Тарілка облетіла вітальню, гарчачи й намагаючись погризти гобелени. Жовті очі Криволапика стежили за нею, а коли тарілка підлітала надто близько, він шипів.
Десь за годину хлопці неохоче покинули залиту сонцем вітальню й подалися в клас захисту від темних мистецтв, що був на чотири поверхи нижче. Чимось стурбована Герміона вже стояла там у черзі перед дверима зі стосом важких книжок.
— Нам на рунах завдали стільки домашньої роботи, — сказала вона Гаррі й Ронові, коли ті підійшли. — Реферат на тридцять сантиметрів, два переклади, а ще я повинна до середи оце все прочитати!
— Ганьба, — позіхнув Рон.
— Чекайте-чекайте, — образилася дівчина. — Можу закластися, що Снейп теж завалить нас роботою.
Тим часом відчинилися двері класу, і в коридор вийшов Снейп, жовтаве обличчя якого було, як завжди, облямоване розділеним навпіл чорним масним волоссям. Учні миттю стихли.
— Заходьте, — звелів він.
Гаррі оглянув клас. У ньому вже позначилася Снейпова особистість — стало похмуріше, ніж було досі, бо вікна завішували штори, а світло давали свічки. Стіни були прикрашені новими картинами, які зображали людей, що мучилися від болю, мали страшнючі рани чи дивно викривлені частини тіла. Учні мовчки посідали, розглядаючи темні й моторошні картини.
— Я вас не просив діставати підручники, — Снейп зачинив двері й сів за письмовим столом лицем до класу; Герміона швидко кинула примірник "Протистояння безлицим" назад у сумку, й запхнула її під стілець. — Хочу вам дещо сказати й вимагаю від вас цілковитої уваги.
Його чорні очі оглядали збентежені обличчя учнів, на лиці Гаррі вони затрималися на якусь частку секунди довше.
— Здається, цей предмет вам уже викладали п'ятеро вчителів.
"Здається, ніби це не ти, Снейпе, пильно стежив, як вони приходили і йшли, сподіваючись зайняти їхнє місце", — в'їдливо подумав Гаррі.
— Звісно, що всі ці вчителі мали власні методики і власні пріоритети. Враховуючи таку плутанину, я ще дивуюся, що так багато з вас спромоглися нашкребти позитивні СОВи з цього предмета. Мене ще більше здивує, якщо всі ви зумієте виконати завдання рівня НОЧІ, а вони будуть набагато складніші.
Снейп закрокував уздовж стіни, говорячи значно тихіше; учні вивертали шиї, щоб його бачити.
— Темні мистецтва, — сказав Снейп, — численні, різноманітні, мінливі й вічні. Боротьба з ними схожа на боротьбу з багатоголовою потворою, в якої щоразу, коли відрубують одну голову, виростає ще лютіша і ще розумніша голова. Це боротьба з чимось непостійним, невловним, незнищенним.
Гаррі не зводив зі Снейпа очей. Зрозуміло, що темні мистецтва треба поважати, як небезпечного ворога, але щоб говорити про них так, як говорив Снейп — з любов'ю й ніжністю?
— Тому засоби вашого захисту, — Снейпів голос почав набирати сили, — повинні бути не менш гнучкі й винахідливі, ніж ті мистецтва, які ви намагаєтесь подолати. Ці картини, — показав він на ті, повз які проходив, — наочно демонструють усе, що відбувається з тими, хто зазнав дії закляття "Круціатус" (він махнув рукою в бік відьми, що, як було видно, кричала від болю), відчув Цілунок дементора (скоцюрблений чаклун з порожніми очима лежав під стіною) або спровокував напад інферія (криваве місиво на землі).
— А ви самі бачили інферія? — писклявим голосом запитала Парваті Патіл. — Уже доведено, що він їх використовує?
— Темний Лорд використовував інферіїв у минулому, — відповів Снейп, — тому з високим відсотком імовірності можна припустити, що він це зробить знову.
Снейп пройшов до письмового стола уздовж другої стіни. Учні знову стежили за кожним його кроком, за кожним повівом його чорної мантії.
— Думаю, вам ще не доводилося вживати безмовних заклять. У чому полягає перевага безмовних заклять?
Злетіла Герміонина рука. Снейп, не поспішаючи, обвів поглядом решту учнів, щоб переконатися, що вибору немає, а тоді кивнув:
— Добре... міс Ґрейнджер?
— Ваш супротивник не знає, до яких саме чар ви хочете вдатися, — заторохкотіла Герміона, — і це дає вам перевагу на частку секунди.
— Відповідь майже дослівно взято зі "Стандартної книги заклинань" для шостого класу, — зневажливо скривився Снейп (десь у кутку захихотів Мелфой), — але за своєю суттю правильна. Так, той, хто оволодів умінням вживати чари без вигукування заклять, користується елементом несподіванки. Не всі чаклуни, зрозуміло, здатні це робити; тут ідеться про вміння зосереджуватися та надзвичайну силу волі, чого декому, — його зловісний погляд знову зупинився на Гаррі, — бракує.
Гаррі знав, що Снейп мав на увазі його торішні провальні уроки блокології. Він не відвів погляду, а свердлив очима Снейпа, доки той сам не відвернувся.
— А зараз розбийтеся, — вів далі Снейп, — на пари. Один з партнерів спробує зачаклувати іншого без слів. Другий спробує захиститися від чарів теж мовчки. Починайте.
Хоча Снейп цього й не знав, Гаррі торік навчив щонайменше півкласу (тих, хто був членами ДА) виконувати закляття "щит". Проте ніхто з них ще ніколи не вживав це закляття без слів. У результаті дехто вдався до шахрайства; багато учнів закляття просто шепотіли замість вимовляти вголос. Герміона, звісно, за якихось десять хвилин уже навчилася відбивати без слів закляття "желейні ноги", що його бурмотів Невіл. Кожен нормальний учитель, подумав з гіркотою Гаррі, обов'язково нагородив би Ґрифіндор за такий її здобуток двадцятьма очками, але Снейп просто не звернув на це уваги. Він походжав між учнями, схожий, як завжди, на перерослого кажана, а тоді затримався біля Гаррі й Рона, що силкувалися виконати завдання.
Рон, який мав би зачаклувати Гаррі, увесь почервонів і міцно стискав губи, уникаючи спокуси бурмотіти закляття. Гаррі тримав напоготові чарівну паличку, нервово очікуючи, коли ж йому доведеться відбивати закляття, та ніяк не міг цього діждатися.
— Жалюгідно, Візлі, — сказав невдовзі Снейп. — Ось... зараз я тобі покажу...
Він так спритно націлився чарівною паличкою на Гаррі, що той відреагував майже інстинктивно; забувши про безмовні закляття, Гаррі вигукнув:
— Протеґо!
Його закляття-щит було таке потужне, що Снейп утратив рівновагу й гепнувся об письмовий стіл. Усі учні озирнулися й дивилися, як Снейп похмуро приводив себе до ладу.
— Ти пам'ятаєш, Поттер, як я казав, що ми повинні застосовувати безмовні закляття?
— Так, — ледве видушив з себе Гаррі.
— Так, пане...
— Мене не обов'язково називати "паном", пане професоре.
Ці слова вирвалися, перш ніж він зрозумів, що каже. Дехто, включно з Герміоною, перелякано зойкнув. А от Рон, Шеймус і Дін схвально вишкірилися за Снейповою спиною.
— Покарання в суботу ввечері, в моєму кабінеті, — розпорядився Снейп. — Я ні від кого, Поттер, не потерплю нахабства... навіть від "Обранця".
— Гаррі, це було круто! — загиготів Рон, коли вони йшли на перерву.
— Не треба було тобі такого казати, — Герміона похмуро поглядала на Рона. — Що за муха тебе вкусила?
— Якщо ти не помітила, він намагався мене заклясти! — обурився Гаррі. — Мені цього вистачало ще на тих уроках блокології! Хай би тепер знайшов для своїх експериментів іншу морську свинку! І що собі думає Дамблдор, дозволяючи йому викладати захист? Ви чули, що він казав про темні мистецтва? Та ж він у них закоханий! У всю цю непостійну, незнищенну погань...
— А от мені здалося, — сказала Герміона, — що він говорив майже як ти.
— Як я?
— Так, коли ти розповідав нам, що таке зіткнутися віч-на-віч з Волдемортом. Ти казав, що тоді потрібна не жменька завчених заклять, тоді твоя єдина зброя — розум і нахабство. А хіба не те саме казав Снейп? Що насправді все вирішує відвага й кмітливість?
Гаррі обеззброїло те, що вона визубрила його слова не гірше за "Стандартну книгу заклинань", і він навіть не сперечався.
— Гаррі! Гей, Гаррі!
Гаррі озирнувся; з сувоєм пергаменту в руках до нього поспішав один з відбивачів торішньої квідичної команди Ґрифіндору Джек Слоупер.
— Для тебе, — важко дихав Слоупер. — Я чув, що ти новий капітан. А коли будуть проби?
— Ще не знаю, — відповів Гаррі. Особисто він вважав, що Слоуперові надзвичайно пощастить, якщо він знову потрапить до команди. — Я тобі сповіщу.
— Ну, добре. Сподівався, що проби будуть у ці вихідні...
Та Гаррі його вже не чув; він щойно впізнав на пергаменті дрібненький косий почерк. Не дослухавши Слоупера, відійшов убік. Рон і Герміона подалися за ним.
Дорогий Гаррі,
Я хотів би цієї суботи почати з тобою наші приватні уроки. Прошу прийти до мого кабінету о восьмій вечора. Сподіваюся, ти задоволений своїм першим шкільним днем.
Щиро твій,
Албус Дамблдор
Р.S. Я люблю кислотну шипучку.
— Він любить кислотну шипучку? — Рон, який прочитав записку з-за плеча Гаррі, мав ошелешений вигляд.
— Це пароль, щоб пройти повз гаргуйлів біля його кабінету, — пошепки пояснив Гаррі. — Ага! Снейпові це не сподобається... я не зможу відбути його покарання!
Цілу перерву вони з Роном і Герміоною намагалися вгадати, чого його навчатиме Дамблдор. Рон думав, що швидше за все це будуть ефектні пристріти й закляття, яких не знають навіть смертежери. Герміона сказала, що таке навчання протизаконне, і припустила, що Дамблдор, мабуть, захоче навчити Гаррі захисної магії найвищого рівня.
Після перерви вона пішла на урок числомагії, а Гаррі з Роном повернулися до вітальні й неохоче взялися за Снейпове домашнє завдання. Воно виявилося таким складним, що коли Герміона приєдналася до них в обідню перерву, вони й далі над ним ниділи (хоч завдяки їй робота пішла значно швидше). Щойно хлопці поставили останню крапку, як задзеленчав дзвоник на подвійний урок настійок, і друзі подалися до підвального приміщення, де раніше так довго викладав Снейп.
У коридорі підвалу вони побачили, що до навчання на рівні НОЧІ було допущено всього дванадцятеро учнів. Креб і Ґойл, зрозуміло, не змогли отримати позитивних СОВ, але чотирьом слизеринцям це вдалося, серед них і Мелфоєві. Ще було четверо рейвенкловців та один гафелпафець, Ерні Макмілан, який, незважаючи на свою пихатість, Гаррі чомусь подобався.
— Гаррі, — бундючно привітався Ерні, простягаючи Гаррі руку, — не мав змоги поговорити з тобою зранку на захисті від темних мистецтв. Непоганий урок, на мою думку, хоча закляття-щит для нас, старих вовків з ДА, давно вже не новинка...