Я вийшов із тієї облудної гри, якою тішаться боги в своїх небесних балаганах. Мене вже не хвилює, в якому стручкові захована горошинка безсмертя. Воно мені не потрібне. Я маю свою мить, цього досить.
— Блаженний Кармоді! — промовив Виграш, не приховуючи сарказму.— Від смерті ти не далі як на волосинку! Що ж ти робитимеш зі своєю жалюгідною миттю?
— Проживу її,— відповів Кармоді.— Миті на те й існують.