої не про Боже, а про людське!"
34 І він покликав народ і своїх учнів, та й промовив до них: "Коли хто прагне йти вслід за мною, хай зречеться самого себе та візьме свого хреста і тоді йде!
35 Бо хто прагне душу свою зберегти, той втратить її, а хто втратить душу свою заради мене та доброї новини, той її збереже.
36 Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить?
37 Або що взамін дасть людина за душу свою?
38 Бо хто буде мене та моєї науки соромитися в цьому роді перелюбному та грішному, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі свого Батька з ангелами святими".
Вiд Марка 9
1 І сказав він до них: "Запевняю вас, що деякі з присутніх отут не скуштують смерті, аж поки не побачать царства Божого, що прийшло воно в силі".
2 А через шість день взяв Ісус Петра, Якова та Івана і привів їх на гору високу. І він змінився перед ними.
3 І став одяг його яскраво білим, як сніг, якого відбілювачем неможливо так вибілити на землі.
4 І з'явився їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.
5 І озвався Петро та й сказав до Ісуса: "Вчителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три намети: для тебе один, один для Мойсея і один для Іллі"...
6 Бо налякавшись, не знав, що казати.
7 Та хмара ось їх оповила, і голос почувся з хмари: "Це Син мій улюблений, його слухайте!"
8 І роздивившись, вони вже нікого поруч не бачили, окрім самого Ісуса.
9 А коли з гори сходили, він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський з мертвих воскресне.
10 Вони ж заховали те слово в собі, сперечаючись, що то є воскреснути з мертвих.
11 Якось вони запитали його: "Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перше прийти?"
12 А він відповів їм: "Якщо Ілля має прийти попереду, і все приготувати, чого ж тоді про Людського Сина написано, що мусить багато він витерпіти, і буде зневажений?
13 Кажу ж вам, що Ілля вже прийшов, та з ним, що зволили, те й зробили, як про нього написано"...
14 А коли повернулися до учнів, біля них було безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.
15 І весь натовп, як побачив його, наполохався з дива, і назустріч побіг, і став вітати його.
16 І запитав він їх: "Про що сперечаєтеся з ними?"
17 І йому відповів один з натовпу: "Вчителю, привів я до тебе ось сина свого, що духа німого він має.
18 І той де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли".
19 А він їм у відповідь каже: "О, роде невірний, доки буду я з вами? Доки вас я терпітиму? Приведіть до мене його!"
20 І привели того до нього. І як тільки побачив його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...
21 І він запитав його батька: "Як давно йому сталося це?" Той сказав: "З дитинства.
22 Часто кидав він ним і у вогонь, і до води, щоб його знищити. Але якщо ти зможеш, то змилуйся над нами й допоможи нам!"
23 Ісус же йому відповів: "Щодо того твого: "Якщо зможеш", — то хто вірить, тому все можливе!"
24 Тут батько хлоп'яти із слізьми закричав і сказав: "Вірю, Господе, розвій залишки моїх сумнівів!"
25 А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові наказав: "Дух німий і глухий, тобі я наказую, вийди з нього назавжди!"
26 І закричавши та міцно затрясши хлопцем, той вийшов. І став він, немов мертвий, аж багато казали, що помер він...
27 А Ісус узяв за руку його та й підвів, і той устав.
28 Коли ж він до хати прийшов, то учні запитали його: "Чому ми не могли його вигнати?"
29 А він їм сказав: "Такий дух не виходить інакше, як тільки від молитви та посту".
30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А він не бажав, щоб довідався хто.
31 Бо він своїх учнів навчав і казав їм: "Людський Син буде виданий людям до рук, і вони його вб'ють, а третього дня потому він воскресне!"
32 Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялися його запитати.
33 І прибули вони в Капернаум.