Він дуже поспішає: боїться, щоб не прийшли залізноголові.
— Спитай його, якої висоти скелі,— сказав Макферсон.
— Він каже,— метрів двадцять п'ять, але стіни зовсім прямовисні.
>— То це й п'ятдесятиміліметровий дістане,— сказав Макферсон.
— Якщо ми виїдемо зараз,— примирливо сказав майор,— то коли ми будемо на місці?
Довкола запанувала ніякова тиша.
— Якщо буде попутний вітер, то ми побачимо Гавдос завтра вранці,— неквапно відповів Ніс.
— Гаразд,— е*Казав Стоун, гучно переводячи дух.— Усе залежить від того, чи можна стріляти з міномета в човні. Отже, це треба випробувати зараз.
Стоун підняв однією рукою великого міномета й оглянувся на інших.
— Вони все добре зрозуміли? — спитав у Ніса Ха-джі Міхалі.
— Достатньо добре,— сказав Ніс.— Вони готові.
— Ну, то ходімо швидше,— збуджено сказав Ха-джі Міхалі. Він стис руку Стоунові, під якою той легко тримав міномет.— 3 оцим велетнем та ще з Сарандакі нам не страшні ніякі перешкоди. Усе вийде дуже просто,— сказав він.
Прихопивши ящики з мінами, Ніс та інші спустилися до закритої бухти. На піску стояли десять човнів. Біля них поралися чоловіки й жінки, вони вантажили мішки, очевидно з харчем, та бурдюки з водою, схожі на той, якого їм колись дав Спада.
Декотрі чоловіки клали в човни маузерівські гвинтівки.
Стоун підніс міномета до найбільшого човна. На ньому була щогла з двома реями для прямокутних вітрил.
— Сюди? — спитав Стоун.
— Атож.
Ніс швидко оглянув високий такелаж і підібрані на реях вітрила. Вони підтягувалися й опускалися, як штори, гіків не було. Клівер згорнутий. Оснащення незручне, й Нісові воно не сподобалося. Спадин човен або Талоеів каїк із його високим прямим гафелем оснащені куди краще. Але для судна з широким корпусом, як оцей човен ловців губок, таке вітрило підходило більше, хоча й не давало великої швидкості.
Стоун вніс зібраного міномета в човен і обережно опустив на пласке дно, прихиливши до кіля. Потім узяв дві міни й маленький ящик із зарядами.
" Щонайменше по чотири,— сказав він про заряди.
— Спробуємо з двома,— сказав Енгес Берн.
— Для такої відстані треба чотири.
Що більше зарядів, то далі летить міна.
— Закине човна бозна-куди,— сказав Берк.
— Ну гаразд. Спробуємо з двома. Поїхали.
Літтосці й ловці губок юрмилися довкола, намагаючись із чемності не виявляти цікавості. Хаджі Міхалі звелів їм зіштовхнути човен у море. Макферсон і лейтенант теж сіли. Стоун і Берк притримали міномета, коли човен загойдався на воді.
-=■" Тут будете випробовувати? — спитав їх Ніс. Він тримав у руках румпель. Вони відійшли всього на кілька ярдів від берега.
— Так.
— Але ж тут майже немає хвиль,— сказав Ніс.— Краще вийти в затоку.
Талое напнув вітрила, й Ніс вивів човен з вузького каналу в затоку. І відразу ліг у дрейф. Стоун вставив у міну два заряди. Берк притримував міномет. Стоун опустив міну в ствол і притьмом відскочив убік.
То був справжній землетрус. Неначе їх хто вдарив долонею навідліг. їх розкидало в усі боки, круг човна піднялися хвилі. Бум! Човна відкинуло вбік, мов корок. Коли охоплена полум'ям міна вилетіла із ствола, вся сила віддачі припала на дно човна. Човен закрутився й мало не перекинувся. Ніс швидко натягнув грот-шкот і впіймав вітер. І човен вирівнявся, ставши за вітром. Вони бачили, як міна впала далеко в морі.
— Що ж, усе гаразд.
— Ну, тепер ми зробимо їм весело,— сказав лейтенант.
— Можна вирушати,— сказав Стоун Нісові.
Ніс повів човен назад у протоку й причалив до берега, де його витягли на пісок. Перемовився кількома словами з Хаджі Міхалі, й усе почалося по-справжньому.
Через годину вони розсілися по човнах і вирушили на Гавдос громити малі форти.
Ніс іщов під усіма вітрилами. Човен, важко осідаючи з кожною хвилею, мчав Середземним морем. Він тримався на воді добре. Вітер сильно напинав прямокутні вітрила, перехиляючи човен, і ніс глибоко занурювавсь у воду. Зате так швидкість була більша. Ішли вони з супутним вітром. А він був свіжий, зі сходу. Ніс збирався йти так аж до вечора. А потім змінити курс і повернути на південь.
Це було те, в чому він добре тямив. Тут йому належала визнана й безперечна перевага. Коли вони говорили про міномети, він відчував себе нижчим, усвідомлюючи своє неуцтво в техніці! Тут він тільки був посередником між Хаджі Міхалі та австралос. Він з подивом питав себе, скільки ж ото треба було вчитися, щоб так тямити в цій механіці. Мабуть, вони мали справу з такими штуками, як міномети, усе своє життя.
А тут я все знаю. Мені не подобається оснащення цього човна, але я можу податися на ньому, куди хочу. Він залежить від мого вміння. А оцей міномет залежить від човна, який залежить від мене. І все це не так просто. Буде важко, бо не все продумано як слід. Багато що вирішуватиметься там, на підступах, коли почнемо розбивати малі форти.
Ніс сперся на румпель і озирнувся на інші човни. Поблизу побачив тільки плоскодонний човен, що його вів Сарандакі. Інші дуже повідставали. А деяких і зовсім не було видно. У човнів була неоднакова швидкість, тож вони не могли триматися разом. Але він зачекає на них біля Хавро Спаті, бухти на східному березі острова Гавдос.
Усі вони прибудуть туди десь під ранок.
Оглянув свою команду. Стоун і Берк — неодмінно. Третій був одноокий ловець губок, голий до пояса, в самих тільки бавовняних шароварах. Він сидів на передній банці, наглядаючи за шкотами.
У човні Сарандакі був шотландець капрал Макферсон, чорнявий чоловік, що ніколи не всміхався на весь рот. Це він розсадив англійців по човнах. До себе взяв малого лондонця. На їхньому човні стояв другий вісім-десятиміліметровий міномет.
У Літтосі на березі Сарандакі підійшов до них, одним махом перекинув міномет у човен.
— Гарна зброя,— сказав він, ляснувши по ньому долонею.
— Спитай його, де він дістав цього Бері,— сказав Макферсон Нісові.
У Сарандакі за турецьким поясом стримів великий чорний пістолет із широким дулом. Це була німецька ракетниця Бері, набагато краща за такі самі англійські ракетниці.
— Це Хаджі Міхалі знайшов у аеропланос,— сказав він Нісові.— Зброя саме на мій зріст. Ще й яка зброя! — І він витяг пістолета й показав Нісові дуло в дюйм завширшки, а також товсті патрони.
— Що ти з ним робитимеш?
— Що робитиму? Те, що й усі — убиватиму.— І він гучно зареготав, задоволений сам із себе.
— Але ж це ракетниця,— сказав йому Ніс.— Із неї стріляють ракетами.
— Яка різниця? — сказав Сарандакі.— 3 нього можна однаково вбити людину. Тільки зблизька. Ось побачиш на Гавдосі.
І Сарандакі сам зіпхнув човна в воду, потім щось гукнув ловцеві губок, який уже сидів у човні. І помчав через протоку в бухту.
Англійський майор та лейтенант сиділи в Талосо-вому човні, у них був малий міномет. Це був найшвидший човен з усіх. Але Талос був надто нетерплячий, і не завдавав собі клопоту подумати. Він не вмів розраховувати курс. Він бачив тільки те, що потрібно було робити зараз. Він просто правив весь час уперед і міняв галс, коли інакше вже не можна було. Тільки тоді. Ось і тепер він ухилився під вітер, убік від інших човнів і йшов, щоб їх наздогнати, попід берегом. Але з вітрилами він справлявся добре.
Хаджі Міхалі й інші літтосці відстали, але йшли правильним курсом.
Завтра, якщо все буде гаразд, їм краще триматися вкупі.
Стоун і Берк усе порпалися біля міномета на дні човна. Ніс попросив їх пояснити йому докладніше, як той влаштований. Вони показали йому схожі на груші міни з хвостовим оперенням і подібні до патронів заряди, що їх закладають з боку хвоста. У кожну можна
було закласти від одного до чотирьох зарядів. Що більше зарядів, то далі летить міна. Вкидаєш міну в дуло й відскакуєш убік. Заряди вибухають і підкидають міну високо в повітря. Вертикальне й горизонтальне наведення здійснюється гвинтовими механізмами. Приціл ні до чого,— сказав Берк, бо поділки дано в міліметрах, а вони звикли до дюймів, тож цілитися доведеться на око.
І знову Ніс відчув, що все це не буде ні просто, ні легко, ні точно за планом, бо ж насправді є тільки півплану. Може статися все, що завгодно, коли ніхто до пуття не знає зброї та снарядів, як оце вони тепер.
І він почав думати про Сарандакі. Казковий джин. Чоловік, що народився дикуном. І дикуном зостався, завдяки своєму промислу.
Ніс уже зустрічав ловців губок. Повправлявши легені з півгодини, вони пірнали з пласким каменем, що відразу тягнув їх на дно. Вони залишалися під водою часом по кілька хвилин і випливали, обвішані губками. Іноді вони ставали здобиччю акул. їх боляче жалили невеликі медузи, яких тут називають "вромо". Вони починали молодими й молодими умирали. Важке було їхнє життя. їм доводилося продавати свої губки скупникам майже за безцінь. І тільки ніжні губки з великих глибин давали трохи більший заробіток. Ніс бачив, як скупники купували губки в Кандії та Мірабеллі. Вони їх купували на вагу, пильно перевіривши, чи в них немає піску. А потім перед продажем самі напаковували їх дрібним піском. Коли їх на цьому ловили, вони звертали все на ловців губок. Скупники мали великий зиск і всі були за Метаксаса. Великими його вірнопідданими. Цього покидька, помісі людини й собаки. Ось чому Сарандакі щоразу впадав у таке шаленство, коли бачив губки з піском.
^ Отак він міркував про Сарандакі. І чув, як той щось наспівував своїм гучним голосом. То була крітська народна пісня про наречену, яка не любила часнику, і про нареченого, який його любив. Він його їв навіть тоді, коли пестив її, аж врешті нареченій набрид і часник, і його пестощі, й вона втекла шукати собі іншого нареченого, який би не їв часнику.
Проспівавши, Сарандакі зареготав.
Так вони пливли до Гавдоса.
Вони нетерпляче чекали біля входу до бухти Хавро Спаті.
Небо було сіре й насичене вологою. Вітер налітав з берега несамовитими поривами, і здавалося, що вітер і небо існують самі по собі. На морі здіймалися височенні хвилі, що швидко котилйся одна за одною. Гребені хвиль розбивалися об вітер. Вітер зривав верхи, розсипав їх на дрібні бризки рясними водоспадами. Небо набрякло дощем. Дощ порощив скісними потоками, які підхоплював вітер з берега. Дощ пропускав тільки половину денного світла. Та й воно було сіре.
Вони готувалися обійти мис і ввійти в укріплену бухту Хавро Спаті.